вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" червня 2025 р. Справа№ 910/4454/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.
представники:
від позивача: Пилипчук І.І. (самопредставництво)
від відповідача: Капшученко Ю.М. (посвідчення адвоката № 9593/10 від 22.10.2020)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 за заявою Київської міської ради про забезпечення позову
у справі № 910/4454/25 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп"
про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання знести самочинне будівництво,
Короткий зміст позовних вимог
Київська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп" (відповідача) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання знести самочинне будівництво.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач жодних рішень про передачу спірної земельної ділянки за адресою: вул. Верховинна, 77/13, у Святошинському районі м. Києва у власність чи користування будь-яким юридичним чи фізичним особам не приймав.
За таких обставин, на думку позивача, наявні правові підстави для усунення перешкод у володінні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, оскільки дії відповідача направлені на заволодіння спірною земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землі комунальної власності.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
Разом з позовною заявою, позивачем подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову про:
- накладення арешту на нежитлову будівлю, загальною площею 184,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 77/13 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 236327680000), яка зареєстрована на праві власності за відповідачем;
- накладення арешту на нежитлову будівлю, загальною площею 53,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 77/13 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 236333280000), яка зареєстрована на праві власності за відповідачем.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися об'єктом самочинного будівництва шляхом відчуження є беззаперечною, яка в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Поряд з цим, позивач зауважив на тому, що зміна власника нерухомого майна після прийняття відповідного рішення (у разі невжиття заходів забезпечення позову) у судовій справі чи продовження будівництва може також унеможливити виконання майбутнього рішення суду у цій справі. Наразі наявний ризик здійснення нових правочинів з метою унеможливлення виконання майбутнього рішення суду.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 задоволено заяву Київської міської ради про забезпечення позову у справі № 910/4454/25:
- накладено арешт на нежитлову будівлю, загальною площею 184,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 77/13 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 236327680000), що зареєстрована на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Хва Груп";
- накладено арешт на нежитлову будівлю, загальною площею 53,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 77/13 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 236333280000), що зареєстрована на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Хва Груп".
Аргументуючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність заявником достатньо обґрунтованих підстав для вжиття заходів щодо забезпечення позову.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.
Таким чином, на переконання відповідача, накладаючи арешт на майно, яке належне відповідачу, місцевий господарський суд залишив поза увагою відсутність зв'язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог та не врахував положення ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
Також, на думку відповідача, застосовані місцевим господарським судом заходи забезпечення позову не є адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам, оскільки фактично означають блокування господарської діяльності відповідача, і призводять до погіршення стану та зниження вартості майна, завдають збитків у вигляді упущеної вигоди та порушують право відповідача на мирне володіння майном.
Узагальнений виклад позиції позивача по справі
Позивач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання письмового відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 у справі № 910/4454/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 по справі № 910/4454/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 у справі № 910/4454/25; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 25.06.2025.
В судове засідання, яке відбулося 25.06.2025, з'явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що містяться в матеріалах оскарження ухвали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, якою задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 Господарського процесуцального кодексу України).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17.
За таких обставин, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомості, тобто заборони на право розпоряджатися цим майном, у даному випадку спрямоване на те, щоб протягом судового розгляду спору по суті суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечив протягом розгляду справи продовження існування стану, який є предметом спору.
Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального та ефективного захисту прав позивача, у разі задоволення позовних вимог.
При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, судом оцінено, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що запропонований позивачем захід забезпечення позову не призведе до порушення майнових прав відповідача та не вплине на його господарську діяльність.
Поряд з цим, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що запропонований заявником захід забезпечення позову в цій справі не є тотожним з позовними вимогами, є адекватним та ефективним, а також носить тимчасовий характер, не завдає шкоди та збитків іншим учасникам справи.
Разом із тим, вжиття вказаних заявником заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів Київської міської ради у разі задоволення позову.
Таким чином, з метою збереження сталого складу сторін у справі за майбутнім позовом, принципу процесуальної економії (можливості вирішення спору у межах однієї судової справи) та, у випадку обґрунтованості позовних вимог, можливості реального виконання судового рішення, прийнятого за результатами вирішення по суті спору, суд першої дійшов вірно висновку в частині задоволення заяви про забезпечення позову стосовно накладення арешту на нежитлову будівлю, загальною площею 184,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 77/13 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 236327680000), що зареєстрована на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Хва Груп" та стосовно накладення арешт на нежитлову будівлю, загальною площею 53,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 77/13 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 236333280000), що зареєстрована на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Хва Груп".
За таких обставин, перевіривши застосування місцевим господарським судом норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Зважаючи на вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції на час прийняття оскаржуваної ухвали.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, судова колегія вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 у даній справі прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хва Груп" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 у справі № 910/4454/25 - без змін.
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 у справі № 910/4454/25 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повна постанова складена 30.06.2025.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська