ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.07.2025Справа № 910/904/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Мельник Русани Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у господарській справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Мельник Русани Вікторівни
до Фізичної особи-підприємця Мусієнко Катерини Сергіївни
про стягнення 104 207, 63 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Мельник Русана Вікторівна (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мусієнко Катерини Сергіївни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 104 207, 63 грн, з яких: 90 896, 00 грн - основного боргу, 2 771, 53 грн - 3 % річних та 10 540, 10 грн - інфляційних втрат (з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за разовим договором-заявкою № 54036589П перевезення вантажу автомобільним транспортом від 04.01.2024.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Мельник Русани Вікторівни - задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мусієнко Катерини Сергіївни на користь Фізичної особи-підприємця Мельник Русани Вікторівни 90 896 (дев'яносто тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн 00 коп. - заборгованості, 2 770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн 97 коп. - 3 % річних, 10 540 (десять тисяч п'ятсот сорок) грн 10 коп. - інфляційних втрат та 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 98 коп. - судового збору. В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувано до стягнення з Фізичної особи-підприємця Мусієнко Катерини Сергіївни на користь Фізичної особи-підприємця Мельник Русани Вікторівни 3% річних на суму основного боргу, що становить 90 896, 00 коп., за період з 25.01.2025 і до моменту виконання рішення суду у даній справі за формулою: СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році. В іншій частині позову - відмовлено.
28.05.2025 до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Мельник Русани Вікторівни про ухвалення додаткового рішення (сформована в системі «Електронний суд» 27.05.2025).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 заяву Фізичної особи-підприємця Мельник Русани Вікторівни про ухвалення додаткового рішення - залишено без розгляду.
24.06.2025 до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Мельник Русани Вікторівни про ухвалення додаткового рішення (сформована в системі «Електронний суд» 27.05.2025), в якій позивач просить суд поновити Фізичній особі-підприємцю Мельник Русані Вікторівні строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/904/25 та ухвалити додаткове рішення про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мусієнко Катерини Сергіївни на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 250, 00 грн
Дослідивши заявлене позивачем клопотання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, суд відзначає наступне.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилався на те, що дана справа розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, при цьому, рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.20245 було отримано позивачем в електронному кабінеті 22.05.2025, у зв'язку з чим заяву вперше було подано до суду 28.05.2024, проте ухвалою суду заяву Фізичної особи-підприємця Мельник Русани Вікторівни про ухвалення додаткового рішення було повернуто без розгляду та роз'яснено позивачу про його право на повторне зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку, разом з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Частинами 1 та 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, при цьому у позовній заяві позивачем було наведено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу та зазначено, що докази на підтвердження їх розміру будуть подані до суду у порядку визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд вважає за можливе поновити Фізичній особі-підприємцю Мельник Русані Вікторівні пропущений строк для подання доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 3,4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.
22.01.2025 між Адвокатським бюро «Астапович» та Фізичною особою-підприємцем Мельник Русаною Вікторівною укладено договір про надання правничої допомоги, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надати Замовнику правову допомогу адвокатами (відповідно до оформленого ордеру) з питання представлення інтересів Замовника в/перед судових органах, органах чи особами виконання рішень, правоохоронними органами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними та фізичними особами (надалі іменується "правнича допомога") щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Мусієнко Катерини Сергіївни заборгованості за договором перевезення від 04.01.2024.
Відповідно до п. 11 договору, вартість послуг адвоката встановлюється у розмірі 2 500, 00 грн/год. Сторони можуть домовитись про інший розмір вартості, що фіксується у актах, додаткових угодах та інших документах.
Згідно п. 17 договору, виконавець складає і направляє на адресу замовника розрахунок гонорару, який має бути оплаченим не пізніше 2-х робочих днів після отримання. У разі зауважень чи незгоди замовник має право письмово про це повідомити.
Строк цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується 31.12.2027 (п. 19 договору).
В подальшому, на підставі договору про надання правничої допомоги від 22.01.2025 за надану на користь Замовника ФОП Мельник Р.В. правничу допомогу, що пов'язана з участю адвоката у розгляді Господарським судом міста Києва справи № 910/904/25 за позовом ФОП Мельник Р.В. до ФОП Мусієнко К.С. про стягнення коштів, адвокатським бюро складено розрахунок гонорару № 05-41 від 27.05.2025, який підписаний позивачем без зауважень та заперечень. Відповідно до вказаного розрахунку, адвокатським бюро надано наступну правничу допомогу:
- укладення договору. Консультація, вартість - 2500, 00 грн;
- вивчення документів замовника. Написання позовної заяви. Оформлення додатків. Подання засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС - 12 500, 00 грн;
- усунення недоліків позовної заяви - 500, 00 грн;
- ознайомлення із ухвалою про відкриття провадження. Консультація замовника - 1000, 00 грн;
- клопотання про розгляд за наявними матеріалами - 500, 00 грн;
- вивчення відзиву. Консультація замовника - 2500, 00 грн;
- додаткові пояснення - 3 250, 00 грн;
- ознайомлення із судовим рішенням. Консультація замовника - 2 500, 00 грн.
Всього - 25 250, 00 грн. Гонорар підлягає сплаті протягом 30 днів.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний ордер № 1281081 від 22.01.2025 на представництво інтересів позивача Астапович О.В. (свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.05.2020 року № 001910), видане Адвокатським бюро «Астапович».
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
За таких обставин, враховуючи те, що судом частково задоволено позовні вимоги, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, вважає за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 12 000, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Мельник Русани Вікторівни про ухвалення додаткового рішенні - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мусієнко Катерини Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Мельник Русани Вікторівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Щербаков