61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
02.07.2025р. Справа №922/1211/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676)
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микольське" (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Молодіжна, 9, код ЄДРПОУ 38893248)
про стягнення 86 191,92 грн -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микольське" суму заборгованості у розмірі 86 191,92грн, з якої основний борг у сумі 53 701,69грн, пеня у сумі 11 134,09грн, 3% річних у сумі 4232,01грн, інфляційні втрати у сумі 17 124,13грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микольське" з додатками передано за підсудністю до Господарського суду Донецької області (проспект Науки, 5, м. Харків, 61000).
22.04.2025 матеріали позовної заяви №922/1211/25 надійшли до Господарського суду Донецької області, автоматизованим розподілом для розгляду справи призначено суддю Зекунова Е.В.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1211/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Щодо строку розгляду справи.
Справа розглянута протягом розумного строку в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, проте з перевищенням строку, встановленого ст. 248 ГПК України, з об'єктивних причин, пов'язаних з дією воєнного стану на території України, поточною ситуацією у м. Харків (ракетні обстріли, відсутність електропостачання), особливим режимом роботи суду (дистанційний (віддалений) або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), обмежений доступ до приміщення суду).
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Судом встановлено, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, як то вимагають положення ГПК України.
Як зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою відповідача є: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Молодіжна, 9.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зі змінами та доповненнями, місто Вугледар включено до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Відділення «Укрпошти» за адресою реєстрації відповідача не функціонує, а тому направити копію ухвали суду про відкриття провадження у даній справі у встановлений ст.242 ГПК України спосіб, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення, неможливо.
При цьому, Ухвала суду від 24.04.2025 направлена відповідачу на відомі суду електрону адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно довідки - листа доставлено до скриньки 26.05.2025.
Судом здійснено повідомлення відповідача про розгляд даної справи, шляхом телефонограми на відомий суду номер - НОМЕР_1, яка прийнята представником відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно із частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд зазначає, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №922/1211/25.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно із частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Однією із засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (ст..2 ГПК України0.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,
17 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі Постачальник, Позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "МИКОЛЬСЬКЕ" (далі Споживач, ОСББ "МИКОЛЬСЬКЕ") було укладено договір №4410-НГТ-6 постачання природного газу (далі - Договір).
У цьому Договорі Сторони, зокрема, узгодили його наступні істотні умови:
п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу;
п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника;
п.п. 3.5.3 та 3.5.4 п. 3.5 Договору, Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до п. 3.5.1 Договору, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 Договору;
Пунктом 5.1 встановлено, що оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Споживачем виключено грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, зі змінами внесеними додатковою угодою №7 від 31.01.2022 , оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) має здійснюватися Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
п.п.5.1.1 Оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий Постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту приймання-передачі природного газу, окрім Обсягу І (фіксованого), здійснюється Споживачем в повному об'ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу.
п.п.5.1.2 Оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання- передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється Споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу.
п.п. 5.1.3 Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого).
п.п.13.1 Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє до 30 червня 2024 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Договір та додаткові угоди до нього підписані уповноваженими особами та засвідчені печатками Сторін.
На виконання умов Договору, за період з жовтня 2021 року по березень 2022 року Постачальник поставив у власність Відповідача природний газ на суму 208 055,51 грн., у тому числі:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2021 - 2,03989 тис.м3 - на суму 15 470,29 грн (природний газ видобутий на території України);
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 - 6,46178 тис.м3 - на суму 49 005,40 грн (природний газ ввезений на територію України);
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 - 9,05526 тис.м3 - на суму 68 674,07 грн (природний газ видобутий на території України);
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 - 9,87696 тис.м3 - на суму 74 905,75 грн (природний газ видобутий на території України);
Ці акти приймання-передачі природного газу були підписані Відповідачем без заперечень щодо ціни, строків, якості та/або кількості щодо отриманого природного газу.
Також Постачальник здійснював постачання природного газу Споживачу у лютому та березні 2022 року. Оскільки акти приймання-передачі природного газу за ці місяці не були підписані Відповідачем, Позивач змушений був визначати обсяги споживання природного газу у лютому та березні 2022 року на підставі даних інформаційної платформи Оператора ГТС відповідно до п.п. 3.5.4 Договору.
Згідно з відповіддю Оператора ГТС №ТОВВИХ-25-2391 від 12.02.2025, Відповідач з ЕІС-кодом 56XQ00012OT6W00M (який повністю збігається з ЕІС-кодом, зазначеним у Договорі) спожив у лютому 2022 року - 6 940,52 м? природного газу, у березні 2022 року - 8,66 м? природного газу.
Відповідно, за даними інформаційної платформи Оператора ГТС (без актів приймання-передачі):
у лютому 2022 року - 6 940,52 м? на суму 52 636,13 грн;
у березні 2022 року - 8,66 м? на суму 65,56 грн.
Загальний обсяг природного газу, підтверджений інформаційною платформою Оператора ГТС за лютий та березень 2022 року, становить 6 949,18 м? на суму 52 701,69 грн.
На підтвердження здійснення господарської операції (факту поставки природного газу) у лютому та березні 2022, Позивач зареєстрував податкову накладну від 28.02.2022 на суму 52 636,13 грн. та від 21.03.2022 на суму 65,68 грн.
Відповідач частково розрахувався за отриманий природний газ на суму 207 055,51 грн.
Зокрема, за період з 17 червня 2021 року по 26 березня 2023 року ОСББ "Микольське" (код ЄДРПОУ 38893248) здійснило розрахунки з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (код ЄДРПОУ 42399676) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього відповідно до умов договору №4410-НГТ-6 від 17.06.2021 р. Загалом у зазначений період позивачем було проведено наступні платежі:
22.09.2021 - 18 300 грн (передоплата за жовтень 2021 р.);
22.10.2021 - 30 000 грн;
29.11.2021 - 42 000 грн;
24.12.2021 - 22 788,10 грн;
24.01.2022 - 33 700 грн;
19.02.2022 - 26 000 грн;
21.02.2022 - 26 300 грн;
22.02.2022 - 7 967,41 грн.
Всі вказані ці платежі здійснені на підставі договору №4410-НГТ-6 від 17.06.2021 р., що підтверджується інформацією АТ "Ощадбанк" (лист № 16/2-09/40653/2024 від 01.04.2024).
Станом на 04.05.2025 (дата звернення з позовом) ОСББ "МИКОЛЬСЬКЕ" має перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» основну заборгованість у розмірі 53 701,69 грн.
Вважаючи порушеним своє право, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ОСББ "МИКОЛЬСЬКЕ" суму основного бору по Договору №4410-НГТ-6 від 17.06.2021 у розмірі 53 701,69 грн;- пеню у сумі 11 134,09 грн;- три проценти річних у сумі 4 232,01 грн;- інфляційні втрати у сумі 17 124,13 грн.
Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України Закону України «Про ринок природного газу» , умовами Договору №4410-НГТ-6 від 17.06.2021.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як встановлено п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).
Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Договір, за ст. 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56Х930000010610Х) та ОСББ "МИКОЛЬСЬКЕ" №4410-НГТ-6 від 17.06.2021є договором постачання енергетичних ресурсів.
Відповідно до ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Судом встановлено, що 17 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі Постачальник, Позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "МИКОЛЬСЬКЕ" (далі Споживач, ОСББ "МИКОЛЬСЬКЕ" )було укладено договір №4410-НГТ-6 постачання природного газу.
За змістом Договору (п. 3.5 Договору), приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору).
Відповідно до пункту 5.1 Договору, зі змінами внесеними додатковою угодою №7 від 31.01.2022 , оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) має здійснюватися Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
пп.5.1.1 Оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий Постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту приймання-передачі природного газу, окрім Обсягу І (фіксованого), здійснюється Споживачем в повному об'ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу.
пп.5.1.2 Оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання- передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється Споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу.
пп. 5.1.3 Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого).
На виконання умов Договору, за період з жовтня 2021 року по березень 2022 року Постачальник поставив у власність Відповідача природний газ на суму 208 055,51 грн., у тому числі:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2021 - 2,03989 тис.м3 - на суму 15 470,29 грн (природний газ видобутий на території України);
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 - 6,46178 тис.м3 - на суму 49 005,40 грн (природний газ ввезений на територію України);
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 - 9,05526 тис.м3 - на суму 68 674,07 грн (природний газ видобутий на території України);
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 - 9,87696 тис.м3 - на суму 74 905,75 грн (природний газ видобутий на території України);
Ці акти приймання-передачі природного газу були підписані Відповідачем без заперечень щодо ціни, строків, якості та/або кількості щодо отриманого природного газу.
Також Постачальник здійснював постачання природного газу Споживачу у лютому та березні 2022 року. Оскільки акти приймання-передачі природного газу за ці місяці не були підписані Відповідачем, Позивач змушений був визначати обсяги споживання природного газу у лютому та березні 2022 року на підставі даних інформаційної платформи Оператора ГТС відповідно до п.п. 3.5.4 Договору.
Згідно з відповіддю Оператора ГТС №ТОВВИХ-25-2391 від 12.02.2025, Відповідач з ЕІС-кодом 56XQ00012OT6W00M (який повністю збігається з ЕІС-кодом, зазначеним у Договорі) спожив у лютому 2022 року - 6 940,52 м? природного газу, у березні 2022 року - 8,66 м? природного газу.
Відповідно, за даними інформаційної платформи Оператора ГТС (без актів приймання-передачі):
у лютому 2022 року - 6 940,52 м? на суму 52 636,13 грн;
у березні 2022 року - 8,66 м? на суму 65,56 грн.
Загальний обсяг природного газу, підтверджений інформаційною платформою Оператора ГТС за лютий та березень 2022 року, становить 6 949,18 м? на суму 52 701,69 грн.
На підтвердження здійснення господарської операції (факту поставки природного газу) у лютому та березні 2022, Позивач зареєстрував податкову накладну від 28.02.2022 на суму 52 636,13 грн. та від 21.03.2022 на суму 65,68 грн.
На підтвердження здійснення господарської операції (факту поставки природного газу) у лютому та березні 2022, Позивач зареєстрував податкову накладну від 28.02.2022 на суму 52 636,13 грн. та від 21.03.2022 на суму 65,68 грн.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно- матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.
Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач частково розрахувався за отриманий природний газ на суму 207 055,51 грн.
Так, за період з 17 червня 2021 року по 26 березня 2023 року ОСББ "Микольське" (код ЄДРПОУ 38893248) здійснило розрахунки з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (код ЄДРПОУ 42399676) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього відповідно до умов договору №4410-НГТ-6 від 17.06.2021 р. Загалом у зазначений період позивачем було проведено наступні платежі:
22.09.2021 - 18 300 грн (передоплата за жовтень 2021 р.);
22.10.2021 - 30 000 грн;
29.11.2021 - 42 000 грн;
24.12.2021 - 22 788,10 грн;
24.01.2022 - 33 700 грн;
19.02.2022 - 26 000 грн;
21.02.2022 - 26 300 грн;
22.02.2022 - 7 967,41 грн.
Всі вказані ці платежі здійснені на підставі договору №4410-НГТ-6 від 17.06.2021 р., що підтверджується інформацією АТ "Ощадбанк" (лист № 16/2-09/40653/2024 від 01.04.2024).
Станом на 04.05.2025 (дата звернення з позовом) ОСББ "МИКОЛЬСЬКЕ" має перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» основну заборгованість у розмірі 53 701,69 грн.
Доводи Позивача в цій частині, відповідачем належними доказами не спростовані, тому до стягнення з ОСББ "МИКОЛЬСЬКЕ" підлягає сума основного боргу по Договору №4410-НГТ-6 від 17.06.2021 у розмірі 53 701,69 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошових зобов'язань з оплати за поставлений природний газ, позивач відповідно до умов договору та чинного законодавства нарахував і заявив до стягнення пеню у сумі 11 134,09 грн; три проценти річних у сумі 4 232,01 грн; інфляційні втрати у сумі 17 124,13 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що за у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач просить стягнути загальну суму пені у розмірі 11 134,09 грн. нараховану на суми прострочених платежів за грошовими зобов'язаннями жовтня 2021 - березня 2022 років.
Перевіривши розрахунки пені, здійснені позивачем, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, тому відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також, керуючись нормами ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Наведена правова викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В даних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, отже враховуючи факт не виконання відповідачем належним чином обов'язку з оплати отриманого на підставі Договору природного газу, суд прийшов до висновку, що позивач має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Позивач просить стягнути загальну суму 3% річних у розмірі 4 232,01 грн. нараховану на суми прострочених платежів за грошовими зобов'язаннями жовтня 2021 - березня 2022 років та інфляційні втрати у сумі 17 124,13 грн. нараховані на суми прострочених платежів за грошовими зобов'язаннями лютого - березня 2022 року.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що визначені позивачем періоди нарахування є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оплати наданих послуг у сумі 53 701,69 грн та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості за договором №4410-НГТ-6 постачання природного газу.
Суд звертає увагу, що докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям: - належності, - допустимості, - достовірності - достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи №390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження № 61-22315сво18) зробив наступний правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі-«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Отже, відповідальність за достовірність та належність доказів покладається на сторону, яка подала ці докази до суду.
Пунктом 2 частини 2 статті 320 ГПК України визначено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі.
Рішення у справі №922/1211/25 прийнято судом за наслідком дослідження наданих Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» документів, які прийняті судом, як належні, допустимі та достовірні докази.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
У відповідності статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на ОСББ "МИКОЛЬСЬКЕ".
Керуючись ст.ст. 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "МИКОЛЬСЬКЕ" (85670, Донецька обл., місто Вугледар, вулиця Молодіжна, будинок 9, код ЄДРПОУ 38893248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ЄДРПОУ 42399676) суму основного бору по Договору №4410-НГТ-6 від 17.06.2021 у розмірі 53 701,69 грн; пеню у сумі 11 134,09 грн; три проценти річних у сумі 4 232,01 грн; інфляційні втрати у сумі 17 124,13 грн
Стягнути з ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "МИКОЛЬСЬКЕ" (85670, Донецька обл., місто Вугледар, вулиця Молодіжна, будинок 9, код ЄДРПОУ 38893248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ЄДРПОУ 42399676) суму сплаченого судового збору за подання цього позову в розмірі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Рішення складено та підписано 02.07.2025.
Суддя Е.В. Зекунов