вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2675/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Департаменту з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації (м. Львів)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором поставки № СК36-00334 від 07.12.2022, за договором поставки № СК36-СК36-00457 від 26.12.2022, за договором поставки № СК36-00546 від 13.02.2023 та за договором поставки № СК36-00560 від 01.03.2023, у загальному розмірі 4 261 095 грн. 00 коп.
Департамент з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № СК36-00334 від 07.12.2022, за договором поставки № СК36-СК36-00457 від 26.12.2022, за договором поставки № СК36-00546 від 13.02.2023 та за договором поставки № СК36-00560 від 01.03.2023, у загальному розмірі 4 261 095 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № СК36-00334 від 07.12.2022, за договором поставки № СК36-СК36-00457 від 26.12.2022, за договором поставки № СК36-00546 від 13.02.2023 та за договором поставки №СК36-00560 від 01.03.2023, в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата (відмови відповідача у здійсненні заправки автомобілів позивача), внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення здійснення попередньої оплати у загальній сумі 4 261 095 грн. 00 коп.
Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 26.05.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.06.2025.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. суду № 26110/25 від 17.06.2025), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача.
У підготовче засідання 24.06.2025 представники позивача та відповідача не з'явились, при цьому судом врахована наявність заяви позивача про розгляд справи без участі його представника, яка була задоволена судом.
З приводу повідомлення відповідача про день, час та місце підготовчого засідання та дотримання прав відповідача у підготовчому провадженні судом встановлено таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв'язку з чим ухвала суду від 26.05.2025 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 26.05.2025 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 26.05.2025 (а.с.62).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 26.05.2025 вважається врученою відповідачу 26.05.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.62).
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 26.05.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127602431) надіслано судом 26.05.2025, зареєстровано в реєстрі 26.05.2025 та забезпечено надання загального доступу 27.05.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 26.05.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (26.05.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 10.06.2025.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані два тижні, які господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду).
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 24.06.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вказане, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 24.06.2025 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.06.2025 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2025.
У судове засідання 01.07.2025 представники позивача та відповідача не з'явились, при цьому судом врахована наявність раніше поданої заяви позивача про розгляд справи без участі його представника, яка була задоволена судом. Представник відповідача причин неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.
Судом встановлено, що позивач та відповідач були повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 24.06.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 24.06.2025 доставлена до Електронного кабінету позивача - 24.06.2025 о 17:25 (а.с.70), та до Електронного кабінету відповідача - 24.06.2025 о 17:54 (а.с.71).
Судом враховано, що за змістом частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи вказане, судом встановлено, що позивач та відповідач були повідомлені про день, час та місце розгляду справи завчасно та належним чином.
Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Крім того, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів..
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договорів поставки, строки дії договорів, умови оплати та поставки товару, факт здійснення попередньої оплати у встановленому договорами розмірі, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати у заявленій до стягнення сумі.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, 07.12.2022 між Департаментом з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № СК36-00334 (далі - договір-1, а.с. 10-11), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується у 2022-му році поставити покупцеві товари, зазначені в пункті 1.2. договору та Специфікації, що є невід'ємною частиною договору (Специфікація) (далі - товар), а покупець - прийняти і оплатити такі товари.
У пункті 6.1. договору-1 сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання договору і діє до 31.12.2022 або до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.
Крім того, 26.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (далі - постачальник, відповідач) та Департаментом з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки №СК36-СК36-00457 (далі - договір-2, а.с. 15), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар (пункт 1.1. договору-2).
У пунктах 10.1., 10.2. договору-2 сторони визначили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Договір діє до 31.12.2022.
У подальшому, 13.02.2023 між Департаментом з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № СК36-00546 (далі - договір-3, а.с. 19-20), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар згідно з ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А95 для генератора), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, викладених в розділі 3 договору.
У пункті 6.1. договору-3 сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 або до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.
Крім того, 01.03.2023 між Департаментом з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № СК36-00560 (далі - договір-4, а.с. 24-25), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар згідно з ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А95 для генератора), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, викладених в розділі 3 договору.
У пункті 6.1. договору-4 сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 або до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.
Доказів визнання недійсними або розірвання вказаних договорів-1,2,3,4 сторонами суду не надано.
