номер провадження справи 19/44/25
30.06.2025 Справа № 908/1134/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6, ідентифікаційний код 36716332)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІЛЕНІУМС» (69096, м. Запоріжжя, бул. Бельфорський, буд. 12, кв.30, ідентифікаційний код 39417731)
про стягнення 51 360,19 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6, ідентифікаційний код 36716332) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛЕНІУМС» про стягнення 51 360,19 грн за договором про постачання природного газу № З-113/2018 від 16.05.2018.
Позов обґрунтовано приписами ст.ст. 173,174,193,199,216,218,230 Господарського Кодексу України, ст. ст.253, 509, 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 712 ЦК України та мотивовано невиконанням відповідачем умов договору постачання природного газу з оплати за отриманий природний газ.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 25.04.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1134/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є зокрема стягнення з відповідача суми в розмірі 51 3603,19 грн, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 30.04.2025 позовну заяву ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛЕНІУМС» м. Запоріжжя про стягнення 28 319,72 грн основного боргу, 13496,88 грн інфляційних втрат, 2576,39 грн- 3%річних, 4984,82 грн. пені, 1982,38 грн пені прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1134/25, присвоєно справі номер провадження 19/44/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/1134/25 від 30.04.2025, до електронного кабінету відповідача 30.04.2025 о 19.49.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи №908/1134/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 30.06.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
16.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛЕНІУМС» (Споживач) укладено договір постачання природного газу № З-113/2018.
За умовами Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу природний газ в обсягах, за ціною та у порядку, передбачених Договором, а Споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до пункту 1.2 Постачальник передає Споживачу природний газ в обсязі 8,250 тис.куб.м, у тому числі за місяцями: січень - 1,500 тис.куб.м., лютий - 1,500 тис.куб.м., березень - 1,000 тис.куб.м., квітень - 0,400 тис.куб.м., травень - 0,250 тис.куб.м., червень - 0,200 тис.куб.м., липень - 0,200 тис.куб.м., серпень - 0,200 тис.куб.м., вересень - 0,250 тис.куб.м., жовтень - 0,500 тис.куб.м., листопад - 0,750 тис.куб.м., грудень - 1,500 тис.куб.м.
Вказані обсяги природного газу є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися в порядку, передбаченому пунктом 1.5 Договору (п. 1.2.1 Договору).
Загальна вартість Договору складається із суми вартостей природного газу, переданого у власність Споживача у відповідному місяці, протягом строку дії Договору( п. 2.1 Договору).
Ціна природного газу за 1 000,00 куб.м. визначається Сторонами Договору у додатковій угоді до Договору (п. 2.2. Договору).
Ціна природного газу за 1 000,00 куб.м. може змінюватись протягом строку дії Договору. Зміна ціни природного газу за 1 000,00 куб.м. узгоджується Сторонами
шляхом підписання відповідної додаткової угоди до Договору (п. 2.3 Договору).
Відповідно до пункту 2.4 Договору у випадку зміни ціни природного газу за 1 000,00 куб.м. Постачальник направляє Споживачу підписаний з його сторони та завірений печаткою проект відповідної додаткової угоди до Договору у двох оригінальних примірниках. Споживач повинен протягом трьох робочих днів з дати отримання проекту додаткової угоди підписати і завірити печаткою цю додаткову угоду та повернути Постачальнику її оригінальний примірник.
Згідно з пунктом 2.5 Договору в разі незгоди Споживача з встановленою ціною, крім випадків, передбачених п. 2.8 Договору, додаткова угода не підписується, а Споживач зобов'язується надати Постачальнику листа, погодженого з газорозподільним підприємством про зняття обсягів газу в даному місяці постачання, погодженого з оператором Єдиної газотранспортної системи станом на перше число поставок газу на період, щодо якого Сторонами не досягнуто згоди про нову ціну природного газу за 1 000,00 куб.м.
Відповідно до пункту 2.7 Договору датою належного виконання Споживачем обов'язку щодо оплати вартості поставленого природного газу у відповідному місяці поставки вважається день надходження грошових коштів на поточних рахунок Постачальника.
Порядок та умови проведення розрахунків визначено у розділі 3 Договору.
Споживач зобов'язаний оплатити вартість місячного обсягу природного газу, вказаного у заявці Споживача, а за відсутності заявки Споживача, місячного обсягу природного газу (планового), зазначеного у п.1. 2 Договору, на рахунок Постачальника на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10-го числа місяця, наступного за звітним (місцем поставки).
Порядок та умови постачання, приймання та обліку газу, визначено у розділі 4 Договору.
