вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" червня 2025 р. Справа № 910/14385/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 (повне рішення складено 19.02.2025) (суддя Гумега О.В.)
у справі № 910/14385/24 Господарського суду міста Києва
за позовом Приватного підприємства "Мікс"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення 145 226,69 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У листопаді 2024 року Приватне підприємство "Мікс" (далі - ПП "Мікс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", відповідач) про стягнення грошових коштів на загальну суму 145 226,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору № 287/6-тр/Б-20 про надання послуг від 07.05.2020 (далі - Договір № 287/6-тр/Б-20, Договір) у частині обов'язку повернути позивачу скарплений газ, переданий відповідачу на зберігання, внаслідок чого позивачем понесено збитки на суму 145 226,69 грн, яка є загальною вартістю газу, переданого відповідачу на зберігання.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/14385/24 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь ПП "Мікс" 145 226,69 грн та судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що факт неповернення позивачу продукції, переданої на зберігання відповідачу, останнім не спростовано належними та допустимими доказами, що, в свою чергу, свідчить про втрату (нестачу) продукції, переданої відповідачу на зберігання, та наявність за таких обставин підстав (п. 1 ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)) для відшкодування відповідачем позивачу збитків у розмірі вартості цієї продукції в сумі 145 226,69 грн, яка (сума) перевірена судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/14385/24, АТ "Укргазвидобування" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 623, 948, 950, 951 ЦК України, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 145 226,69 грн.
Зокрема, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем дій (виконання обов'язків), передбачених п. 3.3 Договору, в частині забезпечення відвантаження газу скрапленого, який знаходиться на зберіганні у відповідача. 12.02.2025 позивач забрав зі зберігання залишок газу, що підтверджується товарно-транспортною накладною, неподання якої до суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відпуск нафтопродуктів відбувся за місцезнаходженням філії у Полтавській області.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/14385/24; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 25.04.2025.
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Позиції учасників справи
Позивач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору № 287/6-тр/Б-20 про надання послуг від 07.05.2020, укладеного між ПП "Мікс" як замовником та АТ "Укргазвидобування" як виконавцем (Договір), виконавець взяв на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з оформлення, наливу та відвантаження нафтопродуктів та газу скрапленого (далі - продукція) залізничним транспортом та автомобільним транспортом із Технологічного цеху стабілізації газового конденсату (ТЦСК) по території України згідно з графіками та порядками відвантаження доведених АТ "Укргазвидобування" та зберіганню газу скрапленого.
Пунктом 2.5 Договору встановлено, що виконавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання в частині надання послуги з наливу продукції в автоцистерни з моменту завантаження продукції в автоцистерну замовника та оформлення товарно-транспортної накладної.
Згідно з п. 2.6 Договору приймання продукції на зберігання оформлюється актом приймання-передачі на зберігання, який підписується сторонами.
Пунктом 2.8 Договору погоджено, що надання послуг зберігання продукції оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами.
Відповідно до п. 3.2 Договору виконавець має право встановлювати термін зберігання в межах 30 календарних днів.
Пунктом 3.3 Договору визначено зобов'язання замовника, зокрема:
- забезпечити відвантаження газу скрапленого, який знаходиться на зберіганні у виконавця, у строк, що не перевищує 30 календарних днів (або іншої дати, встановленої виконавцем у межах 30 календарних днів) із дати прийняття газу скрапленого на зберігання згідно з актом приймання-передачі продукції на зберігання;
- забезпечити відвантаження газу скрапленого із зберігання в останній день строку зберігання або у 5-денний строк із дати отримання листа виконавця про закінчення строку зберігання продукції у разі встановлення виконавцем іншого строку зберігання;
- забезпечити планування відвантаження газу скрапленого зі зберігання у системі "Електронна черга", посилання на яку знаходиться на вебсторінці ugv.com.ua.
Згідно з підп. 4.4.3 п. 4.4 Договору ціни на послуги зі зберігання газу скрапленого складають:
- ціна на послуги зі зберігання газу скрапленого з першої по десяту добу включно складає 35,10 грн за 1 тн. за одну добу з ПДВ;
- ціна на послуги зі зберігання газу скрапленого з одинадцятої по двадцяту добу включно складає 50,10 грн за 1 тн. за одну добу з ПДВ;
- ціна на послуги зі зберігання газу скрапленого з двадцять першої доби по тридцяту включно складає 65,10 грн за 1 тн. за одну добу з ПДВ.
Пунктом 4.5 Договору встановлено, що замовник проводить 100 % передоплату за послуги зі зберігання продукції не пізніше, ніж за 1 день до дня відвантаження продукції на підставі рахунку, наданого виконавцем.
