ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.07.2025Справа № 175/4296/24
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 , м. Краматорськ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», м.Київ
за участю третьої осою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м.Київ
про стягнення 13090 грн, -
За участю представників сторін:
позивач: не з'явився
від відповідача: Турутіна О.В.
від третьої особи: не з'явився
ОСОБА_1 звернуся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» про стягнення 13090 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , є його матір'ю. Вона була власницею семи акцій приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», тобто акціонером заводу. Щорічно, рішенням загальних зборів акціонерів заводу, на акції нараховувались та сплачувались дивіденди шляхом перерахування на банківські картки. Його матері дивіденди перераховувались на її картку Приватбанку. У 2021 році було нараховано дивідендів за 2020 рік у сумі 2 000,00 грн. на кожну акцію. Його матері було нараховано на 7 її акцій 14 000,00 грн. дивідендів. Згідно закону, з цієї суми відраховувався податок на доходи у розмірі 5% та військовий збір у розмірі 1,5%. Тобто до видачі сума дивідендів становить 13 090,00 грн. Проте, з невідомих причин, ця сума не була перерахована на банківську картку його матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Краматорську. У встановлений законом строк позивач прийняв після неї спадщину за законом, у склад якої також увійшли акції Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» та, відповідно, нараховані на них дивіденди. У процесі оформлення спадщини позивач звертався до розрахунково-касового відділу Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» щодо нарахованої суми дивідендів, однак ніяких роз'яснень від них не отримав.
Ухвалою від 27.03.2024 Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області позову заяву ОСОБА_1 було передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.
Ухвалою від 18.06.2024 Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про стягнення суми дивідендів закрито. Роз'яснино позивачу, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів. Протягом десяти днів з дня отримання зазначеної постанови позивач має право звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
Ухвалою від 17.03.2025 Київського апеляційного суду направлено справу № 175/4296/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про стягнення суми дивідендів за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №175/4296/24 передано на розгляд судді Князькову В.В.
Ухвалою від 07.04.2025 судом було залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та встановлено спосіб усунення недоліків шляхом надання доказів сплати ОСОБА_1 судового збору в сумі 1816 грн.
18.04.2025 позивачем на виконання вимог ухвали суду було надано квитанцію від 16.04.2025.
Ухвалою від 21.04.2025 судом було відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.05.2025.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що з боку Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» права та законні інтереси позивача не порушено. Позивач не звертався до відповідача з заявою про виплати дивідендів, не зазначав рахунок, на який слід виплатити дивіденди, не надавав копії свого паспорту та ідентифікаційного номеру. Крім того, для підтвердження свого права на отримання дивідендів позивач повинен був надати завірену копію свідоцтва про спадщину. Позивач тільки 21.12.2022 отримав свідоцтво про спадщину. І тільки 05.01.2023 акції померлої були внесені на депозитарний рахунок позивача, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами Депозитарної установи. Отже, в період з 26.10.20 р. по 05.01.23 позивач не звертався ані до депозитарної установи ані до відповідача з відомостями про смерть акціонера та успадкуванням ним акцій. У зв'язку з цим, акціонером весь цей період вважалася мати позивача ОСОБА_2 . Оскільки перелік акціонерів складався 02.07.2021, а відомостей про смерть ОСОБА_2 до цієї дати ані до відповідача ані до депозитарної установи не надходило, то вона була внесена в даний перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів. Національним депозитарієм України 07.07.2021 ОСОБА_2 було нараховано дивіденди у сумі 14 000 грн. на 7 акцій. Після вирахування податків сума до сплати склала 13 090 грн. Також наголошено, що на запит Державного нотаріуса Уварової Г.І. відповідач надав відповідь № 576/015 від 24.05.21 про те що, станом на 24.05.2021 відсутні невиплачені дивіденди на ім'я ОСОБА_2 , оскільки дивіденди за 2020 були нараховані тільки 07.07.2021.
21.05.2025 судом було відкладено підготовче засідання на 04.06.2025.
04.06.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2025.
Представник позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету та поштовим повідомленням №0610258191148.
Наразі, з огляду на неявку позивача та третьої особи суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 02.07.2025.
Відповідачем у судовому засіданні 02.07.2025 проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.
В судовому засіданні 02.07.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Згідно сертифікату акцій серії НК №1807 ОСОБА_2 була власником 7 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод».
Як вказано позивачем та підтверджено відповідачем, акціонерів Приватного від акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» було повідомлено про виплату дивідендів за 2020 рік, та вказано, що відповідна виплата буде здійснюватись шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківські рахунки вказані у переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, який складено станом на 02.07.2021.
Державний нотаріус Уварова Г.І. зверталась із запитом до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» №1094/02-14 від 19.05.2021 щодо наявності дивідендів на ім'я ОСОБА_2 .
Листом №576/015 від 24.05.2021 Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» повідомлено про те, що станом на дату складання відповіді відсутні невиплачені дивіденди, нараховані на ім'я ОСОБА_2 .
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 її сином ОСОБА_1 було прийнято у спадщину цінні папери - акції прості іменні Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» у кількості 7 штук, номінальною вартістю одного цінного паперу 400 грн. На підтвердження означених обставин до матеріалів справи надано свідоцтво №2-1364 від 21.12.2022 (спадкова справа №848/2020) про право на спадщину за законом.
На підставі заяви №Ф-2/23 від 05.01.2023 про приєднання до договору про обслуговування рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 приєднався до умов вказаного договору щодо рахунку в цінних паперах № НОМЕР_1 .
Згідно змісту виписки про операції з цінними паперами №Г.12.0.0.1/2-1964 від 05.01.2023 прості іменні акції Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» у кількості 7 штук було переказано на рахунок ОСОБА_1 . Депонентом визначено Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».
15.12.2023 адвокат ОСОБА_3 звернулась до Керівника Крамарського відділення Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (як до депозитарної установи) із запитом №4 від 14.12.2023 про надання інформації щодо перерахування дивідендів ОСОБА_2 за 2020 рік.
Відповідачем вказано, оскільки перелік акціонерів складався 02.07.2021, а відомостей про смерть ОСОБА_2 до цієї дати ані до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» ані до депозитарної установи не надходило, то вона була внесена в даний перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів. Національним депозитарієм України 07.07.2021 ОСОБА_2 було нараховано дивіденди у сумі 14 000 грн. на 7 акцій. Після вирахування податків сума до сплати склала 13 090 грн.
Проте, як вказує позивач, відповіді на запит адвоката від третьої особи не надходило.
Наразі, за твердженнями позивача, внаслідок успадкування 7 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» ОСОБА_1 було також успадковано суму дивідендів нарахованих та не виплачених ОСОБА_2 за 2020 рік в сумі 13 090 грн. Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідачем зазначено, що з боку Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» права та законні інтереси позивача не порушено. Позивач не звертався до відповідача з заявою про виплати дивідендів, не зазначав рахунок, на який слід виплатити дивіденди, не надавав копії свого паспорту та ідентифікаційного номеру. Крім того, для підтвердження свого права на отримання дивідендів позивач повинен був надати завірену копію свідоцтва про спадщину. Позивач тільки 21.12.2022 отримав свідоцтво про спадщину. І тільки 05.01.2023 акції померлої були внесені на депозитарний рахунок позивача, отже, в період з 26.10.2020 по 05.01.2023 позивач не звертався ані до депозитарної установи ані до відповідача з відомостями про смерть акціонера та успадкуванням ним акцій. У зв'язку з цим, акціонером весь цей період вважалася мати позивача ОСОБА_2 . Оскільки перелік акціонерів складався 02.07.2021, а відомостей про смерть ОСОБА_2 до цієї дати ані до відповідача ані до депозитарної установи не надходило, то вона була внесена в даний перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів. Національним депозитарієм України 07.07.2021 ОСОБА_2 було нараховано дивіденди у сумі 14 000 грн. на 7 акцій. Після вирахування податків сума до сплати склала 13 090 грн. Також наголошено, що на запит Державного нотаріуса Уварової Г.І. відповідач надав відповідь № 576/015 від 24.05.21 про те що, станом на 24.05.2021 відсутні невиплачені дивіденди на ім'я ОСОБА_2 , оскільки дивіденди за 2020 були нараховані тільки 07.07.2021.
Оцінюючи доводи сторін та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» про стягнення 13090 грн. При цьому, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічний правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Одночасно, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Кодексу України з процедур банкротства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У п.8 ч.1 ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме успадкування позивачем акцій Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод») вказано, що корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Частиною 1 ст.25 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Статтею 30 вказаного нормативно-правового акту унормовано, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.
Тобто, з системного аналізу наведених вище правових норм полягає, що право на отримання дивідендів охоплюється корпоратвиними правами, що виникають у зв'язку із набуттям акцій акціонерного товариства.
Як було встановлено вище, згідно сертифікату акцій серії НК №1807 ОСОБА_2 була власником 7 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод».
Як вказано позивачем та підтверджено відповідачем, акціонерів Приватного від акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» було повідомлено про виплату дивідендів за 2020 рік. розмір дивідендів складає 2000 грн на 1 акцію, та вказано, що відповідна виплата буде здійснюватись шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківські рахунки вказані у переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, який складено станом на 02.07.2021.
Відповідачем вказано, оскільки перелік акціонерів складався 02.07.2021, а відомостей про смерть ОСОБА_2 до цієї дати ані до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» ані до депозитарної установи не надходило, то вона була внесена в даний перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів. Національним депозитарієм України 07.07.2021 ОСОБА_2 було нараховано дивіденди у сумі 14 000 грн. на 7 акцій. Після вирахування податків сума до сплати склала 13 090 грн.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 її сином ОСОБА_1 було прийнято у спадщину цінні папери - акції прості іменні Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» у кількості 7 штук, номінальною вартістю одного цінного паперу 400 грн. На підтвердження означених обставин до матеріалів справи надано свідоцтво №2-1364 від 21.12.2022 (спадкова справа №848/2020) про право на спадщину за законом.
Наразі, судом прийнято до уваги, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 Цивільного кодексу України).
У ст.1218 Цивільного кодексу України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Отже, внаслідок спадкування 7 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» позивачем набуто корпоративні права у відповідача, в тому числі, і право на отримання дивідендів за 2020 рік.
При цьому, правова природа права на отримання дивідендів фактично вказує на те, що відсутність вказівки у свідоцтві №2-1364 від 21.12.2022 (спадкова справа №848/2020) про право на спадщину за законом про спадкування дивідендів, ніяким чином не нівелює такого права у зв'язку із спадкуванням акцій. Тобто, суд зауважує, що внаслідок спадкування акцій, позивачем набуто всі права акціонера, які були належні спадкодавцю, в тому числі і на частину чистого прибутку акціонерного товариства. Отже, заперечення відповідача у вказаній частині суд не приймає.
До того ж, посилання відповідача на лист №09/01/22291 від 01.12.2014 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку суд вважає юридично неспроможними, оскільки частинами 2-4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Тобто, листи - роз'яснення державних органів стосовно застосування певних норм права не є обов'язковими для суду при розгляді справи.
Суд також вважає за доцільне звернути увагу на те, що дата нарахування дивідендів ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, після смерті ОСОБА_2 та до моменту прийняття спадщини позивачем, не нівелює права акціонерна на отримання частки чистого прибутку товариства за 2020 рік.
Одночасно, посилання відповідача на те, що оскільки перелік акціонерів складався 02.07.2021, а відомостей про смерть ОСОБА_2 до цієї дати ані до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» ані до депозитарної установи не надходило, то вона була внесена в даний перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів й Національним депозитарієм України 07.07.2021 ОСОБА_2 було нараховано дивіденди у сумі 14 000 грн. на 7 акцій також не є достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Зокрема, судом було встановлено, що матеріалами справи підтверджується, що на підставі заяви №Ф-2/23 від 05.01.2023 про приєднання до договору про обслуговування рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 приєднався до умов вказаного договору щодо рахунку в цінних паперах № НОМЕР_1 .
Згідно змісту виписки про операції з цінними паперами №Г.12.0.0.1/2-1964 від 05.01.2023 прості іменні акції Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» у кількості 7 штук було переказано на рахунок ОСОБА_1 . Депонентом визначено Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».
Означені докази подано до суду разом із позовною заявою, а отже, відповідні дані для виплати дивідендів відомі відповідачу більш як 9 місяців, проте, суму дивідендів за 2020 на користь позивача так і не сплачено.
В контексті означеного суд повторно звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
За таких обставин, враховуючи все вищевикадене у сукупності, приймаю до уваги необхість неуильного дотримання судом принципу верховенства права, суд дійшло висновку щодо задоволення позовнимх вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» про стягнення 13090 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд вважає за доцільне зазначити таке.
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.
За подання розглядувааного позову позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 3028 грн.
Правила розподілу судових витрат визначені у ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, ч.4 вказаної статті унормовано, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи висновки суду щодо задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» про стягнення 13090 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (04070, м.Київ, вул.Борисоглібська, буд.15в, офіс 8, ЄДРПОУ 05763599) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 ) 13090 грн та судовий збір в сумі 3028 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено та підписано 02.07.2025.
Суддя В.В. Князьков