Відповідно до пункту 4.3 Договору приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних Актів приймання-передачі, які є невід'ємними частинами цього Договору, і які є підставою для проведення Споживачем остаточних розрахунків за поставлений природний газ у звітному місяці.
Згідно з пунктом 4.3.1 для складання актів приймання-передачі природного газу, Споживач до 03 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов'язаний надати Постачальнику належним чином завірену підписом уповноваженої особи та печаткою Споживача копію акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу, складеного між Споживачем та Оператором ГРМ або Оператором ГТС.
На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом 3 робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою Акти приймання-передачі природного газу та направляє їх Споживачу (п. 4.3.2 Договору).
Відповідно до пункту 4.4 Договору Споживач протягом двох днів з дати одержання Актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача або надати в письмові формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі природного газу.
Згідно з пунктом 4.5 Договору у випадку невиконання обов'язку, передбаченого п. 4.4 Договору, природний газ вважається поставленим та прийнятим Споживачем від Постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних Постачальника та/або документів та/або інформації, які складаються та/або надаються Оператором ГТС та/або Оператором ГРМ до врегулювання розбіжностей відповідно до Договору або в судовому порядку.
Відповідно до п. 5.1.2 Договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу відповідно до умов цього договору.
За умовами п. 10.1 Договору цей Договір є укладеним з дати його підписання Сторонами, скріплення їх підписів печатками та діє до 31 грудня 2018 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за тридцять календарних днів до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде направлено іншій Стороні письмове повідомлення про припинення строку дії Договору.
Позивач зазначив, що у зв'язку з ненадходженням повідомленням про розірвання Договору, дія Договору була продовжена і на 2022 рік.
24.12.2021 року сторони уклали Додаткову угоду № 2022/01/01 до Договору постачання природного газу № З-113/2018 від 16.05.2018 якою узгодили, що ціна на природний газ, який буде постачатися з 01 січня 2022 року за 1 000 м3 встановлюється в національній валюті України - гривні і складає без урахування вартості податку на додану вартість (ПДВ) 55 000,00 грн.
Також позивач у позові вказав, що у зв'язку зі зміною вартості природного газу на ринку, Постачальник направив Споживачу проект Додаткової угоди № 2022/01/01 від 25.01.2022 якою ціна на природний газ, який буде постачатися з 01.02.2022 за 1 000 куб.м. без урахування ПДВ складатиме 37170,00 грн.
Крім того, компенсація вартості послуг замовленої потужності (транспортування), яка складає без урахування податку на додану вартість 124,16 грн. за 1 000 куб.м. До вартості послуг застосовується коефіцієнт, визначений НКРЕКП для замовлення потужності на добу наперед, - 1.1, що складає без урахування податку на додану вартість 136,58 грн. за 1 000 куб.м.
Крім того ПДВ в розмірі 20 % - 7461,32 грн. Разом за 1 000 куб.м. - 44 767,90 грн.
Відповідач, одержавши пропозицію не вчинив дії, передбачені пунктом 2.4 Договору, в частині підписання та повернення Постачальнику Додаткової угоди, утім Відповідач не надав Постачальнику листа про зняття обсягів газу, що свідчило б про його незгоду із встановленою ціною.
Водночас, в межах строку надання відповіді та спірного розрахункового строку, Споживач спожив природний газ, що свідчить про повне і безумовне прийняття ним пропозиції зміни до Договору № З-113/2018 від 16.05.2018 та погодження ним змін ціни на природний газ, який буде постачатися з 01 лютого 2022 року.
Також, позивач у позові вказав, що на виконання Договору Постачальник поставив, а Споживач прийняв природний газ у січні 2022 року в обсязі 0,39618 тис.куб.м. за ціною 55 136,58 грн, на суму 26 212,81 грн. Акт приймання-передачі природного газу № 00000003319 від 31.01.2022 підписано сторонами та скріплено печатками.
Також, на виконання Договору Постачальник поставив, а Споживач прийняв природний газ у лютому 2022 року в обсязі 0,33998 тис.куб.м. за ціною 37 306,58 грн, на суму 15 220,19 грн. Акт приймання-передачі природного газу № 00000004843 від 28.02.2022 Споживачем не підписано та не повернуто Постачальнику.
За твердженнями позивача, за умовами договору Споживач повинен був сплатити вартість спожитого природного газу: у січні 2022 року - до 10-го лютого 2022 року на суму 26 212,81 грн, за спожитий газ в лютому 2022 року- до 10 березня 2022 року на суму 15 220,19 грн.
