ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24216/24
провадження № 2/753/1856/25
"12" травня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Лузовою І. В., розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , представник позивача: ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спадковим майном шляхом виселення,
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спадковим майном - квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення.
Справа розглядається в порядку загального позовного провадження і перебуває на стадії підготовчого провадження.
14.02.2025 представник відповідачки ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву разом з клопотанням про зупинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що розгляд цієї справи неможливий до вирішення Подільським районним судом м. Києва цивільної справи № 758/9485/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем та зміну черговості одержання права на спадкування.
Представник позивачки ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання посилаючись на те, що наразі квартира належить позивачці, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину, а відтак вправі проживати у квартирі та повноцінно користуватись нею. Вказала також, що на відміну від позивачки відповідачкане є спадкоємицею померлого ОСОБА_5 , своїми діями створює перешкоди та порушує права позивачки.
Заслухавши представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання про зупинення провадження у справі з таких підстав.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом наведеної норми зупинення провадження у справі з підстав об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи зумовлює необхідність з'ясування, чи існує зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в іншій справі, та чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду у такій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Як установив суд, Подільським районним судом м. Києва з 2023 р. розглядається цивільна справа № 758/9485/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, зміну черговості одержання права на спадкування.
На обґрунтування позовних вимог у цій справі ОСОБА_4 послалась на те, що з 1991 р. і до смерті ОСОБА_5 проживала з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Весь цей період вони мешкали у спірній квартирі, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. З 2020 р. у ОСОБА_5 проявились ознаки психічного захворювання, у зв'язку з чим він став потребувати постійного догляду і сторонньої допомоги. Такий догляд і допомога надавались лише нею, а дочка спадкодавця ОСОБА_2 ні здоров'ям ні справами батька останні три роки не цікавилась. Вказала, що у травні 2023 р. подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено.
Вимоги позову у розглядуваній справі обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 після смерті батька успадкувала спірну квартиру, у яку незаконно вселилась відповідачка і стала у ній проживати, змінивши дверні замки. Такими своїми діями відповідачка унеможливлює реалізацію позивачкою належних їй прав на проживання та користування успадкованою квартирою.
Даючи оцінку пов'язаності предметів судового розгляду у зазначених справах суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
У статтях 15, 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частина друга статті 16 ЦК України визначає основні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належить відновлення становища, яке існувало до порушення права, що може знаходити свій прояв у вимогах про виселення особи з незаконно зайнятого нею приміщення.
Способом захисту цивільних прав є також визнання права, підставою для застосування якого є невизнання чи оспорення належного особі права іншою особою або відсутність у особи документів, що засвідчують приналежність їй права.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 ЦК України, яка встановлює визначальні принципи здійснення права власності, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 321 ЦК України, у якій закріплений конституційний принцип непорушності права власності, проголошує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
З огляду на зазначене можна дійти висновку, що вимога про позбавлення власника (співвласника) права користування належним йому майном у будь-який спосіб, у тому числі шляхом виселення, суперечить змісту права власності та порушує конституційну гарантію його непорушності, а відтак не має під собою належного правового обґрунтування.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
За визначенням, наведеним у статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до положень статей 1261, 1264 цього Кодексу у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця, а особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, належать до четвертої черги спадкоємців за законом.
Частиною другою статті 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
За приписами частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців посвідчується свідоцтвом про право на спадщину (стаття 1296 ЦК України, стаття 66 Закону України «Про нотаріат»), отримання якого є правом спадкоємця, водночас норма частини першої статті 1297 ЦК України зобов'язує спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
За обставинами справи установлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у встановлений законом строк подали заяви про прийняття спадщини, проте свідоцтво про право на спадщину їм не видавались.
Наведене означає, що від результату розгляду вимог ОСОБА_4 про одержання права на спадкування залежить набуття нею майнових прав на спадкове майно (його частину) і, як наслідок, права на користування таким майном,
З матеріалів справи також убачається, що спірна квартира не є зареєстрованим місцем проживання жодної зі сторін.
Отже ураховуючи, що одержання ОСОБА_4 права на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги має преюдиційне значення для розгляду вимог про її виселення, а встановлення наявності підстав для зміни черговості одержання права на спадкування виходить за межі предмету цього судового розгляду, суд дійшов до переконання, що існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 758/9485/23.
Керуючись пунктом 6 частини першої статті 251, статтями 259-261, 352-355 ЦПК України, суд
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спадковим майном шляхом виселення зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 758/9485/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Краснощок Людмила Михайлівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості одержання права на спадкування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя:
Ухвала підписана суддею 15.05.2025.