вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.06.2025м. ДніпроСправа № 904/3757/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (м. Київ)
до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (Дніпропетровська обл., м. Нікополь)
про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату
Представники:
від позивача: Виродов А.Ю.;
від відповідача: Добровольський А.Т.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 23.04.2025) про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату в загальному розмірі 163987814,39грн, з якої: 131568423,19грн - інфляційних втрат, 32419391,20грн - трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №22/01/19-1 від 19.01.2022 в частині своєчасної оплати за отриману електричну енергію, у зв'язку з чим позивач нараховує та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та три відсотки річних.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" залишено без руху на підставі статті 164 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
30.08.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивач надав докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, та усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.09.2024.
17.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку відповідачу для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про продовження процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 02.09.2024 у справі №904/3757/24. Продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 02.09.2024 на подання відзиву на позовну заяву, до 24.09.2024 включно.
23.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові в повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що звернення позивача з цим позовом є передчасним, а право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних могло бути реалізоване внаслідок звернення з такими вимогами у межах справи №904/392/24 або після вирішення спору у вказаній справі. Разом з тим, заявлена до стягнення сума інфляційних втрат та трьох відсотків річних у розмірі 119631118,96грн обрахована помилково, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Також, 23.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №904/3757/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/392/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості у розмірі 353552612,90грн.
Крім того, 23.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 17.10.2024.
30.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі.
Також, 30.09.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що позивач підтверджує, що допустив описку в періоді 2 (в частині інфляційного збільшення) зазначивши в одному із абзаців початок періоду з 16.03.2022 (вірним є 16.04.2022), однак розрахунок заборгованості проведено вірно, тобто з 16.04.2022, що чітко прослідковується виходячи з відповідних розрахунків інфляційних втрат наведених у позовній заяві, з яких вбачається, що березень 2022 року не враховувався при відповідному обчисленні у періоді 2, а тому сума заборгованості є вірною.
Посилання відповідача на наявність описок у позовній заяві, жодним чином не змінює факт наявності заборгованості та її правильно арифметичного обрахунку із урахуванням приписів чинного законодавства.
16.10.2024 Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі", в якій просить визнати відсутнім право Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" на стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" інфляційних втрат у розмірі 119631118,96грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №22/01/19-1 від 19.01.2022. Також, просить поновити Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" строк на подання зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 повернуто без розгляду зустрічний позов Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" про визнання відсутнім права на стягнення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про призначення судової економічної експертизи. Задоволено клопотання Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про зупинення провадження у справі №904/3757/24. Зупинено провадження у справі №904/3757/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/392/24. Зобов'язано сторін повідомити суд про наявність підстав для поновлення провадження у справі.
17.03.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2025 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.04.2025.
21.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025 по справі №904/392/24.
23.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо розрахунку трьох відсотків річних та наявності підстав для зменшення їх розміру.
Також, 23.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Касаційним господарським судом справи №910/9063/22 за скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025.
24.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до змісту наведеної заяви позивач просить стягнути з відповідача 163987814,39грн, з якої: 131568423,19грн - інфляційних втрат, 32419391,20грн - трьох відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 15.05.2025.
14.05.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" про збільшення розміру позовних вимог. Відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про зупинення провадження у справі. Оголошено перерву та призначено підготовче засідання на 22.05.2025.
21.05.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення до яких додано копії рахунків, виставлених на оплату актів за лютий та березень 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.06.2025.
За результатами судового засідання 10.06.2025 оголошено перерву та призначено судове засідання на 24.06.2025.
23.06.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення суду.
За результатами судового засідання 24.06.2025 оголошено перерву та призначено судове засідання на 25.06.2026.
24.06.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
У судовому засіданні 25.06.2025 проголошене скорочене рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Так, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі №904/392/24 встановлено наступне.
19.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (далі - постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі - споживач, відповідач) підписано договір №22/01/19-1 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).
Цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії (код УКТ ЗЕД 2716 000000) як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (пункт 1.1 договору).
Приписами пункту 2.1 договору встановлено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Згідно з пунктом 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання. При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у o разі його зміни (пункт 5.6 договору).
Пункт 5.7 договору визначає, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (пункт 13.1 договору).
Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" підписано Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток №1 до договору)
Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" підписано додаток №2 (Комерційна пропозиція) до договору.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод феросплавів" підписано додаткову угоду №1 від 20.01.2022 до договору.
10.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод феросплавів" підписано додаткову угоду №2 до договору.
28.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод феросплавів" підписано Акт №710 купівлі-продажу електричної енергії (а.с. 39 том 1).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод феросплавів" підписано Акт №1102 купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2022 (а.с. 9 том 1).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод феросплавів" рахунки на оплату:
- №386 від 09.02.2022 за електроенергію на суму 186349311,61грн з ПДВ;
- №470 від 18.02.2022 за електроенергію на суму 190298817,65грн з ПДВ;
- №2 від 19.01.2024 за електроенергію на суму 104405177,87грн з ПДВ;
- №3 від 19.01.2024 за електроенергію на суму 209443123,42грн з ПДВ.
Відповідач здійснив часткову оплату на суму 338743817,65грн, що підтверджується платіжними інструкціями:
- платіжна інструкція №261021 від 10.02.2022 на суму 36615000,00грн;
- платіжна інструкція №261039 від 10.02.2022 на суму 85400000,00грн;
- платіжна інструкція №261044 від 10.02.2022на суму 22940000,00грн;
- платіжна інструкція №261048 від 10.02.2022 на суму 2690000,00грн;
- платіжна інструкція №261375 від 21.02.2022 на суму 192098817,65грн (а.с. 33-38 том 1).
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено претензії №16/05-4 від 16.05.2023, №10/11-10 від 10.11.2023, №04/12-7 від 04.12.2023 про сплату основної заборгованості.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що первісні позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 353552612,90грн є правомірними та підлягають задоволенню, натомість відмовивши у задоволенні зустрічного позову.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 у справі №904/392/24 залишено без змін.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" 353552612,90грн за договором №22/01/19-1 про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2022. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Позивач зазначає, що відповідачем станом на 23.04.2025 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) не сплачено вартість поставленої електроенергії по договору №22/01/19-1 про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2022.
За порушення строків оплати, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 131568423,19грн інфляційних втрат за загальний період з квітня 2022 року по березень 2025 року та 32419391,20грн три відсотки річних за загальний період з 16.03.2022 по 23.04.2025, що і стало причиною звернення до суду.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання з оплати за постачання електричної енергії.
Предметом доказування у даній справі є докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).
Приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодекс України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 598, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням.
З аналізу наведених норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі №904/392/24, яка набрала законної сили, було встановлено факт наявності основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 353552612,90грн, яка складається з 144109489,48грн за лютий 2022 року та 209443123,42грн за березень 2022 року.
Як зазначає позивач (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), відповідач станом на 23.04.2025 не здійснив погашення заборгованості.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних судом порушень не встановлено.
За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату в загальному розмірі 163987814,39грн, з якої: 131568423,19грн - інфляційних втрат, 32419391,20грн - трьох відсотків річних.
Судом були досліджені всі документи, що знаходяться у справі та надана їм правова оцінка.
Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Щодо заяви відповідача про зменшення заявленої суми трьох відсотків річних суд зазначає наступне.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.
В той же час, у цій справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України) - 3%.
Таким чином, у даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі №902/417/18.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №921/94/21.
Суд зазначає, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), а відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин.
Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 не містить висновків про можливість зменшення відсотків річних нижче 3%, встановлених чинним законодавством.
Отже, на переконання суду, у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення трьох відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно з частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Посилання відповідача у відзиві на скрутний фінансовий стан не звільняє від здійснення оплати.
Заявником не наведено та не обґрунтовано жодних підстав та обставин, які дадуть можливість йому виконати рішення суду. Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження скрутного становища та/або інших виключних підстав для відстрочення виконання рішення.
Належних та достовірних доказів, в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку відстрочення відповідачем до суду також не надано.
Відстрочення виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.
Враховуючи викладене, господарський суд не вважає за можливе надати відстрочення виконання рішення суду.
Разом з цим, суд наголошує на тому, що заяву про відстрочення виконання рішення суду може бути подана відповідачем повторно, за умови дотримання ним вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову всі судові витрати покладаються на відповідача.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 847840,00грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 23.04.2025) про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату в загальному розмірі 163987814,39грн, з якої: 131568423,19грн - інфляційних втрат, 32419391,20грн - трьох відсотків річних - задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, будинок 13-Б, ідентифікаційний код 41963985) 131568423,19грн - інфляційних втрат, 32419391,20грн - трьох відсотків річних та 847840,00грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні заяв Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про відстрочення виконання рішення та про зменшення розміру трьох відсотків річних.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 02.07.2025.
Суддя В.О. Татарчук