вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"01" липня 2025 р. Справа№ 910/16125/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Тищенко О.В.
Хрипуна О.О.
секретаря судового засідання Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 01.07.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат
подану за наслідками розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 (повний текст складено і підписано 11.03.2025)
та
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 (повний текст складено і підписано 24.03.2025)
у справі № 910/16125/24 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання вчинити дії
Позов заявлено про зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 23 159,40 грн.
Крім того у позові позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та планує понести, вказавши, що вказані витрати складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн., а також повідомив, що докази понесення таких витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/16125/24 позов задоволено повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва 24.03.2025 у справі № 910/16125/24 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 500,00 грн., в іншій частині у задоволенні клопотання відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, повний текст якої складено 20.05.2025, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 у справі № 910/16125/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 у справі № 910/16125/24 залишено без змін
22.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» надійшло клопотання про розподіл судових витрат, в якому заявник просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 500,00 грн.
Згідно Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 22.05.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат у справі № 910/16125/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
26.03.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про розподіл судових витрат.
У період з 23.05.2025 по 06.06.2025 та з 09.06.2025 по 13.06.2025 головуючий суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці, а 16.06.2025 суддя Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали господарської справи № 910/16125/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з розглядом клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат до надходження матеріали справи № 910/16125/24 до Північного апеляційного господарського суду.
23.06.2025 матеріали справи № 910/16125/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.07.2025 об 11 год. 10 хв.
25.06.2025 до суду надійшла заява відповідача про участь у судовому засіданні у справі № 910/16125/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 вказану заяву задоволено.
26.06.2025 до суду від позивача надійшла заява, в якій заявник повідомив про неможливість забезпечити явку представника у судове засіданні 01.07.2025, просив здійснити розгляд клопотання просимо здійснити без участі сторони позивача та зазначив, що клопотання підтримує у повному обсязі.
В судове засідання позивач представників не направили.
В судовому засіданні представник відповідач проти задоволення клопотання позивача про розподіл судових витрат заперечив.
Дослідивши матеріали клопотання позивача про розподіл судових витрат та заперечення відповідача на клопотання про розподіл судових витрат , заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказана заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 221 ГПК України встановлює, що:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п'яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи слідує, що позивачем:
- у відзиві на апеляційну скаргу позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, які він поніс та очікує понести становить 6 000,00 грн., а також зазначено, що докази понесення таких витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції;
- клопотання про розподіл судових витрат до якого додані докази понесення таких витрат надійшло до суду 22.05.2025, тобто у п'ятиденний строк після прийняття судом апеляційної інстанції постанови (20.05.2025 - примітка суду).
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження факту понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного з Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і фінанси» договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021, додаткової угоди № 1 від 07.07.2021 до вказаного договору, актів виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/484 від 14.04.2025 та № 17-01/531 від 20.05.2025, рахунків на оплату № 17-01/484 від 14.04.2025 та №17-01/531 від 20.05.2025, платіжних інструкцій № 9126 від 14.04.2025 та № 9352 від 21.05.2025.
Наявними у матеріалах справи документами підтверджено наступне.
04.01.2021 позивач (клієнт) та Адвокатське об'єднання «Право, бізнес і фінанси» (об'єднання) уклали договір про надання правової допомоги № 17-01, який додатковою угодою № 1 від 07.07.2021 викладено у новій редакції.
За змістом п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021, клієнт доручає, а об'єднання бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до пунктів 4.3 та 4.4 Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 вартість послуг, наданих адвокатом, складає 1 000,00 грн. за одну годину роботи, а за участь у кожному судовому засіданні у суді, який територіально розташований у межах міста Києва - 2 000,00 грн..
Зі змісту наданих позивачем актів виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/484 від 14.04.2025 та № 17-01/531 від 20.05.2025 слідує, що надана правова допомога складається з:
- складання відзиву на апеляційну скаргу - 3,5 години;
- представництво інтересів клієнта в Північному апеляційному господарському суді - 2 000,00 грн.
У актах виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/484 від 14.04.2025 та № 17-01/531 від 20.05.2025 сторони погодили, що загальна вартість послуг адвоката складає 5 500,00 грн.
Платіжними інструкціями № 9126 від 14.04.2025 та № 9352 від 21.05.2025 позивач сплатив на користь Адвокатського об'єднання «Право, бізнес і фінанси» гонорар у розмірі 5 500,00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і фінанси» послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
26.05.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення щодо розміру витрат на оплату правничої допомоги, в яких заявник просить у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу відмовити повністю.
Вказані заперечення обґрунтовані тим, що витрати на професійну правничу допомогу є не доведеними та неспіврозмірними із фактично наданими послугами, так як:
- за результатами розгляду апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» в Північному апеляційному господарському суді відбулося одне судове засідання у цій справі;
- на розгляді в Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду перебувають більше 20-ти аналогічних справ за позовами ТОВ «Грейнсвард» до АТ «Укрзалізниця», а відзив на апеляційну скаргу у цій справі є тотожним іншим відзивам у аналогічних справах, які упродовж 2024 та початку 2025 року вже були подані до Північного апеляційного господарського суду (910/16282/24, 910/15798/24, 910/16269/24, 910/16184/24, 910/16180/24, 910/16276/24, 910/7399/24, 910/7413/24), тексти відзиві на апеляційні скарги (перелік документів) у вказаних справах є майже однаковими і різняться тільки датами документів;
- часу на участь у судових засіданнях по справі 910/16125/24 представник позивача витратив менше одної години часу на участь в одному судовому засіданні, що відбулося 20.05.2025 року у Північному апеляційному господарському суді.
Колегія суддів зазначає про те, що саме відповідач повинен довести невідповідність заявленої позивачем до стягнення вартості послуг з юридичного супровіду в суді апеляційної інстанції вимогам чинного законодавства та обставинам справи, проте відповідачем фактично не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така не співмірність. В свою чергу колегією суддів не встановлено, що надання таких послуг є не доведеними, а їх вартість неспіврозмірнимою із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Колегія суддів зазначає про те, що матеріалами справи підтверджується представництво Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і фінанси» інтересів позивача в суді апеляційної інстанції, в той час як відповідачем фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність суми гонорару в розмірі 5 500,00 грн. у цій справі вимогам чинного законодавства та обставинам справи, не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така не співмірність.
В свою чергу надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022
Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову.
Таким чином клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат колегією суддів задовольняється повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в сумі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
3. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 01.07.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.В. Тищенко
О.О. Хрипун