Судом також встановлено, що у вказаних договорах № СК36-00334 від 07.12.2022, №СК36-СК36-00457 від 26.12.2022, № СК36-00546 від 13.02.2023 та № СК36-00560 від 01.03.2023 сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договори підписані уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такі договори є правомірними, укладеними та такими, що породжують у сторін права та обов'язки щодо їх виконання.
Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 1.2. договору-1 найменування товару: ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (дизельне паливо).
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору-1 загальна сума договору-1 складається із загальної вартості товару за всіма видатковими накладними - 599 500 грн. 00 коп. з ПДВ. Ціна за 1 літр дизельного палива - 55 грн. 00 коп.
У розділі 1 договору-2 визначений предмет договору-2, а саме:
- найменування товару - дизельне паливо (пункт 1.2. договору-2);
- одиниця вимірювання - літр (пункт 1.3. договору-2);
- кількість: згідно з накладними на товар (пункт 1.4. договору-2);
- відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (пункт 1.5. договору-2).
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору-2 ціна 1 літра товару: згідно з накладними на товар. Загальна сума договору - 234 575 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 15 346 грн. 03 коп.
Згідно з пунктом 1.2. договору-3 найменування та ціна товару, що поставляється, вказуються в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, а в разі їх відсутності - в накладних, що мають силу Специфікації до договору.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору-3 загальна сума договору-3 складається із загальної вартості товару відповідно до наданих видаткових накладних - 6 0000 грн. 00 коп. з ПДВ. Ціна за 1 літр бензину А-95 (для генератора) - 50 грн. 00 коп.
Згідно з пунктом 1.2. договору-4 найменування та ціна товару, що поставляється, вказуються в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, а в разі їх відсутності - в накладних, що мають силу Специфікації до договору.
Відповідно до пункту 3.1., 3.2., 3.3. договору-4 загальна сума договору-4 складається із загальної вартості товару відповідно до наданих видаткових накладних - 4 009 920 грн. 00 коп. з ПДВ. Ціна за 1 літр бензину А-95 - 50 грн. 00 коп. Ціна за 1 літр дизельного палива - 52 грн. 00 коп.
З матеріалів справи вбачається, що до договору-4 сторонами вносилися зміни, а саме: була укладена Додаткова угода № 1 від 01.03.2023 до договору № СК36-00560 від 01.03.2023 (а.с. 26, на звороті), за умовами пункту 1 якої сторони домовились зменшити суму договору-4 та викласти пункт 3.1., 3.2., 3.3. розділу 3 договору-4 у наступній редакції:
- загальна сума договору-4 складається із загальної вартості товару відповідно до наданих видаткових накладних - 3 766 080 грн. 00 коп. з ПДВ з місцевого бюджету та 9 600 грн. 00 коп. з ПДВ з державного бюджету (пункт 3.1. договору-4);
- ціна за 1 літр бензину А-95 - 48 грн. 00 коп. (пункт 3.2. договору-4);
- ціна за 1 літр дизельного палива - 48 грн. 00 коп. (пункт 3.3. договору-4).
З матеріалів справи також убачається, що у відповідності до вказаних умов договорів сторонами були підписані такі Специфікації:
1) Специфікація до договору № СК36-00334 від 07.12.2022 (додаток № 1 до договору-1), в якій сторонами були погоджені умови щодо:
- найменування товару - дизельне паливо (скретч-картки), Литва;
- одиниці виміру - літр;
- загальної кількості - 10 900;
- ціни за одиницю - 55 грн. 00 коп. з ПДВ;
- загальної вартості товару - 599 500 грн. 00 коп. (а.с.12);
2) Специфікація до договору № СК36-00457 від 26.12.2022 (додаток № 1 до договору-2), в якій сторонами були погоджені умови щодо:
- найменування товару - дизельне паливо;
- одиниці виміру - літр;
- загальної кількості - 4 265;
- ціни за одиницю - 55 грн. 00 коп. з ПДВ;
- загальної вартості товару - 234 575 грн. 00 коп. (а.с.16);
3) Специфікація до договору № СК36-00546 від 13.02.2023 (додаток № 1 до договору-3), в якій сторонами були погоджені умови щодо:
- найменування товару - бензин А95 (для генератора), Литва;
- одиниці виміру - літр;
- загальної кількості - 120;
- ціни за одиницю - 50 грн. 00 коп. з ПДВ;
- загальної вартості товару - 6 000 грн. 00 коп. (а.с.21);
4) Специфікація до договору № СК36-00560 від 01.03.2023 (додаток № 1 до договору-4), в якій сторонами були погоджені умови щодо:
- найменування товару - дизельне паливо (ДСТУ 7688:2015); бензин А95 (ДСТУ 7687:2015), Литва;
- одиниці виміру - літр;
- загальної кількості - дизельного палива: 38 460; бензину А-95: 40 200;
- ціни за одиницю - 52 грн. 00 коп. з ПДВ для дизельного палива; 50 грн. 00 коп. - для бензину А-95;
- загальної вартості товару - 1 999 920 грн. 00 коп. - для дизельного палива; 2 010 000 грн. 00 коп. - для бензину А-95; разом - 4 009 920 грн. 00 коп. (а.с.26);
5) Специфікація до договору № СК36-00560 від 01.03.2023 згідно з додатковою угодою № 1 від 01.03.2023, в якій сторонами були погоджені умови щодо:
- найменування товару - бензин А-95, дизельне паливо, Литва;
- одиниці виміру - літр;
- загальної кількості - бензину А-95: 40 200; дизельного палива: 38 460;
- ціни за одиницю - 48 грн. 00 коп. - для бензину А-95; 48 грн. 00 коп. з ПДВ для дизельного палива;
- загальної вартості товару - 1 929 600 грн. 00 коп. - для бензину А-95; 1 846 080 грн. 00 коп. - для дизельного палива; разом - 3 775 680 грн. 00 коп. (а.с.27).
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що договори-1,2,3,4 є оплатними, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору-1 розрахунки провадяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений у договорі-1. Розрахунки за поставлений товар здійснюються по безготівковому перерахунку протягом 30-ти днів з моменту отримання покупцем товару та належно оформлених товаросупровідних документів (накладної, рахунка-фактури, тощо).
У розділі 4 договору-2 сторонами був визначений такий порядок здійснення оплати, зокрема:
- умови оплати: оплата здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в дань виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки (пункт 4.1. договору-2);
- оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника (пункт 4.2. договору-2);
- постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику покупця за умови надання представником довіреності або додатку № 1 на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість товарно-матеріальних цінностей, що скріплена підписом керівника покупця та печаткою покупця та при наявності в нього паспорту (пункт 4.4. договору-2).
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору-3 розрахунки провадяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений у договорі-3. Розрахунки за поставлений товар здійснюються по безготівковому перерахунку протягом 30-ти днів з моменту отримання покупцем товару та належно оформлених товаросупровідних документів (накладної, рахунка-фактури, тощо).
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору-4 розрахунки провадяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений у договорі-4. Розрахунки за поставлений товар здійснюються по безготівковому перерахунку протягом 30-ти днів з моменту отримання покупцем товару та належно оформлених товаросупровідних документів (накладної, рахунка-фактури, тощо).
Так, постачальником були виставлені покупцю рахунки на оплату, а саме:
1) по договору-1: рахунок-фактура № 0036/0000575 від 07.12.2022 на суму 599 500 грн. 00 коп. (а.с. 14);
2) по договору-2: рахунок-фактура № 0036/0000779 від 26.12.2022 на суму 234 575 грн. 00 коп. (а.с. 17);
3) по договору-3: рахунок-фактура № 0036/0000235 від 13.02.2023 на суму 6 000 грн. 00 коп. (а.с. 22);
4) по договору-4: рахунок-фактура № 0036/0000320 від 01.03.2023 на суму 3 766 080 грн. 00 коп. (а.с. 30) та рахунок-фактура № 0036/0001494 від 06.09.2023 на суму 9 600 грн. 00 коп. (а.с. 31).