19.07.2023 між АТ "Укргазвидобування" як продавцем та ПП "Мікс" як покупцем укладено генеральну угоду № СГ/5710/34-23 купівлі-продажу газу (далі - Генеральна угода), предметом якої є купівля-продаж газу скрапленого власного виробництва АТ "Укргазвидобування" на біржових торгах. Кількість, ціна, строк оплати, умови передачі та марка газу скрапленого визначаються у відповідних договорах купівлі-продажу до цієї угоди, укладених за результатами біржових торгів.
12.06.2024 між АТ "Укргазвидобування" як продавцем та ПП "Мікс" як покупцем укладено договір № БТGV-65/7326/ГНС-24 до генеральної угоди № СГ/5710/34-23 (далі - Договір № БТGV-65/7326/ГНС-24), за умовами якого на біржових торгах № LPG-UGV-65 з продажу газу скрапленого, що відбулися 12.06.2024, ПП "Мікс" купує в АТ "Укргазвидобування" газ нафтовий скраплений марки А Shebel власного виробництва АТ "Укргазвидобування".
Згідно з п. 2 Договору № БТGV-65/7326/ГНС-24 покупець зобов'язується оплатити та прийняти продукцію на умовах цього договору купівлі-продажу та Генеральної угоди, а продавець зобов'язується передати покупцю продукцію протягом 13.06.2024-23.06.2024 відповідно до графіка поставки, вказаного в п. 5 цього договору купівлі-продажу, в загальній кількості 19 тонн.
Відповідно до накладної № 90016318 на відпуск нафтопродуктів від 23.06.2024, складеної відповідно до Договору № БТGV-65/7326/ГНС-24, відповідач передав, а позивач одержав газ нафтовий скраплений марки А Shebel у кількості 15,12 тонни на загальну вартість 565 934,95 грн із ПДВ.
Крім того, згідно з актом № 90016345 приймання-передачі нафтопродуктів від 23.06.2024, складеним відповідно до Договору № БТGV-65/7326/ГНС-24, відповідач передав, а позивач прийняв газ нафтовий скраплений марки А Shebel у кількості 3,88 тонни на загальну вартість 145 226,69 грн із ПДВ.
Згідно з актом приймання-передачі на зберігання від 24.06.2024 № 06/2 на підставі Договору замовник передав, а виконавець (відповідач) прийняв у резервуарний парк ТЦСК Базилівщина наступну продукцію: газ скраплений А Shebel у кількості 3,88 тонни. Наведений акт підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.
30.06.2024 складено акт № 06-зв/р звірки руху готової продукції, яким підтверджено, що відповідно до Договору на зберіганні у відповідача залишився газ скраплений А Shebel у кількості 3,880 тонни. Наведений акт підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.
09.07.2024 на об'єкті Технологічний цех стабілізації конденсату філії УПГГК АТ "Укргазвидобування", за адресою: Полтавський район, Машівська ТГ, с. Базелівщина, вул. Польова, 6 (об'єкт зберігання газу скрапленого, переданого на зберігання відповідачу на підставі акта приймання-передачі на зберігання № 06/2 від 24.06.2024) виникла пожежа. Згідно з наявним у матеріалах справи актом про пожежу від 10.07.2024, складеним членами комісії, встановлено причиною пожежі вибух внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків під час бойових дій, а також встановлено, що пожежею знищено світлі нафтопродукти у вигляді газу нафтового скрапленого, дизельного пального, конденсату газового нестабільного, кількість яких уточнюється.
Листом від 16.07.2024 № 112 позивач звернувся до відповідача з вимогою надати інформацію про можливість відвантаження продукції, а саме газу скрапленого у кількості 3,880 тонни, переданого на зберігання відповідно до Договору.
Листом від 12.08.2024 № 116 позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання умов Договору - повернути на адресу позивача газ скраплений А Shebel у кількості 3,880 тонни протягом 7 календарних днів, а також повідомити позивача про строки та порядок такого повернення. Докази направлення наведеної вимоги відповідачу наявні в матеріалах справи (накладна АТ "Укрпошта", фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист № 5191700001596 від 13.08.2024).
У претензії № 1 (від 13.09.2024 вих. № 119) позивач вимагав у відповідача перерахувати на поточний рахунок позивача грошові кошти на суму 145 226,09 грн, оскільки станом на 13.09.2024 позивач не отримав від відповідача відповіді на лист № 112 від 16.07.2024 та вимогу № 116 від 12.08.2024, не повернув позивачу газ скраплений А Shebel у кількості 3,880 тонни та не надав повідомлення про порядок та строки такого повернення, що призвело до порушення прав позивача на розпорядження своєю власністю, нанесло позивачу збитки на суму 145 226,69 грн, яка розрахована позивачем, виходячи із ціни газу скрапленого А Shebel та його кількості на момент передачі на відповідальне зберігання (ціна за 1 тн підтверджується накладною на відпуск нафтопродуктів № 90016318 від 23.06.2024). Докази направлення наведеної претензії № 1 відповідачу наявні в матеріалах справи (накладна АТ "Укрпошта", фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист № 5193100021774 від 13.09.2024).
Листом від 30.10.2024 № 121 позивач вимагав від відповідача повернути на адресу позивача газ скраплений А Shebel у кількості 3,88 тонни протягом 7 календарних днів, а також повідомити позивача про строки та порядок такого повернення. Докази направлення наведеної вимоги відповідачу наявні в матеріалах справи (накладна АТ "Укрпошта", фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист № 5193100047080 від 30.10.2024).
30.10.2024 позивач направив відповідачу претензію № 2 (від 30.10.2024 вих. № 122) на суму 145 226,69 грн, в якій вимагав перерахувати на поточний рахунок позивача грошові кошти на суму 145 226,09 грн, оскільки станом на 30.10.2024 позивач не отримав від відповідача відповіді на лист № 112 від 16.07.2024 та вимогу № 116 від 12.08.2024, не повернув позивачу газ скраплений А Shebel у кількості 3,880 тонни та не надав повідомлення про порядок та строки такого повернення, що призвело до порушення прав позивача. Докази направлення наведеної претензії № 2 відповідачу наявні в матеріалах справи (накладна АТ "Укрпошта", фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист № 5193100047072 від 30.10.2024).
Залишення зазначених претензій без задоволення і стало підставою для звернення ПП "Мікс" із позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
За ч. 1 ст. 629 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом, договір № 287/6-тр/Б-20 від 07.05.2020 є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг та договору зберігання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глав 63 та 66 ЦК України. Вказаний договір містить умови, які визначають права та обов'язки сторін, зокрема, щодо встановлення строку зберігання, забезпечення відвантаження газу скрапленого зі зберігання, ціни на послуги зі зберігання, відповідальності замовника за порушення строків відвантаження продукції зі зберігання (п. 3.2, 3.3, підп. 4.4.3 п. 4.4, п. 5.5).
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно зі ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Частиною першою статті 942 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ст. 948, 949 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
За положеннями ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Матеріалами справи підтверджено, що акт № 06/2 приймання-передачі на зберігання від 24.06.2024, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання газ скраплений А Shebel у кількості 3,88 тонни, був складений сторонами відповідно до Договору № 287/6-тр/Б-20.
Отже, судом правильно встановлено, що газ скраплений було передано на зберігання відповідачу відповідно до Договору № 287/6-тр/Б-20.
Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Договору № 287/6-тр/Б-20 строк зберігання продукції не мав перевищувати 30 календарних днів із дати прийняття газу скрапленого на зберігання згідно з актом приймання-передачі продукції на зберігання (максимальний строк зберігання), тобто, закінчення строку зберігання продукції, переданої за актом приймання-передачі на зберігання № 06/2 від 24.06.2024, мало бути 24.07.2024. Іншої дати зберігання продукції, переданої відповідачу на зберігання позивачем, сторонами погоджено не було, а відтак, після закінчення вказаного строку, враховуючи умови п. 3.3 Договору та приписи ст. 948 ЦК України, позивач (замовник) зобов'язаний був забезпечити відвантаження продукції, яка знаходилась на зберіганні у відповідача.
У межах встановленого максимального строку зберігання продукції позивач листом № 112 від 16.07.2024 звернувся до відповідача з проханням надати інформацію про можливість відвантаження продукції, а саме газу скрапленого у кількості 3,880 тонни, переданого на зберігання відповідно до Договору № 287/6-тр/Б-20.
Не отримавши відповідь на цей лист, позивач у подальшому неодноразово звертався до відповідача з вимогами № 116 від 12.08.2024 та № 121 від 30.10.2024 про повернення позивачу газу скрапленого А Shebel у кількості 3,880 тонни та повідомлення позивача про строки і порядок такого повернення.
За таких обставин, суд обґрунтовано виснував, що відповідач зобов'язаний був зберігати передану позивачем продукцію та повернути її позивачу на першу його вимогу відповідно до вимог ст. 953 ЦК України та умов Договору № 287/6-тр/Б-20.
