вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/688/25
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Житлово-будівельного кооперативу «Учитель»
про стягнення 152 057,79 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
Без виклику сторін.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Житлово-будівельного кооперативу «Учитель» про стягнення 152 057,79 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/688/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.
В ході розгляду справи відповідачем 23.04.2025 подано заперечення проти позову, у яких відповідач повідомив про сплату основного боргу після подання позову, заперечував проти стягнення штрафних санкцій та просив їх зменшити.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд
Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» подано позов про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Учитель» 152 057,79 грн. боргу у зв'язку з порушенням зобов'язань з оплати поставленого газу.
Матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач, Постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Учитель» (відповідач, Споживач) укладено Договір постачання природного газу від 08.09.2021 № 1409-НГТ-17, Додаток № 1, № 1а, № 1b з додатковими угодами від 20.09.2021 № 1, від 01.10.2021 № 1/2, від 20.10.2021 № 2, від 16.11.2021 № 3, від 30.12.2021 № 4, від 20.01.2022 № 6, від 03.02.2022 № 7, від 31.03.2022 № 7/8, від 26.04.2022 № 9 (далі - Договір).
Відповідно до п. 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.
Положеннями п. 3.1 Договору передбачено, що право власності на природній газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору протягом листопада-грудня 2021 року та січня-квітня 2022 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 770 472,67 грн. згідно Актів приймання-передачі природного газу, а саме:
- від 30.11.2021, обсяг І переданого газу: 13,00800 тис.м3, вартістю: 98 651,21 грн.;
- від 30.11.2021, обсяг ІІ переданого газу: 6,83657 тис.м3, вартістю: 249 021,48 грн.;
- від 31.12.2021, обсяг І переданого газу: 14,45459 тис.м3, вартістю: 109 621,98 грн.;
- від 31.01.2022, обсяг І переданого газу: 15,12472 тис.м3, вартістю: 114 704,16 грн.;
- від 28.02.2022, обсяг І переданого газу: 8,78521 тис.м3, вартістю: 66 626,04 грн.;
- від 31.03.2022, обсяг І переданого газу: 11,34832 тис.м3, вартістю: 86 064,38 грн.;
- від 25.04.2022, обсяг І переданого газу: 11,34832 тис.м3, вартістю: 85 895,30 грн.;
- від 30.04.2022, обсяг І переданого газу: 3,88800 тис.м3, вартістю: 29 428,22 грн.;
- від 30.04.2022, обсяг ІІ переданого газу: 0,42510 тис.м3, вартістю: 16 524,28 грн.
Дані акти приймання-передачі підписані без претензій та зауважень відповідачем щодо кількості та вартості поставки природного газу.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ за цим Договором (окрім розрахункових періодів: жовтень 2021 року, жовтень 2022 року, жовтень 2023 року, листопад 2021 року, листопад 2022 року, листопад 2023 року, квітень 2022 року, квітень 2023 року, травень 2022 року, травень 2023 року, травень 2024 року) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 50 % вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1. цього Договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Відповідно до п. 5.1.2 Договору передбачено, що оплата за природний газ за розрахунковий період, зокрема, листопад 2021 року здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 40 % вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1. цього Договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Відповідно до п. 5.1.3 Договору передбачено, що оплата за природний газ за розрахунковий період, зокрема, квітень 2022 року здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 60 % вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1. цього Договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Однак, відповідачем зобов'язання з оплати отриманого природного газу своєчасно та у повному обсязі не виконані.
Всього за наведений у позові період відповідачу поставлено позивачем природний газ на загальну суму 770 472,67 грн., відповідачем сплачено 690 472,67 грн., у зв'язку з чим, за відповідачем на момент подання позову існувала прострочена заборгованість у сумі 80 000,00 грн., про стягнення якої заявлено у позові.
Також, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати природного газу позивач просить стягнути з відповідача нараховані на прострочену суму на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 15 442,84 грн. 3 % річних та 56 614,95 грн. інфляційних.
Відповідачем в ході розгляду справи подано заперечення проти позовних вимог, у яких відповідач повідомив про сплату основної суми боргу 06.03.2025, що підтверджується платіжними інструкціями № 1420 від 06.03.2025 на суму 79 000,00 грн. та № 1418 від 06.03.2025 на суму 10 000,00 грн.
Також відповідач заперечував проти стягнення річних та інфляційних, посилаючись на виникнення заборгованості внаслідок дії обставин непереборної сили - військової агресії РФ з 24.02.2022 та просив зменшити відповідні нарахування.
Погашення відповідачем основної заборгованості після подання позову є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, у зв'язку з самостійним врегулюванням сторонами заявленої до стягнення у справі основної заборгованості в сумі 80 000,00 грн., згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у відповідній частині позовних вимог підлягає закриттю.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов'язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.
Як передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.
Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачу 15 442,84 грн. 3 % річних та 56 614,95 грн. інфляційних.
Щодо посилання відповідача у запереченнях проти позову на виникнення простроченої заборгованості через дію обставин непереборної сили - військової агресії РФ, суд зазначає, що відповідні обставини діють на всіх суб'єктів господарювання на території України і відповідачем не доведено та не обґрунтовано винятковості випадку саме щодо нього.
Щодо клопотання відповідача про зменшення нарахованих річних та інфляційних, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Хоча наведеними нормами не передбачено можливості зменшення інфляційних та процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, які мають компенсаційний характер, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зроблено висновок, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних по відношенню до суми боргу, враховуючи особливості здійснення господарської діяльності позивачем та залежність його платоспроможності від своєчасності розрахунків населення за спожиті енергоносії, неможливість отримання позивачем компенсації відповідальності за порушення строків розрахунків, суд дійшов висновку про можливість зменшення заявлених у позові інфляційних та річних.
Зокрема, заявлені до стягнення річні та інфляційні в сумі складають 72 057,79 грн., що майже дорівнює сумі заборгованості (80 000,00 грн.), яка до того ж погашена відповідачем.
Також суд враховує, що відповідний надмірний розмір нарахувань річних та інфляційних спричинений поведінкою самого позивача, який протягом тривалого часу зволікав зі вжиттям заходів з погашення заборгованості, чим сприяв збільшенню періоду прострочення, що суперечить компенсаційній природі наведеної у ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності.
Наведене свідчить про не співмірність та несправедливість заявлених до стягнення річних та інфляційних, тому суд вважає за необхідне зменшити їх на 90 %.
З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 1 544,28 грн. 3% річних та 5 661,49 грн. інфляційних, всього 7 205,78 грн., що складає в межах 10 % від суми боргу і є цілком співмірним.
В решті вимоги про стягнення 13 898,56 грн. 3% річних та 50 953,46 грн. інфляційних задоволенню не підлягають.
В частині позовних вимог про стягнення 80 000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 1 544,28 грн. 3 % річних та 5 661,49 грн. інфляційних. В частині 13 898,56 грн. 3 % річних та 50 953,46 грн. інфляційних позов задоволенню не підлягає у зв'язку зі зменшенням судом заявленої у позові відповідальності. В частині стягнення 80 000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку зі сплатою після подання позову.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі, оскільки його неправильні дії спричинили подання позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі № 911/688/25 в частині позовних вимог про стягнення 80 000,00 грн. основного боргу.
3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Учитель» (08631, Україна, Васильківський р-н, Київська обл., селище міського типу Глеваха, вулиця Вокзальна, код ЄДРПОУ: 23566750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676) 1 544,28 грн. 3 % річних, 5 661,49 грн. інфляційних та 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 13 898,56 грн. 3 % річних та 50 953,46 грн. інфляційних.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.П. Карпечкін