вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" червня 2025 р. Справа№ 911/2871/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Тарасенко К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради
на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 (повний текст складено 07.02.2025)
у справі № 911/2871/24 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Адвокатського Бюро "Мамаєва Дмитра Юрійовича"
до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради
про стягнення 83 314,11 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У жовтні 2024 року Адвокатське Бюро "Мамаєва Дмитра Юрійовича" (далі - позивач, Бюро) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 83314,11 грн, з яких 79417,03 грн боргу, 1191,26 грн інфляційних нарахувань, 279,91 грн 3 % річних та 2425,91 грн пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг за Договором про надання правової допомоги № 20/09/19-01 від 20.09.2019 р., укладеним між позивачем та відповідачем, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 79417,03 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем нараховано 1191,26 грн інфляційних нарахувань та 279,91 грн 3 % річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 2425,91 грн пені.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2871/24 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Підприємства на користь Бюро 79 417,03 грн боргу, 279,91 грн 3 % річних, 1 191,26 грн інфляційних втрат та 2 939,83 грн судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що Підприємством прострочено виконання своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг за Договором про надання правової допомоги № 20/09/19-01 від 20.09.2019.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2425,91 грн, місцевий господарський суд зазначив, що умовами Договору про надання правової допомоги № 20/09/19-01 від 20.09.2019 сторони не передбачили таку форму відповідальності за порушення строків виконання зобов'язань як сплата пені, та відповідно не погодили її розмір.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Підприємство 18.02.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2871/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог; постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; здійснити перерозподіл судових витрат.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
- Договір про надання правової допомоги № 20/09/19-01 від 20.09.2019 є підробленим;
- в Акті № ОУ-0000027 від 10.09.2020, так і в Акті № ОУ-0000053 від 08.12.2020 не зазначено ким саме вони підписані, якою посадовою особою, не зазначено прізвища особи-підписанта, що не дає змоги встановити як саму особу так і обсяг її повноважень, що дає підстави не вважати погодженим вартість "виконаних" робіт, як і не дає підстав взагалі вважати "виконаними" роботи на будь-яку суму;
- позивачем належним чином не було доведено вартості виконаних робіт, ні погодження вартості таких робіт з відповідачем, відтак висновки суду першої інстанції стосовно того, що Підприємство прострочило виконання зобов'язання зі сплати 79417,03 грн не відповідають фактичним обставинам справи;
- місцевим господарським судом було необгрунтовано залишено без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів та про призначення судової технічної експертизи документів у даній справі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 апеляційну скаргу Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2871/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 апеляційну скаргу Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2871/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до довідки про доставку електронного документа (з системи електронного документообігу "Діловодство спеціалізованого суду"), ухвалу від 19.02.2025 було надіслано одержувачу - Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству Глевахівської селищної ради до його електронного кабінету (доставлено 21.02.2025 о 15:43).
10.03.2025 до суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн та клопотання про поновлення строків для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 клопотання Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради про поновлення строку на усунення недоліків апеляційної скарги задоволено та поновлено Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству Глевахівської селищної ради строк на усунення недоліків апеляційної скарги, залишено без розгляду клопотання Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2871/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2871/24, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Заявлені у справі клопотання та результати його розгляду.
Разом з апеляційної скаргою відповідачем подано до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судової технічної експертизи документів, в якому він, зокрема просить призначити по даній справі судову технічну експертизу документів, на вирішення якої поставити питання, зазначені в клопотанні.
В обгрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що звернувся з вказаним клопотанням до суду першої інстанції та надав суду копію Договору про надання правової допомоги №20/09/19-01 від 20.09.2019 у іншій редакції, який, за твердженням відповідача, є дійсним та не підробленим. Для підтвердження вказаних обставин заявник вважає за необхідне залучити експертів, які володіють відповідними спеціальними знаннями.
Розглянувши зазначене вище клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Визначений статтею 99 ГПК України порядок призначення судової експертизи за клопотанням учасника справи передбачає таке призначення у разі одночасної наявності декількох умов: необхідності спеціальних знань; наявності висновку експерта, який викликає сумнів щодо його правильності чи відсутність висновку (у разі відсутності цього висновку сторона, яка заявила клопотання, повинна обґрунтувати неможливість подати такий висновок).
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Таким чином, призначення судової експертизи у справі є правом, а не обов'язком суду, яке суд може реалізувати лише у разі виникнення дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, відзив Підприємства на позовну заяву Бюро на адресу господарського суду Київської області не надходив. Копію договору про надання правової допомоги № 20/09/19-01 від 20.09.2019 з неточностями і виправленнями у зовсім іншій редакції, ніж та, що була надана позивачем, відповідачем також не надано. Відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх доводів.
