номер провадження справи 27/178/24-6/51/25
26.06.2025 Справа № 908/1996/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А.,
за участю секретаря судового засідання Краснікової С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/1996/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ» (вул. Мечникова, 18, оф. 3, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код юридичної особи 35379567)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОРІУМ» (вул. Хмельницького Богдана, б. 25, кв. 18, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код юридичної особи 44991329)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання права іпотекодержателя,
за участю представників сторін:
від позивача - Нурієв С.К. (в режимі відеоконференції), самопредставництво, витяг з ЄДР;
від відповідача - Чалаплюк С.В., адвокат, ордер серія АР № 1195736 від 16.10.2024;
від третьої особи - не з'явився.
Процесуальні дії по справі.
19.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТОРІУМ» про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ», місцезнаходження: 01021, вулиця Мечникова, будинок 18, офіс 3, місто Київ, код ЄДРПОУ 35379567, права іпотекодержателя за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В. 23 березня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1898, на квартиру АДРЕСА_2 , яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВАТОРІУМ», код ЄДРПОУ 44991329.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.12.2024 закрито провадження у справі №908/1996/24.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025 апеляційну скаргу ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ» задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.12.2024 у справі № 908/1996/24 скасовано. Справу № 908/1996/24 направлено до Господарського суду Запорізької області для подальшого розгляду.
Супровідним листом від 28.03.2025 №908/1996/24/1041/25 матеріали справи №908/1996/24 спрямовані на адресу Господарського суду Запорізької області.
02.04.2025 матеріали вказаної справи надійшли до Господарського суду Запорізької області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.04.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 04.04.2025 суддею Федько О.А. справу №908/1996/24 прийнято до свого провадження, присвоєно номер провадження 27/178/24-6/51/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.04.2025 о 10 год. 30 хв.
Підготовче засідання 29.04.2025 було відкладено на 15.05.2025 о 10 год. 00 хв. з метою сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь третьої особи у судових засіданнях, права позивача на надання відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 15.05.2025 відкладено підготовче засідання на 29.05.2025 об 11 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 29.05.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 03.07.2025 року включно. Закрито підготовче провадження у справі № 908/1996/24. Призначено справу № 908/1996/24 до розгляду по суті на 12.06.2025 об 11 год. 00 хв.
У судовому засіданні 12.06.2025 суд заслухав вступне слово позивача та відповідача, оголосив перерву до 26.06.2025 об 11 год. 30 хв.
У судове засідання 26.06.2025 з'явились представники позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача. Третя особа до суду не з'явилась, про причини неявки не повідомила.
У зв'язку з відсутністю у третьої особи зареєстрованого електронного кабінету, ухвала суду від 12.06.2025 направлена їй у паперовому вигляді листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, яка зазначена позивачем у позовній заяві: АДРЕСА_3 . У зв'язку з відсутністю інформації про місце реєстрації ОСОБА_1 в Єдиному державному демографічному реєстрі, третя особа також була повідомлена шляхом розміщення 13.06.2025 ухвали суду від 12.06.2025 на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/).
Відтак, третя особа належним чином повідомлена про розгляд даної справи господарським судом Запорізької області. Про причини неявки суд не повідомила.
Ураховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, за відсутності поважних причин неявки, суд вирішив розглядати справу за відсутності третьої особи.
У судовому засіданні 26.06.2025 судом в порядку ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ» зазначило, що 23.03.2007 між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/17-41/1169-38, за умовами якого позичальниця отримала кредит у 58064,90 доларів США зі сплатою 13,25% річних, остаточний строк повернення кредиту - 22.03.2027. На забезпечення кредитних зобов'язань 23.03.2007 був укладений договір іпотеки, за яким позичальниця ОСОБА_1 передала в іпотеку кредитору квартиру АДРЕСА_4 зі заставною вартістю 341 613,00 грн. Внаслідок невиконання позичальницею своїх зобов'язань за кредитним договором, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2013 по справі № 335/9606/13-ц з останньої стягнута заборгованість за кредитним договором № 014/17-41/1169-38 в сумі 1226349,61 грн (еквівалент 153 485 дол. США згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ на 05.08.2013 р.), яка боржником добровільно не сплачена і в примусовому порядку не стягнута.
