26 травня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/47/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Леліна Микити Вікторовича, АДРЕСА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД», 46003, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Білецька, 1а
про стягнення заборгованості у сумі 1 768 944 грн 06 коп., з яких: 1 600 125 грн 00 коп. - основний борг, 29 498 грн 63 коп. - 3 % річних, 139 320 грн 43 коп. інфляційних втрат.
За участі представників сторін та їх учасників:
Позивача: Фізична особа-підприємець Лелін Микита Вікторович; адвокат Заїка Дмитро Євгенійович, ордер на надання правничої допомоги серія АР №1219997 від 28.01.2025;
Відповідача: адвокат Качур Семен Васильович, ордер на надання правничої допомоги серія ВО №1100199 від 14.03.2025.
1. Cуть справи.
Ухвалою суду від 30.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 25.02.2025.
Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, відкладалось підготовче засідання та продовжувався розгляд підготовчого провадження.
У судовому засіданні 08.05.2025, судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.05.2025, про що судом постановлено ухвалу, без оформлення окремого документа.
У судовому засіданні 20.05.2025 відкрито розгляд справи по суті.
В порядку статті 216 ГПК України судове засідання по розгляду справи по суті відкладалось з підстав, зазначених в ухвалі суду, на 26.05.2025.
Присутні у судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просять їх задоволити.
Представник відповідача у призначене судове засідання прибув, проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив.
Суд, у судовому засіданні 26.05.2025 ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
2. Аргументи сторін.
2.1.Правова позиція позивача.
Позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві №б/н від 28.01.2025 (вх. № 57 від 28.01.2025), мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором найму № 28/05 від 28.05.2024 зобов'язань по оплаті за надані послуги в розмірі та порядку визначених договором. Внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1600125,00грн.
Крім того на підставі умов договору боржнику нараховано та заявлено до стягнення 29 498,63грн 3% річних та 139 320,43грн інфляційних втрат.
Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для захисту у судовому порядку порушеного його майнового права, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.
2.2.Правова позиція відповідача.
Відповідач стосовно позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, з мотивів, зазначених у відзиві (вх.№2352 від 02.04.2025) на позовну заяву та Запереченнях на "Відповідь на відзив" (вх.№3061 від 29.04.2025) та Запереченнях на додаткові пояснення позивача (вх.№3233 від 02.05.2025)
При цьому стверджує, що позивачем не підтверджено належним чином факту існування реальної господарської операції, яка покладена в основу позовних вимог.
Одночасно зазначає, що сплата відповідачем 300 000,00грн не може розцінюватись як визнання повної суми боргу, тобто часткова оплата може свідчити лише про визнання зобов'язання в межах сплаченої суми, однак не підтверджує визнання або погодження решти вимог, заявлених до стягнення.
Також, відповідач наголошує, що ним свідомо не було підписано Акту приймання - передачі послуг, надісланий позивачем. А відсутність підпису є прямим свідченням того, що обсяг і зміст наданих послуг не були узгоджені між сторонами.
Відтак, відповідач заперечує все, що перевищує фактично сплачену ним суму.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як встановлено судом, між фізичною особою-підприємцем Леліним Микитою Вікторовичем (далі по тексту - позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» (далі по тексту - відповідач, Замовник, Компанія) укладено договір найму транспортних засобів № 28/05 від « 28» травня 2024 року (далі по тексту - Договір).
Предметом укладеного Договору є надання техніки з персоналом для вантажоперевезення та вантажно-розвантажувальних, монтажних, будівельних та інших робіт відповідно до заявки Замовника. Замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх в розмірі та в порядку, визначеному даним Договором (пункт 1.1. Договору).
У відповідності до пункту 2.1. договору вартість послуг визначається згідно протоколу узгодження договірної ціни.
Для надання техніки Замовнику потрібно подати відповідну заявку за 7 днів до початку робіт. (п.3.1. Договору).
При прийнятті виконаних послуг складається Акт надання послуг, в якому вказується фактично виконані роботи та вартість виконаних робіт. (п.3.3. Договору).
Сторонами також, погоджено, що у випадку відмови у підписанні Акту надання послуг та за відсутності мотивованої відмови у підписанні Акту, умови договору вважаються виконаними зі сторони Виконавця. (п.3.4. Договору).
Згідно розділу 4 Договору, серед іншого, Виконавець зобов'язується: забезпечити своєчасно та в робочому стані техніку для проведення робіт за даним договором; забезпечити наявність кваліфікованого персоналу на час виконання робіт; надати Замовнику наступні документи: рахунок, акт надання послуг. Замовник зобов'язується: після закінчення робіт, протягом 3-х днів, підписати Акт наданих послуг або надати мотивовану відмову від прийняття.
Договір може бути розірваний за взаємною згодою Сторін. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін, яка пред'явила за 7(сім) календарних днів до планованої дати розірвання або по закінченню терміну дії договору. (п.6.2. Договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 28.05.2025. Якщо після закінчення строку дії цього Договору, протягом одного місяця, Сторони не виявляють бажання розірвати дану угоду (договір), він вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах. (п.6.6. Договору).
В процесі розгляду спору судом встановлено таке.
Лелін Микита Вікторович, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , припиняв ведення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець - 13.11.2023.
25.05.2024 Позивач повторно був зареєстрований як фізична особа-підприємець, та до моменту подання цих додаткових пояснень така реєстрація не переривалася. Зазначена інформація підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, витяги з якого додаються.
Тож, з урахуванням наведеної інформації, Позивач станом на період надання послуг Відповідачу, за належне виконання яких останнім не було проведено оплат, та станом на час розгляду спору, є фізичною особою-підприємцем, що зареєстрована відповідно до чинного законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи, до укладення письмового Договору, між Сторонами склалися фактичні господарські відносини з приводу надання техніки з персоналом для вантажоперевезення та вантажно-розвантажувальних, монтажних, будівельних та інших робіт, зокрема робіт пов'язаних з будівництвом фортифікаційних споруд в Донецькій області, перші заявки Замовника на послуги фізичної особи-підприємця Леліна Микити Вікторовича щодо надання автомобільного крана в/п 16т надійшли Виконавцю шляхом електронної комунікації в месенджері “Viber».
Надання спецтехніки з персоналом товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» дійсно здійснювалось до укладання договору № 28/05 від « 28» травня 2024 року.
Таким же чином, як і під час договірних відносин, забезпечення технікою виконавця здійснював ФОП Щусь Євген Миколайович, а виконавцем зазначених послуг виступало ТОВ «ЛЕВІТ-МОНТАЖ» (код ЄДРПОУ: 40253507) на підставі договору найму транспортних засобів № 13/03 від « 13» березня 2024 року, укладеного з ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД». Підтвердженням зазначеного є додані до цих додаткових пояснень документи, зокрема, копії договору № 13/03 від 13.03.2024, протоколу узгодження договірної ціни № 10 від « 14» травня 2024 р., рахунок № СФ-0000052 від 14.05.2024, протокол № 10 узгодження договірної ціни, акт № НП-010, дані GPS-моніторингу та інформація надана третіми особами у відповідь на адвокатські запити.
ТОВ «ЛЕВІТ-МОНТАЖ» надавало послуги за договором № 13/03 від « 13» березня 2024 року, залучаючи відповідну техніку на підставі договірних відносин з фізичною особою-підприємцем Щусь Євгеном Миколайовичем. Відповідно, 13 травня 2024 року було залучено автомобільний кран в/п 16 т КС-35715, з номерними знаками НОМЕР_2 , для забезпечення «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» спецтехнікою для робіт в Донецькій області.
Крім зазначеного, у період господарських відносин, що розглядається, ТОВ «ЛЕВІТ-МОНТАЖ» та ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» 14 травня 2024 року підписали протокол узгодження договірної ціни № 10 від « 14» травня 2024 року та акт приймання наданих послуг № НП-010 від « 14» травня 2024 року, що підтверджує наявність узгодженості дій сторін та реальне виконання Договору.
Враховуючи технічні особливості та умови надання послуг, зберігаючи фактичний зміст послуг, що надавались Відповідачу, було укладено аналогічний договір між Позивачем та Відповідачем (додаток № 2 до позовної заяви) та змінено кредитора за вже виконаними у період з 13 травня 2024 року по 26 травня 2024 року роботами.
Таким чином, на підставі положень Цивільного кодексу України та договору про відступлення права вимоги № 28/05-01 від « 28» травня 2024 року, укладеного між ТОВ «ЛЕВІТ-МОНТАЖ» та фізичною особою-підприємцем Леліним Микитою Вікторовичем, відбулась заміна первісного кредитора у зобов'язанні щодо оплати послуг надання автомобільного крану в/п 16 т з персоналом у період з 13 травня 2024 року по 26 травня 2024 року за договором найму транспортних засобів № 13/03 від « 13» березня 2024 року, сторонами якого є виконавець - ТОВ «ЛЕВІТ-МОНТАЖ», та замовник - ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД». Про заміну кредитора було повідомлено Відповідача у листування месенджером (стор. 8 додатку № 26 до позовної заяви) після чого виставлено рахунок СФ-001 від 28.05.2024 р. на суму 287 500,00 грн (додаток № 3 до позовної заяви), який в подальшому Відповідач прийняв до виконання здійснивши часткову оплату за ним.
Відомості трекінгу місцезнаходження техніки, що надані ФОП Щусь Є.М. у відповідь на адвокатський запит, за період з 13 травня 2024 року по 23 червня 2024 року додатково підтверджують перебування техніки, що надавалась за договорами № 13/03 від « 13» березня 2024 року та № 28/05 від « 28» травня 2024 року, в місцях проведення робіт в Донецькій області.
Аналіз документів, що надані Позивачем у складі позовної заяви, а також отриманих на адвокатські запити відповідей і додатків до них, дає підстави стверджувати, що надання послуг в інтересах Відповідача здійснювалося безперервно з 13 травня 2024 року по 23 червня 2024 року, із застосуванням однієї і тієї ж самої техніки (зокрема, автомобільного крану вантажопідйомністю 16 тонн), що мала ідентичну марку та номерні знаки, місце проведення робіт було аналогічним. Фактично, єдиною зміною в означений період стало переміщення правового статусу Виконавця в той час, як з боку ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» надання послуг сприймалося як єдиний, безперервний процес.
На виконання обов'язку учасника справи сприяти всебічному та повному встановленню всіх обставин справи, стороною Позивача були підготовлені та направлені адвокатські запити до ТОВ «ЛЕВІТ-МОНТАЖ» та ФОП Щуся Євгена Миколайовича. Відповіді на зазначені адвокатські запити та додатки до них дозволяють детально встановити особливості надання послуг Відповідачу у період, що розглядається.
Вищезазначені послуги, за першим замовленням Замовника, надавались Виконавцем в період з 13.05.2024 по 26.05.2024. Після належного надання таких послуг, з метою продовження співпраці та фіксування фактичних господарських відносин, між Сторонами був укладений письмовий Договір найму транспортних засобів № 28/05 від « 28» травня 2024 року, а Виконавцем був виставлений Рахунок-фактура № СФ-001 від 28.05.2024 на суму 287 500,00 грн (двісті вісімдесят сім тисяч п'ятсот гривень, 00 копійок), без ПДВ (Додаток № 3) за послуги надання автомобільного крана в/п 16т загальною тривалістю 125 годин та у листуванні Виконавець наголошував на необхідності оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» ціни виконаних робіт за Рахунком-фактурою № СФ-001 від 28.05.2024.
У відповідності до умов Договору №28/05 від 28.05.2024, Замовником були надіслані заявки на отримання послуг з надання спеціальної техніки, а саме: екскаватора JCB3CX, автомобільного крана в/п 16т та автомобільного крана в/п 25т.
04.06.2024 Виконавець за фактом наданих послуг склав та надав Замовнику Рахунок-фактуру № СФ-002 від 05.06.2024 р. на суму 374 985,00 грн (триста сімдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень, 00 копійок), без ПДВ (Додаток № 4), за послуги забезпечення Замовника екскаватором JCB3CX загальною тривалістю 54 години, автомобільним краном в/п 16т загальною тривалістю 54 години, та автомобільним краном в/п 25т загальною тривалістю 31 години, з детальним розрахунком за днями та типом спеціальної техніки. Додатково, Позивач продублював попередній Рахунок-фактуру № СФ-001 від 28.05.2024 р.
У період з 06 червня 2024 року по 10 червня 2024 року переговори Сторін мали на меті узгодити оплату заборгованості ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» за двома вищезгаданими рахунками. Крім зазначеного, в цей період Сторони погодили продовження використання спеціальної техніки та її перелік.
07.06.2024 від представника Компанії надійшло фото Платіжної інструкції від « 07» червня 2024 року №609 (Додаток № 5), згідно з якої отримувачу, ФОП Леліну Микиті Вікторовичу, повинна була надійти часткова оплата заборгованості за Рахунком-фактурою № СФ-001 від 28.05.2024 у розмірі 150 000,00 грн від платника, ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД».
Крім того, Позивачу було повідомлено, що сума оплати на той момент буде становити 300 000,00 грн, але друга Платіжна інструкція так і не була надіслана.
В результаті допущення помилок при оформленні вищезгаданих платіжних інструкцій, грошові кошти за надані послуги надійшли 10.06.2024 у такому вигляді: часткова оплата у розмірі 150 000,00 грн за Рахунком-фактурою № СФ-001 від 28.05.2024 на суму 287 500,00 грн, без ПДВ.; часткова оплата у розмірі 150 000,00 грн за Рахунком-фактурою № СФ-002 від 05.06.2024 на суму 374 985,00 грн, без ПДВ.
Тож, із урахуванням часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» в сумі 300 000,00 грн за надання послуг у відповідності до умов договору, станом на 10.06.2024, заборгованість за Рахунком-фактурою № СФ-001 від 28.05.2024 склала 137 500,00 грн; заборгованість за Рахунком-фактурою № СФ-002 від 05.06.2024 склала 224 985,00 грн.
На підтвердження проведеної відповідачем часткової оплати позивачем надано копії платіжних інструкцій щодо оплати ТОВ "ЛЕЗЕР-ЛЕНД" коштів в розмірі 150 000,00 грн за послуги автомобільного крана згідно рахунку №СФ-001 від 28.05.2024 без ПДВ та коштів в розмірі 150 000,00 грн за послуги екскаватора згідно рахунку №СФ-002 від 05.06.2024.
Крім того, 12.06.2024 Виконавцем було складено та надіслано ТОВ "ЛЕЗЕР-ЛЕНД" рахунок-фактуру №СФ-005 від 12.06.2024 на суму 519 200,00 грн (без ПДВ) за послуги забезпечення Замовника у період з 03.06.2024 по 10.06.2024 екскаватором JCB3CX загальною тривалістю 72 години, автомобільним краном в/п 16т загальною тривалістю 75 годин, та автомобільним краном в/п 25т загальною тривалістю 44 години, відповідно до його замовлення. Також, на прохання представника Замовника, додатково було надіслано розрахунок за днями та типом спеціальної техніки.
Поряд з цим судом встановлено, що в період з 11.06.2024 спеціальна техніка, а саме екскаватор JCB3CX та автомобільний кран в/п 16т, продовжували знаходитись на місці виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд та використовувались Замовником. 13 та 15 червня 2024 року Замовником було продовжено отримання послуг за Договором та визначені строки подальшого використання спеціальної техніки.
Також, до послуг були додані ще й послуги щодо відвантаження щебеню, що в подальшому знайшло своє відображення у відповідному рахунку на оплату як “Послуги самосвала».
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що на виконання заявок Замовника, у період з 11.06.2024 по 23.06.2024 Виконавцем за Договором надавались послуги забезпечення Замовника під час робіт з будівництва фортифікаційних споруд в Донецькій області спеціальною технікою: послуги екскаватора JCB3CX загальною тривалістю 101 година, послуги автомобільного крана в/п 16т загальною тривалістю 102,5 годин та послуги самосвала загальною тривалістю 10 годин. На підставі вищеперерахованого та поденного розрахунку відпрацьованих годин, 25 червня 2024 року. Позивачем було виставлено рахунок на оплату, Рахунок-фактуру №СФ-012 від 25 червня 2024 року на суму 581 100,00 грн, без ПДВ.
Послідовно, після виставлення останнього рахунку на оплату, на запит Компанії, Виконавцем було підраховано заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» перед фізичною особою-підприємцем Леліним Микитою Вікторовичем, що за період надання послуг з 13.05.2024 по 23.06.2024 склала 1 462 785,00 грн, без ПДВ, станом на 25.06.2024.
При цьому, як вбачається із доводів позивача, останній вбачав необхідність укладення гарантійного листа на оплату, щоб закріпити надані гарантії. Проте, незважаючи на погодження зі сторони ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД», зазначений гарантійний лист так і не було складено.
Одночасно із матеріалів справи випливає, що замовлені Відповідачем послуги надання спецтехніки були використані для забезпечення будівництва фортифікаційних споруд на території Донецької області. Та як вбачається із наданого на запит позивача офіційного листа (№01453-3.3-1.4/15-24-6/239-24 від 22.10.2024) “Про надання інформації», Департамент капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації повідомило, що ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» не має відповідних укладених договорів виконання робіт з Донецькою обласною військовою адміністрацією, або Чернівецькою обласною військовою адміністрацією, були передані функції замовника будівництва фортифікаційних споруд. Проте, за припущенням Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації, ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» могло бути залучено до будівництва фортифікаційних споруд на території Донецької області в якості субпідрядника.
У процесі перемовин щодо оплати Послуг за Договором, ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» неодноразово пояснювало затримки щодо виплати заборгованості за Рахунками №СФ-001 від 28.05.2024, №СФ-002 від 05.06.2024, №СФ-005 від 12.06.2024, №СФ-012 від 25.06.2024, а згодом і за Рахунком-фактурою №СФ-017 від 02.07.2024 тим, що у відносинах між ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» та замовником робіт, для забезпечення яких Відповідачем були замовлені Послуги Позивача, не було проведено оплати за виконанні роботи, у зв'язку з чим оплата послуг ФОП Леліна Микити Вікторовича затримується відповідно.
Однак, укладений між сторонами Договір № 28/05 від « 28» травня 2024 року не містить в своєму тексті підстав для відстрочення оплати за рахунками з причин ненадходження коштів на рахунок Відповідача за сторонніми договорами, а тому, на думку суду, причини невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо оплати належним чином наданих Послуг не можна вважати обґрунтованими, достатніми та юридично виправданими.
Так, як 24 червня 2024 року Виконавець отримав від Замовника уточнення щодо подальшої необхідності Замовника в забезпеченні його екскаватором JCB3CX та автомобільним краном в/п 16т, послуги продовжились надаватися до 29 червня 2024 року включно. По закінченню останніх, Виконавцем було виставлено заключний у цих господарських відносинах рахунок на оплату, Рахунок-фактуру №СФ-017 від 02.07.2024 на суму 192 340,00, без ПДВ, який згодом був уточнено шляхом зменшення суми до оплати, що у висновку стала становити 137 340,00, без ПДВ.
Враховуючи, що пунктом 3.2.Договору сторони погодили, що Виконавець вправі відмовити у наданні послуг з мотивованих причин, за умови нездійснення Замовником оплати за попередні послуги, 28.06.2024 Виконавець повідомив Замовника про призупинення (з 29.06.2024) надання послуг до моменту погашення заборгованості за рахунками на оплату.
Тож, як підтверджено матеріалами справи, після призупинення надання Послуг та з метою забезпечення впорядкованості документації за Договором, на виконання пунктів 3.3., 4.1 Договору, 12.07.2024 Виконавцем було направлено службою Нової пошти, за накладною № 59001185035553, Замовнику комплект документів, підписаних зі сторони Виконавця, серед яких зокрема:
Акт приймання наданих послуг №НП-001 від «07» червня 2024 р. (Додаток № 12);
Акт приймання наданих послуг №НП-002 від «14» червня 2024 р. (Додаток № 13);
Акт приймання наданих послуг №НП-003 від «26» червня 2024 р. (Додаток № 14);
Акт приймання наданих послуг №НП-004 від «05» липня 2024 р. (Додаток № 15);
Акт приймання наданих послуг №НП-005 від «10» липня 2024 р. (Додаток № 16);
Акт звірки взаємних розрахунків станом на 12.07.2024 між Фізична особа-підприємець Лелін Микита Вікторович та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» за договором № 28/05 від 28.05.24; Листом (вих. № 01 від 12.07.2024) зазначений комплект документів був направлений Леліним Микитою Вікторовичем за адресою, що була узгоджена сторонами для направлення офіційної документації: м. Тернопіль, поштомат “Нова пошта» № 36242: вул. Золотогірська, 8; на ім'я Кулик Соломії Юріївни, яка, на момент направлення, працювала в ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» та 15.07.2024 отримала зазначені документи, що підтверджується трекінгом відправлень. Згодом в порядку листування за допомогою месенджеру “Viber», Кулик С. Ю. підтвердила факт отримання та передачі зазначених документів на підпис керівнику ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД».
Проте, з 15.07.2024 (моменту отримання зазначених документів) і до моменту звернення до суду із позовною заявою Замовник не надіслав підписаних зі своєї сторони оригіналів направлених документів та не надав позивачу мотивованої відмови від їх підписання.
Сторони погодили в пункті 3.3 Договору, що при прийнятті виконаних послуг складається Акт надання послуг, в якому вказується фактично виконані роботи та вартість виконаних робіт. Крім цього, Сторони дійшли згоди в п. 3.4. Договору, що у випадку відмови у підписанні Акту наданих послуг та за відсутності мотивованої відмови у підписанні Акту, умови договору вважаються виконаними зі сторони Виконавця.
За Договором, що був укладений між Сторонами, Виконавець взяв на себе зобов'язання забезпечити своєчасно та в робочому стані техніку для проведення робіт за даним Договором (пункт 4.1.1. Договору); забезпечити наявність кваліфікованого персоналу на час виконання робіт (пункт 4.1.2. Договору); надати Замовнику рахунок та акт надання послуг (пункт 4.1.3. Договору). В той же час, Замовник зобов'язався прийняти належним чином надані послуги, оплатити їх (пункт 1.1. Договору); підписати Акт наданих послуг або надати мотивовану відмову від прийняття (пункт 4.2.1. Договору). При цьому, Замовник здійснює нагляд за якістю надання послуг (пункт 1.2. Договору). Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що ненадання мотивованої відмови від прийняття послуг та підписання актів наданих послуг повинно бути розцінено як повне та беззастережне прийняття Замовником наданих послуг.
Таким чином, підсумовуючи вищенаведену інформацію, у період з 13.05.2024 по 29.06.2024 Виконавець належним чином надавав Замовнику послуги за Договором № 28/05 від « 28» травня 2024 р., на підставі чого ним було виставлено рахунки на оплату:
Рахунок-фактура №СФ-001 від 28.05.2024 р.;
Рахунок-фактура №СФ-002 від 05.06.2024 р.;
Рахунок-фактура №СФ-005 від 12.06.2024 р.;
Рахунок-фактура №СФ-012 від 25.06.2024 р.;
Рахунок-фактура №СФ-017 від 02.07.2024 р.
Загальний розмір грошових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» перед фізичною особою-підприємцем Леліним Микитою Вікторовичем у сумі становив 1 900 125,00 грн.
З урахуванням проведення (10.06.2024) часткових оплат за рахунками-фактурами №СФ-001 від 28.05.2024 р. та №СФ-002 від 05.06.2024 р., ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» в сумі 300 000,00 грн, заборгованість ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» перед Позивачем становить 1 600 125,00 грн.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу; при цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 127/23910/14-ц (постанова від 23 грудня 2020 року).
Так, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно пункту 4.3. Договору, спірні питання, які можуть виникнути, вирішуються Сторонами шляхом переговорів. У випадку, якщо Сторони не дійдуть згоди, шляхом передачі їх в господарський суд у відповідності з діючим законодавством України.
З метою врегулювання цього спору у добровільному, позасудовому порядку Виконавець з моменту появи заборгованості з оплати та до моменту подання цієї позовної заяви неодноразово звертався до представників Відповідача, зокрема до директора ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД», Твердуна Богдана Миколайовича. Шляхом листування за допомогою месенджеру “Viber» з Твердуном Б. М., 06.06.2024 позивач направив останньому вже згадані рахунки-фактури № СФ-001 та № СФ-002; 04.07.2024 були направленні рахунки-фактури № СФ-005, № СФ-012 та № СФ-017, питання позивача щодо строків погашення заборгованості залишено без відповіді.
05.08.2024 позивачем за допомогою служби доставки УКРПОШТА за накладною № 5005502044290 було направлено на юридичну адресу ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» цінний лист з повідомленням, що містив офіційний лист вих. № 04 від 05.08.2024 з додатками на 26 аркушах. Додатки до листа вих. № 04 від 05.08.2024 містили в собі акти наданих послуг, протоколи узгодження договірної ціни та рахунки-фактури за період господарських відносин між Сторонами. Зазначений лист надсилався з метою стимулювання вирішення спору, сплати заборгованості за платежами та впорядкування документації шляхом її підписання обома сторонами. Однак зазначений лист Відповідач не отримав.
Додатково, Позивач склав претензію щодо погашення заборгованості за виконанні роботи з вимогою перерахувати суму основного боргу в розмірі 1 600 125,00 грн, а також 3 % річних на поточний рахунок ФОП Лелін Микита Вікторович та направив зазначену претензію листом вих. № 05 від 06.08.2024 службою доставки Нова Пошта на ім'я та адресу Твердуна Богдана Миколайовича за накладною № 59001198525452. Однак, зазначене відправлення так і не було отримано представником відповідача.
4. Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.
Відносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативними актами.
Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Згідно із статтею 4 ГПК, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно із статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до частин 1-3, 7 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За частинами 1,3 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: - потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; - сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; - у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом статей 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктами 3,4 частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором найму.
У відповідності до частини 1статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Із змісту частини 1 статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Статтею 761 ЦК України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Згідно частин 1-5 статті 762 ЦК України . За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку. (стаття 763 ЦК України).
Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. (стаття 764 ЦК України).
Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу. (стаття 798 ЦК України).
У відповідності до частини 1 статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Із змісту частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
5. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.
5.1. Щодо заявленої до стягнення суми основного боргу.
? з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» - 1 768 944 грн 06 коп., з яких: 1 600 125 грн 00 коп. - основний борг , 29 498 грн 63 коп. - 3 % річних, 139 320 грн 43 коп. інфляційних втрат нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 28/05 від 28.05.2024 найму транспортних засобів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
На підставі встановлених обставин справи та з огляду на наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено, що позивачем - Фізичною особою-підприємцем Леліним Микитою Вікторовичем зобов'язання за Договором найму транспортних засобів №28/05 від 28.05.2024 виконано шляхом надання техніки з персоналом для вантажоперевезення та вантажно-розвантажувальних, монтажних, будівельних та інших робіт відповідно до заявки Замовника.
Замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» зобов'язався, серед іншого, після закінчення робіт, протягом 3-х днів, підписати Акт наданих послуг або надати мотивовану відмову від прийняття та оплатити їх в розмірі та в порядку, визначеному даним Договором.
При дослідженні та оцінці судом вище зазначених документів як письмових доказів, судом встановлено, факт надання послуг відповідачу, що підтверджується такими документами :
1. Акт №1 від 07.06.2024 на суму 287 500,00 грн без ПДВ ;
2. Акт №2 від 14.06.2024 на суму 374 985,00 грн без ПДВ ;
3. Акт №3 твід 26.06.2024 на суму 519 200,00 грн без ПДВ ;
4. Акт №4 від 05.07.2024 на суму 581 100,00 грн без ПДВ ;
5. Акт №5 від 10.07.2024 на суму 137 340 грн без ПДВ.
Вказане, також, свідчить про те, що відповідачем - ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» отримано послуги із надання техніки (екскаватора JCB3CX, автомобільного крану в/п 16т, автомобільного крану в/п 25т та самосвала) без будь яких заперечень чи зауважень.
Як вбачається із вказаних вище Актів приймання наданих послуг, загальна кількість годин використання відповідачем орендованої ним транспортної техніки складає :
- послуги екскаватора JCB3CX - 247 год.;
- автомобільного крану в/п 16т - 385 год.;
- автомобільного крану в/п 25т - 75 год.;
- послуги самосвала - 10 год.
Сумарна вартість наданих позивачем послуг склала - 1 900 125,00 грн.
Проте, в порушення умов договору, відповідачем оплату за отримані, протягом 2024 року послуги згідно Договору №28/05 від 28.05.2024, проведено частково в сумі 300 000,00грн без ПДВ (згідно рахунку-фактури №СФ-001 від 28.05.2024 - 150 000,00грн та 150 000,00грн згідно рахунку-фактури №СФ-002 від 05.06.2024).
На думку суду, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх зобов'язань за Договором, а саме не виконав належним чином умови Договору щодо повної оплати за надані йому послуги.
Внаслідок чого, станом на час звернення із позовом до суду 28.01.2025, наявна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» перед Фізичною особою-підприємцем Леліним Микитою Вікторовичем складає 1 600 125грн 00 коп. - основного боргу.
При цьому, заперечення відповідача стосовно того, що часткова сплата боргу ще не є свідченням визнання повної суми заборгованості, суд розцінює критично з огляду на таке.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу; при цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 127/23910/14-ц (постанова від 23 грудня 2020 року).
Разом з тим, стосовно наданого суду Акту звірки взаємних розрахунків за період 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» та Фізичною особою-підприємцем Леліним Микитою Вікторовичем, суд зазначає таке.
Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.
Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухобліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухобліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.
Аналогічної позиції дотримано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Суд, також, звертає увагу, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акту звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.
Враховуючи, що наданий суду акт звірки проведений за період з 28.05.2024 по 12.07.2024 завірений лише стороною позивача, а тому судом такий доказ не може вважатися належним підтвердженням заборгованості суб'єкта господарювання - ТОВ «ЛЕЗЕР-ЛЕНД».
Так, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525 та 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц).
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що всупереч договірних зобов'язань, станом на час звернення позивача із позовом до суду (28.01.2025), відповідачем в порушення Договору найму транспортних засобів №28/05 від 28.05.2024, не оплачено заборгованість за отримані послуги з надання техніки з персоналом для вантажоперевезення та вантажно-розвантажувальних, монтажних, будівельних та інших робіт відповідно до його заявки, доказів погашення боргу суду не надано, а тому позовні вимоги в частині сплати основного боргу в сумі 1 600 125,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі, як доведені, обґрунтовані та підтверджені належними доказами.
5.2. Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення його виконання в обумовлений сторонами строк.
Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, Замовник свого обов'язку не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання щодо оплати Послуг наданих Виконавцем, тому дії Замовника є порушенням зобов'язання (ч.1 ст.610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ч.1 ст.612 ЦК України), відповідно, є підстави для застосування встановленої Договором та законом відповідальності, при цьому порушене зобов'язання є грошовим.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Невиконання відповідачем зобов'язання умов договору в частині сплати коштів за надані послуги, є підставою для стягнення на користь позивача інфляційних втрат за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні втрати від знецінення несплачених коштів.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Враховуючи, що відповідачем порушувались умови Договору в частині термінів оплати за надані послуги, останньому нараховані:
-139 320грн 43 коп.- інфляційні втрати ;
-29 498грн 63 коп. - три проценти річних від простроченої суми.
Згідно з усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зважаючи на доведений матеріалами справи факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті за надані послуги, з урахуванням встановленого умовами Договору №28/05 від « 28» травня 2024 року терміну здійснення розрахунку, погодженого сторонами пунктом 2.2. Договору, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 29 498,63грн три проценти річних та такими, що підлягають до задоволення.
Також суд, перевіривши за допомогою програми: «ips.ligazakon.net/calculator» правильність нарахування інфляційних в розмірі 139 320,43грн нарахованих від простроченої суми боргу, вважає їх правомірними, належним чином обрахованими та такими, що підлягають до задоволення.
6. Судові витрати.
Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем, при зверненні до суду сплачено судового збору - 21 227 (двадцять одну тисячу двісті двадцять сім) грн 33 коп. судового збору. (платіжне доручення №Е8Р9-1354-1К44-МН1Н від 27.01.2025).
А тому, відповідно до ч.1,2 статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 21 227 (двадцять одну тисячу двісті двадцять сім) грн 33 коп. суд покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.
Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» на користь Фізичної особи-підприємця Леліна Микити Вікторовича - 1 600 125 (один мільйон шістсот тисяч сто двадцять п'ять) грн 00 коп. - основного боргу, 29 498 (двадцять дев'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн 63 коп. - 3% річних, 139 320(сто тридцять дев'ять тисяч триста двадцять) грн 43 коп. - інфляційних втрат.
3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» на користь Фізичної особи-підприємця Леліна Микити Вікторовича - 21 227 (двадцять одну тисячу двісті двадцять сім) грн 33 коп. судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Позивач : Фізична особа-підприємець Лелін Микита Вікторович, АДРЕСА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) ;
Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД», 46003, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Білецька, 1а, (код ЄДРПОУ 41923921).
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повне рішення складено 02.07.2025.
Копію повного тексту рішення надіслати учасникам справи відповідно до вимог статті 242 ГПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко