печерський районний суд міста києва
Справа № 757/2554/25-ц
Пр. № 2-245/25
29 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3555398 від 25.03.2023 року в розмірі 46 587,62 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»; сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача Паньків І.П. зазначає, що 25.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - Кредитодавець, ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 3555398 (далі - Договір), відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 16 000,00 грн., а відповідач зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. 21.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір Факторингу № 21/02/2024 (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників, строк платежу за якою настав (наявна вимога) та право грошової вимоги, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога) щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне на підставі укладених боржниками кредитних договорів. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 21/02/2024 від 21.02.2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3555398 від 25.03.2023 року у розмірі 46 587,62 грн., з яких: 7 959,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 38 627,63 грн. - заборгованість по відсоткам. ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме переказало грошові кошти на картковий рахунок відповідача. Проте ОСОБА_1 порушила умови Договору, а саме не повернула кредит та не сплатила проценти у встановлені Договором строки та порядку, у зв'язку з чим станом на 20.01.2025 року у відповідача утворилася заборгованість, яка становить 46 587,62 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2025 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В. 24.01.2025 року.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 27.01.2025 року судом було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.01.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31.03.2025 року.
21.02.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача Паньків І.П. надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність, в якій остання зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.03.2025 року, у зв'язку із неявкою відповідача, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 29.05.2025 року.
22.05.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача Паньків І.П. надійшло клопотання в якому остання просила розгляд справи здійснювати у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
В судове засідання 29.05.2025 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у позовній заяві просила розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримувала, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач про розгляд справи повідомлена належним чином, про що свідчить направлення останній судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Як визначено у ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Отже, оскільки судова повістка була направлена відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останньої, проте, конверт повернувся із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляла, то суд вважає, що судова повістка відповідачу вручена.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив відповідач не подав, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у позовній заяві.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, що 25.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3555398, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 16 000,00 грн., а відповідач зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. (а.с.26-49).
Відповідно до п. 1.4.2, якщо клієнт до 24.04.2023 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну проценту ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної системи.
21.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір Факторингу № 21/02/2024, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників, строк платежу за якою настав (наявна вимога) та право грошової вимоги, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога) щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне на підставі укладених боржниками кредитних договорів. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 21/02/2024 від 21.02.2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3555398 від 25.03.2023 року у розмірі 46 587,62 грн., з яких: 7 959,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 38 627,63 грн. - заборгованість по відсоткам. ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме переказало грошові кошти на картковий рахунок відповідача. Проте ОСОБА_1 порушила умови Договору, а саме не повернула кредит та не сплатила проценти у встановлені Договором строки та порядку, у зв'язку з чим станом на 20.01.2025 року у відповідача утворилася заборгованість, яка становить 46 587,62 грн. (а.с. 66-76).
Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 21/02/2024 від 21.02.2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 21/02/2024 від 21.02.2024 року у розмірі 46 587,62 грн., з яких: 7 959,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 38 627,63 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с. 77).
Як визначено у ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).
Стаття 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
За положеннями ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Отже, на підставі Договору факторингу № 21/02/2024 від 21.02.2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло прав кредитора у зобов'язанні, що виникло з Договору про споживчий кредит № 3555398 від 25.03.2023 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як визначено у ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
У частині ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 20.01.2025 року утворилася заборгованість, яка становить 46 587,62 грн.
Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У частині 1 ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження сплати заборгованості за кредитним договором.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд з ним погоджується. Будь-яких заперечень чи контррозрахунку відповідач не надав.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про споживчий кредит № 3555398 від 25.03.2023 року, яка становить 46 587, 62 грн., з яких: 7 959,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 38 627,63 грн. - заборгованість по відсоткам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подачу позову до Печерського районного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 810 від 10.01.2025 року (а. с. 13), які підлягають стягненню з відповідача, оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 509, 512, 514, 518, 525, 526, 527, 530, 610, 615, 629, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 133-142, 263-265, 267, 273, 274-279, 280-289, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3555398 від 25.03.2023 року у розмірі 46 587 (сорок шість тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 62 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 00 коп.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 29.05.2025 року.
Суддя І.В. Григоренко