Позивач вказує, що 30.05.2019 АТ «Райффайзен банк Аваль» відступило право вимоги за кредитним договором № 014/17-41/1169-38 від 23.03.2007, а 31.05.2019 - за Договором іпотеки, укладеним на його забезпечення, на користь АТ «ОКСІ БАНК» (код ЄДРПОУ 09306278), яке того ж дня відступило всі зазначені права вимоги на користь ТОВ «ФК «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ».
Відтак, посилаючись на приписи ст. ст. 512-516 ЦК України, позивач вважає, що він набув статусу кредитора та іпотекодержателя у зобов'язанні, що випливає зі кредитного договору № 014/17-41/1169-38, та Договору іпотеки, укладеного на його забезпечення.
Позивач зазначає, що згідно інформаційної довідки від 05.07.2024, у Державному реєстрі речових прав щодо квартири АДРЕСА_4 зареєстровані іпотека та обтяження, боржник: ОСОБА_1 , іпотекодержатель: ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов'язань»; строк виконання основного зобов'язання: 22.03.2027, розмір основного зобов'язання: 59064,90 доларів США. При цьому відомості у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за параметрами запиту «квартира АДРЕСА_5 » відсутні, що пов'язано з численними перетвореннями та відчуженнями такого майна.
Так, за твердженням позивача, рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.05.2007 р. № 199/9 зазначена квартира була переведена до нежитлового фонду, через що правовий статус та адреса предмета іпотеки були змінені на приміщення № 18 замість квартири АДРЕСА_5 . Обтяження квартири АДРЕСА_5 іпотекою також підтверджується і довідкою з Державного реєстру, сформованою 24.06.2024, але за параметром запиту «приміщення № 18».
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 07.02.2018, право власності на нежитлове приміщення № 18 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1463203423101, номер об'єкта 30228257) було зареєстровано за ТОВ «ЗТМ ЕСТЕЙТ».
В подальшому наказом департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 27.07.2023 за № 59 р(а) житловій квартирі, утвореній шляхом реконструкції нежитлового приміщення № 18, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 присвоєно адресу: АДРЕСА_7 .
10.10.2023 за актом прийому-передачі ТОВ «ЗТМ ЕСТЕЙТ» передало квартиру АДРЕСА_8 у власність ТОВ «НОВАТОРІУМ» як внесок до статутного капіталу. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого 13.10.2023, квартира АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1463203423101, номер об'єкта 30228257), належить ТОВ «НОВАТОРІУМ».
Позивач вважає, що квартира АДРЕСА_9 , яка виникла внаслідок реконструкції нежитлового приміщення № 18, реконструйованого, в свою чергу, із квартири АДРЕСА_5 , створене з прив'язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, вважається предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки, укладеного на забезпечення кредитного договору № 014/17-41/1169-38.
На переконання відповідача, останній набув статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки згідно з договором іпотеки від 23.03.2007 р., укладеним на забезпечення кредитного договору №014/17-41/1169-38.
21.04.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8253/08-08/25), за змістом якого відповідач проти позову заперечив. У відзиві звертає увагу, що судами були встановлені обставини стосовно Позивача у господарській справі №908/276/20 та цивільній справі №334/6989/17, в яких ТОВ «ФК ФБЗ» виступало позивачем, які відповідно до приписів частини 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.
Відповідач зазначає, що квартира АДРЕСА_9 , виникла в результаті переведення нежитлового приміщення АДРЕСА_5 за вказаною адресою, яке в свою чергу, виникло з квартири АДРЕСА_5 за цією ж адресою.
Вказує, що у цивільній справі №334/6989/17 встановлено такі факти, зокрема, що ПАТ «Райффайзен банк «АВАЛЬ» (правонаступником якого у спірних відносинах є позивач), був обізнаний про зміну статусу іпотечного майна з житлового на нежитлове, такі дії банк не оскаржував; право власності на іпотечне майно було набуто ОСОБА_2 в порядку ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» за згодою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке в подальшому було передано до статутного капіталу ТОВ «ЗТМ ЕСТЕЙТ», відповідно приписи ст. 23 Закону України «Про іпотеку» не розповсюджуються на дані правовідносини, оскільки спірне нерухоме майно було реалізовано в межах виконавчого провадження на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2013 року по справі № №335/9606/13-ц, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/17-41/1169- 38 від 23 березня 2007 року в сумі 1226 349, 61 грн, тобто реалізоване за згодою та на користь Банку; ПАТ «Райффайзен банк «АВАЛЬ» (правонаступником якого у спірних відносинах є позивач), був обізнаний про те, що саме нежитлове приміщення, як іпотечне майно, перебувало на реалізації (аукціоні) в межах звернення на нього стягнення в порядку примусового виконання судового рішення.
У відповіді на відзив (вх. №9990/08-08/25 від 14.05.2025) позивач, не погоджуючись з доводами відповідача зазначає, що судові рішення місцевого та апеляційного суду по цивільній справі №334/6989/17 постановою Верховного Суду визнані нечинними, а відтак вважає безпідставними посилання відповідача на такі судові рішення.
Представник позивача під час розгляду справи підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Представник відповідача заперечував проти позову.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
23.03.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (Позичальник) укладений кредитний договір № 014/17-41/1169-38, згідно з яким позичальниці було надано кредит у розмірі 58064,90 дол. США зі сплатою 13,25 відсотків річних, на строк по 22.03.2027 для використання на споживчі цілі під заставу нерухомості.
На забезпечення виконання вимог за кредитним договором № 014/17-41/1169-38 від 23.03.2007 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 23.03.2007 укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_4 .
Зазначений договір іпотеки від 23.07.2007 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1898.
Розділом 6 договору іпотеки від 23.03.2007 сторони узгодили, що у разі порушення боргового зобов'язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 6.1).
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 6.4).
У випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги задовольняються за рахунок предмета іпотеки (п. 6.5).
У відповідності до статті 36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може згідно статті 37 Закону набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором. В цьому випадку цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (п. 6.5.1).
Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя належить іпотекодержателю (п. 6.6).
Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.05.2007 № 199/9 квартира АДРЕСА_4 , тобто майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 23.03.2007, без згоди Іпотекодержателя (станом на 25.05.2007 - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») була переведена до нежитлового фонду та оформлено її як нежитлове приміщення за ОСОБА_1 для подальшого використання під офіс.
Отже, адреса предмета іпотеки за іпотечним договором від 23.03.2007 була змінена на приміщення № 18 замість квартири АДРЕСА_5 .
Відповідні зміни щодо реєстраційних даних предмета іпотеки до іпотечного договору не вносились.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2010 року у справі № 2-662/2010 звернуто стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , яка належить ОСОБА_1 , та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, задовольнити в повному обсязі вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в сумі 546234 грн 06 коп. (п'ятсот сорок шість тисяч двісті тридцять чотири грн шість коп.).
11 травня 2010 року на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 20.04.2010 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_6 . прим. 18.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2013 по справі № 335/9606/13-ц з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/17-41/1169-38 від 23 березня 2007 року в сумі 1 226 349,61 грн, в тому числі: 451 278,63 грн - заборгованість по кредиту; 280 927,17 грн - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом; 494 143,81 грн - пеня.
13.07.2016 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя описано та арештовано майно боржника ОСОБА_1 , а саме: нежитлове приміщення АДРЕСА_4 .
Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя від 04 травня 2017 року об'єднано виконавчі провадження № 51557927 та № 53393127 у зведене виконавче провадження № 53883799, боржником у яких була ОСОБА_1 , а стягувачами відповідно ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2
14 липня 2017 року державним виконавцем до ДП «СЕТАМ» було направлено заявку на реалізацію арештованого майна - нежитлового приміщення, лоту присвоєно № 233454 з датою проведення електронних торгів 30 серпня 2017 року за початковою ціною 414 725 грн, але торги не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників (протокол № 282182).
20 вересня 2017 року нереалізоване нерухоме майно виставлено на повторні електронні торги за ціною 352 516,25 грн, лот № 236709, які також не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників (протокол № 286264).
11 жовтня 2017 року нереалізоване нерухоме майно виставлено на треті електронні торги за ціною 290 307,50 грн, лот № 240168, які також не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників (протокол № 290105).
Начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя було здійснено письмове повідомлення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що електронні торги не відбулись та наголошено на необхідності вирішення питання щодо залишення за собою нереалізованого майна, а саме: нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , загальною площею 57,8 кв. м., за ціною третіх електронних торгів у розмірі 290 307,50 грн.
