вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" червня 2025 р. Справа№ 910/16223/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
секретар судового засідання Медведєва К.І.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Д2»
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025
у справі № 910/16223/24 (суддя Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкор Дистрибуция УА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д2»
про стягнення грошових коштів
30.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Елкор Дистрибуция УА» (далі - ТОВ «Елкор Дистрибуция УА») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д2» (далі - ТОВ «Д2») про стягнення основного боргу в розмірі 150 472,39 грн, пені - 187 309,73 грн, інфляційних втрат - 79 829,70 грн та 3% річних - 15 004,80 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки програмної продукції у вигляді доступу до онлайн-сервісів № 127J000462 від 21.08.2020 в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував, що відповідно до умов договору програмне забезпечення, яким він користувався, належить правоволодільцю Microsoft Ireland Operation Limited, яким після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році були виділені кошти для оплати щомісячних рахунків відповідача за користування його «програмними продуктами». Отже, на думку відповідача, нарахування заборгованості за 2022 рік є неправомірним. Також відповідач просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/16223/24 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Д2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкор Дистрибуция УА» основний борг у сумі 150 472,39 грн, пеню у сумі 187 309,73 грн, інфляційні втрати у сумі 79 829,70 грн, 3% річних у сумі 15 004,80 грн, судовий збір у сумі 5 107,40 грн, витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 20 000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між укладений сторонами договір № 127J000462 від 21.08.2020 є договором змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи оплатного договору поставки та договору оплатного надання послуг.
Встановивши факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд першої інстанції дійшов до висновку, що права позивача на одержання плати є порушеними і тому з відповідача заборгованість у сумі 150 472,39 грн підлягає примусовому стягненню на користь позивача.
Перевіривши розрахунок нарахованих договірних санкцій, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача, як боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, підлягає стягнення пені у сумі 187 309,73 грн. Установивши, що правові підстави для зменшення розміру пені відсутні, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
Суд також стягнув з відповідача інфляційні втрати у розмірі 79 829,70 грн та 3 % річних у сумі 15 004,80 грн.
Не погоджуючись з висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції під час прийняття рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Д2» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 по справі № 910/16223/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
За доводами скаржника, рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
За доводами апелянта, суд надав невірну правову оцінку правовідносинам сторін, у яких виник спір. На думку апелянта, укладений між сторонами договір є агентським договором, тоді як суд вважав договір змішаним, з елементами поставки та надання послуг, на що вказує пункт 1.3 договору №127J000462 від 21.08.2020, у яком зазначено, що компанія Microsoft Ireland Operation Limited, якій належать виключні майнові права інтелектуальної власності на програмну продукцію, надала Виконавцю (тобто позивачу) право розповсюдження програмного забезпечення на Території на підставі укладеної угоди Microsoft Partner Agreement.
Також скаржник вказував, що ним були надані суду електронне листування, за змістом якого за умовами програми Microsoft Ukraine Relief власник програмного забезпечення Microsoft Ireland Operation Limited виділив свої власні кошти, за рахунок яких покриватимуться щомісячні рахунки за користування програмними продуктами відповідачем, а також листуванням між позивачем і відповідачем, публічно доступними повідомленнями Microsoft Ireland Operation Limited, які розміщені на його офіційному веб-сайті.
Апелянт не погоджувався із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованих пені.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д2» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів 30.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Д2» про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Д2» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/16223/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.06.2025.
23.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкор Дистрибуция УА» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд здійснювати розгляд справи без участі представників позивача; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д2» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 по справі №910/16223/24 просив залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 по справі № 910/16223/24 - без змін; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Д2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкор Дистрибуция УА» витрати, пов'язані з розглядом справи, в т.ч. і за надання правової (правничої, професійної) допомоги у розмірі 24 000,00 грн.
За доводами позивача, апеляційна скарга відповідача фактично відтворює зміст поданого ним відзиву та не спростовує висновків суду першої інстанції.
Позивач наголошував на тому, що судом першої інстанції була надана належна та об'єктивна оцінка договірним правовідносинам, доказам на їх підтвердження та спростування, і вважав судове рішення законним .
24.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкор Дистрибуция УА» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про приєднання доказів на підтвердження понесення ним витрат на правничу (правову, професійну) допомогу, в якій позивач просив долучити до матеріалів справи № 910/16223/24 належним чином посвідчену копію Акту №37 приймання-передачі наданої правової (правничої, професійної) допомоги від 05.06.2025 на підтвердження надання Бюро позивачу послуг на загальну суму 24 000,00 грн з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 4 000,00 грн.
У судове засідання 25.06.2025 з'явився представник позивача. Відповідач явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала можливим розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши доводи апелянта, заслухавши доводи позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що характер правовідносин між ТОВ «Елкор Дистрибуция УА», ТОВ «Д2» та правоволодільцем програмної продукції вказує на виникнення між сторонами зобов'язань комерційного посередництва (агентська діяльність), тоді як суд першої інстанції помилково кваліфікував такий договір, як договір змішаної форми з елементами договору поставки та договору надання послуг.
Такий висновок випливає з розділу 1 Договору «Терміни і визначення», де надається, зокрема, визначення термінів, використаних у даному договорі, а також пункти 2.5. та 2.7 договору, за яким виконавець гарантує, що є належним чином уповноваженою особою на розповсюдження програмної продукції на території згідно угоди Microsoft Cloud Resseller Agreement.
Утім, така помилковість в оцінці правовідносин не вплинула на законність висновків суду щодо наявності підстав для визнання відповідача боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання за надання оплатного доступу до онлайн-сервісів і користування програмним продуктом Microsoft Ireland Operation Limited, і порушення відповідачем прав позивача на стягнення плати за користування вказаним програмним продуктом.
Аргументи апелянта з приводу того, що доступ до програмного продукту був оплачений право володільцем не знаходиться свого документального підтврелження, тож примусове стягнення з відповідача заборгованості в оплаті 150 472,39 грн. є правомірним.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору № 127J000462 від 21.08.2020 позивач надав відповідачу послуги, у вигляді доступу до онлайн-сервісів на загальну суму 900 058,91 грн, що підтверджується актами приймання-передачі № 000001278 від 31.10.2020, № 000001374 від 30.11.2020, №000001533 від 31.12.2020, № 000001586 від 31.01.2021, № 000001737 від 28.02.2021, № 000001875 від 31.03.2021, № 000001971 від 30.04.2021, № 000002095 від 31.05.2021, № 000002272 від 30.06.2021, № 000002377 від 31.07.2021, № 000002499 від 31.08.2021, № 000002629 від 30.09.2021, № 000002730 від 31.10.2021, № 000002845 від 30.11.2021, № 000003031 від 31.12.2021, № 000003143 від 31.01.2022, № 000003350 від 28.02.2022, № 000003465 від 31.03.2022, № 000003489 від 30.04.2022, № 000005671DN від 31.05.2022, № 000003805 від 30.06.2022, № 000003913 31.07.2022, №000004043 від 27.10.2022, рахунками на оплату № 127-003037DU від 31.10.2020, № 127-003258DU від 30.11.2020, № 127-003513DU від 31.12.2020, № 127-003723DU від 31.01.2021, № 127-003933DU від 28.02.2021, № 127-004185DU від 31.03.2021, № 127-004385DU від 30.04.2021, № 127-004641DU від 31.05.2021, № 127-004883DU від 30.06.2021, № 127-005072DU від 31.07.2021, № 127-005267DU від 31.08.2021, № 127-005486DU від 30.09.2021, № 127-005705DU від 31.10.2021, № 127-005978DU від 30.11.2021, № 127-006264DU від 31.12.2021, № 127-006486DU від 31.01.2022, № 127-006706DU від 28.02.2022, № 127-006905DU від 31.03.2022, № 127-006980DU від 30.04.2022, № 127-007153DU від 31.05.2022, № 127-007400DU від 30.06.2022, № 127-007568DU від 31.07.2022, № 127-007784DU від 31.08.2022.
Відповідач вартість наданих послуг оплатив частково на суму 749 586,52 грн.
Доказів здійснення відповідачем оплати за надані послуги в розмірі більшому, ніж доводить суду позивач, суду не подано, отже за договором № 127J000462 від 21.08.2020 у відповідача виникла заборгованість у сумі 150 472,39 грн.
Висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості розрахунку позивача про стягнення з відповідача 79 829,70 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 15 004,80 грн та пені у сумі 187 309,73 грн скаржником не спростований.
Перевіряючи доводи скаржника щодо наявності форс-мажорних обставин, які перешкодили у виконанні грошових зобов'язань, підлягають відхиленню на підставі статті 625 ЦК України, за якою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо (Торгово-промислова палата України, Рішення «Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)» від 18.12.2014 № 44(5)).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.
Отже посилання відповідача на відкритий лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, як на підставу, що свідчить про неможливість виконання ним грошового зобов'язання не заслуговує на увагу, адже воєнний стан не означає відсутність обігу грошей у державі, у якій введено воєнний стан.
За установлених обставин, викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Висновок суду
Підставою для зміни судового рішення згідно з ч.1, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є, зокрема, зміна його мотивувальної частини.
За встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте мотивувальну частину рішення господарського суду у даній справі слід змінити із викладенням її в редакції даної постанови із залишенням в силі його резолютивної частини.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, які призвели до необхідності позивачу звертатися до суду за стягненням заборгованості та нести додаткові витрати, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д2» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/16223/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/16223/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови, із залишенням в силі його резолютивної частини.
3. Судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Д2» під час апеляційного перегляду справи, покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи № 910/16223/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 01.07.2025.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук