Справа № 185/3266/24
Провадження 2/172/270/24
Іменем України
02.07.2025 Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Битяка І.Г. за участю секретаря судового засідання - Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої внаслідок військової агресії російської федерації проти України, -
До суду надійшов вищевказаний позов, в обґрунтування якого позивач вказує, що в період він є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Тошківка Луганської області. Зареєстроване місце проживання знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Він є власником приватного будинку за вищевказаною адресою та двох автомобілів «ВАЗ 21053» номерний знак НОМЕР_1 та «ВАЗ 21011» номерний знак НОМЕР_2 . Є пенсіонером за віком з 2013 року. До березня 2022 року постійно проживав за вказаною адресою, мав налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя. Станом на день подання позову до суду він є внутрішньо переміщеною особою та проживає в м. Павлоград Дніпропетровської області у будинку друзів. 24.02.2022 року рф розпочала повномасштабне військове вторгнення проти України, що є загальновідомим фактом і не підлягає доказуванню відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України. На початку березня 2022 року в смт. Тошківка зайшли українські військовослужбовці і селище стало мішенню для ворога, який здійснював постійні обстріли з різних видів зброї по цивільних об'єктах - будинках, магазинах, чинив терор населення. У зв'язку з чим він постійно ховався в погребі біля його будинку. Таким чином, більшу частину доби він проводив в сирості, що позначилося на його фізичному та психічному здоров'ї, зокрема, почав активно прогресувати ревматоїдний артрит. Медичних засобів для покращення фізичного стану чи зменшення болю неможливо було знайти. 26.03.2022 року внаслідок окупаційних військових дій рф прти України на території Луганської області, погіршення стану здоров'я, постійної загрози життю, він був вимушений покинути своє постійне місце проживання в смт. Тошківка Луганської області. Зібравши найнеобхідніші речі та документи він виїхав з смт. Тошківка, яке навіть в момент евакуації цивільних людей активно обстрілювали зі сторони наступу ворожої армії. Внаслідок окупаційних дій військовослужбовців російської федерації по захопленню смт. Тошківка, було пошкоджено належний йому житловий будинок та автомобіль «ВАЗ 21011» номерний знак НОМЕР_2 , який залишився на окупованій території. Доля іншого автомобіля йому не відома. Після цього ним подано заяву про вчинене кримінальне правопорушення, на підставі якої відкрите кримінальне провадження № 12024041370000411. Через військову агресію росії проти України його психічний, фізичний, емоційний стан значно погіршився. Він відчуває постійний пригнічений стан, що супроводжується значним зниженням життєвого тонусу та загальним погіршенням самопочуття. Це негативно впливає на його стосунки з оточуючими та призводить до порушення нормальних соціальних зв'язків. Крім того, будучи пенсіонером він змушений на старості років адаптуватися до нових життєвих умов, обумовлених збройною агресією російської федерації проти України. втрата нажитого протягом усього життя майна та житла, втрата надії на повернення додому призводять до його перебування в стані емоційного стресу та тривоги за своє власне благополуччя. У нього немає можливості придбати своє житло, бо пенсії та допомоги від держави вистачає тільки на оплату комунальних платежів, купівлю деяких продуктів та ліки. Постійні переживання щодо подальшоо життя в умовах війни супроводжується стресом, тривогою, розчаруванням та продовжують приносити значні моральні страждання. Він зазнав моральної шкоди, яка полягає у значних тривалих душевних стражданнях, що викликані позбавленням звичного ритму життя та налагодженого побуту, неможливістю користуватися належним йому на праві власності нерухомим та рухомим майном, пошкодженням житлового будинку та автомобілів, пристосуванням до нових життєвих умов та відновленням прийнятного для себе рівня життя, пошуком житла, перебуванням у пригніченому стані, зниженням життєвого тонусу і погіршення загального самопочуття. Вказує, що безпосереднім суб'єктом, внаслідок дій якого йому завдана моральна шкода, є російська федерація, її збройні сили, а також створені нею військові формування, які підтримуються, спонсоруються та фактично керуються російською федерацією та мають на озброєнні засоби, використання яких становлять підвищену небезпеку для оточуючих.
Враховуючи множинний характер грубих порушень конституційних прав обсяг і тривалість, завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 1487143,00 грн., що відповідає практиці Європейського суду з прав людини щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди у разі порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім цього, внаслідок незаконних військових дій російської федерації та її збройних формувань у його рідному місті, фактично втратив своє житло - приватний житловий будинок, що належить йому на праві власності та два автомобіля. На сьогоднішній день у зв'язку зі збройною агресією рф та окупацією смт. Тошківка Луганської області подальший статус будинку та автомобілів невідомий, фактично він позбавлений можливості користуватися або отримувати корисні властивості належного йому майна для задоволення власних потреб, зокрема, шляхом передачі їх в оренду. Через вимушене переміщення та фізичну неможливість вільно володіти та користуватися власним рухомим майном, а також значне його пошкодження, що не підлягає відновленню, позивач вважає, що з відповідача слід стягнути майнову шкоду в сумі 55519,00 грн., що відповідає середній вартості аналогічних автомобілів ВАЗ 21053 1982 року випуску та ВАЗ 21011 1977 року випуску. Таким чином, внаслідок збройної агресії рф проти України та окупації рф частини території Луганської області він фактично втратив можливість володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому рухомим та нерухомим майном, а відтак порушене його право на мирне володіння майном, яке підлягає захисту.
Просить суд стягнути з держави російська федерація на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 1487143,00 грн. та майнову шкоду в розмірі 55519,00 грн.
Ухвалою від 29.04.2024 року провадження у справі відкрито і постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, згоден на заочний розгляд справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
У зв'язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Положеннями ч.2 ст.2 ЦК України зазначено, що учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 та від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17, що в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають до врахуванню судами слідує, що судовий імунітет РФ не підлягає застосуванню з огляду на порушення РФ державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням РФ своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частин 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п.2 ч.2. ст. 23 ЦК України). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.
Згідно із заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).
Друга фаза збройної агресії російської федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення так званих «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
Третя фаза збройної агресії російської федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації.
24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії російської федерації проти України, повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну територію України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до тепер.
Дані факти є загальновідомими, а тому, згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За змістом частин третьої та п'ятої статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що ця норма поширюється на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав". Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться у залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23).
Відповідно до статті 5 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на РФ як на державу, що здійснює окупацію (частини п'ята та дев'ята).
За загальним правилом шкода, завдана фізичним та юридичним особам внаслідок військової агресії російської федерації та тимчасової окупації суверенної території України відшкодовується російською федерацією (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17).
Під час визначення компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , 1963 року народження є громадянином України, пенсіонером за віком з 2013 року, з 04.04.2022 року є внутрішньо переміщеною особою. Матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та автомобілів «ВАЗ 21053» номерний знак НОМЕР_1 , 1982 року випуску та «ВАЗ 21011» номерний знак НОМЕР_2 , 1977 року випуску. Позовні вимоги підтверджені також копією консультативного висновку спеціаліста, відповідно до якого позивачу встановлений діагноз: «Ревматоїдний артрит».
За таких обставин суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, що викликані позбавленням звичного ритму життя та налагодженого побуту, неможливістю користуватися належним йому на праві власності нерухомим та рухомим майном, пошкодженням житлового будинку та автомобілів, пристосуванням до нових життєвих умов та відновленням прийнятного для себе рівня життя, пошуком житла, перебуванням у пригніченому стані, зниженням життєвого тонусу і погіршення загального самопочуття, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із незаконною збройною агресією російської федерації проти України, а тому відповідальною за спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду є безпосередньо держава російська федерація, збройні формування якої умисно вчинили збройну агресію проти України, що змусило позивача переміститися з місця його постійного проживання в інший населений пункт, у похилому віці заново починати будувати своє життя на новому місці, шукати будинок для проживання, купувати інші необхідні речі для забезпечення собі нормального рівня життя, призвело до втрати можливості користуватися належним йому на праві власності будинком та автомобілями.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Розмір завданої шкоди позивачу з урахуванням його психічного, фізичного та морального стану, суд вважає співмірним до отриманих ним душевних страждань.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає обґрунтованими твердження позивача щодо обставин та підстав завдання йому як громадянину України моральних страждань при викладених ним у позові обставинах. Виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, вважає, що необхідною й достатньою сатисфакцією для позивача є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок російської федерації, у сумі 1487143,00 грн.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1ст. 321 ЦК України).
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд приймає до уваги та погоджується з розміром майнової шкоди, яка визначена позивачем, а саме щодо стягнення з відповідача на користь позивача 55519,00 грн., що відповідає середній вартості аналогічних автомобілів ВАЗ 21053 1982 року випуску та ВАЗ 21011 1977 року випуску, власником яких він є, а тому в цій частині позов також підлягає задоволенню.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Зважаючи на те, що позивач згідно з приписами п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду цим позовом, а також враховуючи розмір задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15140 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, -
1. Позов ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої внаслідок військової агресії російської федерації проти України - задовольнити.
2. Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 1487143 (один мільйон чотириста вісімдесят сім тисяч сто сорок три) гривні 00 копійок та майнову шкоду в розмірі 55519 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) гривень 00 копійок.
3. Стягнути з держави російська федерація на користь держави Україна судовий збір за подання позову до суду в сумі 15140,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.Г. Битяк