01 грудня 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслало державному виконавцю лист № 1114-40/36-2767, в якому зазначило, що на виконанні Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя перебуває виконавче провадження № 53393127 про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . У рамках виконавчого провадження проводилась реалізація майна належного боржнику, яке перебуває в іпотеці ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме нежитлове приміщення АДРЕСА_4 . У разі, якщо відділом ДВС будуть отримані від ОСОБА_2 кошти за іпотечне майно, при вирішенні питання про залишення за собою нереалізованого майна боржника, банк просив кошти, які будуть сплачені на рахунок ДВС у сумі 290 307,50 грн перерахувати на відповідні реквізити ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
27 листопада 2017 року до державного виконавця надійшла заява від стягувача ОСОБА_2 про залишення за собою нереалізованого нежитлового приміщення АДРЕСА_4 в рахунок погашення боргу.
На підставі вказаного листа головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя було винесено постанову про передачу майна стягувачу ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу.
21 грудня 2017 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя складено акт про передачу майна стягувачу ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу, а 17 січня 2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н. Г. відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі акту № 53883799 державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя, 21 грудня 2017 року було посвідчено, що Салгаловій І.В. належить на праві власності майно: нежитлове приміщення № 18 за адресою по АДРЕСА_6 , про що було видано свідоцтво, зареєстровано в реєстрі за № 38.
Вказані обставини щодо реалізації приміщення АДРЕСА_4 в рамках зведеного виконавчого провадження № 53883799, боржником у яких була ОСОБА_1 , а стягувачами ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2021 у справі № 334/6989/17 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Фонд боргових зобов'язань» до ОСОБА_1 , ТОВ «ЗТМ «ЕСТЕЙТ», третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Задачина Н.В. про визнання нежитлового приміщення іпотекою, зобов'язання приватного нотаріуса відновити відомості у Державному реєстрі іпотек, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27.07.2022.
Постановою Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 334/6989/17 касаційну скаргу ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ» залишено без задоволення. Прийнято відмову ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ» від позову в частині позовних вимог про визнання нерухомого майна предметом іпотеки. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про визнання нерухомого майна предметом іпотеки визнано нечинним, а провадження у справі в цій частині закрито. В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2022 року залишено без змін. При цьому Верховним Судом у постанові від 19.04.2023 вказані вище обставини зазначені як встановлені у справі № 334/6989/17 щодо реалізації предмета іпотеки в рамках зведеного виконавчого провадження.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 3 ст. 75 ГПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Оскільки рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2021 у справі № 334/6989/17 було визнано Верховним Судом нечинним в частині вирішення позовних вимог про визнання нерухомого майна предметом іпотеки, а в іншій частині залишено без змін, відтак набрало законної сили, таке судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені в ньому факти стосовно вибуття нежитлового приміщення з власності ОСОБА_1 , яка бере участь у даній справі в якості третьої особи, повторного доведення не потребують.
31.01.2018 ОСОБА_2 передала приміщення АДРЕСА_4 в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТМ ЕСТЕЙТ», про що був складений Акт прийому-передачі від 31.01.2018.
Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 113144484, сформований 07.02.2018) нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_10 , загальною площею 57,8 кв.м на праві власності належало ТОВ «ЗТМ ЕСТЕЙТ» (номер запису про право власності 24719329).
30.05.2019 АТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі договору відступлення права вимоги відступило право вимоги за кредитним договором № 014/17-41/1169-38 від 23.03.2017 на користь АТ «ОКСІ БАНК».
30.05.2019 АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ» укладено договір відступлення права вимоги, за яким АТ «ОКСІ БАНК» відступило позивачу право вимоги за кредитним договором № 014/17-41/1169-38 від 23.03.2007, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1
31.05.2019 АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ» укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, за умовами якого у зв'язку з укладенням договору відступлення права вимоги від 30.05.2019 за кредитним договором № 014/17-41/1169-38 від 23.03.2007, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , АТ «ОКСІ БАНК» передало, а позивач прийняв всі права вимоги за договором іпотеки б/н від 23.03.2007, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 і посвідчений 23.03.2007 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В., за реєстровим номером № 1898, який виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору.
Зазначений договір про відступлення прав за договором іпотеки від 31.05.2019 посвідчений 31.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 1529.
Відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки 03.07.2019 позивач надіслав боржнику - ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень основного зобов'язання шляхом перерахування грошових коштів в сумі 1 226 349,61 грн до 11.08.2019 включно.
Факт направлення вимоги від 03.07.2019 на адресу ОСОБА_1 підтверджується поштовою накладною «Укрпошта експрес» № 6100305093463 від 03.07.2019.
Наказом департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 27.07.2023 за № 59 р(а) житловій квартирі, утвореній шляхом реконструкції нежитлового приміщення № 18, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 присвоєно адресу: АДРЕСА_7 .
10.10.2023 за актом прийому-передачі ТОВ «ЗТМ ЕСТЕЙТ» передало квартиру АДРЕСА_8 у власність ТОВ «НОВАТОРІУМ» (відповідач у справі) як внесок до статутного капіталу.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого 13.10.2023, квартира АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1463203423101, номер об'єкта 30228257), належить ТОВ «НОВАТОРІУМ».
Як свідчать матеріали справи, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (індексний номер 385761544, сформований 05.07.2024) квартира АДРЕСА_4 обтяжена забороною, Іпотекодержателем зазначеної квартири є ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ», тобто позивач у даній справі.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Спірні правовідносини стосуються захисту прав кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який був відчужений на користь третіх осіб.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 627 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. (ст. 512 ЦК України)
Згідно зі ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За правилами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Отже, іпотека є різновидом застави.
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку» тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно абз. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до абз. 1 ст. 19 вказаного Закону зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.
Приписами ст. 24 Закону України «Про іпотеку» унормовано, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, будь-які зміни до іпотечного договору, в тому числі щодо об'єкта іпотеки, підлягають нотаріальному посвідченню з подальшим вчиненням реєстраційного запису стосовно внесених змін.
В матеріалах справи наявні засвідчені копії Договорів відступлення права вимоги від 30.05.2019 (т.1, арк.спр. 17-21), нотаріально посвідчена копія Договору про відступлення прав за Договором іпотеки (т. 1, арк.спр. 22-23), які підтверджують набуття позивачем статусу кредитора та іпотекодержателя та відповідних прав за кредитним договором № 01/17-41/1169-38 від 23.03.2007 та за іпотечним договором від 23.03.2007.
Відповідно до Закону України «Про іпотеку», до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (індексний номер 385761544, сформований 05.07.2024) внесено зміни, Іпотекодержателем квартири АДРЕСА_4 зазначене ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ», тобто позивач у справі.
Судом установлено та не заперечується сторонами, що квартира АДРЕСА_4 була переведена до нежитлового фонду, їй присвоєно адресу: приміщення №18, буд. АДРЕСА_6 , а згодом у зв'язку з реконструкцією вказаного нежитлового приміщення у житлове, присвоєно адресу: АДРЕСА_7 . На час розгляду справи ця квартира належить на праві власності відповідачеві, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відповідний запис.
Як убачається з матеріалів справи, відповідні зміни щодо реєстраційних даних предмета іпотеки до іпотечного договору не вносились, відповідні докази сторонами суду не надано.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
За частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі, зокрема, припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; реалізації предмета застави.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.
Водночас Законом України «Про іпотеку», зокрема його розділом V «Задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки», регулюється лише звернення стягнення на предмет іпотеки за ініціативою іпотекодержателя. Так, статтею 39 указаного Закону регулюється реалізація предмета іпотеки у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Господарським судом установлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2010 р. у справі №2-662/2010 звернуто стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , яка належить ОСОБА_1 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, постановлено задовольнити в повному обсязі вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль». Матеріали справи не містять доказів реалізації предмета іпотеки на виконання вказаного судового рішення.
Водночас, судом установлено, що в рамках зведеного виконавчого провадження, стягувачем у якому був ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , державним виконавцем було звернено стягнення на приміщення АДРЕСА_4 , шляхом його реалізації на прилюдних торгах (аукціоні), проте останній тричі не відбувся.
Згідно ч. 6, 7 та 9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
Керуючись приписами наведеної норми Закону начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було здійснено відповідне письмове повідомлення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та наголошено на необхідності вирішення питання щодо залишення за собою нереалізованого майна, а саме: нежилого приміщення АДРЕСА_11 за ціною третіх електронних торгів у розмірі 290 307,50 грн. У свою чергу, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не направив державному виконавцю згоду про залишення за собою нереалізованого майна в порядку, визначеному ч. 7 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», натомість, 01.12.2017 банк надіслав до державного виконавця лист № 1114-40/36-2767 щодо можливості залишення спірного майна за ОСОБА_2 .
Відтак, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого у спірних правовідносинах є позивач, у період з 2010 по 2017 рік мав можливість реалізувати квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 на виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2010 р. у справі №2-662/2010, або залишити за собою нежитлове приміщення №18 в буд. АДРЕСА_6 в межах процедури примусового виконання рішення про стягнення заборгованості, однак не реалізував таку можливість, більше того відмовився від залишення за собою нереалізованого майна після того, як на третіх електронних торгах не відбулась реалізація майна.
Стягувач Салгалова І.В. заявила державному виконавцеві про залишення нереалізованого нежитлового приміщення №18 у будинку АДРЕСА_6 в рахунок погашення боргу, про що державним виконавцем складено Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За приписами ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
17.01.2018 року стягувачу Салгаловій І.В. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно: приміщення АДРЕСА_4 , яке зареєстровано в реєстрі за № 38.
Таким чином Салгаловою І.В. було набуто право власності на спірне нерухоме майно в порядку ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд погоджується з доводами позивача, що спірне майно було реалізовано в іншому порядку, ніж передбачено Законом України «Про іпотеку». Акт про передачу майна стягувачу відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» не є судовим рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Водночас, Законом України «Про виконавче провадження» передбачена реалізація предмета іпотеки незалежно від наявності чи відсутності судового рішення про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому, в межах виконавчого провадження застосовуються правила, передбачені зазначеним законом, а не Законом України «Про іпотеку».
За загальним правилом продаж предмета застави (іпотеки) припиняє заставу (іпотеку) відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 593 ЦК України.
Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено інших наслідків щодо продажу майна, на яке звернено стягнення в рамках виконавчого провадження . Відтак у випадку продажу предмету застави (іпотеки) відповідно до законодавства про закону України «Про виконавче провадження», застосовуються загальні наслідки припинення застави (іпотеки) згідно з пунктом 3 частини першої статті 593 ЦК України.
У зв'язку з зазначеним, суд відхиляє твердження позивача, що згідно зі ст. 23 Закону України «Про іпотеку», іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. За обставин, установлених судом під час розгляду даної справи, вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки процес реалізації нерухомого майна відбувся згідно з іншими нормами, які регулюють виконавче провадження.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст. 236 ГПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 зроблено висновок, зокрема, що:
- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяження особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають;
- у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду в разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя;
- у справі з належною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек зазначених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. Позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.
За встановлених обставин придбання ОСОБА_2 приміщення АДРЕСА_4 в межах процедури реалізації майна, на яке звернуто стягнення в порядку Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна.
Посилання позивача на штучний характер боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 та набуття останньою права власності на спірне нерухоме майно на безоплатній основні суд вважає безпідставними. Так, ОСОБА_2 була стяувачем у зведеному виконавчому провадженні на підставі судового рішення про стягнення на її користь заборгованості з ОСОБА_1 , а нерухоме майно перейшло у її власність у рахунок погашення такого боргу, що не можна вважати безоплатною передачею майна.
Відомостей про оскарження банком рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні з виконання рішення суду в справі №335/6906/13-ц матеріали справи не містять. Отже, спірне майно в межах процедури виконання рішення суду було правомірно набуто у власність ОСОБА_2 , яка розпорядилась їм на власний розсуд, передавши його як внесок до статутного капіталу ТОВ «ЗТМ ЕСТЕЙТ», яке в подальшому передано у власність ТОВ «НОВАТОРІУМ» (відповідача). Позивачем не доведено недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки - ТОВ «НОВАТОРІУМ».
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем у справі не доведено, а господарським судом не встановлено правових підстав для визнання за позивачем права іпотекодержателя за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В. 23 березня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1898, на квартиру № 34 загальною площею 60,1 квадратних метрів, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1463203423101, розташовану у будинку АДРЕСА_6 , яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВАТОРІУМ».
Ураховуючи встановлені судом обставини, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2024 у цій справі покладаються на позивача згідно з пунктом 2 частини 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволені позову відмовити повністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 02.07.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько