Справа № 758/15488/24
Категорія 69
20 червня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Будзан Л.Д.,
за участі секретаря судового засідання - Лебідь О.С.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
До Подільського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому просять стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму у твердій грощовій сумі, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення даного позову і довічно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є непрацюючим пенсіонером похилого віку, інвалідом 2 групи, має ряд захворювань, її дохід складає лише пенсія по інвалідності (в розмірі пенсії за віком) 3868,62 грн, яка не дозволяє забезпечити належне лікування, оздоровлення, харчування, проживання. Вказує, що відповідач є її сином, може надавати їй допомогу, але ухиляється від свого обов'язку. Враховуючи всі свої витрати та доходи сина, вважає, що син взмозі платити аліменти в розмірі частини від доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму у твердій грошовій сумі для підтримки її матеріального стану та життя, а тому вимушена звернутися до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2024 року головуючим у справі визначено Будзан Л.Д.
Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
14 січня 2025 року засобами електронної пошти та 16 січня 2025 року засобами поштового зв'язку від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що лише сам факт непрацездатності позивача не зумовлює виникнення у відповідача обов'язку на утримання матері. Зазначає, що у позивача є у власності нерухоме майно, зокрема: земельна ділянка з кадастровим номером 1823483600:05:000:0132, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,778 га., яка розташована за адресою: Житомирська обл., Малинський р-н, с/рада Іванівська; житловий будинок загальною площею 62,9 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 62,7 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Також, земельна ділянка з кадастровим номером 1823483600:05:000:0132 перебуває в оренді ТОВ «АНТАРЕС-АГРО» на підставі договору від 06.06.2023, в результаті укладення якого позивач отримує додатковий дохід. Звертає увагу, що в житловій квартирі, де зареєстрована позивач, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , також зареєстрований відповідач ОСОБА_2 та донька позивача ОСОБА_3 , до якої відповідно не пред'явлено вимоги про стягнення аліментів на утримання матері. Більш того, відповідач разом з іншими квартиронаймачами несе витрати на утримання квартири, яка перебуває у наймі. Вказує, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік», прожитковий мінімум для осіб які витратили працездатність становить 2361 грн, разом з цим, розмір пенсії позивача складає 3868,62 грн, що є більшим ніж мінімальний прожитковий мінімум та свідчить про повне забезпечення позивача. Таким чином, вважає, що позивачем не доведено факт необхідності її матеріально забезпечення, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 18 лютого 2025 року задоволено клопотання представника відповідача та витребувано у Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві докази по справі.
Ухвалою суду від 22 травня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача та витребувано у Головного управління Державної податкової служби у місті Києві докази по справі.
Позивач у судове засідання не з'явилася, просила розгляд справи проводити без її участі, інших клопотань чи заяв до суду не подавала.
Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, просив відмовити у позові.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1973 року.
У вказаному свідоцтві про народження батьками зазначено: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 є непрацездатною особою та пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , виданим Пенсійним фондом України 14.06.2023, довічно.
Крім того, ОСОБА_1 являється інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціального експертною комісією серії 12 ААВ №773285 від 17.05.2023.
Згідно зі ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх «дітей» утримувати своїх батьків виникає на підставі сукупності наступних умов - походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення), непрацездатність матері, батька та потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Отже, зобов'язання повнолітніх «дітей» утримувати своїх батьків не виникає в разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. При цьому обов'язок повнолітніх «дітей» не пов'язується з їхньою працездатністю й можливістю надавати батькам матеріальну допомогу (це зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №212/1055/18-ц),.
У відповідності до ч. 1 ст. 204 СК України, дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними особами, зокрема, є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами .
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Таким чином, необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року надано роз'яснення, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги не є абсолютним.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК). Таким чином, право на утримання від дочки, сина - мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.
Згідно довідки про розмір призначеної і фактичної отриманої пенсії позивач ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві (Подільський район) та отримує пенсію. Сума отриманої пенсії за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 складає 121789,06 грн (пенсія складала: з січня 2022 року - 2734,82 грн, з березня 2022 року - 2834,82 грн, з січня 2023 року - 2902,56 грн, з лютого 2023 року - 3134,82 грн, з березня 2023 року - 3603,97 грн, з березня 2024 року 3868,62 грн).
Крім цього, згідно відповіді на запит №2615-2025-0004772 від 04.06.2025 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, наданої Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві, за період з січня 2022 року по грудень 2024 року ОСОБА_1 отримала й інші доходи: у серпні 2022 року отримала від Київського виплатного центру - 300 грн (соціальні виплати), у листопаді 2022 року від Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори - 6700 грн (спадщина чи дарунок від члена сім'ї 1 та 2 ступенів спорідненості), у серпні 2023 року від Київського виплатного центру - 400 грн (соціальні виплати), у серпні 2023 року від ГО «Безмежний Простір» - 3726,71 грн (додаткове благо), у вересні 2023 від Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва - 5760 грн (соціальні виплати), у жовтні 2023 року від Київського виплатного центру - 2000 грн (соціальні виплати), у травні 2024 року від Київського виплатного центру - 3500 грн (соціальні виплати), у серпні 2024 року від Київського виплатного центру - 400 грн (соціальні виплати), у вересні 2024 року від Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва - 5640 грн (соціальні виплати), у листопаді 2024 року та у грудні 2024 року від ТОВ «Антарес-Агро» - 5590 грн (надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду).
Також, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_1 у власності має: земельну ділянку з кадастровим номером 1823483600:05:000:0132, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,778 га., яка розташована за адресою: Житомирська обл., Малинський р-н, с/рада Іванівська та здається в оренду; 1/6 частку житлового будинку загальною площею 62,9 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 62,7 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно зі ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Зміст понять «непрацездатна особа» і «особа, яка потребує матеріальної допомоги» розкритий законодавцем у ст. 75 СК України.
Згідно ч. 3 ст. 75 Сімейного кодексу України непрацездатною вважається особа, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 СК України особа є такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить - 2361 грн.
Таким чином, сума нарахованої позивачу пенсії перевищує суму прожиткового мінімуму на осіб, які втратили працездатність, визначених відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Крім того, матеріалами справи підтверджено отримання позивачем доходів від використання її майна, зокрема орендної плати у розмірах, що зазначені вище.
Натомість відомості про доходи відповідача в матеріалах відсутні, клопотань про витребування такої інформації стороною позивача до суду не подавалося.
Відповідно до ст. 201 СК України визначено обов'язкові умови та підстави покладення на дітей обов'язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров'я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов'язку утримувати своїх батьків.
Відповідно до ст. 46 Конституції України кожному громадянину України держава має забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, моментом виникнення обов'язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.
Сам факт непрацездатності батьків не є безумовною підставою для виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Тобто, батьків слід визнавати такими, що потребують матеріальної допомоги. Свідченням такої потреби є отримання матір'ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому при вирішенні спору необхідно враховувати розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.
Також судом встановлено, що у позивача є ще одна повнолітня, працездатна дочка, ОСОБА_3 , до якої позовні вимоги не пред'явлено.
При цьому, відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 разом із сестрою ОСОБА_3 та позивачем та несе витрати на утримання вказаної квартири, що підтверджується долученими квитанціями.
Звертаючись до суду з позовом, з урахуванням положень статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76, ст. 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що розмір отримуваної нею пенсії та інших доходів є нижчим за розмір необхідних щомісячних витрат на ліки та харчування, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 7 ст. 141 ЦПК України, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 24.06.2025.
Суддя Леся БУДЗАН