ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.07.2025Справа № 910/4734/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 113517,20 грн.,
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 113517,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним збереженням відповідачем грошових коштів позивача, які він просить повернути та відшкодувати 3% річних і втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.
08.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказує на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, що зумовило виникнення права на отримання коштів за банківською гарантією. Відповідач не вважає обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 910/4691/24 преюдиційним, оскільки, судом не досліджувались обставини обгрунтованості стягнення банківської гарантії. Відповідач зауважує, що до правовідносин сторін не можуть застосуватись норми ст. 1212 ЦК України, як і норми ст. 625 ЦК України, оскільки, правовідносини є договірними та передбачають відповідну міру відповідальності у вигляді пені, а не 3% річних та втрат від інфляції.
12.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій спростовуються заперечення відповідача.
23.05.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримано доводи, викладені у відзиві.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
06.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквасила плюс" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600007454 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (рукава пожежні) (далі-товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору (далі -специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.
Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови, зазначаються у специфікації (п.1.2 договору).
Якість та комплектність товарів повинні відповідати стандартам, технічним умовам, технічній та/або іншій документації, яка зазначається у додатках до цього договору і містить вимоги до товарів згідно з додатком 2 до цього договору. Товари повинні бути новими та такими, що не були у використанні (п.п.2.1, 2.3 договору).
Ціна цього договору становить 1855980,00 грн з ПДВ (п.3.1 договору).
За змістом п.5.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Постачальник зобов'язаний одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що відвантаження постачальником не вказаних у специфікації товарів не допускається. Відвантажені постачальником з порушенням цього пункту товари не підлягають оплаті покупцем.
Поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок (далі - заявка) від покупця, які є невід'ємною частиною цього договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою заявки електронним листом на електронну адресу постачальника, зазначену у п.14.12 цього договору. Датою отримання заявки постачальником вважається дата надіслання відповідного електронного повідомлення покупцем (за змістом п.5.3 договору).
Відповідно до п.5.7 договору приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов'язку з поставки товарів за цим договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплексності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України.
Датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акту приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.14 цього договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки, перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару) (п.5.8 договору): 5.8.1 видаткової накладної; 5.8.2 документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару: сертифікат відповідності (якості); 5.8.3 копії протоколу (ів) випробовувань на рукави пожежні позицій №1, №2, №3 додатку 1 специфікація до договору, щодо відповідності заявленим характеристикам та вимогам ДСТУ 9069:2021 "Протипожежна техніка. Рукави пожежні плоскоскладані для пожежно-рятувальних автомобілів. Загальні вимоги та методи випробування"; 5.8.4 документу про підтвердження гарантійних зобов'язань виробника на товар: паспорт; 5.8.5 товарно-транспортної накладної; 5.8.6 рахунку-фактури; 5.8.7 документу про експлуатацію товарів: паспорт; 5.8.8 інших необхідних документів, якщо такі зазначені в додатку 2 до договору.
Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю (п.5.14 договору).
Згідно п.5.14.1 договору приймання товарів покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості поставленого товару умовам цього договору та вимогам Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю. яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №п-7, що застосовуються до правовідносин сторін за цим договором в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим цим договором.
Покупець в односторонньому порядку підписує акт приймання товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим договором. У випадку участі постачальника у прийманні товарів за кількістю та якістю, відповідний акт підписується обома сторонами цього договору (п.5.14.2 договору).
Покупець зобов'язаний прийняти поставлені товари у порядку, визначеному цим договором, оплатити товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього договору, а постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товарів, якість та комплектність яких відповідають умовам, установленим розділом 2 цього договору (п.п.6.1, 6.1.1, 6.1.2, 6.3, 6.3.1, 6.3.2 договору).
Відповідно до п.7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за цим договором.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну (строку) дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п.12.1, 12.2 договору).
Як вбачається з додатку 1 - специфікації до договору постачальник зобов'язався протягом 60 днів з дати отримання ним заявки поставити перелічений у цій специфікації товар.
Технічні та якісні характеристики товарів визначено у додатку 2 до договору.
Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 № 910/4621/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс" про стягнення 469542,94 грн, з яких 339644,34 грн пені та 129918,60 грн штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №4600007454 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 06.04.2023 щодо своєчасної поставки обумовленого договором товару, яке набрало законної сили, додатковою угодою №1 від 12.06.2023 до договору сторонами погоджено вартість товару на суму 1855978,32 грн з ПДВ.
17.04.2023 позивачем на адресу відповідача було надіслано заявку на поставку №1 (№ТОВВИХ-23-4929) від 17.04.2023.
За видатковою накладною №146 від 15.06.2023 відповідачем поставлено позивачу товар на суму 1855978,32 грн.
Суд у справі № 910/4621/24 встановив, що процедура приймання товарів за кількістю та якістю, поставлених відповідачем згідно видаткової накладної №146 від 15.06.2023, здійснювалась позивачем в період з 22.06.2023 до 19.12.2023, тобто протягом 6 місяців з моменту поставки такого товару, що суперечить наведеним вище положенням відповідних Інструкцій, які не суперечать умовам укладеного між сторонами договору, а протягом шестимісячного періоду було складено 5 актів приймання товарів за кількістю та якістю від 23.06.2023, 02.08.2023, 11.08.2023, 01.09.2023, 19.12.2023.
При цьому, за змістом долучених позивачем до матеріалів справи актів вбачається, що відповідач поставив товар у строк, встановлений укладеним між сторонами правочином та надав всі необхідні документи на такий товар, однак у позивача протягом пів року виникали питання щодо дати виготовлення окремих компонентів такого товару. Товар в подальшому було прийнято позивачем без зауважень та заперечень, при цьому заміна будь-якого товару чи компонентів такого товару відповідачем не здійснювалася. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Отже докази, які наявні в матеріалах справи, свідчать про те, що сам позивач, хоч і зі спливом 6 місяців, визнав, що товар, переданий відповідачем 15.06.2023, тобто в погоджений сторонами строк, є товаром належної якості. Крім того, п.5.11 укладеного між сторонами правочину передбачено, що за результатами усунення недоліків в товарах сторони складають акт про усунення недоліків, в якому фіксується факт їх усунення, однак позивачем зазначений доказ до матеріалів справи не додано, що в свою чергу, свідчить про поставку відповідачем 15.06.2023 товару належної якості.
В рішенні Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 № 910/4621/24 зазначено, що на підставі поданих позивачем доказів, судом не встановлено факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з поставки товару у визначений договором строк. Отже, оскільки товар належної якості був поставлений відповідачем 15.06.2023, тобто у строк, встановлений укладеним між сторонами правочином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Отже рішенням у справі № 910/4621/24 встановлено належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс" своїх зобов'язань за договором №4600007454 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 06.04.2023. Вказані обставини є преюдиційними та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Натомість, заперечення відповідача з приводу встановлених в рішенні суду у справі № 910/4621/24 обставин покликані на переоцінку доказів та обставин, які вже досліджувались та оцінювались судом, що суперечить принципу правової визначеності. Суд також наголошує, що долучені до відзиву акти також оцінювались в рамках справи № 910/4621/24, атому не підлягають повторному дослідженню та оцінці в цій справі.
Заперечення відповідача викладені у відзиві щодо неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс" договору №4600007454 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 06.04.2023 спростовані обставинами, встановленими при розгляді справи № 910/4621/24.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання з поставки товару за договором №4600007454 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 06.04.2023.
08.03.2023 між Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс" укладено договір про надання гарантії № BGV/UA/03-2-01185 відповідно до п. 1.1 якого гарант за дорученям принципала надає на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" забезпечення виконання договору на суму 92799,00 згідно договору закупівлі, який має бути укладений між принципалом та бенефіціаром згідно з повідомленням про намір укласти договір, оприлюднене на авторизованій уповноваженим органом електронній системі закупівель Prozorro UA-2023-02-10-011555-а 06.03.2023 за результатами відкритих торгів: "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (рукава пожежні)".
Гарантія надається на термін до 31.07.2023 включно і набуває чинності з 08.03.2023 (п. 1.3 договору про надання гарантії).
08.03.2023 року Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" видало банківську гарантію № BGV/UA/03-2-01185 відповідно до змісту якої ця гарантія забезпечує виконання Принципалом Договору, що укладається за результатами процедури закупівлі: «Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Рукава пожежні)», згідно оголошення про заплановану закупівлю № UA-2023-02-10-011555-a, розміщеного на веб-порталі Уповноваженого органу).
Згідно з умовами Банківської гарантії АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», як Гарант, безумовно зобов'язався протягом п'яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк Бенефіціара на його SWIFT, сплатити Бенефіціару Повну суму Банківської гарантії, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/ неналежним виконанням Принципалом зобов'язань за Договором. Форма представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур'єром та/або ключованим SWIFT-повідомленням через Банк Бенефіціара на SWIFT-адресу Гаранта. Повернення Принципалу цієї Банківської гарантії відбувається шляхом надіслання Бенефіціаром на поштову адресу та/або SWIFT-адресу та/або електронну адресу Гаранта (з дотриманням вимог законодавства щодо КЕП) та/або поштову адресу Принципала повідомлення про ануляцію цієї Банківської гарантії.
Тобто, виконання умов Договору №4600007454 від 06.04.2023 забезпечено банківською гарантією на суму 92799,00 грн, виданою АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі - Банківська гарантія).
25.07.2023 року АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК" направило ТОВ "АКВАСИЛА ПЛЮС" повідомлення про отримання вимоги, яким повідомило про отримання від ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ» (Бенефіціара згідно Договору про надання гарантії) свіфт-повідомлення про отримання вимоги про cплату 92799,00 грн, у зв'язку з настанням гарантійного випадку згідно умов Банківської гарантії № BGV/UА/03-2-01185 від 08.03.2023 року, наданої у відповідності до Договору № BGV/UА/03-2-01185 про надання гарантії від 08.03.2023 року. З повідомлення про отримання вимоги вбачається, що Бенефіціар згідно Договору про надання гарантії звернувся з вимогою сплатити суму в розмірі 92799,00 грн., у зв'язку з цим, АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК" просило Позивача сплатити (для забезпечення компенсації суми вимоги) суму в розмірі 92799,00 грн.
31.07.2023 року Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 92799,00 грн на виконання його вимоги (платіжна інструкція кредитового переказу № 112538515 від 31.07.2023).
В свою чергу позивач перерахував банку суму банківської гарантії, що підтверджується платіжним дорученням № 162 від 31.07.2023 на суму 92799,00 грн.
Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, укладеним у процедурі закупівлі, а відтак, у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 530 ЦК України внормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. Перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. Друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Суд відзначає, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4621/24 від 19.09.2024, яке набрало законної сили, встановлено належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс" своїх зобов'язань за договором №4600007454 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 06.04.2023. Вказані обставини є преюдиційними та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Статтею 560 ЦК України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом норм частини першої статті 560 ЦК України, статті 200 ГК України та підпункту 9 пункту 3 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 639 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
За змістом положень частини першої статті 1, частини другої статті 9 ЦК України, частини 1 статті 14 Господарського кодексу України спеціальні норми Господарського кодексу, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу, які містять відповідне загальне регулювання.
Отже, спеціальними нормами, які підлягають переважному застосуванню до спірних правовідносин у цій справі, є саме положення статті 200 Господарського кодексу України, відповідно до частин першої та четвертої гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За умовами, укладеного між сторонами договору, в забезпечення виконання договору позивач був зобов'язаний надати безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 92799,00 грн, що становить 5 % ціни договору. Вказане зобов'язання було виконано позивачем, це підтверджується матеріалами справи та сторонами не оспорюється.
Банківська гарантія BGV/UA/03-2-01185 від 08.03.2023 надана з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором, з огляду на її зміст, забезпечує саме виконання принципалом договору.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач скористався Банківською гарантією, виданою в забезпечення виконання договору, та отримав від банку - гаранта 92799,00 грн, які були відшкодовані банку позивачем. Відповідна вимога була виставлена відповідачем 24.07.2023.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В рішенні Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 № 9104261/24 встановлено, що у повному обсязі обов'язок позивача по поставці товару був виконаний 15.06.2023.
А тому при розгляді даної справи,суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для звернення до банку та отримання коштів за банківською гарантією. Тобто кошти у сумі 92799,00 грн були отримані відповідачем 31.07.2023 без правової підстави. Тобто, у відповідача існує обов'язок повернути позивачу кошти у сумі 92799,00 грн.
Відповідно до ст.. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Судом також враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.08.2023 № 910/17814/23 "у пункті 59 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 (яка оприлюднена після ухвалення оскаржуваної постанови) сформульовано висновки про те, що призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Суди попередніх інстанцій перевірили обставини виконання позивачем зобов'язань за Договором з поставки товару та встановили відсутність прострочення з боку позивача, а тому виснували, що у відповідача були відсутні підстави для звернення до Банку та отримання відповідних коштів за банківською гарантією, які були сплачені позивачем Банку. Отже, за висновком судів, у відповідача існує обов'язок повернути позивачу кошти. З позовної заяви та змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що позивач стверджував про відсутність гарантійного випадку, безпідставність заволодіння відповідачем зазначених коштів і неправомірність таких дій.".
А отже до спірних правовідносин слід застосовувати норми ст.. 1212 ЦК України, яка фактично у цьому випадку регулює спірні правовідносини (враховуючи висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20) .
Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 92799,00 грн відповідачем суду не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 92799,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
Відповідно до ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на ст. 251-253 ЦК України, оскільки, відповідач безпідставно отримав грошові кошти у сумі 92799,00 грн 31.07.2023, він зобов'язаний був їх повернути не пізніше наступного дня (01.08.2023). Тобто відповідач є таким, що прострочив своє грошове зобов'язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів з 02.08.2023.
Суд вважає вимоги позивача про стягнення суми осиного боргу у розмірі 92799,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 3% річних за період з 01.08.2023 по 15.04.2025 у сумі 4751,82 грн, та стягнення втрат від інфляції у розмірі 15966,38 грн за період з серпня 2023 по березень 2025.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено наявність простроченого грошового зобов'язання у відповідача перед позивачем у сумі 92799,00 грн в період з 02.08.2023 по 15.04.2025, а тому вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції є обгрунтованими.
Суд перевірив розрахунок позивача та зазначає про невірно визначений період нарахування 3% річних. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 4744,19 грн та втрати від інфляції у розмірі 15966,38 грн.
Суд не погоджується з запереченнями відповідача щодо визначення в договорі між сторонами штрафних санкцій і, що позивач має право лише на їх нарахування. Оскільки, обумовлення в договорі певних видів відповідальності сторін не позбавляє позивача права реалізувати своє право надане ст.. 325 ЦК України, в зв'язку з наявністю прострочення з боку відповідача грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який згідно зі статтею 3 ЦК України визнається загальною засадою цивільного законодавства.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку по поверненню гарантійного платежу та сплати 3% річних і втрат від інфляції у визначеному судом розмірі.
Суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та про задоволення позову в частині, визначеній судом.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, буд. 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс" (03151, м. Київ, вулиця Ушинського, буд. 40, офіс 302, ідентифікаційний код 44184851) заборгованість у розмірі 92799 (дев'яносто дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 4744 (чотири тисячі сімсот сорок чотири) грн 19 коп., втрати від інфляції у розмірі 15966 (п'ятнадцять дев'ятсот шістдесят шість) грн 38 коп., судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 24 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 7,63 грн - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко