Провадження № 11-кп/821/454/25 Справа № 705/1195/25 Категорія: ст. 537 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
23 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 березня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про приведення вироку Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року у відповідність та зменшення призначеного покарання.
Засуджений ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про приведення вироку у відповідність у зв'язку із декриміналізацією вчинених діянь та просив зменшити покарання призначене за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.12.2022, за яким він відбуває покарання за яким засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України.
25 березня 2025 року ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції встановив, що є підстави для декриміналізації діянь, що полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час вчинення такого діяння, що у даному випадку на 01.01.2020 становить 2102,00 грн. (1051,00?2), та дійшов висновку, що вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.12.2022 ОСОБА_9 засуджено по трьом епізодам злочинної діяльності, які кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, караність двох із яких, що мали місце на початку травня 2020 року та 16.05.2020, усунуто законом, оскільки вартість викраденого майна не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв'язку з чим на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_9 підлягає звільненню судом від покарання в частині цього епізоду злочинної діяльності, тому є можливим приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024.
Разом із цим, оскільки засуджений ОСОБА_8 в своєму клопотанні наполягав саме на необхідності зменшення покарання, призначеного йому за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.12.2022, тому суд згідно приписів ч.3 ст.26 КПК України вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Тобто, вирішуючи подане засудженим клопотання в межах заявлених вимог щодо зменшення покарання, суд зазначав, що декриміналізація епізодів вчинених в 2020 році крадіжок не змінює загальну кваліфікацію злочинних дій ОСОБА_8 за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.12.2022, а тому не створює самостійних підстав для зміни призначеного за даним вироком покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, в зв'язку з чим таке покарання слід залишити без змін, а клопотання засудженого ОСОБА_8 без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, вважаючи її незаконною, просив скасувати через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та ухвалити нову ухвалу, якою клопотання за судженого ОСОБА_8 про приведення вироку у відповідність та звільнення від відбування за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.12.2022 покарання, задовольнити частково.
Привести вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.12.2022 щодо ОСОБА_8 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_8 від покарання, призначеного вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.12.2022 за епізодом вчинення кримінальних правопорушень, вчинених останнім на початку травня 2020 року та 16.05.2020 у зв'язку з усуненням карності вказаних діянь.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.12.2022 за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
В решті вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.12.2022 залишити без змін.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що рішення суду суперечить як змісту ч. 2 ст. 74 КК України, так і само собі.
Згідно змісту клопотання засуджений просив переглянути його особову справу в зв'язку з декриміналізацією ст. 185 КК України. в. судовому засіданні, на уточнююче запитання прокурора засуджений пояснив, що просить суд декримініналізувати злочини та зменшити строк призначеного покарання, саме тому прокурор в судовому засіданні просив клопотання засудженого задовольнити частково.
Згідно з вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від засуджений ОСОБА_8 на початку травня 2020 року викрав майно на загальну суму 1150,00 грн., що станом на день крадіжки складає суму, менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (більше 2102 грн.), 15 травня 2020 року викрав майно на загальну суму 3453,33 грн., тобто більше двох неоподатковуваних мінімуми та 16.05.2020 на загальну суму 1565,00 грн., а саме менше двох неоподаткованих мінімуми доходів громадян.
Його дії по вищевказаним трьом епізодам судом були кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадена чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 (далі - Закон № 3886-ІХ від 18.07.2024).
Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції та згідно з ч. 1 ст. 51 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП (в редакції Закону № 3886-ІХ від 18.07.2024) встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент: вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Станом на 01 січня 2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1240,50 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2020 році складала 1051 грн. (2102 грн.).
Таким чином ОСОБА_8 слід звільнити від покарання за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.12.2022 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України та п.13 ст. 537 КПК України за вчинення на початку травня 2020 повторного таємного викрадення майна ОСОБА_10 на суму 1150 грн., а також 16.05.2020 повторного таємного викрадення майна ОСОБА_10 на суму 1565 грн., так як розмір шкоди заподіяний вказаними діяннями не перевищує розмір 2-х неоподаткованих мінімумів доходів громадян, який станом на 01.01.2020 становив 2102 грн.
Оскільки правових підстав для зміни кваліфікації іншого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України не має, караність за його вчинення Законом № 3886-ІХ не усунена, а також те що за окремими епізодами злочинної покарання не призначається, то відповідно суд при розгляді клопотання про застосування Закону № 3886-ІХ у разі декриміналізації окремих епізодів злочинної діяльності, передбачених однаковою частиною статей 185 КК України та відсутністю підстав для декриміналізації інших діянь, передбачених тими ж частинами статей 185 КК України не вправі змінити розмір остаточного покарання, незалежно від кількості декриміналізованих чи недекриміналізованих діянь.
В зв'язку з викладеним покарання за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.12.2022 необхідно залишити без змін.
