Рішення від 23.06.2025 по справі 991/1897/25

Справа № 991/1897/25

Провадження 2/991/9/25

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2025 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мовчан Н.В.,

суддів Саландяк О.Я., Сікори К.О.,

за участю секретаря судового засідання Волейник М.А.,

представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки І.В.,

представника відповідачів - адвоката Варес М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднану цивільну справу за позовами

Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки Ігоря Володимировича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави

та Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки Ігоря Володимировича до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

установив:

06 березня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки І.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, у якій позивач просив:

- визнати необґрунтованими активи на суму 3 910 000 грн, а саме:

квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , придбану 24 липня 2021 року за 2 380 000 грн та продану 20 серпня 2024 року за 3 910 000 грн;

дохід, отриманий від цього активу (його реалізації) - 1 530 000 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частинах 3 910 000 грн - вартість необґрунтованого активу (2 380 000 грн) та дохід, отриманий від цього активу (його реалізації) (1 530 000 грн).

У цей же день до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки І.В. до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, у якій позивач просив:

- визнати необґрунтованими активи на суму 4 796 000 грн, а саме:

квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , придбану 30 серпня 2021 року за 3 085 450 грн та продану 21 серпня 2024 року за 3 320 000 грн

та дохід, отриманий від цього активу (його реалізації) - 234 550 грн;

транспортний засіб - автомобіль марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , придбаний 11 серпня 2021 року за 650 000 грн та проданий 04 червня 2024 року за 1 476 000 грн

та дохід, отриманий від цього активу (його реалізації) - 826 000 грн;

- стягнути з ОСОБА_4 4 796 000 грн - вартість необґрунтованих активів (3 085 450 грн і 650 000 грн) та дохід, отриманий від цих активів (їх реалізації) (234 550 грн і 826 000 грн).

Ухвалами Вищого антикорупційного суду від 11 березня 2025 року відкрито провадження у справах за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки І.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави - справа № 991/1897/25, провадження № 2/991/9/25, та за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки І.В. до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави - справа № 991/1901/25, провадження № 2/991/10/25, а також об'єднано в одне провадження ці цивільні справи та призначене підготовче засідання (т. 4 а.с. 66-69, т. 7 а.с. 66- 70).

Стислий виклад позиції позивача.

При виконанні повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 5 ст. 290 ЦПК України, за результатами опрацювання матеріалів Національного агентства з питань запобігання корупції щодо моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ОСОБА_1., головного державного інспектора митного поста «Подільськ» Одеської митниці ОСОБА_2., заступника голови Обухівської районної ради Київської області ОСОБА_4., встановлені відомості, що свідчать про набуття ними необґрунтованих активів.

Прокурор зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , є подружжям з 04 лютого 1989 року. Матір'ю ОСОБА_2 є ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 . ОСОБА_4 29 серпня 2013 року уклав шлюб з ОСОБА_6 .

У період з 2021 року по 2024 рік ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби, а з 13 липня 2021 року - посаду начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці Держмитслужби; ОСОБА_2 обіймала посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Подільськ» Одеської митниці Держмитслужби; ОСОБА_4 перебував на посаді заступника голови Обухівської районної ради Київської області восьмого скликання.

Відповідно до п.п. «в», «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, а також посадові та службові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

24 липня 2021 року ОСОБА_2 , діючи як представник ОСОБА_3 за довіреністю від 23 липня 2021 року № 1128, придбала за договором купівлі-продажу квартиру, площею 103,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 2 380 000 грн.

У той же час отримані відомості, які свідчать про те, що вказаний об'єкт нерухомості придбаний ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і останні мали можливість вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Так, передача показників приладу обліку електричної енергії до ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» за цією квартирою здійснюється через особистий кабінет, відкритий споживачем та містить електронну адресу та номер телефону ОСОБА_2 .

Договір про надання послуг з утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у будинку від 01 серпня 2021 року укладено між ОСББ «Нова Аркадія» та ОСОБА_2 , яка діяла як представник ОСОБА_3 за довіреністю від 23 липня 2021 року № 1128. У той же час, платником внесків і платежів співвласників ОСББ «Нова Аркадія» у період лютий 2021 року - серпень 2023 року є ОСОБА_1 , а у період з березня по липень 2024 року - зазначено ОСОБА_3 , однак ці платежі проводились з банківського рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк». Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювали оплату за житлово-комунальні послуги вказаної квартири на рахунок ТОВ «Управдом» у квітні та грудні 2023 року і у січні 2024 року.

Прокурор звертає увагу на те, що перші запити в рамках моніторингу способу життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були направлені НАЗК в липні 2024 року, а 20 серпня 2024 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , продана за ціною 3 910 000 грн.

Окрім цього, 30 серпня 2021 року ОСОБА_3 придбала за договором купівлі-продажу квартиру, площею 105,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною 3 085 450 грн.

01 листопада 2021 року ОСОБА_3 видала довіреність № 745 на представництво її інтересів ОСОБА_4 щодо питань розпорядження належним їй рухомим та нерухомим майном.

На переконання прокурора, вказаний об'єкт нерухомості придбаний ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_4 , який має прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

Так, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» за вказаною квартирою закріплений номер телефону та електронна адреса ОСОБА_4 . Оплата внесків і платежів щодо квартири у період з вересня 2021 року по серпень 2024 року здійснювалась шляхом банківських переказів з використанням платформи Portmone (ТОВ «ФК МБК»), зареєстрованим користувачем якої є ОСОБА_4 . Останній також сплачує за житлово-комунальні послуги по вказаній квартирі зі свого банківського рахунку, відритого в АТ «Універсал Банк».

Отримані відомості, які свідчать про те, що у липні-жовтні 2024 року ОСОБА_4 та його дружина - ОСОБА_7 отримували послуги у відділенні ТОВ «Нова Пошта» № 315 за адресою: м. Київ, вул. Ратушного Романа, 41, що знаходиться в 550 м від будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Також у липні 2024 року ОСОБА_4 та у серпні 2024 року ОСОБА_7 отримували послуги ТОВ «Нова Пошта» у поштоматі «Нова Пошта» № 8936 у буд. АДРЕСА_3 (тільки для мешканців).

Окрім цього, у грудні 2023 року ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом Toyota Rav-4, д.н.з. НОМЕР_2 , поблизу будинку за адресою: м. Київ, вул. Ратушного Романа, буд. 9а, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (постанова серії ЕНА № 1138705 від 21 грудня 2023 року).

21 серпня 2024 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири продана ОСОБА_8 , за ціною 3 320 000 грн. Прокурор зазначає, що до моменту набуття права власності на вказану квартиру ОСОБА_8 інше нерухоме майно не придбавав та не продавав. Посилаючись на результати аналізу розміру доходу, отриманого ОСОБА_8 з офіційних джерел за період з 1998 по 2024 роки, а також відомостей щодо придбання та продажу ним транспортних засобів за період з 2008 по 2021 роки, прокурор зазначає, що наявні обґрунтовані сумніви щодо придбання ОСОБА_8 , який проживає в м. Подільськ, зазначеної квартири.

Також, позивач зазначив, що на підставі довіреності № 1919 від 10 серпня 2021 року ОСОБА_9 уповноважив ОСОБА_4 експлуатувати та розпоряджатись автомобілем марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 .

11 серпня 2021 року ОСОБА_4 від імені ОСОБА_9 продав цей автомобіль своїй бабусі ОСОБА_3 за ціною 650 000 грн та замовив новий д.н.з. НОМЕР_3 .

У подальшому, 20 серпня 2021 року ОСОБА_3 видала довіреність № 566 на представництво її інтересів ОСОБА_4 з питань розпорядження вказаним транспортним засобом.

04 червня 2024 року ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 продав вказаний транспортний засіб за 1 476 000 грн.

Позивач зазначає про наявність обставин, які підтверджують, що ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_4 набула автомобіль марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , останній мав можливість вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Так, у травні 2024 року користувач « ОСОБА_10 » розмістив оголошення про продаж автомобіля Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 за ціною 32 700 доларів США. Один з номерів телефонів, зазначений користувачем « ОСОБА_10 », належить ОСОБА_4 .

Окрім цього, ОСОБА_4 (як водій) та ОСОБА_7 у серпні 2021 року та у травні 2022 року на вказаному транспортному засобі перетинали державний кордон України.

ОСОБА_4 щодо цього автомобіля 12 серпня 2021 року, 27 серпня 2022 року та 13 листопада 2023 року укладав договори внутрішнього страхування.

У ході перевірки отримані відомості про те, що стосовно власника та водіїв автомобіля Toyota Rav-4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_3 , протягом 2021-2023 років неодноразово складались постанови про вчинення адміністративних правопорушень на транспорті, сплату штрафів за якими здійснено ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Замовником та платником послуг діагностики вказаного транспортного засобу був ОСОБА_4 .

Відповідно до системи відеоспостереження «Безпечне місто» зафіксоване пересування автомобіля Toyota Rav-4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_3 , по м. Києву та у Київській області, у той час як ОСОБА_3 постійно проживає у м. Подільськ Одеської області. Тобто, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 здійснювали фактичне користування вказаним транспортним засобом.

Посилаючись на викладені обставини прокурор стверджував, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , квартира за адресою: АДРЕСА_2 , та автомобіль Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, придбані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно для власних цілей. Отже ОСОБА_3 набула за дорученням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вказані активи і останні мали можливість вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Прокурор зазначив, що можливість набуття зазначених активів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 за рахунок законних доходів викликає обґрунтовані сумніви.

Так, сума доходу ОСОБА_3 , отриманого за період з 1998 року по серпень 2021 року, становить 363 036,20 грн.

Водночас, ОСОБА_3 , крім зазначеного вище нерухомого та рухомого майна, придбавала такі активи:

17 квітня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О.Ю. за № 3717, - квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 76,6 кв.м., яку 16 березня 2020 року на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Подільського міського нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й. за № 347, подарувала онуку - ОСОБА_4 , дар сторони оцінили в 460 000 грн;

19 грудня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу № 4525 - квартиру, загальною площею 135,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 , за ціною 173 546 грн, яку 16 березня 2020 року на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Подільського міського нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й. за № 348, подарувала дочці - ОСОБА_2 , дар сторони оцінили в 510 000 грн;

09 жовтня 2001 року - автомобіль марки та моделі Opel Kadett Caravan, 1986 року випуску, який продала 11 листопада 2014 року;

14 серпня 2013 року - автомобіль марки та моделі Mercedes-Benz E 320, 1998 року випуску, який продала 13 липня 2017 року;

17 січня 2017 року - автомобіль марки та моделі BMW X-1, 2016 року випуску, за ціною 978 375 грн, який 21 липня 2021 року продала онучці - ОСОБА_11 за 150 000 грн. Також стосовно цього автомобіля ОСОБА_2 укладала договори внутрішнього страхування у період з 2017 по 2021 роки;

Також, з 20 квітня 1989 року ОСОБА_3 мала у власності автомобіль «УАЗ-469» та з 15 липня 1994 року - автомобіль «ВАЗ-2109»; з 12 листопада 2004 року - автомобіль «ВАЗ-2110», який продала 15 жовтня 2010 року.

Позивач, посилаючись на відомості декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, яку подала ОСОБА_2 , та виправленої декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, яку подав ОСОБА_1 , зазначив, що загальна сума їх заощаджень станом на 31 грудня 2020 року становила 2 337 720 грн.

Згідно з ДРФОПП за період з січня по липень 2021 року сума нарахованого доходу ОСОБА_2 становить 140 836, 42 грн, а ОСОБА_1 - 210 133, 97 гривні (без вирахування податків). Окрім цього у цей же період ОСОБА_2 отримала пенсійні виплати на суму 43 698, 67 грн, а ОСОБА_1 - 45 500, 25 гривень. Тобто, законний дохід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склав 440 169,31 грн.

Прокурор навів аналіз руху коштів по рахункам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відкритих в AT «Райффайзен Банк» та в AT КБ «ПриватБанк», за період з 01 січня 2021 року по 24 липня 2021 року (період, в який здійснювалося придбання активу) в розрізі видаткових платежів (витрат), відповідно до якого ОСОБА_1 здійснено видатки на суму 201 120,14 грн, а ОСОБА_2 - на суму 148 408, 89 грн. Також порівняв суми грошових активів, задекларованих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у виправлених деклараціях за 2020 рік, та деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, та дійшов висновку, що станом на 31 грудня 2021 року сума грошових активів збільшилась на 45595,2 грн. Тому стверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали можливості придбати за рахунок законних доходів квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 2 380 000 грн.

Так, сумарна вартість видатків, здійснених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у період з 01 січня 2021 року по 24 липня 2021 року, склала: 201 120, 14 грн + 148 408, 89 грн + 2 380 000 грн = 2 729 529, 03 грн.

Тобто, різниця між вартістю активів та законними доходами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 2 289 359, 72 грн (дохід 440 169, 31 грн - витрати 2 729 529, 03 грн = - 2 289 359, 72 грн), що ставить під сумнів придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з офіційних джерел доходів.

Також позивач, посилаючись на відомості з декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, яку подав ОСОБА_4 , зазначив, що загальна сума заощаджень його та членів його сім'ї (грошові активи) станом на 31 грудня 2020 року становила 2 116 149,3 грн.

Згідно з ДРФОПП за період з січня по серпень 2021 року сума нарахованого доходу ОСОБА_4 становить 450 424,66 грн, а його дружини ОСОБА_7 - 84 954,68 грн (загальний законний дохід 535 379, 34 грн).

Водночас, відповідно до виписок з банківських рахунків, відкритих в АТ «Універсал Банк» та в AT КБ «ПриватБанк», ОСОБА_4 з 01 січня 2021 року по 30 серпня 2021 року здійснював видаткові платежі, що свідчить про його витрати щонайменше на 547 295,25 гривні, а його дружина ОСОБА_7 за той же період - щонайменше на 132 583,52 гривні.

Порівняно з даними декларації за 2020 рік, сума грошових активів, наявних у ОСОБА_4 та членів його сім'ї станом на 31 грудня 2021 року, враховуючи відомості щодо цього активу, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, поданої ОСОБА_4 , зменшилася на 185 375,8 грн.

06 серпня 2024 року ОСОБА_4 через персональний електронний кабінет Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, надіслав повідомлення про самостійно виявлені помилки в щорічних деклараціях за 2021 - 2023 роки, у якому зазначив, що протягом 2021 року його сім'єю здійснено побутові витрати на загальну суму 7 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31 грудня 2021 року еквівалентно 204 586,5 грн, які помилково не відображено ним у декларації за 2021 рік шляхом зменшення готівки на цю суму.

Однак, загальний законний дохід ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за період з вересня по грудень 2021 року становить 512 540,68 грн, якого також не вистачало на придбання відповідних активів, навіть за умови використання заощаджень сім'ї, сформованих за попередні періоди.

Позивач зазначив, що загальна сума видатків ОСОБА_4 та членів його сім'ї в період з 01 січня 2021 року по 30 серпня 2021 року склала 4 415 328, 77 грн (547 295,25 + 132 583,52 + 3 085 450 + 650 000).

Тому, різниця між вартістю активів та законними доходами ОСОБА_4 становить 3 879 949, 43 грн (дохід 535 379,34 грн - витрати 4 415 328, 77 грн = - 3 879 949, 43 грн), що ставить під сумнів придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та автомобіля марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_4 з законних джерел доходів.

За наведених обставин позивач стверджував про наявність підстав для стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах 3 910 000 грн - вартість необґрунтованого активу (2 380 000 грн) та дохід, отриманий від цього активу (його реалізації) (1 530 000 грн), та з відповідача з ОСОБА_4 - 4 796 000 грн - вартість необґрунтованих активів (3 085 450 грн і 650 000 грн) та дохід, отриманий від цих активів (їх реалізації) (234 550 грн і 826 000 грн).

Стислий виклад позиції відповідачів.

04 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку від представника відповідачів - адвоката Варес М.О. до суду надійшли відзиви від 01 квітня та 02 квітня 2025 року із додатками, у яких адвокат просила у задоволенні позовів відмовити у повному обсязі, оскільки відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , не погоджуються із позовними вимогами та вважають їх необґрунтованими (т. 7 а.с. 96-218).

Так, ОСОБА_3 протягом життя неодноразово придбавала та продавала як рухоме, так і нерухоме майно, а наявність виданих нею довіреностей на членів сім'ї не може беззаперечно свідчити про наявність зв'язку між активами та відповідними членами сім'ї, позаяк такі довіреності із широким колом повноважень («генеральні») були видані ОСОБА_3 на всіх членів сім'ї.

Також представник відповідачів зазначила, що через похилий вік ОСОБА_3 та невміння користуватись технічними засобами, члени її сім'ї (донька, син, зять, онуки) надавали їй постійну допомогу, діючи на підставі наданих ОСОБА_3 довіреностей. Тому, закріплення за квартирою АДРЕСА_6 у системі ОСББ електронної адреси та номера телефону ОСОБА_2 , а за квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , в системі ДТЕК та ОСББ «Батиєва Гора» номеру телефону та електронної адреси ОСОБА_4 не свідчить про наявність їх зв'язку із вказаними об'єктами нерухомого майна. Усі комунальні платежі за цими квартирами здійснені за рахунок ОСОБА_3 .

Щодо користування ОСОБА_4 послугами ТОВ «Нова Пошта» представник зазначила, що відділення № 315, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , знаходиться на відстані 650 метрів від АДРЕСА_3 , та на відстані 950 метрів від АДРЕСА_8 (місце проживання ОСОБА_4 ), тобто, воно є найближчим відділенням ТОВ «Нова Пошта» до місця проживання ОСОБА_4 . Звернула увагу, що ОСОБА_4 отримував послуги у відділенні ТОВ «Нова Пошта» № 315 і після 21 серпня 2024 року - дата відчуження квартири АДРЕСА_9 .

У той же час, ОСОБА_4 не заперечує факт користування автомобілем марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , про що ним відображено у відповідній декларації.

Посилаючись на викладені обставини, представник відповідачів стверджує про відсутність підстав вважати, що вказані об'єкти нерухомого та рухомого майна придбані ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які мають можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.

Представник відповідачів вважає висновки позивача про необґрунтованість активів передчасними та такими, що прийняті внаслідок неповної оцінки майнового стану ОСОБА_3 , та зазначила таке.

ОСОБА_3 протягом трудової діяльності багато років займала керівні посади, зокрема з 1978 року - керівника магазину, внаслідок чого здійснювала накопичення коштів у доларах США. ОСОБА_3 має паспорт для виїзду за кордон, відомості з якого свідчать про наявність у неї фінансової можливості подорожувати з 1991 року. Також вона має водійське посвідчення та у її власності неодноразово перебували різні автомобілі, які вона придбавала з метою власного користування та з метою подальшого продажу.

ОСОБА_3 мала у власності нерухоме майно, а саме: з 17 липня 2004 року квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ; з 19 грудня 2006 року квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , та на підставі ухвали Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року у справі № 505/3515/14-ц володіла 1/2 частиною нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_10 , загальною площею 1446, 4 кв.м.(теплиці). Зазначені об'єкти нерухомого майна вона здавала в оренду, за що отримувала щомісячний дохід.

Окрім цього, ОСОБА_3 надавала та отримувала позики.

Так, 06 квітня 2012 року вона надала позику ОСОБА_12 , який кошти не повернув, що стало підставою для звернення до суду та, як наслідок, постановлення ухвали Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року у справі № 505/3515/14-ц про затвердження мирової угоди, за умовами якої ОСОБА_3 набула у власність 1/2 частки нерухомого майна, розташованого у м. Подільськ (теплиці).

Також, 03 березня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_13 укладено договір позики готівкових коштів, за умовами якого сума отриманої ОСОБА_3 позики становить 90 000 доларів США. На виконання вказаного договору ОСОБА_3 надана розписка. Для виконання своїх зобов'язань перед позичальником ОСОБА_3 у 2024 році здійснила продаж належного їй майна. 21 серпня 2024 року ОСОБА_13 складено афідевіт, за яким він підтвердив відсутність матеріальних претензій до ОСОБА_3 за договором позики від 03 березня 2021 року.

Також 15 лютого 2012 року ОСОБА_3 отримала від свого сина - ОСОБА_14 та зятя - ОСОБА_1 безповоротні позики у сумах 20 000 доларів США та 35 000 доларів США відповідно.

Відповідь на відзив.

09 квітня 2025 року засобами електронної пошти від позивача надійшла відповідь на відзиви від 08 квітня 2025 року з додатками, у якій позивач стверджує, що наведеними в позовних заявах відомостями та доданими доказами в повному обсязі доведено, що ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 набула вказані в позовних заявах активи, і останні мали можливість вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Доведено зв'язок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 з відповідними активами, а також наявність різниці між вартістю активів та законними доходами. Доводи адвоката Варес М.О. щодо фінансової можливості ОСОБА_3 придбати відповідні активи не підтверджені належними і достовірними доказами, оскільки надані договори оренди майна, договори позики викликають обґрунтовані сумніви у їх належності і достовірності, а можливо одержані за такими договорами кошти не можуть вважатися «законними доходами» у розумінні ст. 81, 290-291 ЦПК України. Водночас, факт наявності відповідних фінансових можливостей у номінального власника не може однозначно свідчити про обґрунтованість активів. Наведені адвокатом обставини, доводи та міркування спростовуються інформацією, викладеною у позовних заявах, та долученими до них доказами (т. 8 а.с. 1-48).

Сторона відповідачів не скористалася правом подати заперечення.

Заяви, клопотання, а також процесуальні дії у справі.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року у справі № 991/1733/25 накладено арешт на інші активи, які відповідають вартості спірних активів, а саме:

квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 135,1 кв. м, реєстраційний номер: 2055227151101, власник - ОСОБА_2 ;

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_11 , загальною площею 284,6 кв. м, реєстраційний номер: 2970073451120, власник - ОСОБА_1 (т. 7 а.с. 44-45).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 991/1740/25 накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 76,6 кв.м, реєстраційний номер: 2055184880000, власник - ОСОБА_4 (т. 7 а.с. 46- 52).

Ухвалами Вищого антикорупційного суду від 11 березня 2025 року відкрито провадження у справах за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки І.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави - справа № 991/1897/25, провадження № 2/991/9/25 та за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки І.В. до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави - справа № 991/1901/25, провадження № 2/991/10/25, а також об'єднано в одне провадження ці цивільні справи та призначене підготовче засідання (т. 4 а.с. 66-69, т. 7 а.с. 66- 70).

04 квітня 2025 року, у визначений судом строк, засобами поштового зв'язку від представника відповідачів - адвоката Варес М.О. до суду надійшли відзиви від 01 квітня та від 02 квітня 2025 року із додатками (т. 7 а.с. 96-218).

09 квітня 2025 року засобами електронної пошти від представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки І.В. надійшла відповідь на відзиви від 08 квітня 2025 року з додатками (т. 8 а.с. 1-48).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

У судовому засіданні прокурор просив позови задовольнити, вимоги позовних заяв підтримав у повному обсязі, також підтримав доводи, викладені у відповіді на відзив.

Письмова промова прокурора у судових дебатах долучена до матеріалів справи.

Представник відповідачів просила відмовити у задоволенні позовів. Підтримала вимоги відзивів на позовні заяви. Зазначила, що матеріали справи не містять жодних доказів, що ОСОБА_3 придбавала спірне майно за вказівкою ОСОБА_15 та прокурор не зазначає за вказівкою кого саме із ОСОБА_15 придбавалось таке майно. Обрахунки, викладені у висновку спеціаліста, свідчать про те, що ОСОБА_3 мала фінансову можливість придбати спірне нерухоме та рухоме майно.

В ході судового провадження за клопотанням позивача допитані свідки.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні надав показання, зокрема про те, що переїхав у місто Київ у 2004 році. Про оренду квартири за адресою: АДРЕСА_4 , дізнався з оголошення у газеті. Після огляду квартири зустрівся з власником - ОСОБА_3 , домовились про орендну плату у розмірі 400 доларів США за місяць та підписали договір оренди, який склали ріелтор з ОСОБА_3 в трьох примірниках, один з яких залишився в ріелтора. Договори укладали терміном на один-два роки. З часом розмір орендної плати змінювався, тому укладали нові договори. Оплата за оренду квартири здійснювалась в доларах США, про отримання коштів за оренду квартири ОСОБА_3 розписок не писала. Свої примірники договорів не зберіг. ОСОБА_3 раз на два місяці приїжджала перевіряти квартиру. Гроші за оренду квартири віддавав їй, або за її вказівкою міг передавати через інших осіб. У подальшому склались довірливі відносини, тому гроші за квартиру ОСОБА_3 міг передавити не щомісяця, було таке, що передавав один раз на три місяці, а було таке, що ОСОБА_3 приїжджала в Київ за грошима раз на пів року і він передав їй одразу всі кошти за цей період. З'їхав з квартири приблизно у 2014- 2015 роках, точно не пам'ятає.

