вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" травня 2025 р. м. Київ
Справа № 911/308/25
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за первісним позовом Приватного підприємства «МЕХТРАНСБУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ-СБК'про стягнення 3 439 399,96грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ-СБК» до Приватного підприємства «МЕХТРАНСБУД» про внесення змін до договору, за участі представників від:
позивача - Селемонка Г.М. (ордер АІ №1828939 від 21.02.2025);
відповідача - не з'явилися
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.05.2025 у даній справі:
- первісний позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ «ГДК-СБК» на користь ПП «Мехтрансбуд» 2 031 285грн - основного боргу, 868 405,32грн - втрат від інфляції, 172 965,31грн - 3% річних, 10 000грн пені, а також 41 272,80грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором;
- відмовлено у задоволенні первісного позову в частині стягнення 356 744,33грн пені;
- відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ «ГДК-СБК» до ПП «Мехтрансбуд» про внесення змін до п.2.2 договору від 04.01.2021 №04-01 підряду на виконання робіт по видобуванню та транспортуванню розкривних порід в Озернівському кар'єрі глини, наглинку та піску;
- призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16:30 28.05.2025.
19.05.2025 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ПП «Мехтрансбуд» надійшло клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 72 227,4грн.
У поданій заяві ПП «Мехтрансбуд» просить суд стягнути з ТОВ «ГДК-СБК» 72 227,4грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що складаються з витрат за: первісним позовом - у розмірі 48 151,6грн; зустрічним позовом - у розмірі 24 075,8грн.
28.05.2025 під час судового засідання, після початку розгляду заяви по суті від відповідача надійшли заперечення, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні заяви позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Заперечуючи щодо задоволення поданої заяви відповідач вказує, що: подані докази не свідчать про надання правової допомоги у справі у відповідному обсязі, а договір про правову допомогу не підтверджує домовленість про надання її на оплатній основі; витрати фактично здвоєно.
В судому засідання 28.05.2025 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений, оскільки був присутній 14.05.2025 в судовому засіданні, у якому оголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким призначено засідання для вирішення питання про судові витрати. У запереченнях відповідач просив розглянути подану заяву без представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу виходить з наступного.
Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, що установлено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.
Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідний порядок застосування визначений постановою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі № 910/13060/21, 17.01.2023 у справі № 922/4812/21, 09.01.2024 у справі №922/1253/23, 17.01.2024 у справі №910/2158/23, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, 27.02.2024 №922/1075/23, 16.09.2024 №922/3611/23, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У перших заявах по суті - позовній заяві та відзиві на зустрічну позовну заяву позивач повідомив, що його витрати на професійну правничу допомогу становлять: 48 151,6грн - за первісним та 24 075,80грн - за зустрічним позовами (т.1 а.с.7,зворот; т.2 а.с.87), а до закінчення судових дебатів позивач повідомив, що всі докази на підтвердження загального розміру витрат на професійну правничу допомогу подасть протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення.
Як визначено ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Після прийняття рішення у справі в строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України, позивач надав докази у підтвердження обов'язку оплатити правову допомогу, надану Адвокатським об'єднання «Максименко і Партнери» (далі - АО), частина яких позивачем могла бути подана до закінчення судових дебатів (рахунок на оплату від 21.01.2025 №5, платіжна інструкція від 21.01.2025 №3803), а частина - не могла бути подана, оскільки не існувала на момент подання до суду позову та відзиву, проведення судових дебатів (акти від 15.05.2025 №№1,2 приймання-передачі наданих послуг, рахунок на оплату від 16.05.2025 №30, платіжна інструкція від 16.05.2025 №3959). При цьому, позивач не повідомив, які об'єктивні причини позбавили його можливості надати частину доказів (договір від 14.10.2024 б/н про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) з додатком, рахунок на оплату від 21.01.2025 №5, платіжну інструкцію від 21.01.2025 №3803), до закінчення судових дебатів.
Отже, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази:
договір від 14.10.2024 б/н про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги), укладений між позивачем (далі - клієнт) та АО (далі - договір);
розрахунок вартості правової допомоги, що є додатком №1 до договору;
рахунок на оплату від 21.01.2025 №5 на суму 24 075,80грн;
платіжну інструкцію від 21.01.2025 №3803 на суму 24 075,80грн;
акт від 15.05.2025 №1 приймання-передачі наданих послуг вартістю 48 151,60грн;
акт від 15.05.2025 №2 приймання-передачі наданих послуг вартістю 24075,80грн;
рахунок на оплату від 16.05.2025 №30 на суму 24 075,8грн;
платіжну інструкцію від 16.05.2025 №3959 на суму 24 075,80грн;
ордер АІ №1798478 від 21.01.2025 та ордер АІ №1828939 від 21.02.2025, видані на надання АО на надання правової допомоги позивачу.
Так, відповідно до п.1.1 договору клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов'язання з надання юридичних послуг (адвокатської допомоги), що передбачає: надання усних та письмових консультацій, складання висновків і довідок з правових питань широкого кола галузей права; інформування на запит клієнта про зміни в законодавстві, аналіз змін, які стосуються діяльності клієнта; узагальнення та аналіз судових та інших справ, учасником яких є клієнт, результатів розгляду претензій; складання та аналіз договорів та інших документів, організація контролю за виконанням договорів; перевірка документів клієнта на відповідність вимогам законодавства, надання допомоги при підготовці та правильному оформленні таких документів; участь в розгляді питань щодо заборгованості клієнта та прав вимоги до боржників, здійснення заходів по ліквідації заборгованості та виконанню зобов'язань боржниками; представництво інтересів клієнта перед будь-якими фізичними та юридичними особами, у будь-яких установах, організаціях, підприємствах України незалежно від форм власності та галузевої належності, в тому числі в органах державної фіскальної служби, в органах нотаріату, органах місцевого самоврядування тощо; представництво інтересів клієнта та ведення справ від імені клієнта у всіх судових органах усіх інстанцій судової системи України, з усіма правами, які надані позивачу, відповідачу, третій особі; представництво інтересів клієнта у правоохоронних органах, зокрема органах внутрішніх справ, служби безпеки, органах прокуратури, антикорупційних органах, тощо, у кримінальних провадженнях, де він є свідком, або потерпілим, а також по підозрі та обвинуваченню клієнта у скоєнні злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, з усіма правами захисника у кримінальному провадженні; представництво інтересів клієнта у випадках, передбачених законодавством про адміністративні правопорушення України; підготовку та подачу відповідної документації до органів виконавчого провадження; інші юридичні послуги, які будуть погоджені сторонами.
Згідно з п.1.4 договору: надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) клієнту за цим договором покладається на партнерів, адвокатів, співробітників АО або інших осіб, з якими АО укладає окремий договір; у випадку покладання частини своїх зобов'язань на іншу особу за договором, АО залишається відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення умов договору.
Підпунктом 2.2.2 п.2.2 договору визначено, що АО зобов'язане належним чином надавати послуги, що є предметом договору та застосовувати усі необхідні та доступні йому законні заходи для надання ефективної правової допомоги клієнту. Клієнт, в свою чергу, як передбачено пп.3.2.8 п.3.2 договору, зобов'язаний оплачувати юридичні послуги (адвокатську допомогу) у строки та у розмірі, що передбачені ст.5 договору.
Відповідно до п.4.2 договору: АО надає послуги, передбачені даним договором, на основі наданого клієнтом письмового або усного звернення (замовлення) у визначений клієнтом строк, який, погоджується АО; в разі необхідності в письмовому замовленні сторони можуть погодити не тільки строк надання послуг, а і визначити додаткові умови надання послуг, інший розмір та порядок їх оплати, ніж передбачено цим договором, тощо; в такому разі, сторони керуються умовами замовлення, що оформлюється додатком до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Щомісячно або за результатами наданих послуг АО надає клієнту акт наданих послуг та у разі необхідності звіт АО і документи, що були складені АО у процесі виконання своїх зобов'язань за цим договором; в разі попереднього погодження сторонами письмового замовлення відповідно до п.4.2. договору, акт наданих послуг має бути складений відповідно до умов такого замовлення (п.4.5 договору).
За надані послуги клієнт сплачує АО винагороду згідно додатку №1 до даного договору (п.5.1 договору). Оплата послуг здійснюється клієнтом у безготівковій формі шляхом перерахування суми винагороди на поточний рахунок АО протягом 10 робочих днів з моменту підписання акта приймання-передачі (п.5.4 договору).
Враховуючи відповідні положення договору, посилання відповідача на відсутність домовленості щодо оплатного надання послуг адвоката безпідставні.
Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2025 (п.8.1 договору).
Як вбачається з розрахунку вартості правової допомоги, що є додатком №1 до договору, вартість представництва інтересів в суді складає 7% від ціни позову, що дорівнює 240 758грн та включає в себе наступні складові: аванс у розмірі 24 075,8грн (0,70%), успіх в 1-й інстанції у розмірі 24 075,8грн (0,70%), успіх в апеляції у розмірі 24 075,8грн (0,70%), успіх в касації у розмірі 0,00грн (0,00%) та гонорар успіху 168 530,6грн (4,90%).
Для оплати авансу АО виставило позивачу рахунок на оплату від 21.01.2025 №5 на суму 24 075,80грн.
Аванс оплачений позивачем у повному обсязі, про що свідчить платіжна інструкція від 21.01.2025 №3803 на суму 24 075,80грн.
Згідно з акту від 15.05.2025 №1 приймання-передачі наданих послуг АО надало, а клієнт отримав послуги на загальну суму 48 151,6грн, а саме:
опрацювання матеріалів справи та підготовка правової позиції;
підготовка та подача претензії від 14.10.2024 №1 (лист №14/10-1);
підготовка та подача претензії від 26.11.2024 №1 (лист №26/11/24-1);
підготовка та подача позовної заяви;
підготовка та подача заяви про усунення недоліків;
підготовка та подача відповіді на відзив;
участь адвоката в судових засіданнях 04.03.2025, 26.03.2025, 16.04.2025, 07.05.2025, 14.05.2025.
Доказів повної оплати послуг АО згідно вказаного акту на момент прийняття додаткового рішення у справі не надано, однак, строк для оплати таких слуг не закінчився станом на 28.05.2025 (28.05.2025 - останній день).
Також, згідно з акту від 15.05.2025 №2 приймання-передачі наданих послуг АО надало, а клієнт отримав послуги на загальну суму 24 075,80грн, а саме:
підготовка та подача відзиву на зустрічну позовну заяву;
участь адвоката в судових засіданнях від: 16.04.2025, 07.05.2025, 14.05.2025.
Для оплати таких послуг АО додатково виставило позивачу рахунок на оплату від 16.05.2025 №30 на суму 24 075,80грн, який оплачено відповідно до платіжної інструкції від 16.05.2025 №3959 повністю.
У вирішенні питання щодо відшкодування позивачу відповідних витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 72 227,40грн, які позивач частково поніс та частину яких має оплатити суд виходить з наступного.
Як визначено ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст.126 ГПК України унормовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 21.01.2020 у справі №903/390/18, 21.01.2020 у справі №916/2982/16, 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, 03.04.2024 у справі №915/436/23, 30.04.2024 у справі №914/1508/23, додаткових постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21, 24.09.2024 у справі №910/13177/23, 23.10.2024 у справі №910/6224/23).
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У п.п.19, 20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Як зазначено в постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, 21.06.2023 у справі №908/3387/21, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №906/432/19, 21.02.2023 у справі №4/40/5022-387/2012, 02.03.2023 у справі №910/1864/21, 19.09.2023 у справі №905/1191/21, 06.11.2023 у справі №938/466/21; додаткові постанови Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №910/3567/23, 05.03.2024 у справі №916/2266/22, 18.06.2024 у справі №910/466/22, 08.10.2024 у справі №907/878/23, 31.10.2024 у справі №912/2308/23, 13.03.2025 у справі №910/18717/23, 29.04.2025 у справі №910/2697/24).
У п.7.50 постанови Верховного Суду від 01.05.2025 у справі №910/9107/20 викладено висновок, відповідно до якого: вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації; зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд вказав, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, 16.11.2022 у справі №922/1964/21; постанови Верховного Суду 16.11.2022 у справі №922/1964/21, 27.02.2024 у справі №916/2239/22, 05.03.2024 №912/3432/23, 15.05.2024 у справі №922/2738/21, 15.04.2025 у справі №910/6138/24; додаткові постанови Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, 12.07.2024 у справі №913/205/23).
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч.5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.
Як роз'яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5,6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування ч.4 ст.126, ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України також викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2025 у справі №910/9107/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №911/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У даній справі відповідач не скористався своїм правом та не подав заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, натомість взагалі вважає, що відповідні витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки відповідна правова допомога, зокрема, не відноситься до необхідної під час розгляду справи, з чим частково погоджується суд з наступних підстав.
Так, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 72 227,40грн, частина з яких - у розмірі 48 151,60грн вже ним понесена, а інша частина - у розмірі 24 075,8грн має бути понесена на оплату відповідних послуг. Разом з тим, суд не вбачає підстав для покладення витрат у відповідному розмірі повністю на відповідача, оскільки витрати у відповідному розмірі не є обґрунтованими, пропорційними до предмету та складності справи, а також не є необхідними у такому розмірі, враховуючи ціну позову, обсяг фактично наданих послуг, який є необхідним.
Так, з умов договору та додатку до нього вбачається, що вартість правової допомоги АО (гонорар) визначений у твердій сумі, яка не залежить від обсягу фактично наданих послуг, а обрахована від ціни позову. Такий спосіб визначення розміру вартості правової допомоги за згодою клієнта та АО не суперечить чинному законодавству хоча ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено,що гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому. позови, що розглядались у справі, є взаємопов'язаними, спільний їх розгляд сприяв зменшенню кількості часу, необхідного для надання правової допомоги у разі якщо б відповідні позови розглядались окремо, та процесуальній економії. Загальна тривалість усіх засідань суду у даній справі становить майже 5 годин (з урахуванням очікування судових засідань, у випадку, коли вони почались несвоєчасно); розгляд справи не потребував аналізу значної кількості нормативних актів, яким врегульовані відносини сторін, а відповідну справу не можна вважати складною, незважаючи на те, що в ній розглядалися одночасно первісний позов та зустрічний, оскільки вони пов'язані, а тому заявлені витрати в цій частині є нерозумними та непропорційними з фактично наданим обсягом послуг.
Також, як вбачається з наданого позивачем акту від 15.05.2025 №1 приймання-передачі наданих послуг, до нього включено послуги з подання претензій та складання заяви про усунення недоліків.
Втім, досудове врегулювання не є необхідним для звернення до суду з позовом, право звертатися до суду за захистом свого порушеного права не залежить від факту підготовки та направлення претензій. Так само і витрати на правову допомогу з усунення недоліків позовної заяви не можуть покладатися на відповідача, оскільки позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, міг дотриматися вимог процесуального законодавства, щоб позбавило його необхідності на подання такої заяви в майбутньому, отже, надання відповідної послуги і витрати на неї не є неминучими, не залежали від дій чи бездіяльності відповідача.
Надання правової допомоги ПП «Мехтрансбуд» під час складання позовної заяви, відповіді на відзив, відзиву на зустрічний позов, не потребувала витребування додаткових доказів, до таких заяв по суті подано документи, що перебували у розпорядженні позивача та їх витребування адвокатом не здійснювалося; спори у даній справі за первісним та зустрічним позовами виникли з одного договору, умови якого аналізувались під час надання такої допомоги.
При цьому, судом враховано, що відповідач фактично не заперечував факту надання йому таких послуг та їх обсягу, однак вважав, що строк їх оплати, через настання для нього форс-мажорних обставин, не настав. Заперечення відповідача щодо первісного позову фактично ґрунтувалось лише на наявності форс-мажорних обставин, які призвели до неможливості виконання зобов'язання з оплати.
Суд вважає дійсно необхідними, неминучими та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, фактично витраченим адвокатом часом, а також враховуючи середню вартість аналогічних послуг на ринку, витрати на оплату послуг адвоката у даній справі у розмірі не більше 35 000грн (20 000грн опрацювання матеріалів справи та підготовка правової позиції; підготовка та подача позовної заяви; підготовка та подача відповіді на відзив; підготовка та подача відзиву на зустрічну позовну заяву; 15 000грн - представництво інтересів в суді).
Інші витрати, понесені позивачем на оплату правової допомоги у розмірі 37 227,4грн суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов'язання за договором від 14.10.2024 б/н про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги), узгодив вартість та обсяг наданих послуг, прийнявши відповідні послуги за актами приймання-передачі наданих послуг, шляхом їх підписання, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача з адвокатським об'єднанням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 232-233, 237-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Приватного підприємства «МЕХТРАНСБУД» щодо покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ-СБК'витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 72 227,40грн задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІРНИЧОДОБУВНА КОМПАНІЯ-СБК» (ідентифікаційний код 38029157; 07834, Київська обл., Бородянський р-н., с. Озера, вул. Партизанська, буд. 71) на користь Приватного підприємства «МЕХТРАНСБУД» (ідентифікаційний код 43216452; 60236, Чернівецька обл., м. Новодністровськ(пн), м-н «Транспортний», буд. 13) 35 000грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.
4. Витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 37 227,40грн покласти на Приватне підприємство «МЕХТРАНСБУД».
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено 02.07.2025.
Суддя А.Р. Ейвазова