Справа № 756/8612/25
Провадження № 2-р/756/9/25
Оболонський районний суд міста києва
26 червня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення по справі № 2-260/12 за позовом ПАТ «Банк Столиця» до ОСОБА_1 ,
Заявник звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із заявою про роз'яснення судового рішення по справі № 2-260/12 за позовом ПАТ «Банк Столиця» до ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові матеріали заяви, суд вважає за необхідне повернути заяву заявнику без розгляду, виходячи з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України)
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Разом з тим, оскільки в ст. 271 ЦПК України не визначено форму та зміст заяви про роз'яснення судового рішення, слід застосовувати аналогію закону на підставі ч. 9 ст. 10 ЦПК України, де передбачено наступне: у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, визначені у статі 183 ЦПК України.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VI ЦПК України врегульовує процесуальні питання, пов'язані з виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Норми закону щодо надіслання клопотання учасникам справи спрямовані на забезпечення прав заінтересованих осіб бути обізнаними щодо розгляду судом питань, які стосуються їх прав та враховують скорочені строки розгляду таких клопотань.
Згідно з ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно з абз. 2 ч. 2, 4 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного суду від 05.11.2020 у справі №591/1581/20.
Так, згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку.
У відповідності до положень пунктів 59, 61 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення копії заяви про роз'яснення судового рішення та доданих до неї документів іншим учасникам справи може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
Саме опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №914/1955/17).
Відтак, суд приходить до висновку, що заявником не було долучено доказів направлення заяви з додатками стороні відповідача (боржника), заявником долучені примірник заява, однак це суперечить вимогам законодавства.
Таким чином, відсутність доказів направлення заяви про роз'яснення судового рішення відповідачу (боржнику) свідчить про невиконання заявником вимог ст. 183 ЦПК України.
Невиконання вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України унеможливлює розгляд заяви у строк, встановлений ст. 271 ЦПК України.
Таким чином, неотримання учасниками справи копії заяви про роз'яснення судового рішення порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Окрім цього, відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» заяви про роз'яснення судового рішення, які подано фізичною особою підлягають оплаті судовим збором у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, натомість заявник не сплатив судовий збір та не вказує про підстави звільнення від сплати судового збору.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 271 ЦПК України, суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 №2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992, заява №12964/87).
У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955, заява №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010).
Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
При цьому повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст. 260 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення по справі № 2-260/12 за позовом ПАТ «Банк Столиця» до ОСОБА_1 - повернути без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення такої заяви без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Андрій ПУКАЛО