Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/6408/25
01 липня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна,-
Адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.11.2016 у справі №761/41174/16-к в рамках кримінального провадження №12016100100014388 від 11.11.2016 на майно, іпотекодержателем якого є ОСОБА_4 , а саме:
- на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992763880000).
В обґрунтування поданого клопотання заявник вказує на те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва по справі №761/41174/16-к від 24.11.2016 на зазначену вище квартиру було накладено арешт в межах кримінального провадження №12016100100014388 від 11.11.2016.
Представником ОСОБА_4 було направлено запит до Подільського УП ГУНП у м. Києві щодо стану досудового розслідування вказаного кримінального провадження, на що було отримано відповідь Подільського УП ГУНП у м. Києві №144314-2024 від 16.08.2024 про те, що у провадженні Подільського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12016100060003901 від 03.06.2016, досудове розслідування у якому на даний час триває.
Заявник вказує, що арешт майна, іпотекодержателем якого є ОСОБА_4 , є незаконним, оскільки арешт на вказану квартиру було накладено ще у 2016 році, у кримінальному провадженні не здійснюються слідчі або розшукові дії, що прямо свідчить про відсутність її актуального доказового значення. Натомість, на підставі договору іпотеки №9191 від 30.09.2016 та запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №16681472 право ОСОБА_4 як іпотекодержателя є: зареєстрованим; юридично чинним; таким, що виникло раніше накладення арешту на спірне майно. Крім того, останній не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні, а арештоване майно не відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.
До початку судового засідання заявником подано заяву про розгляд клопотання без його участі.
Прокурор у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, у якому просив відмовити у задоволенні поданого клопотання.
Неявка вказаних осіб не є перешкодою для розгляду клопотання про скасування арешту майна, а тому слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд такого клопотання без їх участі.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження не здійснювалося.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що у провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12016100060003901, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24.11.2016 у справі №761/41174/16-к задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_6 , та накладено арешт на майно, іпотекодержателем якого є ОСОБА_4 , а саме:
- на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992763880000).
Як вбачається зі змісту ухвали, слідчий суддя вважав наявними підстави для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, виходячи з того, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Крім того, слідчим суддею було встановлено, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним на даній стадії кримінального провадження.
Зважаючи на доведеність існування ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на перелічене вище майно з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Разом із цим, станом на час розгляду даного клопотання представником іпотекодержателя доведено наявність правових підстав, передбачених ст. 174 КПК України, щодо скасування арешту майна, накладеного на майно, іпотекодержателем якого є ОСОБА_4 .
Так, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 не є фігурантом та не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні №12016100060003901 від 03.06.2016.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України право подавати клопотання про скасування арешту майна надається, зокрема, «іншому власнику або володільцю майна». Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя погоджується з твердженням заявника про те, що ОСОБА_4 як іпотекодержатель нерухомого майна, на яке було накладено арешт, є іншим володільцем речових прав на таке майно і який прагне усунути перешкоди у здійсненні правоможності самостійно розпоряджатись своїми правами, передбаченими Законом України «Про іпотеку», а відтак, у відповідності до ст. 174 КПК України має право на подання відповідного клопотання про скасування арешту майна.
ОСОБА_4 є володільцем (іпотекодержатель) речових прав на арештоване нерухоме майно, щодо якого накладено заборону вчиняти будь - які реєстраційні дії.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Таким чином, іпотекодержатель має право звертатися з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного в кримінальному провадженні, якщо такий арешт перешкоджає реалізації його законних прав.
Продовження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призводить до порушення прав і законних інтересів ОСОБА_4 як іпотекодержателя нерухомого майна, на яке накладено арешт, та перешкоджає добросовісному набувачу користуватись наданими законом правомочностями та є не співрозмірним втручанням у мирне володіння майном, також перешкоджає реалізації своїх прав на нерухоме майно.
Слідчий суддя приймає до уваги доводи заявника про те, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР і по теперішній час жодної процесуальної дії щодо залучення ОСОБА_4 у якості учасника кримінального провадження не проводилось, оскільки прокурором не надано доказів на спростування таких обставин.
Стороною обвинувачення не доведений той факт, що майно, на яке було накладено арешт, було набуте кримінально протиправним шляхом або отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не надано підтвердження наявності підстав продовження дії арешту майна, у зв'язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що зазначені в клопотанні доводи є обґрунтованими.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчий/прокурор зобов'язані довести необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна, актуальність цього питання.
Крім того, органом досудового розслідування не надано до суду будь-яких доказів, які б вказували на необхідність подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При цьому слідчий суддя виходить також із положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997, згідно з якими кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 11.01.2023 у справі №686/26138/18, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Враховуючи зазначене вище, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність скасування арешту, накладеного на вказане вище майно, оскільки, на думку слідчого судді, на даний час потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси іпотекодержателя ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 173, 175, 370 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.11.2016 у справі №761/41174/16-к в рамках кримінального провадження №12016100060003901 від 03.06.2016 на майно, іпотекодержателем якого є ОСОБА_4 , а саме:
- на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 992763880000).
Скасувати встановлену вказаною вище ухвалою суду заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно та будь-яким іншим органам державної реєстрації прав відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в тому числі Міністерства юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, іншим особам та органам та будь-яким іншим третім особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно) вчиняти будь-які дії, в тому числі реєстраційні, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаного майна.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1