вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" липня 2025 р. Справа № 911/2103/25
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбрідж»
до Фізичної особи-підприємця Назарової Марії Володимирівни
про стягнення 123 063,44 гривень
установив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбрідж» (далі - ТОВ «Брокбрідж»/позивач) до Фізичної особи-підприємця Назарової Марії Володимирівни (далі - ФОП Назарова М.В./відповідачка) про стягнення 123 063,44 гривень, з яких: 100 000,00 грн заборгованості за договором транспортного експедирування №13192 від 01.11.2024, а також нарахованих на вказану суму боргу загалом 23 063,44 грн пені, штрафів та інфляційного збільшення за прострочення оплати рахунку.
Заявлені вимоги обґрунтовано неналежним виконання ФОП Назаровою М.В. грошового зобов'язання по оплаті послуг, наданих позивачем за договором транспортного експедирування №13192 від 01.11.2024, оскільки, зокрема:
- відповідно до умов договору укладено заявку на загальну суму фрахту 6 160,00 дол. США на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування вантажу відповідачки по маршруту Ningbo (Китай) - м. Київ, Україна, який під час надання послуг був трохи змінений на Yiwu (Китай) - м. Вишневе, Україна;
- означена заявка підписана у вигляді скан-копії, яка має силу оригіналу до обміну паперовими оригіналами, а згодом клієнту виставлено рахунок на оплату №247734-1 від 28.01.2025 на загальну суму 259 151,00 грн;
- паперові оригінали акта надання послуг №247734-1 від 30.01.2025 та заявки-замовлення №247734-1 від 29.11.2024 в гривневому еквіваленті в двох екземплярах, у тому числі рахунка на оплату №247734-1 від 28.01.2025, який був надісланий відповідачу попередньо в електронному вигляді 28.01.2025, вперше були надіслані засобами поштового зв'язку ТОВ «Нова пошта» 05.02.2025 згідно ТТН 59001314515769, а отримано відповідачкою 10.02.2025, що підтверджується онлайн-трекінгом з сайту https:tracking.novaposhta.ua/#/uk/;
- відповідачка зобов'язана була оплатити надані їй послуги 28.01.2025.
З огляду на те, що відповідачка частково оплатила надані послуги 06.03.2025, 16.05.2025 та 06.06.2025, відповідно, у сумах: 119 151,00 грн, 20 000,00 грн та 20 000,00 грн - загалом 159 151,00 грн, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення 100 000,00 грн боргу і нарахованих на цю суму пені, штрафу та інфляційних втрат, розрахунок яких наведено у позовній заяві, а саме:
- 12 531,51 грн пені, нарахованої з 28.01.52025 по 26.06.2025 на 100 000,00 грн;
- 6 164,38 грн штрафу, нарахованого у розмірі 15% річних з 28.01.52025 по 26.06.2025 на 100 000,00 грн;
- 4 367,55 грн інфляційних втрат, нарахованих з 28.01.52025 по 26.06.2025 на 100 000,00 грн.
Крім того позивач вказав, що у разі необхідності понесення додаткових судових витрат позивач подасть до суду підтвердження здійснених ним судових витрат, необхідних для розгляду справи, до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.
Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення.
Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
У відповідності до пп. 2, 3, 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
- обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Однак в порушення п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбрідж» не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету ФОП Назарової М.В.
У розрізі вказаного суд звертає увагу позивача на те, що згідно ч. 8 ст. 6 ГПК України якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов'язку зазначення відповідних відомостей.
Водночас позовну заяву Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбрідж» подано в паперовій формі, а тому позивач не звільнений від обов'язку зазначення у поданій ним заяві відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.
До того ж розрахунок заявлених до стягнення сум не містить пояснень щодо нарахування штрафу протягом певного періоду, тобто за 150 днів, з урахуванням правової природи штрафу, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.
Саме ж лише зазначення у позові алгоритму нарахування штрафу із посиланням на відповідний пункт договору не усуває наведеного вище недоліку, оскільки:
- згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання;
- норми процесуального права покладають на позивача обов'язок надати не просто розрахунок сум, що стягуються/оспорюються, а саме обґрунтувати його, тобто навести підстави визначення/обрання сум і періодів/дат у такому розрахунку;
- оскільки на позивача покладено процесуальний обов'язок з подання обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум, наявність арифметичних помилок та/або описок у таких розрахунках може тлумачитись не на користь позивача, що тягне для нього відповідні наслідки у вигляді прийняття судом рішення про часткову обґрунтованість заявлених до стягнення сум;
- господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України.
З огляду наведеного вище та невідповідності позовної заяви вказаним вимогам суд звертає увагу позивача на те, що чітка ідентифікація заявлених вимог сприяє правильній оцінці спірних правовідносин в розрізі предмету та підстав позову, а також дозволяє правильно дослідити наявність та/або відсутність певних обставин, належних доведенню у тій чи іншій правовій конструкції, спрямованих на ефективний та реальний захист і відновлення порушених прав.
Згідно приписів ч. 1 ст. 14, ч.1 ст. 73, ч. 4 ст. 74, ст. 91, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
В порушення приписів пункту 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, попри зазначення у позові доводів стосовно підписання заявки №247734-1 від 29.11.2024 у вигляді скан-копії зміст позовної заяви, не місить викладу обставин стосовно того, у який спосіб сторони обмінялись вказаними скан-копіями, як і не містить позов викладу обставин щодо порядку та форми укладення сторонами договору транспортного експедирування №13192 від 01.11.2024, з огляду на поданий до суд паперовий примірник такого договору без підписів та з наявною на ньому відміткою «документ підписано у сервісі Вчасно (початок)», а також додатковою сторінкою до вказаного примірника з написом «документ підписано у сервісі Вчасно (продовження)» із відомостями про накладення електронних підписів 22.01.2025 та 23.01.2025.
До того ж в порушення приписів пп. 5, 8 ч. 3 ст. 162, ст. ст. 91, 164 ГПК України, зміст позовної заяви не містить пояснень стосовно доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження викладених у позові обставин:
- виставлення клієнту рахунку на оплату №247734-1 від 28.01.2025 на загальну суму 259 151,00 грн, у тому числі і в електронному вигляді;
- надіслання відповідачці паперових оригіналів документів вперше засобами поштового зв'язку ТОВ «Нова пошта» 05.02.2025 згідно ТТН 59001314515769.
Попри вказане вище позивачем не зазначено про наявність/відсутність у нього відповідних доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
В розрізі вказаного вище суд звертає увагу позивача на те, що згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов'язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання.
Звідси, приписи ст. ст. 73, 74, 164 ГПК України не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов'язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання.
Отже, суд зауважує позивачу на тому, що позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази або вказує на такі докази та зазначає про неможливість їх подання, тоді як:
- саме лише небажання позивача або його суб'єктивні міркування про доцільність подання доказів на підтвердження викладених у позові обставин, не є підставою від звільнення позивача від обов'язку виконати покладені на нього процесуальні обов'язки;
- сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс;
- обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів;
- усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей; усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Крім того зміст позовної заяви ТОВ «Брокбрідж» не містить відомостей про наявність/відсутність у позивача та/або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, що не відповідає пункту 8 ч. 2 ст. 162 ГПК України.
Суд звертає увагу позивача на те, що п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України не передбачає права позивача вибірково зазначити/не зазначати про наявність оригіналів доданих до позову документів, а презюмує обов'язок позивача зазначити про наявність у нього або інших осіб оригіналів усіх доданих до позову копій документів.
До того ж, у розрізі вказаного суд звертає увагу позивача і на таке.
Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 (провадження №12-8гс23) викладно позицію, згідно якої процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, своєю чергою, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду вказаного суд звертає увагу позивача на необхідності надання пояснень стосовно доданих ним до позовної заяви документів із зазначенням про те, до якого виду доказування (письмові/електронні) відноситься кожен з таких документів, тобто яким видом доказу є кожен із долучених до позову документів - електронним документом/електронною копією паперового документа або письмовим документом.