Відповідач послався на форс-мажорні обставини (обставинами непереборної сили), які є надзвичайними та невідворотними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
За наведеною правовою позицією лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який у силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про Торгово-промислові палати в Україні").
Згідно із ч. 1 ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Сертифікат ТПП України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин та має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17).
Відповідач зазначає, що форс-мажорні обставини засвідчені сертифікатом № 5300-24-1618 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (вих. № 24.14-07/271 від 26.08.2024), виданим Полтавською торгово-промисловою палатою (далі - Сертифікат Полтавської ТПП).
Судом встановлено, що згідно із Сертифікатом Полтавської ТПП засвідчено такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): порушення збройними силами РФ законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, яке виразилось у бомбардуванні незахищених міст, будівель, що використовуються виключно цивільним населенням, внаслідок чого близько 18 год 00 хв. 09.07.2024 року повітряними засобами ураження здійснено обстріл об'єктів філії "Управління з переробки газів та газового конденсату" АТ "Укргазвидобування", за адресою: Полтавський район, с. Базилівщина, вул. Польова, 6.
Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГК України, сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
Згідно з п. 6.1-6.3 Договору № 287/6-тр/Б-20 при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання однією із сторін зобов'язань за цим Договором як-то: пожеж, стихійних лих, блокади або інших, що не залежать від сторін, обставин, у тому числі урядових рішень і постанов, аварійних ситуацій на заводі-виробнику, термін виконання зобов'язань відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини і їхні наслідки.
Сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язань за цим Договором, повинна негайно сповістити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин.
Належними доказами наявності зазначених вище обставин і їхньої тривалості є документи, засвідчені відповідними компетентними органами.
При цьому, як обґрунтовано встановлено судом, відповідачем не надано доказів негайного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.
Судом враховано, що період дії форс-мажорних обставин, засвідчених Сертифікатом Полтавської ТПП: 09.07.2024-10.07.2024, Сертифікат Полтавської ТПП видано 26.08.2024, тоді як лист "Щодо підтвердження настання форс-мажорних обставин", до якого відповідачем в якості додатку додано зазначений Сертифікат Полтавської ТПП, був направлений на адресу електронної пошти позивача лише 10.12.2024, тобто вже після відкриття провадження у даній справі, що фактично не заперечувалось відповідачем.
До того ж, Сертифікатом Полтавської ТПП засвідчені форс-мажорні обставин, які унеможливлювали виконання у термін до 20.07.2024 таких обов'язків (зобов'язань): - визначення бази оподаткування та нарахування податку на додану вартість за липень 2024; - визначення бази оподаткування та нарахування акцизного збору із застосуванням адвалорних ставок за липень 2024 року.
Окрім того, судом слушно взято до уваги, що відповідач не повідомляв про неможливість повернення частини продукції позивача у відповідь на неодноразові звернення останнього (лист № 112 від 16.07.2024 та вимоги № 116 від 12.08.2024, № 121 від 30.10.2024).
Згідно із ч. 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 949,ч. 1 ст. 950 ЦК України).
За положеннями ч. 1 ст. 936 ЦК України на зберігача за договором зберігання покладено обов'язок зберігати річ, яка передана йому поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 ЦК України).
З огляду на викладене, судом правильно встановлено, що факт неповернення позивачу продукції, переданої на зберігання відповідачу, останнім не спростовано належними та допустимими доказами, що, в свою чергу, свідчить про втрату (нестачу) продукції, переданої відповідачу на зберігання, та наявність за таких обставин підстав (п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України) для відшкодування відповідачем позивачу збитків у розмірі вартості цієї продукції у сумі 145 226,69 грн, яка (сума) перевірена судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак, правомірним є задоволення позову.
Надані скаржником Північному апеляційному господарському суду разом із клопотаннями про прийняття доказу (доказів) копії акта № 01-зв/р звірки руху готової продукції від 31.01.2025 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 80020961 від 12.02.2025 не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідачем обґрунтовано неможливість подання доказів - товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 80020961 від 12.02.2025 та акта № 01-зв/р звірки руху готової продукції від 31.01.2025 тим, що відпуск нафтопродуктів згідно із зазначеною накладною та підписання вказаного акта звірки відбулися за місцезнаходженням філії у Полтавській області, у зв'язку із чим відповідач отримав наведені докази вже після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення у даній справі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені відповідачем обставини не можуть визнаватись судом поважними, оскільки вони існували до ухвалення судового рішення, і при наявності сучасних засобів комунікації відповідач мав можливість повідомити про них суд та надати зазначені докази, в тому числі в електронному вигляді, до ухвалення судом рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 у справі № 910/14385/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська