вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1336/25
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г. за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Сільськогосподарського кооперативу «Родинний Добробут» (08511, Київська обл., Фастівський рн, с. Великі Гуляки, вул. Дачна, буд. 53)
про стягнення 166572,50 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. б/н від 15.04.2025 до Сільськогосподарського кооперативу «Родинний Добробут» стягнення 166572,50 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2025 о 10:30.
06.05.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.
06.05.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла зустрічна позовна заява.
12.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
16.05.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 20.05.2025 зустрічну позовну заяву Сільськогосподарського кооперативу «Родинний Добробут» за вих. №б/н від 06.05.2025 залишено без руху.
В судовому засіданні 22.05.2025 судом оголошено перерву до 26.06.2025 о 16:00.
29.05.2025 на адресу суду від відповідача надійшла заява на ухвалу суду від 20.05.2025.
Ухвалою суду від 18.06.2025 зустрічну позовну заяву було повернуто позивачеві - Сільськогосподарському кооперативу «Родинний Добробут».
Представники позивача та відповідача в судове засідання 26.06.2025 не з'явилися, про дату та час проведення підготовчого судового засідання були повідомлені належним чином.
Так, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, з урахуванням фактичних обставин справи та підстав його обґрунтування, суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.
У статтях 5, 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Також у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви №29458/04 та № 29465/04).
Судова практика ЄСПЛ право на розгляд справи тлумачить як право особи звернутися до суду, так і право на розгляд та вирішення її справи судом.
Перешкоди в доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.
Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі №367/4695/20).
Водночас, згідно із ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підлягають розгляду у господарських судах, визначені положеннями статті 20 ГПК України.
Зокрема, до юрисдикції господарських судів віднесено: справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, пунктом 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Тобто спір між юридичною особою та її членом, який пов'язаний з діяльністю такої юридичної особи, належить до юрисдикції господарських судів як такий, що виникає в корпоративних правовідносинах, та є спором корпоративним.
Згідно з частинами 1, 2 статті 96-1 Цивільного кодексу України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:
а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб'єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права;
б) суб'єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;
в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов'язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин.
Спір у цій справі виник між ОСОБА_1 , як асоційованим членом Сільськогосподарського кооперативу «Родинний добробут» і вказаним кооперативом щодо стягнення виплат на пай, визначених Договором про співробітництво #110621-1 від 11 червня 2021 року.
Так, відповідно до умов п. п. 1.1.. 1.2. Договору сторони домовились співпрацювати шляхом об'єднання зусиль та вкладів з метою досягнення спільної мети - спорудження тепличного комплексу для вирощування органічної продукції рослинництва площею 5000 м2, що буде розташовано за адресою: вул. Дачна, б.56, с. Великі Гуляки, Фастівський район, Київська область. (далі - «проект Теплиці-2») та функціонування цього комплексу для отримання Сторонами результатів його роботи у вигляді продукції рослинництва (далі - «продукція»).
У п. 2.3. Договору Сторони домовились, що Кооператив розподіляє врожай між Кооперативом та членами Кооперативу, які приймають участь у проекті Теплиці, відповідно до їх пайових вкладів, а у п. 4.1. Договору визначено, що мета співпраці Сторін не є отримання прибутку.
Якщо сума вкладів Члена кооперативу за цим договором менша ніж 250.000,00, у рік він отримує продукції на суму що становить 24% від суми вкладів Члену кооперативу за цим договором. Для розрахунку використовуються середні ціни на органічну продукцію на продуктових ринках Києва на момент таких розрахунків (п.п. 4.2.2. п. 4.2.).
Відповідно до п.п. 4.2.3. п. 4.2. Договору решта від результатів вирощування продукції розподіляється між Членами Кооперативу, що приймають участь у проекті теплиці, та лишається в Кооперативі і буде використана для поточної діяльності Кооперативу. Схема розподілу цієї частки вирішується на Загальних Зборах Кооперативу.
Згідно з п.п. 5.1.1. п. 5.1. Договору Сторони зобов'язуються самостійно сплачувати податкові та інші обов'язкові платежі та збори, в тому числі ті, які необхідно сплачувати за наслідками співробітництва за даним Договором.
У пункті 5.4. Договору визначено права члену Кооперативу:
- приймати участь у Загальних зборах учасників Кооперативу, які приймають участь у проекті Теплиці;
- отримувати належну йому частину продукції щорічно;
- відвідувати територію реалізації проекту у будь який час, без попередження;
- відвідувати теплиці за попередньою згодою та з обов'язковим дотриманням санітарних норм;
- за рахунок свого голосу впливати на роботу та розвиток проекту Теплиці;
- продати/передати/подарувати свій пай у Кооперативі (відповідно вклад за даним Договором) іншій особі, за погодженням з Кооперативом.
Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 95 Господарського кодексу України виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту.
Особливості створення та ведення господарської діяльності кооперативів визначається Законом України "Про кооперацію".
