вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" липня 2025 р. Справа № 911/1098/25
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи
за позовом Фізичної особи - підприємця Євдощука Сергія Анатолійовича
до Фізичної особи - підприємця Кулик Світлани Олександрівни
про стягнення 70 120,58 гривень
27.03.2025 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" у формі електронного документа до Господарського суду Київської області подано позовну заяву Фізичної особи - підприємця Євдощука Сергія Анатолійовича (далі - ФОП Євдощук С.А./позивач) до Фізичної особи - підприємця Кулик Світлани Олександрівни (далі - ФОП Кулик С.О./відповідачка) про стягнення 74 749.93 грн, у тому числі 68 298,95 грн основної заборгованості, 1 372,53 грн інфляційних втрат, 477,16 грн 3% річних та 4 601,29 грн пені.
Господарський суд Київської області ухвалою від 02.04.2025 у справі №911/1098/25 залишив позовну заяву ФОП Євдощук С.А. без руху та постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
14.04.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Євдощук С.А. надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 70 120,58 гривень, у тому числі 68 298,95 грн основної заборгованості, 1 372,53 грн інфляційних втрат, 449,09 грн 3% річних.
Господарський суд Київської області ухвалою від 22.04.2025 у справі №911/1098/25 прийняв уточнену позовну заяву ФОП Євдощука С.А. до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, а також встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Однак відповідачка не скористалася наданим статтею 165 ГПК України правом та відзив на позовну заяву не подала, як і не надала жодних доказів у справі, тоді як судом вчинено передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника справи про її розгляд.
В розрізі зазначеного та можливості відповідачки реалізувати свої процесуальні права судом враховано, що на вказану позивачем у позовній заяві адресу відповідача, що є офіційно зареєстрованим місцезнаходженням ФОП Кулик С.О. згідно даних ЄДР, було направлено ухвалу про відкриття провадження у цій справі, яку повернуто органом поштового зв'язку з зазначенням причин «за закінченням терміну зберігання».
Жодних інших поштових адрес відповідача, окрім адреси зареєстрованого місцезнаходження згідно даних ЄДР, матеріали справи не містять та суду не повідомлено.
Також ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі та усі інші, постановлені під час розгляду справи ухвали судом:
- надіслано на електронну пошту відповідачки, як засіб зв'язку згідно умов укладеного між сторонами договору - ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки;
- офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.
З огляду вказаного вище суд дійшов висновку, що ФОП Кулик С.О. надано право бути обізнаною про прийняті у цій справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
02.12.2024 між ФОП Євдощук С.А. як перевізником та ФОП Кулик С.О. як експедитором укладено Заявку-договір на перевезення вантажів №02122024 (далі - договір на перевезення), згідно якої погоджено, зокрема, такі умови надання послуг з перевезення:
- дата завантаження - 4-5/12/2024;
- маршрут перевезення - Англія - м. Обухів, Україна;
- характер вантажу, його кількість, вага, клас АДР, тощо - автозапчастини б/у;
- адреса розвантаження - м. Обухів;
- узгоджений термін доставки вантажу: по домовленості;
- загальна фрахтова сума - 3 500 євро (в гривнях по курсу НБУ на день розмитнення);
- умови оплати - 5 днів після вивантаження по оригіналам документів;
- дані перевізника: РЕНО НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
Також у пункті 6 вказаного договору перевезення сторони погодили, що оплата за виконані послуги здійснюється згідно виставленого рахунка протягом 6 (шести) банківських днів з дати отримання експедитором оформлених належним чином оригіналів таких документів: акта виконаних робіт, рахунку і СМР (ТТН), заповненої згідно діючого законодавства, з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу, оригіналу видаткової накладної, заявки, договору.
Копію вказаного договору перевезення додано до позовної заяви.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що власні договірні обов'язки він виконав належним чином, що підтверджується складеною СMR №012192 та, відповідно, 18.12.2024 відповідачці було надіслано пакет вказаних у договорі документів і такі документи отримано 26.12.2024.
На підтвердження зазначеного до позовної заяви додано копію СMR №012192, а також скриншот зі сторінки Нова пошта щодо відстеження посилки за №59001283580112.
До позовної заяви позивачем також додано копії: складеного ФОП Євдощук С.А. рахунка на оплату №13 від 14.12.2024 на суму 153 298,95 грн та складеного і підписаного ФОП Євдощук С.А. 14.12.2024 акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №13 на суму 153 298,95 грн.
Втім, за доводами позивача, відповідачка не повернула підписаного зі свого боку акта здачі-приймання робіт (надання послуг), відтак на підтвердження договірних відносин 27.12.2024 здійснила часткову оплату у сумі 30 000,00 грн.
Надалі, як зауважив позивач, він звертався до відповідачки 13.01.2025 та 12.02.2025, відповідно, з претензією та повторною претензією щодо оплати решти коштів за відповідно надані послуги з перевезення згідно заявки №02122024 від 02.12.2024, тоді як відповідачка здійснила часткові оплати за послуги:
- 20.01.2025 на суму 10 000,00 грн;
- 06.02.2025 на суму 10 000,00 грн;
- 20.02.2025 на суму 25 000,00 грн;
- 10.03.2025 на суму 10 000,00 грн.
На підтвердження обставин звернення до відповідачки з претензіями відповідач надав їх копії, а також:
- скриншот зі сторінки Нова пошта щодо відстеження посилки за №59001301453547 - на підтвердження надіслання і отримання претензії від 13.01.2025;
- копії опису вкладення цінного листа, фіскального чека АТ «Укрпошта», рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення виплату поштового переказу за №1211000901274 із скриншотом зі сторінки АТ «Укрпошта» щодо відстеження відправлення за №1211000901274 - на підтвердження надіслання і отримання повторної претензії від 12.02.2025.
Водночас на підтвердження обставин проведення часткових оплат за послуги з перевезення до позовної заяви додано копії платіжних інструкцій:
- №182 від 27.12.2024 на суму 30 000,00 грн;
- №192 від 20.01.2025 на суму 10 000,00 грн;
- №205 від 06.02.2025 на суму 10 000,00 грн;
- №211 від 20.02.2025 на суму 25 000,00 грн;
- №225 від 10.03.2025 на суму 10 000,00 грн, загалом на суму 85 000,00 грн.
Як зауважив позивач, решту вартості наданих послуг з перевезення у сумі 68 298,95 грн гривень відповідачка не оплатила, внаслідок чого у неї на вказану суму виникла заборгованість.
Поряд з тим, покликаючись на вказані вище обставини надіслання відповідачці пакету документів та отримання їх 26.12.2024, позивач вважає, що прострочення заборгованості почалося 06.01.2025.
З огляду наведеного позивачем за відповідно поданим позовом заявлено до стягнення з відповідачки, зокрема, 68 298,95 грн основної заборгованості.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідачкою не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Поряд з тим приписами статті 526, ч. 1 статті 530, ч. 1 статті 627, 629 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання.
З огляду наведеного, підписання відповідачем договору перевезення без будь-яких зауважень чи заперечень щодо умов відповідного правочину та, надалі, здійснення позивачем згідно вказаного договору перевезення вантажу із оформленням СMR №012192, як товарно-транспортного документа, свідчить про належне виконання ФОП Євдощук С.А. своїх договірних зобов'язань з надання послуг перевезення, що породжує для ФОП Кулик С.О. обов'язок по оплаті відповідно наданих послуг у повному обсязі у погодженому договором розмірі, та станом на момент звернення позивача до суду із відповідним позовом момент виникнення такого грошового обов'язку є таким, що настав.
Висновуючи вказане, зокрема щодо моменту виникнення у відповідачки обов'язку зі сплати вартості послуг з перевезення судом враховано, що пунктом 6 укладеного між сторонами договору перевезення визначено момент виникнення обов'язку зі сплати вартості послуг, який обумовлений обставинами отримання усіх вказаних цим положенням документів та відповідною датою отримання цих документів.
В розрізі вказаного судом прийнято до уваги те, що позивачем не доведено належними та достовірними обставин надіслання та отримання відповідачкою усіх вказаних пунктом 6 договору документів, зокрема і складеного та підписаного позивачем 14.12.2024 акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №13 на суму 153 298,95 грн у будь-яку із конкретно визначених дат, у тому числі і 26.12.2024.
Додані ж до позову скриншоти зі сторінки Нова пошта щодо відстеження посилок за №59001283580112 та №59001301453547, а також копії документів поштового відправлення за №1211000901274 не є такими - належними і достовірними доказами на підтвердження надіслання відповідачці усіх перелічених у пункті 6 документів, у тому числі акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №13 на суму 153 298,95 грн.
У розрізі наведеного суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписи статтей 76, 77 ГПК України презюмують, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду наведених процесуальних норм суд вважає за необхідне зазначити, що:
- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;
- достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі.
З урахуванням наведених норм процесуального закону та принципів доказування суд звертає увагу на те, що надані позивачем скриншоти зі сторінки Нова пошта щодо відстеження посилок за №59001283580112 та №59001301453547 не містять у собі даних щодо того, які саме документи було вкладено до означених посилок, а також щодо того, що відділення нової пошти, куди було доставлено такі посилки є офіційною адресою відповідачки для отримання поштової кореспонденції і відповідні дії із отримання посилок вчиняла саме відповідачка та/або належним чином уповноважена нею особа.
Подані ж позивачем копії опису вкладення цінного листа, фіскального чека АТ «Укрпошта», рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення виплату поштового переказу за №1211000901274 із скриншотом зі сторінки АТ «Укрпошта» щодо відстеження відправлення за №1211000901274 містять у собі відомості про надіслання на адресу відповідачки: повторної претензії, копій договору, CMR, рахунка на оплату і копії виписки по рахунку, попри те інформації про вкладення до такого листа акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №13 на суму 153 298,95 грн вказані поштові документи не містять.
Отже, суд висновує, що усі надані позивачем поштові документи:
1) не несуть в собі безсумнівну правдивість таких даних та не слугують тією інформацією, яка може встановлювати об'єктивну істинність обставин надіслання та вручення відповідачці усіх передбачених пунктом 6 договору перевезення документів, у тому числі і акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №13 на суму 153 298,95 грн;
2) не свідчать про безпосередній зв'язок між такими обставинами - надіслання та вручення відповідачці усіх передбачених пунктом 6 договору перевезення документів, у тому числі і акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №13 на суму 153 298,95 грн, та зазначеними у відповідних документах відомостями.
Тобто, зі змісту скриншотів про надіслання посилок новою поштою не можливо ідентифікувати вид та реквізити надісланих документів, а в описі вкладення у цінний лист за №1211000901274 відсутні дані про надіслання усіх передбачених пунктом 6 договору документів.
Висновуючи наведене, судом враховано, що обставини проведення відповідачкою часткових оплат, зокрема і з призначенням платежів «згідно рахунка на оплату №13 від 14.12.2024» не можуть слугувати беззаперечним доказом дотримання позивачем викладених у пункті 6 договору умов стосовно надіслання відповідачці пакету документів для проведення оплати та, власне, виникнення грошового обов'язку саме 06.01.2025.
Нормами ж законодавства і умовами укладеного між сторонами договору не визначено альтернативний (за вибором перевізника/виконавця послуг) спосіб обрахунку строку оплати вартості наданих послуг у разі неможливості встановлення обставин та дати надіслання замовнику усіх передбачених пунктом 6 договору документів.
Розкриваючи як зміст зазначених умов укладеного між сторонами договору, так і суть врегульованих ст.ст. 6, 627 ЦК України засад свободи договору, суд зауважує, що остання полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору, відтак сторони цього спору, зокрема позивач узгодив, схвалив та прийняв умови укладеного правочину, у тому числі і щодо порядку оплати таких послуг та моменту виникнення відповідного грошового обов'язку.
Отже, визначений позивачем момент виконання відповідачкою зобов'язання по оплаті 153 298,95 грн визнається судом таким, що не відповідає умовам договору та не підтверджений належними та достовірними доказами, що попри те не спростовує встановлених вище судом обставин виникнення у відповідачки відповідного грошового обов'язку та настання його станом на момент розгляду даного спору з огляду на таке.
Означений висновок суду ґрунтується на тому, що невиконання договірних умов щодо надіслання документів на оплату не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату загалом, позаяк:
- правові наслідки створює саме господарська операція і основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність, а наявність належним чином оформлених документів, які фіксують згоду сторін щодо обсягу, якості, вартості виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками обох сторін, засвідчує відсутність конфлікту з приводу обсягу, якості та вартості робіт;
- виникнення зобов'язання та момент його виконання стороною не є тотожними.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Однак станом на момент ухвалення рішення у зазначеній справі суду не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин оплати решти вартості отриманих відповідачкою послуг у сумі 68 298,95 грн.
За таких обставин, оскільки станом на день прийняття рішення вартість наданих позивачем послуг відповідач не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачки 68 298,95 грн основної заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачкою.
Посилаючись на те, що відповідачка не оплатила вартість наданих послуг за договором, позивач просить суд стягнути:
- 449,09 грн 3% річних, нарахованих з 06.01.2025 по 26.03.2025 на 68 298,95 грн боргу;
- 1 372,53 грн інфляційних втрат, нарахованих на 68 298,95 грн боргу за місяці застосування індексів інфляції - січень, лютий 2025 року.
Відповідно до ст. ст. 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наведеного слідує, що для стягнення з боржника передбачених ст. 625 ЦК України коштів необхідним є встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання, і такий момент у відповідному спорі обумовлений спливом передбаченого пунктом 6 договору строку на оплату - 6 банківських днів з дати отримання експедитором оформлених належним чином оригіналів таких документів: акта виконаних робіт, рахунку і СМР (ТТН), заповненої згідно діючого законодавства, з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу, оригіналу видаткової накладної, заявки, договору.
Однак згідно зроблених судом вище висновків позивач не довів належними та достовірними доказами обставин надіслання/вручення відповідачці та отримання нею усіх передбачених пунктом 6 договору документів для здійснення розрахунку.
Отже, суд дійшов висновку, що вказане вище унеможливлює встановлення судом моменту (дати, місяця, року) виникнення у відповідачки обов'язку по сплаті вартості наданих послуг, а тому і моменту, з якого вона вважається такою, що прострочила відповідне грошове зобов'язання як на відображену у акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №13 суму - 153 298,95 грн, так і на решту цієї суми - 68 298,95 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачем та заявлення до стягнення з відповідачки сум 3% річних та інфляційних втрат на 68 298,95 грн боргу є необґрунтованим та безпідставним, а відповідно заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Звідси суд висновує про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачки 1 372,53 грн інфляційних втрат, 449,09 грн 3% річних.
Понесений позивачем судовий збір, відповідно до статті 129 ГПК України, покладається судом на обох сторін пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кулик Світлани Олександрівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Фізичної особи - підприємця Євдощука Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ):
- 68 298 (шістдесят вісім тисяч двісті дев'яносто вісім) грн 95 коп. основної заборгованості;
- 2 359 (дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн 47 коп. судового збору;
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 01.07.2025.
Суддя В.А. Ярема