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вказаних умов договорів-1,2,3,4 позивачем було здійснено оплату товару на загальну суму 4 615 755 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та інструкціями, а саме:
- по договору-1: платіжне доручення № 773 (внутрішній номер 244658231) від 14.12.2022 на суму 599 500 грн. 00 коп. із призначенням платежу "дизельне пальне, вид. накл. № 0036/0000499 від 07.12.2022, рах. 0036/0000575 від 07.12.2022, дог. № СК36-00334 від 07.12.2022, у тому числі ПДВ - 39 219 грн. 63 коп." (а.с. 13);
- по договору-2: платіжне доручення № 873 від 27.12.2022 на суму 234 575 грн. 00 коп. із призначенням платежу "інші енергон. (дизельне паливо для дизел. електорст.) накл. №0036/0000702, № 0036/0000779 від 26.12.2022, дог. № СК36-СК36-00457 від 26.12.2022, у тому числі ПДВ - 15 346 грн. 03 коп." (а.с. 18);
- по договору-3: платіжне доручення № 48 від 16.02.2023 на суму 6 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "інші енергон. (бензин А-95 для генератора); накл. №0036/0000216, рах. № 0036/0000235 від 13.02.2023, дог. № СК36-00546 від 13.02.2023, у тому числі ПДВ - 1392 грн. 52 коп." (а.с. 23);
- по договору-4: платіжна інструкція № 87 (внутрішній номер 260297249) від 06.03.2023 на суму 3 766 080 грн. 00 коп. із призначенням платежу "бензин А-95, дизельне паливо, накл. №0036/00000303, рах. № 0036/0000320 від 01.03.2023, дог. № СК36-00560 від 01.03.2023, у тому числі ПДВ - 246 379 грн. 07 коп." (а.с. 28) та платіжна інструкція № 624 від 07.09.2023 на суму 9 600 грн. 00 коп. із призначенням платежу "бензин А-95; накл. № 0036/0001439 від 06.09.2023, рах. № 0036/000149 від 06.09.2023, дог. №СК36-00560 від 01.03.2023, д.у. № 1 від 01.03.2023, у тому числі ПДВ - 1 600 грн. 00 коп. (а.с. 29).
Отже, судом встановлено, що обов'язок з оплати товару за договорами-1,2,3,4 виконаний позивачем (покупцем) належним чином.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
У пункті 2.2. договору-1 визначено, що термін дії паливних карток на дизельне паливо повинен бути безстроковим.
У розділі 4 договору-1 сторонами були визначені умови поставки товарів, а саме:
- термін поставки товару - до 31.12.2022 (пункт 4.1. договору-1);
- місце отримання товару - АЗС постачальника (пункт 4.2. договору-1);
- після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (партії товару) постачальник надає за видатковою накладною покупцю талони/скретч-карти, смарт-карти на пальне встановленої форми відповідного номіналу (далі - картки на пальне або картки). Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар (пункт 4.3. договору-1);
- картка на пальне є товаророзпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне і, на підставі цього здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості (пункт 4.4. договору-1);
- датою відпуску товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта (пункт 4.5. договору-1);
- термін дії талонів/скретч-карток, смарт-карток є безстроковим (пункт 4.6. договору-1);
- постачальник здійснює поставку талонів/скретч-карток, смарт-карток власним транспортом і за власний рахунок за адресами, визначеними покупцем (пункт 4.7. договору-1).
За умовами пункту 8.3.1. договору-1 постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором-1.
Згідно з пунктом 2.1. договору-2 товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно з умовами договору.
У розділі 5 договору-2 сторонами були погоджені умови поставки товару, зокрема:
- строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки) (пункт 5.1. договору-2);
- передача покупцю товару за договором-2 здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (пункт 5.2.1. договору-2);
- скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з ПЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (пункт 5.2.2. договору-2);
- умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (пункт 5.3. договору-2).
Пунктом 6.3. договору-2 передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом 2 договору-2.
У пункті 2.2. договору-3 визначено, що термін дії паливних карток на бензин А-95 для генератора повинен бути безстроковим.
У розділі 4 договору-3 сторонами були визначені умови поставки товарів, а саме:
- термін поставки товару - до 31.12.2023 (пункт 4.1. договору-3);
- місце отримання товару - АЗС постачальника (пункт 4.2. договору-3);
- після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (партії товару) постачальник надає за видатковою накладною покупцю талони/скретч-карти, смарт-карти на пальне встановленої форми відповідного номіналу (далі - картки на пальне або картки). Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар (пункт 4.3. договору-3);
- картка на пальне є товаророзпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (пального на АЗС) покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне і, на підставі цього здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості (пункт 4.4. договору-3);
- датою відпуску товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта (пункт 4.5. договору-3);
- термін дії талонів/скретч-карток, смарт-карток є безстроковим (пункт 4.6. договору-3);
- постачальник здійснює поставку талонів/скретч-карток, смарт-карток власним транспортом і за власний рахунок за адресами, визначеними покупцем (пункт 4.7. договору-3).
За умовами пункту 8.3.1. договору-3 постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором-3.
У пункті 2.2. договору-4 визначено, що термін дії паливних карток на бензин А-95 та дизельне паливо повинен бути безстроковим.
У розділі 4 договору-4 сторонами були визначені умови поставки товарів, а саме:
- термін поставки товару - до 31.12.2023 (пункт 4.1. договору-4);
- місце отримання товару - АЗС постачальника (пункт 4.2. договору-4);
- після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (партії товару) постачальник надає за видатковою накладною покупцю талони/скретч-карти, смарт-карти на пальне встановленої форми відповідного номіналу (далі - картки на пальне або картки). Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар (пункт 4.3. договору-4);
- картка на пальне є товаророзпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (пального на АЗС) покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне і, на підставі цього здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості (пункт 4.4. договору-4);
- датою відпуску товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта (пункт 4.5. договору-4);
- термін дії талонів/скретч-карток, смарт-карток є безстроковим (пункт 4.6. договору-4);
- постачальник здійснює поставку талонів/скретч-карток, смарт-карток власним транспортом і за власний рахунок за адресами, визначеними покупцем (пункт 4.7. договору-4).
За умовами пункту 8.3.1. договору-4 постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором-4.
Як зазначає позивач у позовній заяві та що не було спростовано відповідачем, відповідачем не було передано позивачу товар за договорами-1,2,3,4 на попередньо оплачену суму у загальному розмірі 4 261 095 грн. 00 коп., а саме:
1) на виконання договору-1 постачальником було поставлено товар лише частково, а саме: дизельне паливо 6 340 літрів на суму 348 700 грн. 00 коп. (6 340,00 літрів х 55 грн. 00 коп). Залишок товару, який постачальником не передано, це дизельне паливо 4 560 літрів (х 55 грн. 00 коп.) на суму 250 800 грн. 00 коп. Отже, загальна сума непоставленого за договором-1 товару становить 250 800 грн. 00 коп. Покупець неодноразово звертався до постачальника із вимогою поставки недоотриманого товару, проте, такі вимоги постачальником були залишені без відповіді та задоволення;
2) на виконання умов договору-2 постачальником не було поставлено товар взагалі. Залишок товару, який постачальником не передано, це дизельне паливо в кількості 4 265 літрів (х 55 грн. 00 коп.) на суму 234 575 грн. 00 коп. Отже, загальна сума непоставленого за договором-2 товару становить 234 575 грн. 00 коп. Покупець неодноразово звертався до постачальника із вимогою поставки недоотриманого товару, проте, такі вимоги постачальником були залишені без відповіді та задоволення;
3) на виконання умов договору-3 постачальником було поставлено товар лише частково, а саме: бензин А-95 - 100 літрів; залишок товару, який постачальником не передано, це бензин А-95 в кількості 20 літрів (х 50 грн. 00 коп.) на суму 1 000 грн. 00 коп. Отже, загальна сума непоставленого за договором-3 товару становить 1 000 грн. 00 коп. Покупець неодноразово звертався до постачальника із вимогою поставки недоотриманого товару, проте, такі вимоги постачальником були залишені без відповіді та задоволення;
4) за договором-4 постачальником було поставлено товар лише частково, а саме: дизельне паливо 20 літрів; залишок товару, який постачальником не передано, становить: бензин А-95 в кількості 40 200 літрів (х 48 грн. 00 коп.) на суму 1 929 600 грн. 00 коп.; дизельне паливо 38 440 літрів (х 48 грн. 00 коп.) на суму 1 845 120 грн. 00 коп. Отже, загальна сума непоставленого за договором-4 товару становить 3 774 720 грн. 00 коп. Покупець неодноразово звертався до постачальника із вимогою поставки недоотриманого товару, проте, такі вимоги постачальником були залишені без відповіді та задоволення.
Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № СК36-00334 від 07.12.2022, за договором поставки № СК36-СК36-00457 від 26.12.2022, за договором поставки № СК36-00546 від 13.02.2023 та за договором поставки №СК36-00560 від 01.03.2023, в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата (відмови відповідача у здійсненні заправки автомобілів позивача), внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення здійснення попередньої оплати у загальній сумі 4 261 095 грн. 00 коп. Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що предметом договорів-1,2,3,4 був товар зі специфічними характеристиками та порядком обігу - дизпаливо та бензин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до положень вказаної вище Інструкції відповідачем були передані позивачу талони відповідних номіналів, що підтверджують право на отримання товару.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, вище судом встановлено, що на виконання умов договорів-1,2,3,4 позивач здійснив попередню оплату на загальну суму 4 615 755 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та інструкціями, а саме:
- по договору-1: платіжне доручення № 773 (внутрішній номер 244658231) від 14.12.2022 на суму 599 500 грн. 00 коп. із призначенням платежу "дизельне пальне, вид. накл. № 0036/0000499 від 07.12.2022, рах. 0036/0000575 від 07.12.2022, дог. № СК36-00334 від 07.12.2022, у тому числі ПДВ - 39 219 грн. 63 коп." (а.с. 13);
- по договору-2: платіжне доручення № 873 від 27.12.2022 на суму 234 575 грн. 00 коп. із призначенням платежу "інші енергон. (дизельне паливо для дизел. електорст.) накл. №0036/0000702, № 0036/0000779 від 26.12.2022, дог. № СК36-СК36-00457 від 26.12.2022, у тому числі ПДВ - 15 346 грн. 03 коп." (а.с. 18);
- по договору-3: платіжне доручення № 48 від 16.02.2023 на суму 6 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "інші енергон. (бензин А-95 для генератора); накл. №0036/0000216, рах. № 0036/0000235 від 13.02.2023, дог. № СК36-00546 від 13.02.2023, у тому числі ПДВ - 1392 грн. 52 коп." (а.с. 23);
- по договору-4: платіжна інструкція № 87 (внутрішній номер 260297249) від 06.03.2023 на суму 3 766 080 грн. 00 коп. із призначенням платежу "бензин А-95, дизельне паливо, накл. №0036/00000303, рах. № 0036/0000320 від 01.03.2023, дог. № СК36-00560 від 01.03.2023, у тому числі ПДВ - 246 379 грн. 07 коп." (а.с. 28) та платіжна інструкція № 624 від 07.09.2023 на суму 9 600 грн. 00 коп. із призначенням платежу "бензин А-95; накл. № 0036/0001439 від 06.09.2023, рах. № 0036/000149 від 06.09.2023, дог. №СК36-00560 від 01.03.2023, д.у. № 1 від 01.03.2023, у тому числі ПДВ - 1 600 грн. 00 коп. (а.с. 29).
В свою чергу, відповідач не спростував доводи позивача щодо непоставки товару за договорами-1,2,3,4 на залишкову суму 4 261 095 грн. 00 коп., що складається з:
- вартості непоставленого товару за договором-1 в розмірі 250 800 грн. 00 коп.;
- вартості непоставленого товару за договором-2 в розмірі 234 575 грн. 00 коп.;
- вартості непоставленого товару за договором-3 в розмірі 1 000 грн. 00 коп.;
- вартості непоставленого товару за договором-4 в розмірі 3 774 720 грн. 00 коп.
Також відповідач не надав доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в загальному розмірі 4 615 755 грн. 00 коп.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У даному випадку позивач посилається на те, що товар на суму здійсненої попередньої оплати в розмірі 4 261 095 грн. 00 коп. відповідачем поставлений не був, при цьому відповідач вказані обставини під час розгляду справи не оспорив та не спростував.
У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності з положеннями частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження поставки позивачу товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, на суму 4 261 095 грн. 00 коп. відповідач не надав, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати позивачу.
Отже, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару, зокрема, на суму 4 261 095 грн. 00 коп., а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу 4 261 095 грн. 00 коп. попередньої оплати.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 4 261 095 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 51 133 грн. 14 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 51 133 грн. 14 коп. витрат по сплаті судового збору.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд відзначає, що, у зв'язку з внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (12 783 грн. 30 коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Департаменту з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" про стягнення заборгованості за договором поставки № СК36-00334 від 07.12.2022, за договором поставки № СК36-СК36-00457 від 26.12.2022, за договором поставки № СК36-00546 від 13.02.2023 та за договором поставки № СК36-00560 від 01.03.2023, у загальному розмірі 4 261 095 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2, м. Дніпро, 49600; ідентифікаційний код 39821153) на користь Департаменту з питань цивільного захисту Львівської обласної державної адміністрації (вулиця Шевченка, будинок 90, м. Львів, 79039; ідентифікаційний код 14372975) - 4 261 095 грн. 00 коп. основного боргу та 51 133 грн. 14 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 01.07.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко