вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"01" липня 2025 р. м. Ужгород Справа № 5008/551/2011
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Меліка І.В.
розглянувши скаргу Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» від 09.06.2025 на дії (бездіяльність) держаного/приватного виконавця
у справі № 5008/551/2011
за заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород (з урахуванням заміни ініціюючого кредитора у порядку правонаступництва) та Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області, м. Ужгород (з урахуванням заміни ініціюючого кредитора у порядку правонаступництва)
до Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад», смт. Королево Виноградівського району Закарпатської області
про визнання банкрутом
За участю представників:
Скаржника (боржника) - Ганган В.Г., адвокат, ордер серії АА №1535067 від 27.01.2025;
Стягувача - не з'явився;
Органу ДВС - не з'явився.
Ухвалою суду від 12.05.2011 порушено провадження у справі № 5008/551/2011 про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на період розгляду справи в суді.
31 травня 2011 року ухвалою суду введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна боржника, якого зобов'язано скласти та подати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області (суддя Ушак І.Г.) від 24.01.2020 у справі №5008/551/2011затверджено мирову угоду укладену комітетом кредиторів ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад» та боржником у даній справі № 5008/551/2011.
Крім того ухвалами суду (суддя Лучко Р.М.) від 30.01.2025 здійснено заміну кредитора у справі №5008/884/2011 Головного управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 43143065) на правонаступника - Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 44106694), а також Виноградівський районний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 22110350) на його правонаступника Закарпатський обласний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 02771546).
Надалі, за наслідками розгляду заяви Головного управління ДПС у Закарпатській області про виправлення помилки у виконавчому документі, Господарський суд Закарпатської області у складі судді Ремецькі О.Ф. ухвалою від 04.03.2025 постановив виправити помилки, допущені в резолютивній частині ухвали Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2020 року у справі №5008/551/2011, доповнивши пункт 4 резолютивної частини підпунктами відповідного змісту.
10 червня 2025 року від представника боржника - Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» через систему «Електронний суд» надійшла скарга на дії державного виконавця у якій скаржник просить суд скасувати постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 29 травня 2025 року у виконавчому провадженні № 78149071.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12 червня 2025 року призначено скаргу боржника до розгляду в судовому засіданні за участю представників сторін та державного виконавця на 19 червня 2025 р. о 12:00 год.
Крім того, в ухвалі від 12 червня 2025 року зобов'язано Виноградівський відділ держаної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати суду в строк до 18 червня 2025 року належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 78149071.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника органу ДВС та з огляду на невиконання органом примусового виконання судових рішень вимог ухвали суду від 12.06.2025 в частині надання матеріалів виконавчого провадження № 78149071 судове засідання відкладено до 01 липня 2025 року та повторно у строк до 30.06.2025 витребувано у Виноградівського відділу держаної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 78149071.
30 червня 2025 року від Виноградівського відділу держаної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2025, про арешт коштів боржника від 22.05.2025, про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2025 у виконавчому провадженні ВП №78149071 разом з копіями супровідних листів про надіслання копій означених постанов учасникам виконавчого провадження.
Крім того, 01.07.2025 скаржником подано суду копії матеріалів виконавчого провадження ВП №78149071, які не надано державним виконавцем, а саме: копію постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 22.05.2025, відповідей на запити державного виконавця від Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, від Державної фіскальної служби України щодо відкритих у боржника рахунків у банківських установах.
В судове засідання 01.07.2025 представники стягувача та органу ДВС не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи вони були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 19.06.2025 до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 23.06.2025 року.
Виноградівський відділ держаної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надав заперечень щодо поданої боржником скарги, а причини неявки в судові засідання - не повідомив.
Головним управлінням ДПС у Закарпатській області 01.07.2025 подано суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебування представника стягувача Бурі О.О. у відпустці з 17.06.2025 по 21.07.2025 та неможливістю забезпечити участь іншого представника у зв'язку з його зайнятістю в іншій судовій справі.
Розглядаючи подане стягувачем клопотання, суд враховує наступне.
У постанові Верховного Суду від 01.03.2024 наведено правову позицію, за якою у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб виконавчої служби, до заяв (скарг) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №5004/80/11).
За приписами ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом у випадку, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
Суд враховує, що матеріали по розгляду скарги свідчать про наявність у стягувача інших представників, які здійснюють представництво Головного управління ДПС у Закарпатській області у цій справі, зокрема Ліуш Б.Б., який приймав участь в попередньому судовому засіданні 19.06.2025, знайомився з матеріалами справи 23.06.2025 та з яким узгоджувалася дата наступного судового засідання 01.07.2025 року.
У зв'язку з наведеним, неможливість з'явитися в судове засідання одного з представників стягувача за наявності інших представників та з урахуванням можливості представлення інтересів юридичної особи через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), не може бути визнано судом поважною причиною неявки в судове засідання, що виключає можливість відкладення розгляду справи відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України.
При розгляді вказаного клопотання стягувача суд також приймає до уваги, що встановлений у ч. 1 ст. 342 ГПК України строк розгляду скарги закінчується 01.07.2025, а відповідно до ухвали від 19.06.2025 явка сторін в судовому засіданні не визнавалася судом обов'язковою.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника стягувача, а клопотання останнього про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає.
Представник боржника (скаржника) в судовому засіданні 01.07.2025 підтримав доводи скарги від 09.06.2025 на дії (бездіяльність) держаного/приватного виконавця, просив її задовольнити з підстав, що зазначені у скарзі.
В порядку ст. 240 ГПК України скорочена ухвала (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 01 липня 2025 року.
Розглянувши матеріали скарги, заслухавши доводи представника скаржника, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Судом встановлено, що в ході примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2025 у даній справі №5008/551/2011 заступником начальника Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбачем Михайлом Васильовичем 22 травня 2025 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №78149071 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» на користь Головного управління ДПС у Закарпатській області 9 915 543,40 грн.
Пунктом 3 означеної постанови від 22.05.2025 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 991 554,34 грн.
Крім того, постановами від 22.05.2025 у виконавчому провадженні ВП №78149071 органом примусового виконання судових рішень визначено для боржника розмір додаткових витрат виконавчого провадження в сумі 300,00 грн та накладено арешт на кошти боржника, які містяться на його розрахункових рахунках в межах суми стягнення 10 907 397,74 грн.
Долучені боржником до клопотання від 01.07.2025 докази свідчать, що в ході примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2025 у даній справі №5008/551/2011 заступником начальника Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбачем Михайлом Васильовичем вжито ряд дій щодо встановлення належного боржнику майна, зокрема, отримано:
- відповідь на запит №270272151 від 22.05.2025 від Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, відповідно до якого вбачається наявність зареєстрованих за боржником транспортних засобів - вантажного автомобіля МАЗ та напівпричепу ОДАЗ;
- відповідь на запит №270272151 від 22.05.2025 від Державної фіскальної служби України щодо відкритих у боржника рахунків у банківських установах - Філія ПАТ ПІБ в м. Рахів Закарпатської області, АТ «Комінвестбанк», Філії Виноградівське відділення АТ «Ощадбанк», АТ «РВС Банк».
Надалі, 29 травня 2025 року заступником начальника Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбачем Михайлом Васильовичем в межах виконавчого провадження ВП №78149071 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (надалі - Оскаржувана постанова).
Відповідно до змісту постанови від 29.05.2025 про повернення виконавчого документа стягувачеві виконавцем встановлено відсутність у боржника майна, а відтак, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ - ухвалу від 04.03.2025 №5008/551/2011 повернуто стягувачу.
З наданих боржником роздруківок з системи «Електронний суд» вбачається, що Оскаржувана постанова отримана боржником 29.05.2025 об 18:36 год.
Не погодившись з означеною постановою, боржником 09.06.2025 подано скаргу на дії органу примусового виконання рішень, відповідно до якої просить суд скасувати постанову від 29 травня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №78149071, посилаючись на ту обставину, що з моменту відкриття виконавчого провадження (22.05.2025) і до дати повернення виконавчого документу стягувачу (29.05.2025) державним виконавцем не здійснювалися заходи з розшуку майна боржника, які б давали підставу вважати їх безрезультатними.
Пояснює, що фактичним наслідком прийняття Оскаржуваної постанови стали лише стягнення з боржника виконавчого збору, накладення арештів на майно та кошти Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» в значному розмірі, тоді як 12 червня 2025 року тим же державним виконавцем повторно відкрите інше виконавче провадження - ВП №78238811 по виконанню того ж виконавчого документу - ухвали Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2025 у даній справі №5008/551/2011.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2021 за №512/5 (надалі - Інструкція) примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону, здійснюють державні виконавці та приватні виконавці (крім рішень, передбачених частиною другою статті 5 Закону) (далі - виконавці).
Органами державної виконавчої служби є, зокрема, відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (п. 3 розділу І Інструкції).
За змістом п. 1, абз. 2, 4 п. 5 розділу ІІІ Інструкції примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону.
У разі виконання рішення майнового характеру в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника за встановленою формою (додатки 1, 2) протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та попереджає його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець за допомогою автоматизованої системи може сформувати узагальнену інформацію про боржника, його майно, доходи та кошти. Така інформація формується автоматизованою системою на підставі наявних у ній на дату формування відомостей, отриманих виконавцями з реєстрів, баз даних та інших інформаційних систем державних органів, банків або інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг в ході примусового виконання рішень.
У разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати (п. 6 розділу ІІІ Інструкції).
Положеннями п. 1 розділу VIII Інструкції визначено, що виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому розділом VII Закону.
При цьому, відповідно до п. 2 розділу VIII Інструкції у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах, а згідно з п. 7 розділу VIII Інструкції розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону.
За змістом ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Приписами ч.ч. 3-6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок вилучення готівкових коштів боржника, виявлення, накладення арешту та стягнення коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах та/або майна боржника (його частини).
При цьому, у ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок виконавця провести перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження та, у подальшому здійснювати таку перевірку не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника та не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Таким чином, цитованими вище приписами Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції визначено перелік заходів, які необхідно вжити виконавцю щодо виявлення та розшуку майна/грошових коштів боржника при примусовому виконанні виконавчих документів майнового характеру (про стягнення грошових сум).