Так, приблизно у 2007 році, він познайомився з онуком ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , оскільки через нього передавав гроші за оренду квартири. У подальшому між ними склалися товариські стосунки. Підтвердив, що окрім особистих зустрічей було спілкування засобами мобільного зв'язку. Також підтвердив, що надав довіреність на ОСОБА_10 , оскільки попросив його придбати автомобіль «Лексус», потім надав генеральну довіреність на розпорядження транспортним засобом. Не виключає, що міг надавати довіреності ОСОБА_10 на укладання договорів страхування транспортних засобів, оскільки його ( ОСОБА_17 ) діяльність пов'язана із наданням в оренду транспортних засобів. Повідомив, що фінансових відносин із ОСОБА_10 не має. Де проживав ОСОБА_4 не пам'ятає. Коли вони почали спілкуватись, то ОСОБА_4 був студентом.

У період 2005-2006 років отримував заробітну плату у конвертах, приблизно 2000 доларів США в місяць, тому міг оплатити оренду квартири. Працював керуючим в ПП «Музична Нора» та ТОВ «Атомік Груп». Також займався ремонтом автомобілів, тому у період 2010 - 2015 років від страхових компаній отримував відшкодування за ремонт транспортних засобів.

На той час і зараз зареєстрований в АР Крим, факт проживання за адресою: АДРЕСА_4 , офіційно ніде не повідомляв.

На запитання прокурора пояснив, що у період, коли ставалися ДТП за його участю, він проживав за адресою: АДРЕСА_4 . Про квартиру за адресою: АДРЕСА_12 , яка зазначена як адреса його місця проживання у протоколах про вчинення адміністративного правопорушення, нічого згадати не зміг. Припустив, що міг повідомляти цю адресу для складання адміністративного протоколу, бо у той час за цією адресою проживала його дівчина. У 2013 році під час отримання довідки переселенця повідомив адресу: АДРЕСА_13 або 38, - адреса його близької подруги.

Після пред'явлення оригіналів 7 договорів оренди підтвердив, що усі підписи належать йому, окрім підпису в договорі оренди від 28 грудня 2006 року.

На даний час теж орендує двокімнатну квартиру у місті Києві, у якій проживає з дружиною та дитиною.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні надав показання про те, що із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуває у близьких дружніх стосунках. ОСОБА_4 - похресник його батька, але з ним стосунки менш дружні. ОСОБА_3 знає змалечку, вперше побачив, коли йому було 14 років, бачився на сімейних святах.

По телефону з ОСОБА_3 почав спілкуватись з приводу надання коштів у позику десь у листопаді-грудні 2020 року. Вона знала, що у нього є гроші від продажу квартири, тому звернулась до нього за позикою. На той час він з дружиною продав квартиру (лише у 2020 році від продажу нерухомого майна отримав 170 000 доларів США), тому гроші були, він міг позичити кошти на пів року або рік. Домовились із ОСОБА_3 про те, що коли їй будуть потрібні кошти, вона звернеться до нього. У перших числах березня 2021 року ОСОБА_3 повідомила, що їй потрібна позика у сумі 90 000 доларів США, для чого їй потрібні були кошти не повідомляла. Також ОСОБА_3 попросила скласти текст договору позики. Тому він роздрукував типовий примірник договору позики, у якому було написано, що він складений у м. Києві, та поїхав у м. Подільськ, де і був підписаний договір. Гроші передавав ОСОБА_3 біля магазину, що знаходився по АДРЕСА_14 .

Повідомив, що за договором позики відсотки не передбачались, свідків при укладенні договору позики та складенні розписки не було. Після уточнюючого запитання прокурора повідомив, що разом із укладенням договору позики ОСОБА_3 написала розписку про отримання коштів, яку він в подальшому повернув.

Договір позики укладався на три роки, але йшла мова про те, що позичені кошти можуть повернутись швидше. Оскільки знає ОСОБА_3 досить тривалий час, ніяких сумнівів щодо повернення коштів не було.

Він чекав повернення позики до початку літа 2024 року, в подальшому було прийнято рішення, що на виконання цього договору ОСОБА_3 переоформить на нього нерухоме майно, яке їй належить. Оскільки його дружина з дітьми проживали за кордоном, а для переоформлення майна необхідна згода дружини, тому особисто на нього переоформити нерухоме майно не вдалось. Так, 21 серпня 2024 року у нотаріуса в м. Києві складений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_9 , покупцем якої зазначено його тестя - ОСОБА_8 . Він ( ОСОБА_13 ) був присутній під час підписання договору купівлі-продажу, але хто замовляв оцінку квартири не пам'ятає, цим питанням він та тесть не займались. Фактичним власником цієї квартири став він, хоча договір купівлі-продажу був оформлений на тестя - ОСОБА_8 . Повідомив, що ОСОБА_3 самостійно запропонувала цю квартиру у погашення боргу. Вони домовилися, що вартість цієї квартири повністю погасить перед ним заборгованість за договором позики. З приводу укладання договору купівлі-продажу домовлявся з ОСОБА_3 по телефону за допомогою месенджерів. У день продажу квартири ним складена та засвідчена нотаріусом заява про те, що позика повернута, свій примірник договору позики та розписку ОСОБА_3 він повернув ОСОБА_3 . Ксерокопія договору позики у нього залишилась.

Пояснив, що квартира АДРЕСА_9 - це трикімнатна квартира, на четвертому поверсі, з ремонтом, розташована у хорошому місці, тому вартує 90 000 доларів США.

Також повідомив, що після підписання договору купівлі-продажу у квартирі проживав ОСОБА_4 приблизно пів року. Зараз у квартирі ніхто не проживає, час від часу він навідується в цю квартиру. В оренду її не здає, платить комунальні платежі.

На його думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є забезпеченими людьми. З урахуванням довірливих взаємовідносин, які склались між їх родинами, вважав, що можна було позичити 90 000 доларів США.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідачів, надавши оцінку показанням свідків та іншим доказам, дійшов таких висновків.

Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави врегульовані Главою 12 Розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до абзаців другого та четвертого частини другої ст. 290 ЦПК України позов пред'являється щодо:

активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України;

доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї частини.

За частиною третьою ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.

Згідно із ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред'явлено, зокрема до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Відповідно до ч. 8 ст. 290 ЦПК України

- термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на рахунках/електронних гаманцях, у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов'язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування;

- під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

- особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»;

- термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Так, враховуючи норми пунктів 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», для цілей здійснення позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави правомірно отриманими із законних джерел доходами є:

- отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи;

- наявні у суб'єкта декларування або членів його сім'ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.

Відповідно до ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

У ст. 292 ЦПК України визначено правові наслідки визнання активів необґрунтованими, а саме: особливості їх стягнення в дохід держави.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що при розгляді цивільних справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про те:

- чи є відповідачі особами, до яких може бути пред'явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

- чи існує зв'язок активів, які прокурор вважає необґрунтованими, з особами уповноваженими, на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,

- чи набуто відповідачами такі активи у один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України;

- чи відповідають активи, які позивач вважає необґрунтованими, вимогам частини 2 ст. 290 ЦПК України (дата набуття, різниця між вартістю та доходами особи).

Відповідно до ч. 4 ст. 89 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.

Зазначений стандарт доказування встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Так, при вирішенні питання про визнання активів необґрунтованими для задоволення позовних вимог достатньою є підтверджена доказами сукупність фактичних обставин, з якими закон пов'язує набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та відповідна різниця між їх вартістю та законними доходами. У той же час, власник активу має довести законність походження майна, а якщо майно набуто опосередковано через третіх осіб - спростувати свій зв'язок з цим активом.

Щодо осіб, до яких пред'явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Встановлено, що у період з 13 грудня 2019 року по 12 липня 2021 року ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби, що підтверджується копіями наказів від 12 грудня 2019 року № 65-о та від 12 липня 2021 року № 651-о (т. 2 а.с. 58, 59).

Відповідно до наказу від 13 липня 2021 року № 92-о ОСОБА_1 призначено з укладанням контракту про проходження державної служби з 13 липня 2021 року в порядку переведення з Одеської митниці Держмитслужби на посаду начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці (т. 2 а.с. 59).

У судовому засіданні встановлено, що з 18 лютого 2020 року ОСОБА_2 призначено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Подільськ» Одеської митниці Держмитслужби, присвоєно 5 ранг державного службовця, що підтверджується копіями наказів від 14 лютого 2020 року № 2-о, № 3-о та № 77-о (т. 2 а.с. 46-48).

Наказом від 30 червня 2021 року № 28-о призначено ОСОБА_2 з укладанням контракту про проходження державної служби з 01 липня 2021 року в порядку переведення з Одеської митниці Держмитслужби на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Подільськ» Одеської митниці (т. 2 а.с. 49).

Також встановлено, що згідно з рішенням від 09 грудня 2020 року № 11.1.VIII та розпорядженням від 15 грудня 2020 року № 115-к Обухівської районної ради Київської області ОСОБА_4 обраний та приступив з 15 грудня 2020 року до виконання обов'язків заступника голови Обухівської районної ради Київської області 8 скликання (т. 2 а.с 86-88).

Відповідно до п.п. «в», «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, посадові та службові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну митну політику.

Отже, у період з липня по серпень 2021 року (період набуття спірних активів) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну митну політику, державними службовцями, а ОСОБА_4 - посадовою особою місцевого самоврядування, тобто відповідно до п.п. «в», «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тому до них може бути пред'явлено цивільний позов у порядку, передбаченому ст. 290 ЦПК України.

Водночас, відповідач ОСОБА_3 не має статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред'явлений до ОСОБА_3 як до іншої фізичної особи, яка набула у власність активи, зазначені в частині другій цієї статті, за дорученням осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та якщо ці особи можуть прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Щодо зв'язку активів, які прокурор вважає необґрунтованими, з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та набуття відповідачами таких активів у один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України

У судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_18 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано шлюб 04 лютого 1989 року. Вказані особи є батьками ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (т. 2 ас. 95, 98).

Батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_19 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (т. 2 а.с. 96-97).

29 серпня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_20 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстровано шлюб, що підтверджується актовим записом про шлюб № 1694 (т. 2 а.с. 99).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов'язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв'язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Чинне законодавство не розкриває поняття «зв'язок особи з активом», щодо якого ставиться питання про необґрунтованість, не визначає критеріїв такого зв'язку.

У той же час, як виснував Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2024 року, справа № 991/366/22, фактичне володіння через третіх осіб (ч. 4 ст. 290, п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України) «за дорученням»: 1) вказує на відносини, відмінні від визначених цивільним законодавством відносин довірителя і повіреного; 2) означає набуття суб'єктом декларування активів через третіх осіб з метою приховання факту набуття цих активів; 3) вчинення дії «за дорученням» може бути встановлене із сукупності вторинних ознак, які дозволяють дійти висновку, що третя особа діяла в інтересах суб'єкта декларування, а суб'єкт декларування, у свою чергу, отримує вигоду від набутого активу; у свою чергу «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження», означає: 1) можливість контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності; 2) трактується ширше передбаченої статтею 16 ЦК України складової права власності.

Отже, при встановленні зв'язку активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, необхідно дослідити їх правову або фактичну пов'язаність з такими активами, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 - з квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , та автомобілем марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 .

Щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні встановлено, що 23 липня 2021 року ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й. за реєстровим № 1128, уповноважила ОСОБА_5. представляти її інтереси з питань управління та розпорядження (продаж, міна, оренда) належним їй будь-яким рухомим та будь-яким нерухомим майном, з питань придбання (купівля, отримання в дар) та оформлення на її ім'я будь-якого рухомого чи нерухомого майна; довіреність видана без права подальшої передовіри на 5 років та дійсна до 23 липня 2026 року (т. 2 а.с. 141 зворот - 142).

24 липня 2021 року між ОСОБА_21 (надалі - Продавець) та ОСОБА_3 , від імені якої на підставі довіреності від 23 липня 2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й. за реєстровим № 1128, діяла ОСОБА_2 (надалі - Покупець), укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лемешко О.М. за реєстраційним № 873. За умовами цього договору Продавець передав у власність, а Покупець прийняла у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 103,8 кв.м. За домовленістю сторін продаж квартири вчинено за 2 380 000 грн, які Продавець одержав у повному обсязі від Покупця до моменту підписання цього договору (п. 1, 5). Право власності ОСОБА_3 у цей же день зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т. 2 а.с. 149-150, т. 4 а.с. 33).

Також встановлено, що постачання електричної енергії на об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється на підставі укладеного між ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ «ООЕК») та ОСОБА_3 публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та відкритого особового рахунку № НОМЕР_4 . За вказаним особовим рахунком наявний особистий кабінет, через який споживачем передаються показники приладу обліку електричної енергії: логін - ІНФОРМАЦІЯ_15, електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_8 , тел НОМЕР_5 , НОМЕР_6 . За період з 24 липня 2021 року по 25 липня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , проведені платежі за надані послуги. Зазначені обставини підтверджуються копією листа ТОВ «ООЕК» від 02 серпня 2024 року № 587/06-02-3014 (т. 2 а.с. 159-160).

Також встановлено, що 01 серпня 2021 року між ОСББ «Нова Аркадія» та ОСОБА_3 , від імені якої на підставі довіреності від 23 липня 2021 року за реєстровим № 1128 діяла ОСОБА_2 , укладено договір про надання послуг з утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у будинку. На договорі міститься напис «НОМЕР_31» ( т. 2 а.с. 166-170).

Для сплати ОСББ «Нова Аркадія» внесків і платежів власниками квартири АДРЕСА_15 відкрито особовий рахунок НОМЕР_7 . Так, у період з 24 липня 2021 року по 19 липня 2024 року за послугу з управління будинком внесено 34 платежі, з яких 2 здійснено попереднім власником квартири, 1 - ОСОБА_11 , 25 - ОСОБА_1 , а 9 - ОСОБА_3 . Однак, відповідно до платіжних інструкцій № 9317-6353-4840-7553 від 12 вересня 2023 року, № 9321-2548-3314-4499 від 18 жовтня 2023 року, № 9323-9368-9097-5405 від 14 листопада 2023 року, № 9326-8732-5638-5119 від 13 грудня 2023 року, № 9329-0562-6051-7959 від 04 січня 2024 року, № 9335-7511-8502-6352 від 11 березня 2024 року та № 9338-9359-5070-6824 від 12 квітня 2024 року оплата послуг із зазначенням платником ОСОБА_3 фактично здійснювалась ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_8 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк» на його ім'я. Також 13 квітня 2023 року ОСОБА_2 з рахунку № НОМЕР_9 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк», а 13 грудня 2023 року та 12 січня 2024 року ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_8 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк», здійснювали оплату житлово-комунальних послуг за цю ж квартиру на рахунок ТОВ «Управдом», що підтверджується платіжними інструкціями № 9302-4613-1959-3857, № 9326-8732-5853-9755, № 9329-8627-0062-5562 (т. 2 а.с. 163-164, 178-180, 182- 191).

Водночас, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_8 та номер телефону НОМЕР_5 зазначені ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування станом на 2020 та 2021 роки (т. 2 а.с. 10, 15).

Колегія суддів звертає увагу, що довіреність від 23 липня 2021 року № 1128, на підставі якої діяла ОСОБА_2 , не містить повноважень щодо оплати послуг за утримання квартири, а правові підстави для оплати таких послуг ОСОБА_1 взагалі відсутні. Доказів того, що у цій квартирі проживала ОСОБА_3 , матеріали справи не містять.

Натомість, у поясненнях НАЗК ОСОБА_3 зазначила, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я та втратою сина вирішила переїхати ближче до дітей і онуків, бо в м. Подільську залишилася без підтримки сім'ї. Під час пошуку житла натрапила на декілька вигідних пропозицій, тому для покриття частини витрат вирішила скористатися позикою, що дало можливість придбати дві квартири в м. Одесі (за адресою: АДРЕСА_1 ) та м. Києві (за адресою: АДРЕСА_2 ). Для виконання боргових зобов'язань планувала продати інші активи, однак війна унеможливила цей план, бо м. Київ і м. Одеса стали небезпечними і переїзд вирішила відкласти (т. 3 а.с. 143-189).

Тобто, ОСОБА_3 у цій квартирі не проживала. У той же час, нарахування оплати за надані житлово-комунальні послуги, зокрема за електроенергію, здійснювалось, що свідчить про факт користування цією квартирою.

За таких обставин, суд вважає доведеним наявність зв'язку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з майном, яке відповідає ознаці «активи», а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вони мали можливість вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, тому, враховуючи дату набуття цих активів (після 28 листопада 2019 року), щодо цього активу може бути пред'явлено позов про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави.

Щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні встановлено, що 30 серпня 2021 року між ОСОБА_22 (надалі - Продавець) та ОСОБА_3 (надалі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстраційним № 3200, за умовами якого Продавець передав у власність Покупця, а Покупець прийняла у власність трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 105,5 кв.м.; за домовленістю сторін продаж квартири здійснено за 3 085 450 грн, що на день укладення цього договору за курсом НБУ становить еквівалент 115 000 доларів США, які Продавець отримав повністю від Покупця до моменту підписання цього договору (т. 2 а.с. 151-152).

01 листопада 2021 року ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області Поляковою М.В. за реєстраційним № 745, уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси з питань розпорядження належним їй рухомим та нерухомим майном; довіреність видана без права передоручення на 5 років та дійсна до 01 листопада 2026 року (т. 2 а.с. 146).

Відповідно до листа ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 15 серпня 2024 року № 1/08/34255 за адресою: АДРЕСА_2 , закріплений номер телефону НОМЕР_10 та електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_9 (т. 2 а.с. 192-195).

Встановлено, що оплата внесків та платежів щодо квартири АДРЕСА_9 , здійснювалась на розрахунковий рахунок ОСББ «Батиєва Гора» у період з 21 жовтня 2021 року по 29 червня 2024 року шляхом банківських переказів з використанням платформи Portmone (без зазначення рахунку платника), зареєстрованим користувачем якої є ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , за логіном GRINCHI (номер телефону НОМЕР_10 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_9 ), що підтверджується копіями листів ОСББ «Батиєва Гора» від 19 вересня 2024 року № 1, ТОВ «ФК МБК» від 02 жовтня 2024 року № 254476/1 з додатками (т. 2 а.с. 196-223, 227).

Водночас, електронна адреса grinchishin.s@gmail.com та номер телефону НОМЕР_10 зазначені ОСОБА_4 в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (т. 2 а.с. 19, 24).

Відповідно до листа ТОВ «Нова Пошта» від 02 жовтня 2024 року встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у період з липня по жовтень 2024 року отримували послуги у відділенні № 315, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7 . Окрім цього, 10 липня 2024 року ОСОБА_4 отримував послуги ТОВ «Нова Пошта» у поштоматі № 8936 (тільки для мешканців) за адресою: АДРЕСА_3 , а 15 серпня 2024 року - ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 237-238).

Також із долучених прокурором до позовної заяви та відповіді на відзив знімків екрана з сайту https://google.com.ua/maps встановлено, що відділення «Нова Пошта» № 315 знаходиться на відстані 550 м від будинку за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2, а.с. 240, т. 8 а.с. 33).

У судовому засіданні представник відповідачів - адвокат Варес М.О. зауважила, що відділення ТОВ «Нова Пошта» №315 також розташоване на відстані 900 м від будинку АДРЕСА_8 , за якою проживає ОСОБА_4 , тому отримання відповідачем послуг у цьому відділенні не свідчить про проживання відповідача у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Звернула увагу, що відділення «Нова Пошта» № 191, яке розташоване ближче до будинку АДРЕСА_8 , є менш зручним для отримувачів відправлень, не містить примірочної, поряд з відділенням відсутні магазини та пекарні. Проте такі доводи представника відповідачів колегія суддів оцінює критично, оскільки жодних доказів на підтвердження цих обставин не надано, тому вони не спростовують твердження позивача.

У той же час, колегія суддів враховує, що ОСОБА_4 перед обранням на посаду заступника голови Обухівської районної ради Київської області, тобто до 15 грудня 2020 року, у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 - 2019 роки декларував фактичне місце проживання у квартирі загальною площею 36,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_16 , співвласником якої є дружина - ОСОБА_7 . Також, відповідно до цих декларацій, з 2017 року склад сім'ї ОСОБА_4 становив чотири особи: він, дружина та дві доньки 2015 і 2017 р.н. І хоча з 16 березня 2020 року ОСОБА_4 отримав у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_17 , загальна площа 76,6 кв.м., збільшення складу сім'ї могло сприяти вирішенню питання про збільшення житлової площі (т. 8 а.с. 48).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що довіреністю від 01 листопада 2021 року № 745, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 від її імені здійснювати оплату послуг. Водночас, пояснення ОСОБА_4 про те, що оплата здійснювалась за кошти ОСОБА_3 , жодними доказами не підтверджені. Як встановлено вище, у поясненнях НАЗК ОСОБА_3 зазначила, що війна унеможливила її переїзд до м. Києва, тобто вона не проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (т. 3 а.с. 143-189). У той же час, у судовому засіданні встановлено, що нарахування та оплата за надані послуги щодо цієї квартири, зокрема за електроенергію, здійснювалось, що свідчить про користування квартирою.

Щодо автомобіля марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 .

У судовому засіданні встановлено, що 10 серпня 2021 року ОСОБА_9 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семащук С.В. за реєстраційним № 1919, уповноважив ОСОБА_4 експлуатувати та розпоряджатись належним йому ( ОСОБА_9 ) автомобілем марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , а саме: з правом експлуатації, продажу автомобіля за встановленим законом порядком, обміну, страхування, надання в оренду, лізинг, позичку автомобіля, виїзду за кордон; довіреність видана строком на три місяці (т. 3 а.с. 4- 5).

Наступного дня, 11 серпня 2021 року в м. Подільськ, Одеської області, в ТСЦ № 5149, укладено договір між ОСОБА_9 (Продавець), від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 (покупець), за умовами якого продано автомобіль марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_11 , за ціною 650 000 грн. Цього ж дня проведена перереєстрація цього транспортного засобу на нового власника - ОСОБА_3 , видано та присвоєно номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується копією листа ГСЦ МВС від 31 липня 2024 року № 31/26-8236 за додатками (т. 3 а.с. 6-20 ).

20 серпня 2021 року ОСОБА_3 довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області за реєстраційним № 566, уповноважила ОСОБА_4. розпоряджатись (продаж, міна, страхування, надання в оренду або у позичку, зняття з обліку у відповідних органах Міністерства внутрішніх справ) автомобілем марки та моделі «Toyota Rav-4 Hybrid», 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , строком на три роки, тобто до 20 серпня 2024 року (т. 3 а.с. 148).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 укладав у 2021-2023 роках договори внутрішнього страхування стосовно цього автомобіля, а також вчиняв дії з метою продажу цього транспортного засобу, шляхом розміщення оголошення на платформі ТОВ «Інтернет-реклама РІА», що підтверджується матеріалами справи (т. 3 а.с. 36-38,42-43).

Окрім цього, відповідно до акта виконаних робіт № ВДиСА-016325 від 03 червня 2024 року ТОВ «Віді Автострада» здійснювало діагностику автомобіля Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , замовником вказаних послуг та платником був ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 86-88).

Встановлено, що ОСОБА_4 задекларував безоплатне право користування автомобілем марки та моделі «Toyota Rav-4 Hybrid», 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , зазначивши відповідні відомості у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021, 2022, 2023 роки (т. 2 а.с. 24-35).

У той же час, у відзиві відповідач ОСОБА_4 також не заперечував факт користування автомобілем марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, VIN- код: НОМЕР_1 (т. 7 а.с. 139).

Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи встановлені обставини, а також докази, які підтверджують їх дійсність, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованого сумніву щодо достовірності факту користування відповідачем ОСОБА_4 автомобілем марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, тому ці обставини доказуванню не підлягають.

За таких обставин, суд вважає доведеним наявність зв'язку ОСОБА_4 з майном, яке відповідає ознаці «активи», а саме: квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , та автомобілем марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, оскільки він мав можливість вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, тому, враховуючи дату набуття цих активів (після 28 листопада 2019 року), щодо цих активів може бути пред'явлено позов про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави.

Доводи представника відповідачів про те, що ОСОБА_3 на всіх членів сім'ї видавала довіреності, тому ця обставина не свідчить про пов'язаність певних членів сім'ї до відповідного майна, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як встановлено вище, прямий спосіб набуття квартир, які знаходяться у м. Києві та м. Одеса ОСОБА_3 , яка проживає в іншому населеному пункті (м. Подільськ Одеської області), одночасно виступає опосередкованим способом набуття цього активу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та вказує на їх причетність до майна, що фактично свідчить про надання по суті ними доручення ОСОБА_3 для придбання квартир та вчинення щодо цих активів дій, тотожних за змістом здійсненню права розпорядження (т. 2 а.с. 138-142,145-148).

Тобто, у судовому засіданні встановлено, що на ОСОБА_3 (номінальний власник) було оформлене майно, яким фактично користувалися і розпоряджалися, тобто отримували вигоду від набутого активу, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з дружиною.

Щодо вартості набутих активів та різниці між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави може бути пред'явлено: якщо різниця між вартістю таких активів і законними доходами особи у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України; доходів отриманих від таких активів.

Відповідно до ч. 3 ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття.

Так, 28 листопада 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 липня 2019 року встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2007 грн. Тому, мінімальна сума різниці між вартістю активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, становить 1 003 500 грн (2007грн * 500).

Враховуючи норми ст. 368-5 КК України, максимальна сума такої різниці становить шість тисяч п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу ІV ПК України для відповідного року; при цьому податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року у сумі 2270 грн (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»). Тому, максимальна сума різниці між вартістю активів та законними доходами особи становить 7 377 500 грн (2270грн/2 * 6500).

Тобто, для подання позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави різниця між вартістю активів та законними доходами особи має становити не менше 1 003 500 грн та не повинна перевищувати 7 377 500 грн.

Враховуючи обставини справи, зазначені прокурором у позові та представником відповідачів у відзивах, суд вважає за необхідне дослідити питання щодо майнового стану ОСОБА_3 станом на липень-серпень 2021 року та джерела її доходів з метою перевірки фінансової спроможності ОСОБА_3 для придбання активів, які прокурор просить визнати необґрунтованими.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (далі - ДРФОПП) щодо ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_12 ): у період з 1998 року по серпень 2021 року включно сума виплаченого доходу становила 103 174,98 грн, (т. 2 а.с. 114 (зворот) - 118).

Також встановлено, що ОСОБА_3 як фізична особа-підприємець у період з 2013 по 2020 роки отримала дохід у сумі 138 069 грн (т. 2 а.с. 117 зв).

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26 липня 2024 року № 1500-0404-5/115383 розмір виплаченої пенсії ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_12 ) у період з липня 1999 року по серпень 2021 року включно склав 363 036,20 грн (т. 2 а.с. 121-130).

Тобто, сукупний дохід ОСОБА_3 у період з 1998 року по серпень 2021 року складав 604 280,18грн.

У відзиві представник відповідачів стверджувала, що прокурор не повністю дослідив відомості щодо фінансового стану ОСОБА_3 .

На підставі доказів, наданих до пояснень ОСОБА_3 від 01 листопада 2024 року на запит Управління проведення моніторингу способу життя та контролю щодо повноти заповнення декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції від 02 жовтня 2024 року № 281- 03/72903-24 та до відзиву, встановлено, що ОСОБА_3 розпочала трудову діяльність з 19 вересня 1953 року, у період з 18 січня 1978 року по 15 квітня 2002 року працювала на різних посадах у Одеській обласній конторі «Спорттовари», що підтверджується копією трудової книжки (т. 7 а.с. 104-106).

Так, відповідно до п. 1.1. та 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, до якої зокрема вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

У той же час, внесення відомостей до трудової книжки про отриману заробітну плату не передбачено, тому цей документ не є належним доказом для визначення розміру доходу.

Як зазначено вище, судом на підставі відомостей з ДРФОПП встановлено розмір доходу ОСОБА_3 , починаючи з 1998 року. Доказів, які б підтверджували дохід ОСОБА_3 за період з 1953 року по 1997 рік, матеріали справи не містять, що унеможливлює визначення розміру такого доходу та врахування при ухваленні рішення.

Встановлено, що ОСОБА_3 мала рахунок № НОМЕР_13 , відкритий в Ощадному банку, на якому станом на 1995 рік обраховувався залишок у розмірі «75000», а за результатом переоцінки станом на 02 квітня 1996 року залишок становив - «0,75» ( т. 3 а.с. 155-159).

Також встановлено, що 21 листопада 1996 року ОСОБА_3 в Ощадному банку було відкрито рахунок № НОМЕР_14 з приміткою: «комп 28796», на якому станом на 11 липня 2012 року обраховувався залишок у сумі 9653,33 грн (Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 року № 762/96 в Україні з 2 вересня 1996 року було введено національну валюту України, якою є гривня) (т. 3 а.с. 154).

Встановлено, що ОСОБА_3 02 жовтня 2008 року видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_24 , відповідно до якого спадкове майно складалося з грошових вкладів з відсотками та компенсаціями, що знаходяться в Котовському відділенні № 32823 ВАТ «Державний ощадний банк України» на компенсаційних рахунках № НОМЕР_15 та № НОМЕР_16 (т. 3 а.с. 178).

За матеріалами справи ОСОБА_3 отримала успадковані кошти, у зв'язку з чим їй 08 жовтня 2008 року були відкриті рахунки та зараховано: на рахунок № НОМЕР_17 з рахунку № НОМЕР_18 грн, а на рахунок № НОМЕР_19 з рахунку № НОМЕР_15 - 1241,50 грн (т. 3 а.с. 152-153).

Тобто, ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_24 кошти в сумі 1798,20грн, що за курсом долара США станом на 08 жовтня 2008 року становило 324 доларів США.

Окрім цього встановлено, що ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_24 однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_18 , про що внесені відповідні відомості 15 жовтня 2008 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 4 а.с. 36).

Інших доказів, які б підтверджували доводи ОСОБА_3 про успадкування після смерті подруги майна на загальну суму 40 000 доларів США, матеріали справи не містять, тому суд вважає, що такі доводи сторони відповідача необґрунтованими.

Водночас, відповідно до відповіді АТ «Державний ощадний банк України» від 01 серпня 2024 року на запит НАЗК від 19 липня 2024 року № 281-03/52746-24 встановлено, що за період з 01 січня 2020 року по 18 липня 2024 року інформація про банківські рахунки ОСОБА_3 відсутня (т. 3 а.с. 196-197, 207-208).

Суд звертає увагу, що жодних доказів, які б підтверджували дату списання/зняття коштів з рахунків ОСОБА_3 , які були відкриті в АТ «Державний ощадний банк України», до суду не надано, отже підстави для висновку, що ці кошти використані для придбання спірних квартир чи автомобіля, відсутні.

Відповідно до копії паспорта для виїзду за кордон, строк дії з 14 травня 1991 року по 14 травня 1996 рік, встановлено, що ОСОБА_3 здійснювала у період з 1991 року по 1993 рік неодноразові виїзди за кордон, мета виїзду: приватна поїздка/туризм (т. 7 а.с. 107-114).

На переконання суду, цей доказ свідчить про фінансовий стан ОСОБА_3 з огляду на її матеріальну спроможність забезпечити виїзд та проживання за кордоном, тобто витрати, а не доходи.

Встановлено, що у періоди з 11 травня 2007 року по 16 жовтня 2008 року та з 01 жовтня 2013 року по 18 березня 2021 року ОСОБА_3 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності (КВЕД): надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна(т. 3 а.с. 190-195).

Засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України були визначені в Законі України «Про підприємництво», який був чинний у період з 01 березня 1991 року по 01 січня 2004 року.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про підприємництво», починаючи з першої редакції закону, запроваджено державну реєстрацію підприємництва, що передбачало видачу певного документа, а також подання до відповідних податкових органів та органу державної статистики відомості про зареєстрований суб'єкт підприємництва.

Як встановлено вище, дохід ОСОБА_3 як фізичної особи-підприємця у період з 2013 по 2020 роки міститься в відомостях ДРФОПП.

Інші докази, які б свідчили про здійснення нею підприємницької діяльності у період до 2007 року та наявність іншого доходу ОСОБА_3 як фізичної особи-підприємця, у матеріалах справи відсутні. Тому, суд позбавлений можливості перевірити ці факти на предмет їх достовірності.

Враховуючи встановлені обставини, суд для вирішення справи враховує лише підтверджені доходи від підприємницької діяльності ОСОБА_3 у сумі 138 069 грн.

Матеріали справи містять копії договору оренди, укладеного 17 січня 2020 року у м. Подільськ, за умовами якого ОСОБА_3 передала в оренду ОСОБА_25 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_19 , щомісячна орендна плата становила 5500грн, та договору оренди квартири від 15 грудня 2014 року, за умовами якого ОСОБА_3 передала в оренду ОСОБА_26 однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_18 , строк оренди 1 рік, орендна плата -160 грн на місяць (т. 3 а.с. 168-175).

Колегія суддів звертає увагу, що у цих договорах відсутнє посилання на те, що вони укладені ОСОБА_3 як фізичною особою-підприємцем. У той же час, сторона відповідача надала копії цих договорів до пояснень ОСОБА_3 на підтвердження здійснення нею підприємницької діяльності щодо оренди нерухомого майна, тому колегія суддів доходить висновку, що доходи за цей період підприємницької діяльності, отже і за цими договорами, відображені у відомостях ДРФОПП та вже враховані судом.

Також, судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О.Ю. за реєстраційним № 3717, ОСОБА_3 набула у власність квартиру АДРЕСА_17 (т. 4 а.с. 41-42).

19 грудня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В. за реєстровим № 4525, ОСОБА_3 набула у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_5 (т. 4 а.с. 35-36).

У судовому засіданні сторона відповідача наполягала на тому, що ОСОБА_3 здавала вказане нерухоме майно в оренду та отримувала дохід.

На підтвердження цього сторона відповідача до відзиву надала копії договорів оренди квартири за адресою: АДРЕСА_4 , укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_16 , та договорів оренди квартири за адресою: АДРЕСА_5 , укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_27 . На виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2025 року суду надані оригінали цих документів.

Проте такі доводи представника відповідачів колегія суддів оцінює критично з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_16 були укладені договори оренди квартири за адресою: АДРЕСА_4 :

від 04 серпня 2004 року, період оренди з 04 серпня 2004 року до 31 грудня 2004 року, орендна плата - 400 доларів США щомісячно;

від 05 січня 2005 року, період оренди з 05 січня 2005 року до 31 грудня 2006 року, орендна плата - 500 доларів США щомісячно;

від 28 грудня 2006 року, період оренди з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, орендна плата - 600 доларів США щомісячно;

від 05 січня 2009 року, період оренди з 05 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, орендна плата - 500 доларів США щомісячно;

від 24 грудня 2010 року, період оренди з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, орендна плата - 500 доларів США щомісячно;

від 04 січня 2013 року, період оренди з 04 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року, орендна плата 500 доларів США щомісячно;

від 23 грудня 2013 року, період оренди з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, орендна плата - 400 доларів США щомісячно.

Загальна сума орендної плати за вказаними договорами становила 68 000 доларів США (т. 7 а.с. 145-147, 190-207).

У той же час судом встановлено таке.

12 серпня 2009 року ОСОБА_16 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, був присутній у судовому засіданні та зазначив суду, що тимчасово не працює та проживає за адресою: АДРЕСА_12 , що підтверджується копією постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2009 року у справі № 3-9567/09 (т. 8 а.с. 20).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року у справі № 2608/10261/12 задоволено позов ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_16 про стягнення збитків в порядку регресу (т. 8 а.с. 21-23).

Відповідно до ч. 3 ст 122 ЦПК України у редакції станом на 30 жовтня 2012 року, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Так, відповідно до мотивувальної частини судового рішення встановлено, що відповідач ОСОБА_16 у судове засідання не прибув, про день та час слухання справи повідомлений належним чином. Відомостей про те, що виклик відповідача здійснено через оголошення у пресі, рішення не містить. У резолютивній частині судового рішення зазначено, серед іншого, що ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживає за адресою: АДРЕСА_12 .

У постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року у справі № 761/36177/20 за результатом розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_16 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_11 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень за ст. 122- 4, 124 КУпАП, зазначена адреса його проживання: АДРЕСА_20 (т. 8 а.с. 24-25).

У той же час, відповідно до копії паспорта ОСОБА_4 у період з 05 липня 2007 року по 03 грудня 2015 року він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , а з 17 березня 2016 року - за адресою: АДРЕСА_11 (т. 2 а.с. 83-84).

Відповідно до автобіографії ОСОБА_4 він з 2006 року навчався в Інституті міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка, з вересня 2010 року розпочав трудову діяльність та з березня 2015 року працював на посаді головного спеціаліста соціального захисту населення Котовської РДА Одеської області (т. 2 а.с. 85).

Тобто, місце проживання та реєстрації ОСОБА_4 певною мірою залежало від місця його навчання та роботи.

Окрім цього, 25 жовтня 2013 року ОСОБА_28 та 30 листопада 2015 року ОСОБА_4 , які з 29 серпня 2013 року перебували у шлюбі, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП були присутні у судових засіданнях та зазначили адресу проживання: АДРЕСА_4 , що підтверджується копіями постанов Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2013 року у справі № 758/12742/13- п та Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року у справі № 760/20709/15-п відповідно (т. 2 а.с. 99,т. 8 а.с. 16-19).

Відповідно до листа Департамента інформаційно-аналітичної роботи Національної поліції України в ІП «Єдиний облік» системи ІПНП міститься інформація про те, що 15 жовтня 2012 року та 27 грудня 2015 року зареєстровані звернення від громадянина ОСОБА_4 , 1989 року народження, мешканця АДРЕСА_4 (т. 3 а.с. 66-68).

Суд приймає до уваги, що свідок ОСОБА_16 не міг пригадати зв'язку з квартирою за адресою: АДРЕСА_12 , та припущення, що за цією адресою проживала його дівчина. Також про те, що у 2013 році під час отримання довідки переселенця повідомив адресу: АДРЕСА_13 або 38. А також показання про те, що на даний час він теж орендує двокімнатну квартиру у м. Києві, в якій проживає з дружиною та дитиною.

За сукупністю досліджених доказів, колегія суддів вважає більш переконливим те, що протягом 2006-2015 років в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , проживав ОСОБА_4 та з певного часу його дружина, що виключає можливість здачі квартири в оренду у цей період.

Також у судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_27 та ОСОБА_3 укладені договори оренди квартири за адресою: АДРЕСА_5 :

від 05 січня 2007 року, період оренди з 05 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, орендна плата - 1000 доларів США за місяць;

від 12 січня 2009 року, період оренди з 12 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, орендна плата - 900 доларів США за місяць;

від 10 січня 2011 року, період оренди з 10 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, орендна плата - 1100 доларів США за місяць;

від 04 лютого 2013 року, період оренди з 04 лютого 2013 року по 31 грудня 2015 року, орендна плата - 900 доларів США за місяць.

Загальна сума орендної плати за вказаними договорами становила 103 500 доларів США (т. 7 а.с. 178-189).

У той же час судом встановлено таке.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року у справі № 505/4869/14-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано ОСОБА_27 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_12 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням в житловому будинку, що розташований у АДРЕСА_11 ; зобов'язано Котовський РВ ГУДМС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_27 , зареєстрованого за цією адресою. Відповідно до мотивувальної частини судового рішення ОСОБА_27 тривалий час з 2008 року за цією адресою не проживає; позивачу місце перебування ОСОБА_27 не відомо (т. 8 а.с. 27-28).

У той же час, відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 за 2020 рік, у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» задекларовано безоплатне користування автомобілем марки та моделі «Toyota Land Cruiser», 2013 року випуску, дата набуття права: 27 квітня 2019 року, власником якого є ОСОБА_27 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_12 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_11 . А у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» задекларовано, що власником будинку за адресою: АДРЕСА_11 , з 31 січня 2012 року є ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 3).

Тобто, за матеріалами справи, у той час, коли ОСОБА_1 доводив у суді, що йому місце проживання ОСОБА_27 не відоме, останній мав орендувати квартиру у тещі ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Також не залишається поза увагою суду, що рішення суду від 23 грудня 2014 року станом на 2020 рік не звернене до виконання, оскільки адреса місця реєстрації ОСОБА_27 не змінилася. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені обставини можуть свідчити про доволі близькі стосунки ОСОБА_27 з сім'єю ОСОБА_15 .

Відповідно до відомостей з ДРФОПП інформація про доходи ОСОБА_27 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_20 , взагалі відсутня, тобто не зафіксовано здійснення ним жодної діяльності, за результатом якої він би отримував дохід в України (т. 8 а.с. 44-45, 48).

Окрім цього, відповідно до постанов Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2014 року у справі №522/17403/14-п та Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2018 року у справі № 521/192/18 судами розглядались матеріали про притягнення ОСОБА_11 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_14 та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП (т. 8 а.с. 13-15)

Судом встановлено, що на підставі ухвали Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року у справі № 505/3515/14-ц ОСОБА_3 набула право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі: теплицю загальною площею 1446,4 кв.м. літ. «М»; убиральню літ. «Т»; яму вигрібну літ.«І», розташовану за адресою: АДРЕСА_21 , ( т. 7 а.с. 34).

Зазначене нерухоме майно було предметом договорів оренди, укладених між ОСОБА_29 та ОСОБА_3 :

від 06 жовтня 2014 року, період оренди 24 місяці, орендна плата - 2300 доларів США за місяць;

від 05 січня 2015 року, період оренди 24 місяці, орендна плата - 1500 доларів США за місяць;

від 11 січня 2016 року, період оренди 24 місяці, орендна плата - 1400 доларів США за місяць;

від 15 січня 2018 року, період оренди 24 місяці, орендна плата - 1400 доларів США за місяць;

від 03 січня 2020 року, період оренди 24 місяці, орендна плата - 1400 доларів США за місяць.

Загальна сума орендної плати за вказаними договорами становила 125 700 доларів США (т. 7 а.с.148-177).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять докази, які свідчать про те, що ОСОБА_29 є батьком чоловіка онучки ОСОБА_3 - ОСОБА_30 (т. 7 а.с. 141, 209, т. 8 а.с. 48, 95-97).

Окрім цього, з 31 жовтня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_29 є співорендарями земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_22 для розміщення та обслуговування нежитлової будівлі (т. 4 а.с. 33).

Відповідно до відомостей з ДРФОПП ОСОБА_29 (РНОКПП НОМЕР_21 ) отримував доходи як фізична особа-підприємець, загальна сума яких за період з 2014 року по 2022 рік - період дії договорів оренди теплиці, становила 7 093 096,24 грн (т. 8 а.с. 48).

За умовами договорів оренди, сторонами у яких є ОСОБА_3 та ОСОБА_29 , загальна сума отриманого доходу може складати приблизно 3 042 378 грн, якщо взяти для обрахунку курс долара США до гривні станом на дату укладення відповідного договору (2300 доларів США*12,94*3 + 1500 доларів США *21,13*12 + 1400 доларів США *23,5*24 + 1400 доларів США *28,57*24 + 1400 доларів США *24,5*24).

Враховуючи, що договори оренди укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_29 у період з 2014 по 2020 роки, колегія суддів доходить висновку, що доходи ОСОБА_3 за цей період підприємницької діяльності щодо оренди нерухомого майна відображені у відомостях ДРФОПП та вже враховані судом.

У той же час, надані лише договори оренди на доведення того, що ОСОБА_3 отримувала певний дохід від здачі в оренду ОСОБА_29 теплиць, не є належними та достатніми доказами для підтвердження позиції відповідача про отримання за цими договорами певного доходу.

У судовому засіданні сторона відповідача також посилалася на те, що 15 лютого 2012 року ОСОБА_3 отримала безповоротні позики, на підтвердження чого надано до суду копії:

розписки від 15 лютого 2012 року, написаної власноруч, за змістом якої ОСОБА_3 отримала від свого сина ОСОБА_14 безповоротно кошти в сумі 20 000 доларів для розвитку бізнесу. Гроші їй передані у присутності ОСОБА_1 (т. 7 а.с. 209);

розписки від 15 лютого 2012 року, написаної власноруч, за змістом якої ОСОБА_3 отримала від свого зятя ОСОБА_1 безповоротно кошти в сумі 35 000 доларів для розвитку бізнесу. Гроші їй передані у присутності ОСОБА_14 (т. 7 а.с. 210).

На виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2025 року суду надані оригінали таких розписок.

Проте такі доводи відповідачів колегія суддів оцінює критично з таких підстав.

Так, за матеріалами справи встановлено, що з 04 лютого 1989 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, тому їх доходи станом на 15 лютого 2012 року є спільною сумісною власністю подружжя (ст. 60 СК України) .

Так, за період з 2000 року до 2011 року дохід ОСОБА_1 складав 467 509, 51 грн, за 2012 рік - 266303,19 грн, тобто середній арифметичний дохід за місяць у 2012 році склав 22 192 грн(266303,19 грн/12). За період з 1998 року по 2011 рік дохід ОСОБА_2 складав 460 224,52 грн. За 2012 рік - 66 504,79 грн, тобто середній арифметичний дохід за місяць у 2012 році склав 5542 грн(66 504,79 грн/12 (т. 2 а.с. 100).

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду у Одеській області від 26 липня 2024 року № 1500-0404-5/115384. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_22 ) розмір виплаченої пенсії у період листопада 2011 року (початок виплати) по лютий 2012 року склав 10 231,55 грн (т. 2 а.с. 128).

Отже, сукупний дохід подружжя ОСОБА_15 у період з 1998 року по лютий 2012 року складав 965 699,58 грн

У той же час ОСОБА_1 у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держава або місцевого самоврядування, за 2015 рік у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» задекларував автомобіль марки та моделі Тoyota Camry, 2011 року випуску, власником якого зазначив себе, дата набуття права: 10 лютого 2012 року, вартість на дату набуття: 321 000 грн, а також - автомобіль марки та моделі MAZDA CX7, 2007 р.в., власником якого зазначив ОСОБА_2 , дата набуття 05 січня 2008 року, вартість набуття 200 000 грн, у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» відомості відсутні (т. 8 а.с. 48).

Тобто, враховуючи витрати на придбання транспортних засобів на загальну суму 521 000 грн, а також поточні витрати на життєзабезпечення сім'ї протягом 15 років (1998- 2012 роки), зокрема на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання продуктів харчування, одягу, ліків, утримання та виховання дітей, тощо, а також те, що автомобіль марки та моделі Тoyota Camry був набутий ОСОБА_1 у власність за 5 днів до складання ОСОБА_3 розписки про отримання позики від ОСОБА_1 , колегія суддів ставить під сумнів фінансову спроможність ОСОБА_1 надати 15 лютого 2012 року ОСОБА_3 позику у розмірі 35 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15 лютого 2012 року склала 279 650 грн (965699,58 грн - 521 000 грн - 279 650грн = 165049,58 грн).

Отже, на переконання колегії суддів розписка від 15 лютого 2012 року про отримання ОСОБА_3 позики від свого зятя ОСОБА_1 в сумі 35 000 доларів США є недостовірним доказом.

Щодо отриманої ОСОБА_3 15 лютого 2012 року позики від ОСОБА_14 у сумі 20 000 доларів США колегією суддів враховано таке.

06 квітня 2012 року між ОСОБА_3 (надалі - Позикодавець) та ОСОБА_12 (надалі - Позичальник) укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й. за реєстровим № 888, за умовами якого: Позикодавець передала у власність Позичальника кошти в розмірі 160 000 грн, що станом на 06 квітня 2012 року еквівалентно 20 000 доларів США (п.1); зазначену суму грошей Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві готівкою у строк до 06 квітня 2014 року (п. 2); позика вважається повернутою в момент передання Позичальником Позикодавцеві грошей готівкою. Факт підтвердження позики має бути підтверджено письмовою заявою Позикодавця про виконання умов цього договору та про відсутність будь-яких претензій стосовно виконання Позичальником умов цього договору. У разі відмови Позикодавця прийняти гроші Позичальник має право внести суму в депозит (п. 5) (т. 3 а.с. 179-180, т. 7 а.с. 115-116).

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_12 за договором позики від 06 квітня 2012 року № 888, між ОСОБА_3 (надалі - Іпотекодержатель) та ОСОБА_12 (надалі - Іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Одеської області Сівун Ф.Й. за реєстровим № 890, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_23 (п. 1.1, 1.2) (т. 3 а.с. 181-184, т. 7 а.с. 117-120).

У судовому засіданні представник відповідачів не заперечувала, що отримані від ОСОБА_14 кошти ОСОБА_3 могла надати у позику ОСОБА_12 . Водночас, якщо реально виконувались договори оренди нерухомого майна, які досліджені судом вище, сукупний дохід ОСОБА_3 від оренди квартир станом на 01 лютого 2012 року мав становити 162 000 доларів США.

У той же час встановлено, що ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06 жовтня 2014 року у справі № 505/3515/14-ц визнано мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_12 про стягнення коштів за договором позики.

З мотивувальної частини судового рішення встановлено, що 17 квітня 2012 року відповідач позичив у ОСОБА_3 138 000,00 доларів США, які зобов'язувався повернути до 03 травня 2013 року. За результатом розгляду справи судом визнана мирова угода, за умовами якої відповідач ОСОБА_12 відмовляється від права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі: теплицю загальною площею 1446,4 кв.м. літ. «М»; убиральню літ. «Т»; яму вигрібну літ. «І», розташованих за адресою: АДРЕСА_21 , яка згідно з рішенням Котовського міськрайонного суду від 22 липня 2009 року у справі № 2-1502/2009 та договору про виділення часток у спільній сумісній власності на нежитлову будівлю від 01 жовтня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Котовського міського нотаріального округу Крисюк Л.В. за реєстровим № 1910, належна відповідачу, і доручає в рахунок погашення суми боргу звернути стягнення на вищевказані приміщення, безкоштовно передавши їх у власність позивачу ОСОБА_3 для володіння, розпорядження та користування; а позивач ОСОБА_3 відмовляється від позовних вимог до відповідача про стягнення 138 000 доларів США боргу за договором позики, шляхом звернення стягнення на 1/2 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_21 в рахунок виконання відповідачем зобов'язання за договором позики; відповідач ОСОБА_12 визнає, що його заборгованість перед ОСОБА_3 на момент укладення цієї мирової угоди відповідає доказам, які викладені в матеріалах судової справи та становить 138000,00 доларів США. Зазначене судове рішення міститься на CD-диску, що є додатком до листа НАЗК від 15 листопада 2024 року № 281-03/86791-24 ( т. 7 а.с. 53).

Отже, у квітні 2012 року ОСОБА_3 надала позику ОСОБА_12 на загальну суму 158 000 доларів США, із яких позика у сумі 138 000 доларів США була їй повернена у 2014 році не у готівковій формі, а шляхом передачі у власність нерухомого майна (т. 7 а.с. 34). Докази про виконання умов договору позики від 06 квітня 2012 року про повернення до 06 квітня 2014 року позики в сумі 20 000 доларів США у матеріалах справи відсутні.

Не залишається поза увагою суду те, що у поясненнях ОСОБА_3 , наданих 11 листопада 2024 року на запит НАЗК, остання не повідомляла про отримання позик від ОСОБА_14 та ОСОБА_1 і лише у відзиві стороною відповідачів повідомлено про такі обставини та надані розписки від 15 лютого 2012 року.

Окрім цього, доводи ОСОБА_3 , зазначені у поясненнях НАЗК, про доходи від продажу будинку за 8 000 доларів США у 90-х роках, налагоджене постачання дефіцитних товарів до європейських країн, наявність статків станом на 2000 рік у виді грошових активів та цінного рухомого майна на суму 200000 доларів США не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Встановлено, що 03 березня 2021 року між ОСОБА_13 (надалі - позикодавець) та ОСОБА_3 (надалі - позичальник) укладено договір позики готівкових коштів, за умовами якого: сума позики становить 90 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 2 513 940 грн (п. 2.1); повернення позики здійснюється виключно у доларах США, а сума повернення не може бути меншою за еквівалент суми позики у доларах США. У разі, якщо за домовленістю сторін погашення позики здійснюється у гривнях, сума платежу розраховується за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день здійснення платежу. У випадку, якщо позичальник не може повернути позичені кошти, за згодою сторін він може виконати свої зобов'язання, шляхом передачі у власність позикодавця майна, еквівалентного за вартістю неповерненій сумі позики (п. 2.2); позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики в строк до 30 червня 2024 (т. 7 а.с. 124-126).

До відзиву стороною відповідача долучено копію розписки від 03 березня 2021 року, написаної власноруч, за змістом якої ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_13 кошти у сумі 90 000 доларів США на підставі договору позики від 03 березня 2021 року (т. 7 а.с. 124-126).

Відповідно до заяви ОСОБА_13 від 21 серпня 2024 року, справжність підпису якого засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим № 5608, ОСОБА_13 підтвердив факт отримання від ОСОБА_3 коштів у повному обсязі як розрахунок за договором позики готівкових коштів, укладеним між ними в простій письмовій формі 03 березня 2021 року. Свій примірник договору позики готівкових коштів від 03 березня 2021 року ОСОБА_13 передав ОСОБА_3 , що є свідченням повного виконання нею як позичальником свого зобов'язання за договором (т. 7 а.с. 128).

Під час допиту свідок ОСОБА_13 повідомив, що фактично повернення коштів за договором позики не відбулося, натомість було укладено між ОСОБА_3 та його тестем - ОСОБА_8 договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_24 .

Так дійсно, у матеріалах справи є копія договору купівлі продажу від 21 серпня 2024 року, за умовами якого ОСОБА_3 продано ОСОБА_8 квартиру за адресою: АДРЕСА_24 за ціною 3 320 000 грн. Однак текст договору не містить застереження про те, що квартира відчужується в рахунок виконання зобов'язань по договору позики. Навпаки, в п. 2.1. договору зазначено, що кошти передані покупцем продавцю повністю (т. 2 а.с. 155-156).

У той же час, відповідно до відомостей ДФСПП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_23 ) за період з 1998 по 2022 рік видано дохід в сумі 347 203 грн (т. 4 а.с. 53).

Враховуючи показання свідка ОСОБА_13 , у судовому засіданні встановлені обставини, які свідчать про те, що факти, які відображені у заяві ОСОБА_13 від 21 серпня 2024 року про отримання від ОСОБА_3 коштів у повному обсязі як розрахунок за договором позики готівкових коштів від 03 березня 2021 року не відповідють дійсності.

Отже, лише показання свідка ОСОБА_13 не є достатніми та переконливими доказами для встановлення реального виконання умов договору позики готівкових коштів від 03 березня 2021 року як з боку позикодавця ОСОБА_13 , так і позичальника ОСОБА_3 .

Також не залишається поза увагою суду, що на виконання ухвали суду оригінал договору позики від 03 березня 2021 року стороною відповідачів не надано, тому з огляду на вимоги ст. 95 ЦПК України цей доказ не може бути взятий до уваги.

Також колегія суддів враховує, що свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , а також інші контрагенти за договорами, які надані представником ОСОБА_3 до відзиву, а саме: ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , хоча і не перебувають у прямих родинних стосунках із відповідачами, але підтримують доволі близькі та тривалі стосунки, що підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів та дає підстави для небезпідставного висновку, що зазначені особи є зацікавленими щодо результатів розгляду цієї справи.

При визначенні майнового стану ОСОБА_3 для придбання двох квартир та автомобіля, суд також враховує, що у додаткових поясненнях НАЗК ОСОБА_3 зазначила, що у неї у власності перебували транспортні засоби: Opel Kadet придбано 09 жовтня 2001 року, продано - 11 листопада 2014 року; ВАЗ-2110 придбано 12 листопада 2004 року, продано - 15 жовтня 2010 року; Mercedes E-class придбано 14 серпня 2013 року, продано - 13 липня 2017 року; BMW X1 придбано 17 січня 2017 року, продано - 21 липня 2021 року; Toyota RAV-4 hybrid придбано 11 серпня 2021 року, продано - 04 червня 2024 року. У той же час, докази, які б підтверджували факти володіння ОСОБА_3 певними транспортними засобами та їх вартість, надані суду лише щодо Toyota RAV-4 hybrid (т. 3 а.с. 189).

Також колегія суддів враховує, що 17 липня 2004 року на підставі договору купівлі продажу за № 3717 ОСОБА_3 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , а 19 грудня 2006 року на підставі договору купівлі продажу за № 4525 ОСОБА_3 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_4 (т. 4 а.с. 35, 41).

16 березня 2020 року Власова подарувала належні їй квартири: ОСОБА_2 - за адресою: АДРЕСА_5 , а ОСОБА_4 - за адресою: АДРЕСА_4 (т. 4 а.с. 39-42).

Тобто, ОСОБА_3 за життя мала як доходи, так і витрати, у тому числі на придбання дороговартісного майна.

Представником відповідачів надано висновок спеціаліста щодо дослідження доходів та витрат, отриманих фізичними особами ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 1996 по 2021 роки (включно), складений 26 березня 2025 року ТОВ «Аудиторська компанія «ПРО ВЕРО» (т. 8 а.с. 136-147).

Колегія суддів звертає увагу, що на дослідження спеціалісту стороною відповідачів надані ті ж самі докази, які містяться в матеріалах справи, тобто досліджені у судовому засіданні, та яким оцінка надана судом у сукупності з іншими доказами у справі.

03 квітня 2025 року укладено договір № 878/04-25 між ОСОБА_4 та Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, за умовами якого експертна установа бере на себе проведення експертизи № 3030/25-72 згідно зі зверненням ОСОБА_4 відповідно до профілю діяльності інституту (т. 8 а.с. 133-135).

У той же час, текст звернення ОСОБА_4 до експертної установи суду не надано. У судовому засіданні представник відповідачів повідомила, що експерт мав перевірити правильність висновку спеціаліста. Однак, станом на 18 червня 2023 року (дата переходу суду до стадії ухвалення судового рішення) висновок експерта суду не надано, орієнтовні строки отримання цього доказу адвокат повідомити не змогла.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 2 ст. 74 ЦПК України допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок спеціаліста не є допустимим доказом у цій справі, тому не бере його до уваги (ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, за результатом оцінки у сукупності доказів, наданих представником відповідача, а саме: договорів оренди нерухомого майна та договорів позик, колегія суддів доходить висновку, що лише наявність таких договорів не свідчить про реальність їх виконання. У той же час, сумніви щодо цього підтверджуються сукупністю інших доказів, наявних у матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неспроможними доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що станом на липень-серпень 2021 року вона мала статки для придбання двох квартир та автомобіля загальною вартістю 6 115 450 грн.

Також суд за результатом дослідження матеріалів справи встановив, що відповідно до виправлених щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за 2020 рік, у розділі 12 «Грошові активи» задекларовано: належні ОСОБА_1 готівкові кошти: 900 000 грн, 5 000 євро, та кошти на банківських рахунках - 34 708 грн, а також належні ОСОБА_2 готівкові кошти: 750 000 грн, 15 000 доларів США, та кошти на рахунках у банку - 55 195грн (т. 2 а.с. 1-5, 10-14).

Отже, загальна сума грошових активів подружжя ОСОБА_15 станом на 31 грудня 2020 року склала 2 337 720 грн (1 739 903 грн + 15 000 доларів США (за курсом НБУ - 424 119 грн) + 5 000 євро (за курсом НБУ 173 698 грн).

За відомостями з ДРФОПП щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_22 ) у період з січня по липень 2021 року сума нарахованого доходу становила 210 133,97 грн (у тому числі сума утриманого податку 28 924,12 грн) (т. 2 а.с. 101-102).

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду у Одеській області від 26 липня 2024 року № 1500-0404-5/115384 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_22 ) у період з січня по липень 2021 року отримав пенсійні виплати в сумі 45 500,25 грн (т. 2 а.с. 128-131).

Таким чином сукупний дохід ОСОБА_1 у період з січня по липень 2021 року складав 255 634,22 грн, складовими якого є: нарахована заробітна плата у розмірі 210 133,97 грн (у тому числі сума утриманого податку) (181 209,85 грн + 28 924,12 грн), пенсія - 45 500,25 грн.

Відповідно до відомостей з ДРФОПП щодо ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_24 ) у період з січня по липень 2021 року сума нарахованого доходу становила 140 836,42 грн (у тому числі сума податку) (т. 2 а.с. 102-104).

Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду у Одеській області від 26 липня 2024 року № 1500-0404-5/115381 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_24 ) у період з січня по липень 2021 року сплачено пенсії в сумі 43 698,67 грн (т. 2 а.с. 132-135).

Таким чином сукупний дохід ОСОБА_2 у період з січня по липень 2021 року складав 184 535,09 грн, складовими якого є: нарахований дохід у розмірі 140 836,42 грн (у тому числі сума утриманого податку), пенсія - 43 698,67 грн.

Отже сукупний дохід подружжя ОСОБА_15 у період з січня по липень 2021 року складав 440 169,31 грн.

Водночас, відповідно до виписок з банківських рахунків за період з 01 січня 2021 року по 24 липня 2021 року, відкритих в АТ «Райффайзен Банк», ОСОБА_1 здійснив видаткові платежі на суму 158 918,54 грн, ОСОБА_2 - 118 788,14 грн, а відкритих в АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 здійснив видаткові платежі на суму 42 201,60 грн, ОСОБА_2 - 29 620,75 грн, що підтверджуються відомостями про рух коштів по рахункам, які містяться на CD-диску, що є додатком до листа НАЗК від 15 листопада 2024 року № 281-03/86791-24 (т. 4 а.с. 53).

Таким чином загальна сума видатків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 01 січня 2021 року по 24 липня 2021 року становила 349 529,03 грн.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що різниця між вартістю активу - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 2 380 000 грн, та законними доходами осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 2 289 359,72 грн (дохід 440 169,31грн - витрати 349 529,03 грн - вартість активу 2 380 000 грн).

У той же час, відповідно до щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за 2021 рік, станом на 31 грудня 2021 року, у розділі 12 «Грошові активи» задекларовано належні ОСОБА_1 готівкові кошти 960 000 грн, 7 000 євро, та кошти, розміщені на банківських рахунках, - 31 708 грн, та належні ОСОБА_2 готівкові кошти 750 000 грн, 15 000 доларів США, та кошти, розміщені на банківських рахунках, - 15 976 грн (т. 2 а.с. 6-9, 15- 18).

Загальна сума грошових активів подружжя ОСОБА_15 станом на 31 грудня 2021 року склала 2 383 315 грн (1 757 684 грн ( 960 000 грн + 31708 грн + 750 000 грн + 15976 грн) + 15 000 доларів США (за курсом НБУ- 409 173 грн) + 7 000 євро (за курсом НБУ - 216 458 грн).

Тобто, станом на 31 грудня 2021 року сума грошових активів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порівняно із станом на 31 грудня 2020 року збільшилась на 45 595 грн (2 383 315 грн - 2 337 720 грн).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що загального законного доходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 24 липня 2021 року не вистачало для придбання активу у виді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 2 380 000 грн.

Судом встановлено, що відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_4 за 2020 рік, у розділі 12 «Грошові активи» задекларовано належні йому готівкові кошти 23 500 доларів США, 250 000 грн, 15 000 євро, та кошти, розміщені на банківських рахунках, - 5 938 грн, а також належні дружині - ОСОБА_7 готівкові кошти 50 000 грн, 22 000 доларів США, та кошти на рахунках банку - 2 623 грн (т. 2 а.с.19-23).

Загальна сума грошових активів подружжя ОСОБА_15 станом на 31 грудня 2020 року склала 2 116 143, 30 грн (308 561 грн (250 000 грн + 50 000 грн + 5 938 грн +2 623 грн) + 45 500 доларів США (за курсом НБУ-1 286 494,30 грн) + 15 000 євро (за курсом НБУ - 521 094 грн).

Відповідно до відомостей з ДРФОПП щодо ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_25 ) у період з січня по серпень 2021 року сума нарахованого доходу становила 450 424,66 грн (у тому числі сума утриманого податку 67 614,88 грн), а щодо ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_25 ) - 84 954,68 грн (у тому числі сума утриманого податку) (т. 2 а.с. 104-114).

Отже сукупний дохід ОСОБА_4 та його дружини у період з січня по серпень 2021 року складав 535 379,34 грн.

У той же час, за період з 01 січня 2021 року по 30 серпня 2021 року з банківського рахунку ОСОБА_4 , відкритого в АТ КБ «Універсал Банк», здійснено видаткові операції на суму 547 295,25 грн, а з банківських рахунків ОСОБА_7 , відкритих в АТ КБ «Приватбанк», на суму 132 583,52 грн, що підтверджуються відомостями про рух коштів по рахункам, які містяться на CD-диску, що є додатком до листа НАЗК від 15 листопада 2024 року № 281-03/86791-24 (т. 4 а.с. 53).

Таким чином загальна сума видатків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за період з 01 січня 2021 року по 30 серпня 2021 року становила 679 878,77 грн.

Судом встановлено, що 06 вересня 2024 року ОСОБА_4 через персональний електронний кабінет Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування надіслав повідомлення про самостійно виявлені помилки в щорічних деклараціях за 2021-2023 року, серед іншого зазначив, що протягом 2021 року його сім'єю здійснено побутові витрати на суму 7 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31 грудня 2021 року еквівалентно 204 586,5 грн, які помилково не відображено ним у декларації за 2021 рік, шляхом зменшення готівки на цю суму (т. 2 а.с. 38).

Так, різниця між вартістю активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - ОСОБА_4 та членів його сім'ї становить 3 879 949,43 грн (доходи 535 379,34 грн - витрати 679 878,77 грн - вартість квартири 3 085 450 грн - вартість автомобіля 650 000 грн).

У той же час, відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_4 за 2021 рік, у розділі 12 «Грошові активи» задекларовані належні йому готівкові кошти 28 500 доларів США, 15 000 євро та кошти на рахунках у банку - 31 580 грн, а також належні ОСОБА_7 готівкові кошти 24 000 доларів США та кошти, розміщені на банківських рахунках, - 3 249 грн (т. 2 а.с. 24-27).

Тобто, загальна сума грошових активів ОСОБА_4 та його дружини станом на 31 грудня 2021 року склала 1 930 773,5 грн (34 829 грн + 52 500 доларів США (за курсом НБУ 1 432 105,50 грн) + 15 000 євро (за курсом НБУ 463 839 грн), отже порівняно із станом на 31 грудня 2020 року зменшилась на 185 369,80 грн.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_4 не мав можливості за рахунок законних доходів придбати 11 серпня 2021 року автомобіль марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , вартістю 650 000 грн, та 30 серпня 2021 року квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 3 085 450 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи позивача є більш переконливими порівняно з сукупністю доказів сторони відповідачів, та дійшла висновку, що

майновий стан ОСОБА_3 не надавав їй можливості придбати:

24 липня 2021 року квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 2 380 000 грн;

11 серпня 2021 року автомобіль марки та моделі «Toyota Rav-4 Hybrid», 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , вартістю 650 000 грн,

та 30 серпня 2021 року квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 3 085 450 грн,

а, враховуючи встановлений за результатом розгляду справи зв'язок суб'єктів декларування з цими активами, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 з автомобілем марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, та квартирою за адресою: АДРЕСА_2 ,

слід вважати доведеним, що ОСОБА_3 придбала ці активи за дорученням суб'єктів декларування: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які могли прямо вчиняти щодо відповідних активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, тому наявні правові підстави для визнання цих активів необґрунтованими у розумінні ст. 291 ЦПК України.

Також відповідно до листа НАЗК від 15 листопада 2024 року до заступника Генерального прокурора-керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури перші запити в рамках моніторингу способу життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були направлені ще в липні 2024 року (т. 4 а.с. 6).

У судовому засіданні встановлено, що 20 серпня 2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_31 , укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назаровою О.С. за реєстровим № 707, за умовами якого ОСОБА_3 продала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 3 910 000 грн (т. 2 а.с. 153-154).

Також встановлено, що 21 серпня 2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за № 5606, за умовами якого ОСОБА_3 продала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною 3 320 000 грн (т. 2 а.с. 155-156).

Окрім цього, 04 червня 2024 року на підставі договору, укладеного в ТСЦ 8048 за № 8048/2024/4655986, ОСОБА_3 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_4 , продала автомобіль марки та моделі Toyota Rav-4 Hybrid, 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_32 . Згідно п. 3 цього договору ціна транспортного засобу склала 1 476 000 грн (т. 3 а.с. 21-33).

Тобто, від реалізації активів, стосовно яких суд дійшов висновку про визнання їх необґрунтованими, отримано дохід:

з продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1 530 000 грн ( ціна продажу 3 910 000 грн - ціна придбання 2 380 000грн);

з продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 234 550 грн ( ціна продажу 3 320 000 грн - ціна придбання 3 085 450грн);

та з продажу транспортного засобу у розмірі 826 000 грн ( ціна продажу 1 476 000 грн - ціна придбання 650 000грн),

тому в силу ч. 2 ст. 290 ЦПК України щодо таких доходів може бути пред'явлено позов про визнання необґрунтованими активи та стягнення їх в дохід держави.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 ЦПК України активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов'язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів. Стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, або інших активів відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Як встановлено вище, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 після набуття необґрунтованих активів у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, відчужили їх на користь інших осіб за цінами вищими ніж під час набуття, тому колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідачів вартість необґрунтованих активів на день їх придбання та доходу, отриманого від їх реалізації (відчуження).

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

З огляду на ухвалення рішення про задоволення позовів не підлягають скасуванню заходи їх забезпечення:

- арешт, накладений на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року у справі № 991/1733/25 на інші активи, які відповідають вартості спірних активів, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 135,1 кв. м, реєстраційний номер: 2055227151101, власник - ОСОБА_2 , та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_11 , загальною площею 284,6 кв. м, реєстраційний номер: 2970073451120, власник - ОСОБА_1 ;

- та арешт, накладений на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 991/1740/25 на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 76,6 кв.м, реєстраційний номер: 2055184880000, власник - ОСОБА_4 (т. 4 а.с. 44-51).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, є розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, а також висновок суду щодо позовних вимог, підстави для ухвалення рішення про розподіл між сторонами судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-82, 89, 95, 259, 263-265, 273, 290-292 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки Ігоря Володимировича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави

Визнати необґрунтованими активи на суму 3 910 000 грн, а саме:

квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , придбану 24 липня 2021 року за 2 380 000 грн та продану 20 серпня 2024 року за 3 910 000 грн;

дохід, отриманий від цього активу (його реалізації) - 1 530 000 грн;

стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_26 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_24 ) в рівних частинах 3 910 000 грн - вартість необґрунтованого активу (2 380 000 грн) та дохід, отриманий від цього активу (його реалізації) (1 530 000 грн).

Задовольнити позов Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кожем'яки Ігоря Володимировича до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Визнати необґрунтованими активи на суму 4 796 000 грн, а саме:

квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , придбану 30 серпня 2021 року за 3 085 450 грн та продану 21 серпня 2024 року за 3 320 000 грн та дохід, отриманий від цього активу (його реалізації) - 234 550 грн;

транспортний засіб - автомобіль марки та моделі TOYOTA RAV-4 HYBRID, 2018 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , придбаний 11 серпня 2021 року за 650 000 грн та проданий 04 червня 2024 року за 1 476 000 грн та дохід, отриманий від цього активу (його реалізації) - 826 000 грн;

стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_25 ) 4 796 000 грн - вартість необґрунтованих активів (3 085 450 грн і 650 000 грн) та дохід, отриманий від цих активів (їх реалізації) (234 550 грн і 826 000 грн).

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач: Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, буд. 17, ідентифікаційний код юридичної особи 45252419).

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_25 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_26 , РНОКПП НОМЕР_22 , паспорт: НОМЕР_27 , виданий 26 грудня 1995 року Котовським МРВ УМВС України в Одеській області.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_27 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_26 , РНОКПП НОМЕР_24 , паспорт: НОМЕР_28 , виданий 12 травня 1996 року Котовським МРВ УМВС України в Одеській області.

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_27 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_28 , РНОКПП НОМЕР_25 , паспорт: НОМЕР_29 , виданий 12 липня 2005 року Котовським МРВ УМВС України в Одеській області.

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації та місця проживання: АДРЕСА_29 , РНОКПП НОМЕР_12 , паспорт: НОМЕР_30 , виданий 18 квітня 1997 року Котовським МРВ УМВС України в Одеській області.

Повне судове рішення буде складено 30 червня 2025 року.

Головуючий суддя Н. В. Мовчан

Судді О. Я. Саландяк

К. О. Сікора