печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25177/25-к
пр. 1-кс-22621/25
16 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою захисника підозрюваного у кримінальному провадженні № 620210000000000702 від 20.08.2021 ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 426-1 КК України,
27.05.2025 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга захисника підозрюваного у кримінальному провадженні № 620210000000000702 від 20.08.2021 ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на повідомлення ОСОБА_3 про підозру від 19.03.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Скарга мотивована тим, що в повідомленні про підозру відсутні обов'язкові ключові елементи складу інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а саме не відповідає в частині суб'єктивної сторони інкримінованого злочину, так як ОСОБА_3 , як військовослужбовець Управління державної охорони України не являється суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України, зокрема не містить встановлених органом досудового розслідування обставин та доказів цих обставин, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності ОСОБА_3 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, що свідчить про нормативну необґрунтованість, доказову непідтвердженість оскаржуваного повідомлення про підозру та невідповідність підозри п. 6 ч. 1 ст. 277, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, а тому підлягає скасуванню.
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 скаргу підтримала в повному обсязі, посилаючись на викладені в ній доводи.
Представник Державного бюро розслідувань в судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином. 13.06.2025 до суду надійшли письмові заперечення на скаргу, за підписом старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , з яких вбачається, що останній вимоги скарги не підтримує та просить відмовити в задоволенні скарги.
Вивчивши скаргу, заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення в межах заявлених вимог, приходить до наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 цього Кодексу.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України, п. 10 якої передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржено, серед іншого, повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20.08.2021 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 426-1 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України, та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 1 ст. 438 КК України.
19.03.2025 у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України, тобто в перевищенні військовою службовою особою службових повноважень, тобто умисному вчинені дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок вручення повідомлення про підозру, передбачений ст. 278 КПК України; випадки повідомлення про підозру, передбачені ст. 276 КПК України; зміст повідомлення про підозру - ст. 277 КПК України.
Аналіз зазначених норм кримінального процесуального закону дає підстави вважати, що при розгляді скарги на повідомлення про підозру підлягає з'ясуванню виключно дотримання під час повідомлення про підозру положень глави 22 КПК України.
У ході розгляду скарги слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 19.03.2025 за формою та змістом відповідає вимогам ст. 277 КПК України та містить у собі відомості, передбачені вказаною статтею, у тому числі містить зміст підозри та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , під час вручення повідомлення про підозру було дотримано вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчинення кримінального правопорушення, які давали можливість дійти висновку про ймовірну причетність ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 426-1 КК України та вручено в день його складання.
Разом із тим, перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з урахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом.
Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.
До такого висновку слідчий суддя приходить з огляду на наступне.
Так, системний аналіз положень ст. 94 КПК України дає підстави стверджувати, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка доказів, наданих слідчому судді, здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності для доведення вини чи невинуватості особи, тобто з метою вирішення обвинувачення по суті, а лише в тій мірі, щоб встановити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
До того ж, згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» від 22.05.2014, «Гюзель Ердагез проти Туреччини» від 21.10.2008, «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «K.F. проти Німеччини» від 27.11.1997, «Волох проти Польщі» від 02.11.1996 «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення (зокрема у рішеннях по справах «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» від 29.11.1988 та «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 23.10.1994).
Тобто, на стадії досудового розслідування слідчий суддя може оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх об'єму, що є достатнім для засудження особи.
Обставини вчинення підозрюваною особою конкретних дій, наявність у діях складу кримінального правопорушення, доведеність винуватості особи чи спростування цього, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового провадження кримінального провадження.
Тобто, перед слідчим суддею не ставиться питання доведеності поза розумним сумнівом вини підозрюваного ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а лише вирішується питання щодо обґрунтованості підозри.
Як встановлено в ході судового розгляду, на час повідомлення ОСОБА_3 про підозру існували достатні факти та відомості, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_3 ймовірно причетний до вчинення інкримінованого правопорушення.
Крім того, слід наголосити, що відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, що передбачені КПК України.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України (ч. 2 ст. 22 КПК України).
Доводи сторони захисту з приводу необґрунтованої підозри відносно ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а долучені докази, на переконання слідчого судді, вказують на ймовірну причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення.
Також слід зазначити, що матеріали скарги сторони захисту не містять жодного доказу щодо порушення процесуального порядку повідомлення про підозру ОСОБА_3 , та докази, долучені слідчим спростовують доводи сторони захисту, якими мотивована скарга, а тому вона не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 3, 9, 22, 26, 111, 276-279, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1