Водночас, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з абз. 1 п. 20 розділу ІІІ Інструкції повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
З урахуванням наведеного, можливість повернення виконавчого документу стягувачу за правилами п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» п. 20 розділу ІІІ Інструкції в будь-якому разі пов'язується із вжиттям виконавцем відповідно до цього Закону заходів щодо розшуку такого майна та безрезультатністю вжитих виконавцем заходів.
За встановленими під час розгляду скарги обставинами заступником начальника Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбачем Михайлом Васильовичем в ході здійснення виконавчого провадження №78149071 отримано інформацію про наявність зареєстрованих за боржником транспортних засобів - вантажного автомобіля МАЗ та напівпричепу ОДАЗ (відповідь на запит №270272151 від 22.05.2025 від Міністерства внутрішніх справ України) та розрахункових рахунків в банківських установах (відповідь на запит №270272151 від 22.05.2025 від Державної фіскальної служби України), після чого було прийнято Оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
При цьому, суд враховує, що надані як виконавцем, так і скаржником матеріали виконавчого провадження №78149071 не дають суду підстав вважати, що заступником начальника Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбачем Михайлом Васильовичем вживалися будь-які заходи щодо виявлення іншого (окрім транспортних засобів) майна Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» (в тому числі й нерухомого) та/або залишку грошових коштів на виявлених відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України на запит №270272151 від 22.05.2025 рахунках боржника в банківських установах.
Позатим, виявлення належних боржнику транспортних засобів (відповідь на запит №270272151 від 22.05.2025 від Міністерства внутрішніх справ України) в будь-якому разі виключає можливість повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна та безрезультатністю заходів з його пошуку.
Окрім того, суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах Оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.05.2025 прийнята до закінчення встановленого самим же заступником начальника Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбачем Михайлом Васильовичем строку подання боржником декларації про доходи та майно (п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №78149071 від 22.05.2025 - тобто на п'ятий робочий після відкриття виконавчого провадження).
Також варто звернути увагу, що висновок про безрезультатність здійснених виконавцем заходів щодо розшуку майна боржника (навіть за умови їх реального здійснення) в будь-якому разі неможливий до закінчення встановленого у ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» 10-денного строку з дня відкриття виконавчого провадження, протягом якого виконавець зобов'язаний провести перевірку майнового стану боржника та у межах якого існує ймовірність виявлення такого майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно зі статтею 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Суд враховує, що за загальним правилом постанова про повернення виконавчого документу стягувачу впливає головним чином на права самого стягувача як учасника виконавчого провадження, який вправі очікувати від органу примусового виконання судового рішення неухильного дотримання Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції під час вжиття заходів з примусового виконання судового рішення, в тому числі й щодо належного виявлення майна у боржника за рахунок якого відбуватиметься примусове виконання рішення майнового характеру.
Позатим, у цитованих приписах ГПК України та Закону України «Про виконавче провадження» не міститься заборони для боржника, як учасника виконавчого провадження оспорювати дії/рішення органу примусового виконання рішень щодо повернення виконавчого документа стягувачу, що з урахуванням зазначених Відкритим акціонерним товариством «Агропромислова група «Закарпатський сад» аргументів щодо повторного відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали від 04.03.2025 №5008/551/2011 (постанова від 12 червня 2025 року про відкриття виконавчого провадження ВП №78238811), наявності накладених арештів та стягнутого виконавчого збору та витрат в межах спірного виконавчого провадження ВП №78149071, - дає підстави для висновку про наявність у боржника порушених прав у зв'язку з прийняттям заступником начальника Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбачем Михайлом Васильовичем Оскаржуваної постанови.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, дослідивши скаргу боржника, оцінивши подані на її підтвердження докази, суд дійшов висновку про підставність аргументів Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» щодо неправомірного повернення виконавчого документа (ухвали від 04.03.2025 у справі №5008/551/2011) стягувачу, що є підставою для скасування постанови заступника начальника Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбача Михайла Васильовича від 29 травня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №78149071.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Частинами 1, 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Таким чином, у зв'язку з встановленням обґрунтованості скарги боржника суд, окрім скасування Оскаржуваної постанови, визнає дії неправомірними дії заступника начальника Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбача Михайла Васильовича з її прийняття та зобов'язує орган державної виконавчої служби усунути порушення у встановлений законом спосіб шляхом відновлення виконавчого провадження №78149071 не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем даної ухвали.
Також суд роз'яснює, що відповідно до ст. 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Керуючись ст.ст. 234, 339-343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» від 09.06.2025 на дії держаного виконавця задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії заступника начальника Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбача Михайла Васильовича з прийняття постанови від 29 травня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №78149071.
3. Скасувати постанову заступника начальника Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горбача Михайла Васильовича від 29 травня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №78149071.
4. Зобов'язати Виноградівський відділ державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути порушення шляхом відновлення виконавчого провадження №78149071 не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем даної ухвали відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 01 липня 2025 року.
Суддя Р.М. Лучко