За спожитий природний газ у січні 2022 року Споживач розрахувався частково в розмірі 13 113,28 грн, про що свідчить платіжне доручення № 22 від 22.02.2022.
Таким чином, розмір заборгованості Споживача перед Постачальником становить 28 319,72 грн за поставлений відповідачу природний газ у січні, лютому 2022 року, у зв'язку з чим ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» звернулось до суду за захистом своїх порушених прав.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.05.2015 № 2496, (далі - Правила постачання природного газу) за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи / Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та Оператором ГТС.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.
До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Облік та обмін інформацією зі споживачами, відповідно до Правил постачання природного газу, Кодексу ГТС, здійснюється, зокрема, за допомогою особистого кабінету споживача природного газу.
В особистому кабінеті споживача розміщуються усі документи за договором такі як рахунки, акти, додаткові угоди за часом їх виготовлення і перебувають у відкритому для споживача доступі на увесь час користування кабінетом, також передбачена можливість переглянути, завантажити та роздрукувати будь-який документ.
Так, 28.02.2022 до Особистого кабінету Споживача додано Акт приймання-передачі природного газу № 00000004843 від 28.02.2022, що підтверджується скріншотом сторінки такого кабінету.
Відповідно до пункту 4.5 Договору у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ/ГТС до врегулювання розбіжностей відповідно до Договору або в судовому порядку.
Отже, підписаний в односторонньому порядку Акт приймання-передачі природного газу № 00000003296 від 31.01.2022 є такими, що погоджені Споживачем та є належним доказом в частині постачання природного газу.
Відповідно до пункту 1 глави 3 Розділу ІХ Кодексу газорозподільної системи (далі - Кодекс ГРМ) визначення об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Згідно з пунктом 4 цієї ж глави Споживач, який є власником комерційного ВОГ, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового газового місяця надати Оператору ГРМ у спосіб та за формою, визначеними договором розподілу природного газу, звіт про дані комерційного вузла обліку за розрахунковий період. При цьому якщо комерційний ВОГ обладнаний обчислювачем чи коректором об'єму природного газу, до звіту додаються роздруковані звіти з обчислювача чи коректора об'єму природного газу про добові та/або погодинні дані споживання природного газу, протокол про втручання в роботу комерційного ВОГ та протокол аварійних/діагностичних повідомлень.
При обладнанні комерційних вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних за домовленістю Оператора ГРМ та споживача інформація для визначення об'єму (обсягу) приймання-передачі природного газу формується через канали дистанційного зв'язку. У такому разі перевірка достовірності даних комерційних вузлів обліку безпосередньо на місці їх встановлення забезпечується сторонами за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців (з урахуванням строку для контрольного огляду вузла обліку), про що складається відповідний акт контрольного зняття показань ЗВТ.
У разі ненадання споживачем звіту про дані комерційного ВОГ протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з нього інформації засобами дистанційної передачі даних, а також за відсутності контрольного зняття показань ЗВТ (у тому числі через відмову в доступі до об'єкта споживача) протягом розрахункового періоду об'єм спожитого (розподіленого) природного газу за розрахунковий період визначається за сумою обсягів добового споживання, переданих Оператором ГРМ за процедурою Кодексу ГТС до Оператора ГТС протягом газового місяця. У такому разі Оператор ГРМ не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє споживачу письмові пояснення про зміну режиму нарахування разом з актом приймання_передачі природного газу за попередній розрахунковий місяць.
При цьому, якщо протягом (за підсумками) поточного місяця споживач: - надав звіт про дані комерційних ВОГ або за наявності у цей період контрольного зняття показань ЗВТ - визначення об'єму спожитого природного газу за цей місяць здійснюється з урахуванням фактичних даних комерційних ВОГ без коригування попереднього періоду; - не надав звіт про дані комерційних ВОГ - об'єм спожитого (розподіленого/ поставленого) природного газу за цей місяць та подальші періоди визначається за номінальною потужністю газового обладнання споживача та кількістю годин їх використання, що визначені договором розподілу природного газу, без подальшого перерахунку (коригування) попередніх періодів. При цьому Оператор ГРМ не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє споживачу письмові пояснення про зміну режиму нарахування разом з актом приймання-передачі природного газу за розрахунковий період (місяць). Відновлення розрахунків за даними комерційних ВОГ здійснюється за заявою споживача до Оператора ГРМ та після складання акта про фіксацію даних комерційних ВОГ, підписаного Оператором ГРМ та споживачем.
Відповідно до абзацу першого пункту 6 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ, визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Згідно з пунктом 7 глави 3 Розділу ІХ Кодексу ГРМ за наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об'єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідно до пункту 17 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС Оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.
Таким чином, з огляду на наведені норми, обсяг природного газу визначається Оператором ГРМ, вноситься до інформаційної платформи Оператора ГТС, який через інформаційну платформу доводить таку інформацію до постачальника, при цьому такі дані є обов'язковими для всіх учасників ринку, до яких пункт 39 частини першої статті 1 Закону України “Про ринок природного газу» відносить і споживача і постачальника.
На підставі зазначених даних, позивач проводить нарахування за спожитий природний газ Споживачем, тобто обробляє надані показники споживача у взаємозв'язку з вартістю природного газу. У відповідності до даних інформаційної платформи iplatforma.tsoua.com/sap/its/welgui? sap-client=1008&sap-language=UK (скріншот інформації з інформаційної платформи додається) остаточні відбори природного газу споживачу ЕІС код 56X9300000013303- ЕІС код 56ХО00013BLKB008 становили: у період з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 0,39618 тис. м3, період з 01.02.2022 по 29.02.2022 -0,33998 тис.м.4. Вказані обсяги є обов'язковими для Споживача та Постачальника.
Згідно з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, з урахуванням наведеного, відповідач мав сплатити:за спожитий природний газ у січні 2022 року - до 10.02.2022 в розмірі 26 212,81 грн, за спожитий природний газ у лютому 2022 року - до 10.03.2022 року у розмірі 15 220,19 грн.
Відповідач частково сплатив за спожитий природний газ в січні 2022 року 13 110,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 22 від 22.02.2022.
При здійсненні Споживачем розрахунку за попередній розрахунковий період, а саме грудень 2021 року, переплата у розмірі 3,28 грн зарахована в якості передоплати на наступний період - в оплату за січень 2022 року
Таким чином за січень 2022 року з 22.02.2022 заборгованість складає 13 099,53 грн.
Заборгованість за лютий 2022 року складає 15 220,19 грн та обліковується з 11.03.2022.
Загальний розмір заборгованості становить 28 319,72 грн (двадцять вісім тисяч триста дев'ятнадцять грн 72 коп.)
Також за прострочення грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період прострочення з 22.02.2022 по 14.03.2025 на суму боргу за січень 2022 року в розмірі 13099,53 грн та з 11.03.2022 по 14.03.2025 на суму боргу за лютий 2022 року в розмірі 15220,19 грн суму 3 % річних у розмірі 2576,39 грн та інфляційні втрати в розмірі 13496,88 грн.
Крім того, згідно з умовами п. 7.2 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 4984,82 грн пені за період з 22.02.2022 по 22.08.2022 та з 11.03.2022 по 11.09.2022 за прострочення у січні та лютому відповідно, та 1982,38 грн штрафу за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що розрахунок позивача є правильним. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленому розмірі 2576,39 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 13 496,88 грн інфляційних втрат.
Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Споживачем розміру або строку (п. 3.1 Договору) оплати поставленого Постачальником природного газу у відповідному місяці Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.
Із розрахунку позивача слідує, що заявлена до стягнення сума 4984,82 грн пені нарахована за період з 22.02.2022 по 22.08.2022 на суму 13099,53 грн та за період з 11.03.2022 по 11.09.2022 на суму 15022,19 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнав його правильним, до стягнення підлягають 4984,82 грн пені, як і визначено позивачем.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу є законними та обґрунтованими. Розмір штрафу від суми простроченої оплати понад 30 календарних днів, а саме: у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (13099,53 грн х 7% + 15022,19 грн х 7%) визначено позивачем правильно, тому вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню у заявленому розмірі 1982,38 грн.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МІЛЕНІУМС» (69096, м. Запоріжжя, бул. Бельфорський, буд. 12, кв.30, ідентифікаційний код 39417731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6, ідентифікаційний код 36716332) основний борг в розмірі 28 319,72 грн (двадцять вісім тисяч триста дев'ятнадцять грн 72 коп.), інфляційні втрати у розмірі 13496,88 грн (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто шість грн 88 коп.), 3 % річних у розмірі 2 576,39 грн (дві тисячі п'ятсот сімдесят шість грн 39 коп.), пеню у розмірі 4 984,82 грн (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири грн 82 коп.), 7% штрафу в розмірі 1 982,38 грн (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві грн 38 коп.), а всього 51 360,19 грн (п'ятдесят одна тисяча триста шістдесят грн 19 коп.)
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МІЛЕНІУМС» (69096, м. Запоріжжя, бул. Бельфорський, буд. 12, кв.30, ідентифікаційний код 39417731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6, ідентифікаційний код 36716332) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 01.07.2025.
Суддя І.В. Давиденко