вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1056/25
За позовом Фізичної особи-підприємця Тимченка Вадима Яковича, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс", смт. Роздори, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем
Суддя Красота О.І.
Без участі представників сторін
Фізична особа-підприємець Тимченко Вадим Якович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" і просить суд стягнути основний борг у розмірі 301 629,86 грн., пеню у розмірі 6 933,82 грн., 3% річних у розмірі 5 687,66 грн., інфляційні втрати у розмірі 27 942,77 грн. та судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № КО-051-ДАА від 08.05.2024 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.
У поданій позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
06.05.2025 від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.
Відповідач відзив на позов до суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 28).
З урахуванням викладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд
08.05.2024 між Фізичною особою-підприємцем Тимченком Вадимом Яковичем (далі - Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (далі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № КО-051-ДАА (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених Договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю у тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку разом з екіпажем (два спеціаліста Орендодавця, які забезпечують безперебійну роботу техніки, керування нею та виконання технічних завдань Орендаря) (далі - техніка), а Орендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування техніку з екіпажем і зобов'язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.
Згідно з п. 1.2 Договору ознаки техніки, кількість та марка, її характеристики визначаються у Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
За умовами п. 2.2 Договору техніка передається в оренду Орендарю з метою проведення збирання врожаю.
Згідно з п. 3.1 Договору доставка техніки з екіпажем до Орендаря та повернення техніки з екіпажем після закінчення строку оренди здійснюється силами та за рахунок Орендодавця.
За умовами п. 3.2 Договору передача техніки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 3.3 Договору сторони погодили, що при передачі техніки в оренду Орендодавець повинен надати Орендарю копію свідоцтва про реєстрацію машини (техталон).
Згідно з п. 4.1 Договору передача сільськогосподарської техніки з екіпажем в оренду, а також повернення її з оренди здійснюється на підставі актів приймання-передачі техніки.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що строк оренди техніки з екіпажем орієнтовно складає з 10.06.2024 по 10.07.2024. Фактичні строки оренди техніки з екіпажем визначаються відповідно до актів приймання-передачі техніки, без внесення змін до умов Договору. Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.
Згідно з п. 5.1 Договору орендна плата становить загальну вартість наданих послуг з оренди, сплачених Орендарем Орендодавцеві протягом дії Договору на підставі актів виконаних робіт. Вартість орендної плати погоджується сторонами Додатковими угодами до Договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 5.2 Договору орендна плата визначається в акті виконаних робіт, що підписується сторонами протягом 5 робочих днів з моменту отримання його від Виконавця або в цей же строк направити Виконавцю обґрунтовану мотивовану відмову від підписання акту.
За умовами п. 5.3 Договору виплата орендної плати проводиться протягом 20 банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт. Орендар має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого Орендодавцем рахунку.
Згідно з пп. 6.3.2 п. 6.3 Договору Орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендні платежі відповідно до умов Договору.
За умовами п. 7.1 Договору повернення техніки проводиться за актом приймання-передачі за місцезнаходженням Орендаря.
Згідно з п. 8.3 Договору у разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з Орендодавцем щодо сплати орендної плати за оренду техніки з екіпажем, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 9.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та укладається на строк до 07.05.2025, а в частині виконання - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору, а також від проведення взаєморозрахунків у частині фактично виконаних за Договором зобов'язань (п. 9.5 Договору).
Перелік техніки, що передається в оренду згідно з Договором, вказано у Додатку № 1 від 08.05.2024 до Договору, а саме комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 460, реєстраційний/заводський номер НОМЕР_1 /54401421, № двигуна НОМЕР_2 , 2003 року випуску.
Додатковою угодою № 1 від 13.05.2024 до Договору сторони встановили, що техніка передається в оренду Орендарю з метою проведення збирання врожаю; розрахунок орендної плати складає 1 300,00 грн. без ПДВ за 1 га зібраної площі пшениці однією одиницею техніки; розрахунок орендної плати складає 1 350,00 грн. без ПДВ за 1 га зібраної площі ріпаку однією одиницею техніки; загальна кількість наданих послуг з оренди фіксується актом виконаних робіт.
22.06.2024 Позивач передав, а Відповідач прийняв в оренду техніку з екіпажем за актом приймання-передачі техніки № 1.
На виконання умов Договору Позивачем надано Відповідачу послуги з оренди техніки з екіпажем у червні та липні 2024 року на загальну суму 351 629,86 грн., що підтверджується актами надання послуг № 1 від 30.06.2024 на суму 190 682,86 грн., № 2 від 09.07.2024 на суму 160 947,00 грн., підписаними сторонами без будь-яких зауважень і заперечень.
При цьому, Позивачем виставлено рахунки-фактури № 1 від 30.06.2024 на суму 190 682,86 грн., № 2 від 09.07.2024 на суму 160 947,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2024 Відповідач частково здійснив оплату наданих послуг з оренди техніки з екіпажем на підставі рахунку-фактури № 1 від 30.06.2024 у розмірі 50 000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість за актом надання послуг № 1 від 30.06.2024 складає 140 682,86 грн.
Надані послуги з оренди техніки з екіпажем за актом надання послуг № 2 від 09.07.2024 на суму 160 947,00 грн. не оплачені взагалі.
Згідно з підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 заборгованість Відповідача складає 301 629,86 грн.
Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 301 629,86 грн. грн., що і є причиною виникнення спору.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.
Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови п. 5.3 Договору, кінцевим строком здійснення орендної плати:
- за актом надання послуг № 1 від 30.06.2024 є 26.07.2024;
- за актом надання послуг № 2 від 09.07.2024 є 06.08.2024.
Як встановлено судом вище, 30.10.2024 Відповідач частково здійснив оплату наданих послуг з оренди техніки з екіпажем на підставі рахунку-фактури № 1 від 30.06.2024 у розмірі 50 000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість за актом надання послуг № 1 від 30.06.2024 складає 140 682,86 грн.
Надані послуги з оренди техніки з екіпажем за актом надання послуг № 2 від 09.07.2024 на суму 160 947,00 грн. не оплачені взагалі.
Згідно з підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 заборгованість Відповідача складає 301 629,86 грн.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 301 629,86 грн. підлягає задоволенню.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вказувалось вище, згідно з п. 8.3 Договору у разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з Орендодавцем щодо сплати орендної плати за оренду техніки з екіпажем, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за загальний період з 27.07.2024 по 03.03.2025 у розмірі 6 933,82 грн. Розрахунок здійснено за кожним актом окремо, на підставі 0,01%, сума пені за якою менше суми пені, нарахованої на підставі подвійної облікової ставки НБУ.
Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що розрахунок зроблено невірно, оскільки Позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеження нарахування пені 6 місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені, встановив, що пеня за актом надання послуг № 1 від 30.06.2024 за період з 27.07.2024 по 24.01.2025 становить 3 035,43 грн., а пеня за актом надання послуг № 2 від 09.07.2024 за період з 07.08.2024 по 04.02.2025 становить 2 929,24 грн., що разом складає 5 964,67 грн. та підлягає стягненню з Відповідача. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 969,15 грн. слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період з 27.07.2024 по 03.03.2025 у розмірі 5 687,66 грн. та інфляційні втрати за загальний період з серпня 2024 року по січень 2025 року у розмірі 27 942,77 грн.
Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 5 687,66 грн. та інфляційних втрат у розмірі 27 942,77 грн. підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 301 629,86 грн., пені у розмірі 5 964,67 грн., 3% річних у розмірі 5 687,66 грн., інфляційних втрат у розмірі 27 942,77 грн.
В решті позову слід відмовити.
У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.
Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.
Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, - то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Позивач надав суду:
- Договір про надання правничої допомоги № 2025/03/03-1 від 03.03.2025, укладений між Позивачем (Клієнт) та Адвокатом Аксьоновим Сергієм Олександровичем (Адвокат) (далі - Договір від 03.03.2025);
- акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 29.04.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 2025/03/03-1 від 03.03.2025;
- рахунок № 03-03/1 від 03.03.2025;
- платіжну інструкцію № 1.120829525.1 від 24.04.2025 на суму 20 000,00 грн;
- ордер серія АЕ № 1368104 від 11.03.2025;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 5409 від 03.06.2022.
Так, за умовами п. 1.1 Договору від 03.03.2025 Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених Договором.
Згідно з п. 2.2 Договору від 03.03.2025 Адвокат бере на себе виконання таких дій з надання правничої допомоги, зокрема:
- написання та подання позовної заяви щодо стягнення заборгованості за Договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № КО-051-ДАА від 08.05.2024, укладеного між Позивачем та Відповідачем, у розмірі 301 629,86 грн. без ПДВ з нарахуванням всіх штрафних санкцій (пені, інфляційних втрат, 3% річних), а також вчинення будь-яких дій, пов'язаних зі стягненням заборгованості (написання відповіді на відзив, письмових пояснень, у разі необхідності, участь у судових засіданнях тощо) в усіх судових інстанціях;
- представництво інтересів Клієнта у судових органах усіх рівнів, у тому числі у Господарському суді Дніпропетровської області.
Відповідно до п. 3.1 Договору від 03.03.2025 Клієнт як особа, права і свободи якої захищає Адвокат, зобов'язується, зокрема своєчасно і у повному обсязі сплачувати обумовлений угодою гонорар успіху адвоката (основний та додатковий) і фактичні витрати, пов'язані з виконанням Адвокатом угоди.
Згідно з п. 4.1 Договору від 03.03.2025 вартість послуг становить 20 000,00 грн. Строк оплати зазначається в рахунку на оплату.
За умовами п. 4.2 Договору від 03.03.2025 при визначенні розміру гонорару успіху враховується:
- обсяг і час роботи, що потрібно для належного виконання доручення;
- ступінь складності правничих питань, що стосуються доручення;
- вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання;
- необхідність виїзду у відрядження;
- важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта;
- особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення;
- характер і тривалість професійних відносин Адвоката з Клієнтом;
- професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація Адвоката.
Відповідно до п. 4.3 Договору від 03.03.2025 за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар успіху у розмірі, погодженому додатками до Договору.
Згідно з п. 5.1 Договору від 03.03.2025 цей Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання Договору.
24.04.2025 Позивач на підставі виставленого Адвокатом рахунку № 03-03/1 від 03.03.2025 (строк оплати: до 20.03.2025) сплатив останньому 20 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1.120829525.1 від 24.04.2025.
29.04.2025 сторони підписали акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 2025/03/03-1 від 03.03.2025, в якому окреслили перелік наданих Адвокатом послуг. При цьому, у п. 2 акту сторони вказали, що за надання послуг Клієнт має сплатити 20 000,00 грн. у строк до 20.03.2025.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватись на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.); суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22).
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Господарський суд, розподіляючи витрати Позивача на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Господарський суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їх розміру, і є завищеним, оскільки становить 20 000,00 грн., водночас:
- предметом спору у даній справі було стягнення заборгованості з орендних платежів, інфляційних втрат, 3% річних та пені, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою і не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;
- справа є малозначною та не є складною за своєю суттю і за обсягом документів; справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, який призначений для розгляду справ незначної складності;
- обсяг доказів у справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованою та розумною суму витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., яка відповідно підлягає стягненню з Відповідача. В решті вимог Позивача стосовно витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроальянс" (52532, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Роздори, вул. Робоча, 10-Б, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34590337) на користь Фізичної особи-підприємця Тимченка Вадима Яковича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) основний борг у розмірі 301 629,86 грн., пеню у розмірі 5 964,67 грн., 3% річних у розмірі 5 687,66 грн., інфляційні втрати у розмірі 27 942,77 грн., судовий збір у розмірі 4 094,70 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя О.І. Красота
Повне рішення складено
30.06.2025