Право членства в кооперативі - це сукупність (система) правових норм (правил) стосовно реалізації конституційного права стати членом кооперативу, порядку й умов вступу до кооперативу та виходу з його складу, визначення й реалізації його правомочностей як поєднання членських прав та обов'язків, припинення членства й виходу з кооперативу. Зміст членських правовідносин становлять суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів щодо утворення кооперативної організації або порядку вступу, прийняття в члени вже діючого кооперативу, участі в діяльності кооперативу, вихід (виключення) з нього. Суб'єктами членських правовідносин, з одного боку виступають особи, які створили кооперативну організацію (засновники), та особи, які стали членами вже діючої кооперативної організації, а з іншого - кооперативна організація як суб'єкт господарювання.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про кооперацію" членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
За предметом правового регулювання зазначена норма права поділяє всі права і обов'язки членів кооперативної організації на:
- управлінські (участь в ухваленні рішень загальними зборами кооперативної організації, а також у роботі інших органів управління кооперативної організації; участь у виконанні рішень органів управління й органів контролю за діяльністю кооперативної організації тощо);
- майнові (участь у формуванні майнових фондів кооперативної організації; отримання кооперативних виплат і виплат на паї; отримання паю в разі виходу з кооперативу);
- господарські (участь у господарській діяльності кооперативної організації);
- трудові (виникають у тому разі, якщо член кооперативної організації одночасно перебуває з цією організацією в трудових відносинах);
- соціальні (користування послугами кооперативу, внесення пропозицій, спрямованих на поліпшення її роботи).
Закон України "Про кооперацію" визначає два види членства в кооперативі: дійсне і асоційоване, та незалежно від статусу такого членства передбачає сплату особою, яка вступає в члени кооперативу, вступного внеску та паю, і не встановлює жодних винятків (обмежень) такого розподілу членства за типами кооперативу.
За положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами дійсного члена кооперативу є, зокрема, участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Законодавче визначення асоційованого членства в кооперативі міститься у статті 14 Закону України "Про кооперацію", за якого асоційований член кооперативу - це фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом лише дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з повними членами кооперативу право на одержання паю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 р. у справі № 750/319/18 дійшла таких висновків: "Асоційованим членом кооперативу може бути будь-яка юридична або фізична особа, яка є членом такого кооперативу та внесла пайовий внесок у порядку та розмірах, визначених статутом кооперативу, що дає переважне порівняно з дійсними членами кооперативу право на одержання паю при ліквідації кооперативу.
Асоційовані члени кооперативу виступають насамперед його інвесторами, оскільки вони не зв'язані з кооперативом трудовою функцією, а беруть лише майнову (інвестиційну) участь у діяльності кооперативу.
Майнова складова правового статусу асоційованого члена наближає його до права участі в господарських товариствах, тоді як повне членство характеризується, насамперед, особистою трудовою участю членів у спільній виробничій діяльності кооперативу.
Асоційоване членство не передбачає рівного з іншими (повними членами) права участі в господарській діяльності кооперативу, що свідчить про фактичне відсторонення асоційованих членів від управління справами кооперативу. Водночас, асоційоване членство надає переважне порівняно з іншими членами кооперативу право на одержання паю в разі його ліквідації. Також асоційовані члени кооперативу не можуть обирати органи управління та бути у них обраними.
Відтак, між асоційованими членами кооперативу та кооперативом можуть виникати лише майнові (у випадку участі у формуванні майнових фондів кооперативної організації; отримання кооперативних виплат і виплат на паї; отримання паю в разі виходу з кооперативу); господарські (у випадку участі у господарській діяльності кооперативної організації); трудові (якщо член кооперативної організації одночасно перебуває з цією організацією в трудових відносинах); та соціальні відносини (у випадку користування послугами кооперативу, внесення пропозицій, спрямованих на поліпшення її роботи).
При цьому корпоративних правовідносин у повному обсязі у розумінні статті 167 ГК України (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) та статті 96-1 ЦК України між асоційованим членом та кооперативом або його іншими членам не виникає".
Тобто в даному випадку, аналіз умов Договору дає підстави вважати що асоційований член обслуговуючого кооперативу не наділений правомочностями, які б у повному обсязі відповідали ознакам поняття корпоративних прав, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 р. у справі № 750/319/18.
Також Велика Палата Верховного Суду у зазначеній поставові надала такий правовий висновок: "Системний аналіз Закону України "Про кооперацію", статті 167 ГК України та статті 96-1 ЦК України дає підстави для висновку, що асоційований член обслуговуючого кооперативу не наділений правомочностями, які б у повному обсязі відповідали ознакам поняття корпоративних прав, а спори між ним та кооперативом не є такими, що виникають із корпоративних відносин. За таких обставин спори між асоційованим членом обслуговуючого кооперативу і таким кооперативом щодо сплати пайових внесків, визначених кооперативними договорами, не пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього кооперативу, тобто з корпоративними відносинами. Отже, такі спори слід розглядати за правилами цивільного судочинства".
Разом з тим, стаття 2 Господарського Кодексу України визначає, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Під господарською діяльністю у Господарському Кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 ГК України).
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч. 2 ст. 3 ГК України), яка здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом, що визначено у ч. 2 ст. 52 ГК України.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що спір у даній справі між асоційованим членом Сільськогосподарського кооперативу «Родинний добробут» Охрімчуком Сергієм Олексійовичем і вказаним кооперативом щодо стягнення виплат на пай, визначених Договором про співробітництво #110621-1 від 11 червня 2021 року, не пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього кооперативу, тобто з корпоративними відносинами, а також не має на меті отримання прибутку відповідно до п. 4.1. Договору, а тому за суб'єктним складом сторін і характером правовідносин підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі № 911/1336/25 на підставі приписів п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись ст.ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Сільськогосподарського кооперативу «Родинний добробут» про закриття провадження у справі задовольнити.
2. Закрити провадження у справі № 911/1336/25 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу «Родинний Добробут» про стягнення 166572,50 грн
3. Згідно із ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до ч. 5 ст. 231, п. 13 ч. 1 ст. 255, ст. 256 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Повний текст ухвали складено та підписано - 01.07.2025.
Суддя О.Г. Смірнов