Згідно ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Разом з тим суд, визнавши необхідність звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання за вчинення на початку травня 2020 року та 16.05.2020 таємних викрадень майна ОСОБА_10 на суму 1150 грн. та 1565 грн., тобто за двома епізодами злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 185 КК України, не застосував ч.4 ст. 74 КК України, так як встановив, що засуджений клопотав лише про зменшення строку покарання.
При цьому суд не взяв до уваги те, що вимога зазначена в ч. 4 ст. 74 КК України носить, імперативний характер та не передбачає жодних виключень.
За таких обставин мотиви незастосування кримінального закону, який підлягав застосуванню є неналежними, недостатніми та таким, що суперечить самим собі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив її задовольнити, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положенням ст. 58 Конституції України, передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.1 п.13 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст. 539 цього кодексу, має право вирішувати питання в тому числі: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 і 3 ст. 74 Кримінального кодексу України (усунення карності діяння, за яке особа засуджена; призначення особі покарання, що перевищує санкцію нового закону знижується до максимальної межі покарання, встановленою санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч. 1 ст. 72 цього Кодексу).
Згідно п.2 ч.2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) по вирішенню питання, пов'язаного із виконанням вироку суду, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п.13 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_8 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про приведення вироку у відповідність у зв'язку з декриміналізацією вчинених діянь та зменшити строк призначеного вироком покарання.
Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.12.2022 ОСОБА_8 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.05.2023 звільнення від відбування покарання скасовано та ОСОБА_8 направлений для реального відбування покарання у виді 3 років позбавлення волі і на даний час відбуває покарання в державній установі «Старобабанівська виправна колонія № 92» за цим вироком.
Згідно з вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.12.2022 ОСОБА_8 засуджений за те, що на початку травня 2020 року викрав майно на загальну суму 1150,00 грн., що станом на день крадіжки складає суму, менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (більше 2102 грн.), 15 травня 2020 року викрав майно на загальну суму 3453,33 грн., тобто більше двох неоподатковуваних мінімуми та 16.05.2020 на загальну суму 1565,00 грн., а саме менше двох неоподаткованих мінімуми доходів громадян.
Його дії по вищевказаним трьом епізодам судом були кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 (далі - Закон № 3886-IX від 18.07.2024).
Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції та згідно з ч. 1 ст. 51 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП (в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024) встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому Законом на 01 січня звітного податкового року.
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1051,00 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2020 році складала 1051,00 грн. (2102?50%).
Частиною 2 статті 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно приписів ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким Законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, ОСОБА_8 засуджений за вчинення 3 епізодів крадіжки, вчинених в 2020 році, вартість викраденого по двом епізодам: на початку травня 2020 становить 1150 грн., від 16.05.2020 - 1565 грн.
Отже, за наведених обставин, а також з урахуванням положень 58 Конституції України та ст. 5 КК України, ОСОБА_8 вчинив 2 епізоди крадіжки, за що ст. 51 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Разом з тим, суд першої інстанції, визнавши необхідність звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання за вчинення двох епізодів крадіжки на початку травня 2020 року та 16.05.2020, положень ч. 2 ст. 74 КК України не застосував, так як встановив, що засуджений у своєму клопотанні просить зменшити призначене покарання.
Судом першої інстанції залишено поза увагою, що норма закріплена в ч. 2 ст. 74 КК України носить імперативний характер та не передбачає жодних виключень, а тому підлягає обов'язковому застосуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення, судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що підлягає виправленню апеляційним судом, шляхом скасування ухвали суду від 01.12.2022, відповідно до ст. 409 КПК України, з ухваленням нової ухвали, якою клопотання засудженого ОСОБА_8 про приведення у відповідність та звільнення від відбування покарання за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України, задовольнити частково. Привести вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024. Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , засудженого вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року за епізодами кримінальних правопорушень, вчинених останнім на початку травня 2020 року та 16.05.2020, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Уважати ОСОБА_8 засудженим за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі. У решті вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року залишити без змін.
На думку колегії суддів, зменшення обсягу обвинувачення не впливає на призначене ОСОБА_8 судом покарання, яке є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, адже відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Керуючись ст. 5, 74 КК України, ст. 404, п. 4 ч. 1 ст. 407, ст. 409, 418, 419, 537 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 березня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про приведення вироку Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року у відповідність та зменшення призначеного покарання, скасувати.
Ухвалити нову ухвалу, якою клопотання засудженого ОСОБА_8 про приведення у відповідність та звільнення від відбування покарання за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України, задовольнити частково.
Привести вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , засудженого вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року за епізодами кримінальних правопорушень, вчинених останнім на початку травня 2020 року та 16.05.2020, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Уважати ОСОБА_8 засудженим за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
У решті вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді