номер провадження справи 26/91/24
17.06.2025 Справа № 908/2614/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши матеріали справи
Кредитор - Акціонерне товариство «УКРСИББАНК»
Боржник - Фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Представники сторін:
від АТ «СЕНС БАНК» - Подольська О.В.
керуючий реструктуризацією - Лященко С.С.
До Господарського суду Запорізької області від ОСОБА_1 надійшла заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність останньої.
Шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/2614/24 визначено до розгляду судді Юлдашеву О.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.10.2024, зокрема, прийнято заяву про відкриття провадження (проваджень) у справі про неплатоспроможність до розгляду; присвоєно справі номер провадження 26/91/24; підготовче засідання призначено на 10.10.2024 року о 09 год 30 хв.
Ухвалою суду від 10.10.2024 зокрема, відкрито провадження у справі № 908/2614/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича (свідоцтво № 107 від 04.02.2013); призначено попереднє судове засідання на 26.11.2024 об 11-30.
На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за № 74284 від 11.10.2024р.
До суду надійшли наступні заяви з грошовими вимогами до боржника:
- Акціонерного товариства “УКРСИББАНК» на суму 9 585 466,00 грн.
- Акціонерного товариства “Сенс Банк» на суму 3 654 610,36 грн.
Зазначені заяви прийняті судом до розгляду.
Попередні засідання відкладались ухвалами суду від 26.11.24, 23.01.25.
Ухвалою від 24.04.2025 визнано кредиторські вимоги Акціонерного товариства “УКРСИББАНК» до боржника у розмірі 1 620 455,87 грн з другою чергою задоволення та 4 844,80 грн судового збору позачергово; відкладено попереднє засідання на 17.06.2025р. о 12-00.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд зазначає про таке.
Згідно ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
За змістом ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду. Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам. Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Статтею 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій, зокрема зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Відповідно до ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. В ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
До суду 06.05.2025 надійшли письмові пояснення по справі від АТ «Сенс Банк».
10.06.2025 заява Боржника про відхилення грошових вимог АТ «Сенс Банк» у розмірі 3 654 610,36 грн.
Суд розглянув заяву АТ «Сенс Банк» та зазначає про таке.
Кредиторські вимоги АТ «Сенс Банк» обгрунтовані виконавчим написом нотаріуса, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А.12.09.2017р. на суму 3 654 610,36 грн. та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.22р. по справі № 904/8856/21, якою визнано кредиторські вимоги на суму 3 151 428,84 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів та 283 628,65 - 3 черга задоволення вимог кредиторів.
Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до положень ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Виконавчий напис нотаріуса є одностороннім правочином, згідно ст.202 ЦК України.
Недійсність випливає з наступного. При вчиненні одностороннього правочину - виконавчого напису не дотримано вимоги постанови КМУ №1172 від 29.06.1999 р., якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку - виконавчий напис вчинено не на підставі посвідченого нотаріально кредитного договору - договір кредитування № 1871 від 11.07.2007р. укладено у звичайній письмовій формі.
Щодо ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.22р. по справі № 904/8856/21. Провадження по справі № 904/8856/21 закрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.25р. Ухвала, на яку посилається Заявник мала значення тільки по справі № 904/8856/21, після закриття провадження цей документ не має самостійного значення в будь-якій іншій справі, в тому числі і по справі № 908/2614/24 вимоги в якій розглядаються наразі.
Самостійне значення мало б тільки рішення про стягнення заборгованості по договору кредитування, яким зафіксовано суму боргу до стягнення та припинено договірні відносини.
Основні висновки Верховного Суду:
1. Безспірність вимог - ключова умова. Постанова ВС від 02.07.2020 у справі № 127/15761/18: «Виконання виконавчого напису можливе лише тоді, коли вимога є безспірною. У разі спору між сторонами про розмір боргу або сам факт наявності боргу - напис не може бути чинним».
2. Боржник має право оскаржити напис - і це не перешкода. Постанова ВС від 05.02.2020 у справі № 761/24404/17: «Звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису не є доказом безспірності. Якщо боржник оскаржує борг - справа має вирішуватись у судовому порядку».
3. Порушення порядку вчинення напису - підстава для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Постанова ВС від 11.11.2020 у справі № 520/10354/19: «Недотримання вимог, передбачених постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999, зокрема щодо переліку документів, що підтверджують безспірність вимог, є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
Верховний Суд також наголошує:
- Наявність лише кредитного договору та виписки з обліку не підтверджує безспірність боргу.
- Спори про наявність/розмір боргу мають вирішуватись виключно судом, а не через нотаріуса.
Суд також зауважує, що АТ «Сенс Банк» не надано первинних документів про видачу кредитних коштів ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку поданим документальним доказам, господарський суд зазначає також наступне.
Положеннями ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що:
- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
- грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
- неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).
Варто зазначити, що виходячи з положень Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, при цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом та самостійно розглядає заявлені грошові вимоги, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду приймає процесуальне рішення про визнання частково чи повністю грошові вимоги кредитора або відхиляє їх у повному об'ємі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що АТ «Сенс Банк» не надано суду первинних документів про видачу кредитних коштів ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 14 ГПК України до принципів господарського судочинства також належить диспозитивність господарського судочинства, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За положеннями ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В свою чергу, як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).
З огляду на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений в постановах від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15 та від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 обов'язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18, наведено правовий висновок, що на стадії звернення кредитора з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21 зауважив, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Зазначена правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).
Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).
Аналізуючи наведене, суд зазначає, що саме первинними документами підтверджується заборгованість суб'єкта господарювання, її розмір (або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору - тобто про заборгованість боржника перед кредитором); саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов'язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Наведені висновки кореспондуються із правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 27.03.2018 у справі № 909/453/16, а також у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 27.07.2020 у справі №904/2104/19 (п. 21) про те, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на кредитора.
Разом з тим, в контексті спірних правовідносин, слід зауважити, що АТ «Сенс Банк» не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів боргу на загальну суму у розмірі - 3 654 610,36 грн, тобто ним не доведено наявність відповідних грошових вимог.
Враховуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку для відхилення заявлених грошових вимог АТ «Сенс Банк» до боржника.
У зв'язку з викладеним, заява Боржника про застосування строків позовної давності до вимог АТ «Сенс Бангк» залишається судом без розгляду.
Керуючись ст.ст. 2, 122, 123 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 12, 234 ГПК України, суд
Кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» - відхилити.
Заяву Боржника про застосування строків позовної давності - залишити без розгляду.
Зобов'язати керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Лященка С.С. протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів, організувати та провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.
Зобов'язати конкурсного кредитора розглянути проєкт плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Судове засідання призначити на 17 липня 2025 року об 11 год 15 хв. у приміщенні Господарського суду Запорізької області за адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4.
Копії цієї ухвали надіслати кредитору, боржнику та арбітражному керуючому Лященку С.С., АТ «Сенс Банк».
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст. ст. 256-259 ГПК України.
Ухвалу складено та підписано-02.07.25.
Суддя О.О. Юлдашев