Разом з цим, в судовому засіданні судом першої інстанції було оглянуто оригінал договору про надання правової допомоги № 20/09/19-01 від 20.09.2019, який відповідав копії договору, яка долучена позивачем до матеріалів справи.
Колегія суддів, враховуючи докази, наявні в матеріалах справи, обставини справи та характер спірних правовідносин, дійшла висновку, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні судової технічної експертизи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 20.09.2019 між позивачем (адвокат) та відповідачем (замовник) було укладено договір про надання правової допомоги №20/09/19-01.
Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є представництво та захист інтересів замовника в справах адміністративної юрисдикції, а саме в Господарському суді Київської області, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді, прокуратурі, органах Національної поліції, та інших правоохоронних органах та органах державної влади та місцевого самоврядування, та під час виконання рішення суду в органах виконання рішень судів, у справі за позовом АТ "Укртрансгаз" до замовника, справа № 911/2757/19.
Згідно з пп. г) п. 2.1 договору замовник зобов'язаний оплатити бюро вартість послуг за надання правової допомоги: за одну справу становить 7000 грн; загальна вартість за ведення зазначених в п. 1.1 справ становить 7000 грн. За надання передбачених цим договором послуг замовник сплачує шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок виконавця в безготівковій формі протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору. Сплата відбувається на підставі рахунку-фактури, акта приймання-передачі послуг та договору.
Відповідно до пп. д) п. 2.1 договору винагорода бюро за надання послуг, яка полягає в зменшенні суму боргу, або повністю виграшу справ, визначених в п. 1.1, становить 6 % від суми зменшеного боргу, або виграної справи, тобто відмови в позові, тобто отримання позитивного результату для замовника. Сплата відбувається протягом 10 календарних днів на підставі рахунку-фактури, акта приймання-передачі.
Акт та рахунок передається представнику замовника, або надсилається замовнику рекомендованою поштою та відмова від підписання акта в разі не погодження з актом надсилається виконавцю протягом 2-х календарних днів з моменту отримання акта та рахунку-фактури. В разі не надіслання вмотивованої відмови від підписання акта, акт вважається підписаним сторонами та прийнятим в повному об'ємі.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань, передбачених п.п. 1.1, 2.1 даного договору.
На виконання умов договору № 20/09/19-01 від 20.09.2019 про надання правової допомоги позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги на суму 7000,00 грн, що підтверджується актом № ОУ-0000027 від 10.09.2020 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 7000,00 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі № 911/2757/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 р., у позові Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради про зобов'язання вчинити дії та стягнення 5656950,53 грн відмовлено повністю.
Отже оскільки за результатами розгляду справи № 911/2757/19 отримано позитивний результат для Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради, то сторонами даної справи на підставі пп. д) п. 2.1 договору узгоджено винагороду позивача у сумі 339417,03 грн, що підтверджується актом № ОУ-0000053 від 08.12.2020 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 339417,03 грн.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 03.09.2024 вих. № 03/09/24-1 про сплату заборгованості, в якій вимагав погасити заборгованість у сумі 7000,00 грн за надані послуги та 72417,03 грн винагороди за надані послуги протягом 2-х днів з моменту отримання вимоги, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0104200011821 від 05.09.2024 та накладною № 0104200011821 від 05.09.2024.
Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до норм статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Як убачається з матеріалів справи на виконання умов договору №20/09/19-01 від 20.09.2019 про надання правової допомоги позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги на суму 7000,00 грн, що підтверджується актом № ОУ-0000027 від 10.09.2020 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 7000,00 грн.
Як вже зазначалось, згідно з пп. г) п. 2.1 договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 7000,00 грн протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору. Сплата відбувається на підставі рахунку-фактури, акта приймання-передачі послуг та договору.
Оскільки акт № ОУ-0000027 від 10.09.2020 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 7000,00 грн підписаний сторонами 10.09.2020, то у відповідача виникло зобов'язання з оплати позивачу 7000,00 грн за надані послуги у строк до 21.09.2020.
Крім того, умовами договору № 20/09/19-01 від 20.09.2019 р. про надання правової допомоги сторони узгодили сплату відповідачем позивачу винагороди за надання послуг, зокрема у випадку виграшу справи, тобто отримання позитивного результату для замовника.
Предметом договору № 20/09/19-01 від 20.09.2019 р. є представництво та захист позивачем інтересів Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради під час розгляду справи №911/2757/19.
Рішенням господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі №911/2757/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 р., у позові Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради про зобов'язання вчинити дії та стягнення 5656950,53 грн відмовлено повністю.
Отже оскільки за результатами розгляду справи № 911/2757/19 отримано позитивний результат для Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради, то сторонами даної справи на підставі пп. д) п. 2.1 договору узгоджено винагороду позивача у сумі 339417,03 грн, що підтверджується актом № ОУ-0000053 від 08.12.2020 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 339417,03 грн.
Згідно з пп. д) п. 2.1 договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 339417,03 грн винагороди за надані послуги протягом 10 календарних днів на підставі рахунку-фактури, акта приймання-передачі.
Оскільки акт № ОУ-0000053 від 08.12.2020 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 339417,03 грн підписаний сторонами 08.12.2020 р., то у відповідача виникло зобов'язання з оплати позивачу 339417,03 грн винагороди за надані послуги за договором № 20/09/19-01 від 20.09.2019 р. у строк до 18.12.2020 р.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем було сплачено позивачу 267000,00 грн за актом № ОУ-0000053 від 08.12.2020 р. Доказів сплати наданих позивачем послуг за договором № 20/09/19-01 від 20.09.2019 р. на більшу суму відповідачем не надано.
Таким чином, послуги, які надані позивачем відповідачу відповідно до акта № ОУ-0000027 від 10.09.2020 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 7000,00 грн відповідачем не оплачені, а винагорода за надання послуг відповідно до акта № ОУ-0000053 від 08.12.2020 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 339417,03 грн оплачена відповідачем частково у сумі 267000,00 грн.
Отже відповідач є таким, що прострочив зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг відповідно до акта № ОУ-0000027 від 10.09.2020 р. на суму 7000,00 грн з 22.09.2020 р., а відповідно до акта № ОУ-0000053 від 08.12.2020 р. на суму 72417,03 грн (339417,03 грн - 267000,00 грн) з 19.12.2020 р.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу 79417,03 грн (7000,00 грн + 72417,03 грн).
Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 03.09.2024 р. вих. № 03/09/24-1 про сплату заборгованості, в якій вимагав погасити заборгованість у сумі 7000,00 грн за надані послуги та 72417,03 грн винагороди за надані послуги протягом 2-х днів з моменту отримання вимоги, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0104200011821від 05.09.2024 р. та накладною № 0104200011821 від 05.09.2024 р.
Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Отже оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги на підставі договору № 20/09/19-01 від 20.09.2019 про надання правової допомоги у сумі 79417,03 грн не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 79417,03 грн обгрунтовано задоволена місцевим господарським судом.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 279,91 грн 3 % річних та 1191,26 грн інфляційних втрат.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 279,91 грн 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача у загальній сумі 79417,03 грн за кожним актом окремо за період з 10.09.2024 по 22.10.2024.
Оскільки наданий позивачем розрахунок 3 % річних є арифметично правильним, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 279,91 грн 3 % річних.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 1191,26 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у загальній сумі 79417,03 грн за кожним актом окремо за період з 10.09.2024 р. по 22.10.2024 р.
Проте, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивачем нараховані інфляційні втрати на заборгованість відповідача у загальній сумі 79417,03 грн лише за вересень 2024 р.
Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за вересень 2024 є арифметично правильним, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1191,26 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у загальній сумі 79417,03 грн за вересень 2024 року обгрунтовано задволена місцевим господарським судом.
Разом з цим, позивач просив стягнути 2425,91 грн пені, нарахованої на заборгованість відповідача у загальній сумі 79417,03 грн за кожним актом окремо за період з 10.09.2024 по 22.10.2024.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Оскільки умовами договору № 20/09/19-01 від 20.09.2019 сторони не передбачили таку форму відповідальності за порушення строків виконання зобов'язань як сплата пені, та відповідно не погодили її розмір, то вимога позивача про стягнення з відповідача 2425,91 грн пені є необґрунтованою.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2425,91 грн пені.
Згідно до частини 4 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Приписами частини 3 статті 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині позовних вимог, які не є предметом апеляційного оскарження, а тому колегія суддів не переглядає оскаржуване рішення в частині, якою в задоволенні позову відмовлено.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням меж апеляційного оскарження, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2871/24, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2871/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2871/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/2871/24 повернути Господарському суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
К.В. Тарасенко