У розрізі зазначеного суд звертає увагу позивачки на те, що:
- частиною 3 ст. 96 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом;
- спосіб подання електронних доказів у формі посилання на сторінку в мережі Інтернет - онлайн-трекінг з сайту ТОВ «Нова пошта» https:tracking.novaposhta.ua/#/uk/, не відповідає вказаним вище процесуальним нормам, у тому числі щодо порядку доказування та виключного переліку засобів, за допомогою яких встановлюються необхідні для встановлення обставин дані згідно ч. 2 ст. 73 ГПК України - письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.
Стосовно ж зазначеного позивачем попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, суд наголошує на тому, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, а метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого вище принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу;
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Отже, при поданні позовної заяви мають бути визначені попередньо саме розрахунок та сума судових витрат, до яких також віднесено витрати на правничу допомогу, а не лише зазначення обставин про можливе понесення в майбутньому абстрактних судових витрат.
З огляду на зазначене суд звертає увагу на те, що згідно ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, зокрема щодо оформлення позовної заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбрідж» без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Висновуючи про залишення позову без руху судом враховано, що:
- передбачена ст. 14 ГПК України диспозитивність, як і власний розсуд позивача не є безмежними та не можуть використовуватись з порушенням передбачених процесуальним законом обов'язків щодо форми та змісту позовної заяви, тоді як суд на стадії відкриття провадження у справі наділений правом перевірити і встановити відповідність позовної заяви таким процесуальним вимогам;
- доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності заяв/скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, відтак кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу;
- встановлені процесуальними приписами вимоги до змісту позову покладено в основу засад господарського судочинства з метою: спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду, а також розвитку поваги в учасників справи як один до одного, так і до суду та направлено на уникнення можливості сторонам зловживання наданими їм процесуальними правами;
- усунення недоліків позовної заяви спрямовано як на виключення неточностей заявлених вимог та можливості подвійного тлумачення волі заявника, так і на виключення необхідності у додатковій затраті часу на вчинення відповідних дій під час розгляду справи, що у зворотному перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та ускладнить вирішення спору і розгляд справи загалом.
Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбрідж» без руху.
2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:
1) письмових пояснень з викладом відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету ФОП Назарової М.В.;
2) обгрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми штрафу із зазначенням підстав нарахування такої неустойки протягом певного періоду, тобто за 150 днів, з урахуванням правової природи штрафу, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, а також ч. 2 ст. 549 ЦК України, згідно якої штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання;
3) письмових пояснень з викладом обставин стосовно того, у який спосіб сторони обмінялись вказаними скан-копіями, як і не містить позов викладу обставин щодо порядку та форми укладення сторонами договору транспортного експедирування №13192 від 01.11.2024, з огляду на поданий до суд паперовий примірник такого договору без підписів та з наявною на ньому відміткою «документ підписано у сервісі Вчасно (початок)», а також додатковою сторінкою до вказаного примірника з написом «документ підписано у сервісі Вчасно (продовження)» із відомостями про накладення електронних підписів 22.01.2025 та 23.01.2025;
4) письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини виставлення клієнту рахунку на оплату №247734-1 від 28.01.2025 на загальну суму 259 151,00 грн, у тому числі і в електронному вигляді, та/або неможливості подання таких доказів разом з позовною заявою із наведенням причин такої неможливості;
5) письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини надіслання відповідачці паперових оригіналів документів вперше засобами поштового зв'язку ТОВ «Нова пошта» 05.02.2025 згідно ТТН 59001314515769, та/або неможливості подання таких доказів разом з позовною заявою із наведенням причин такої неможливості;
6) письмових пояснень із зазначенням наявності у позивача або іншої особи оригіналів усіх доказів, копії яких додано до позовної заяви;
7) пояснень стосовно доданих позивачем до позовної заяви документів із зазначенням про те, до якого виду доказування (письмові/електронні) відноситься кожен з таких документів, тобто яким видом доказу є кожен із долучених до позову документів - електронним документом/електронною копією паперового документа або письмовим документом;
8) попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та/або очікує понести в зв'язку із розглядом справи, в частині інших судових витрат, відмінних від судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.
Суддя В.А. Ярема