Справа № 712/4521/25
Провадження № 2/712/2512/25
18 червня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участю секретаря судового засідання Копаєвої Є.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 25.02.2019 в розмірі 40 995,34 грн та судові витрати в розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.02.2019 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, у зв'язку з чим відповідач підписав анкету-заяву, чим підтвердив, що ознайомився з умовами договору та отримав у мобільному додатку примірники Умов, Тарифів, Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення вартості кредиту, які складають договір про надання банківських послуг.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 50 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Банк взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, однак, у відповідача, в порушення умов укладеного договору, прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором, 28.08.2024 сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Станом на 08.01.2025 залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 40 995,34 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.04.2025 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У позовній заяві позивачем зазначено про те, що він не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та про згоду на ухвалення заочного рішення.
Від відповідача ОСОБА_1 06.05.2025 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить суд залишити позов без задоволення.
Указує на те, що згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі. У матеріалах справи відсутній оригінал такого договору, підписаного обома сторонами. Анкета-заява про приєднання не є належним чином укладеним договором, оскільки не містить істотних умов, таких як точна сума кредиту, відсоткова ставка, строки повернення та інше. Таким чином, відсутня згода сторін щодо істотних умов договору.
Позивач, АТ «Універсал Банк», подав відповідь на відзив відповідача, в якій заперечує проти доводів відповідача щодо нікчемності договору, зазначаючи, що кредитний договір був укладений належним чином у формі електронного правочину, відповідно до вимог ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію». Наголошує на наявності всіх істотних умов договору, зокрема, визначених у тарифах, таблиці обчислення вартості кредиту та умовах обслуговування, які надавались у мобільному додатку до моменту підписання. Підтверджує наявність та розмір заборгованості, надаючи деталізовану виписку по картковому рахунку, розрахунок заборгованості та довідку про кредитний ліміт. Вказує на застосування електронного підпису відповідачем, який відповідно до чинного законодавства має юридичну силу, рівнозначну власноручному підпису. Заперечує можливість застосування судової практики ВП ВС від 03.07.2019 до спірних правовідносин, наголошуючи на відмінностях у суб'єктному складі, умовах укладення договору, часі та формі договору. Одночасно посилається на практику Верховного Суду, яка підтверджує допустимість електронної форми договору та правомірність вимог щодо повернення кредитних коштів.
Правом на подання заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.
В судове засідання представник позивача та відповідач не з'явилися.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 25.02.2019 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання останнім анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Мonobank», відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» зобов'язувалося відкрити на ім'я ОСОБА_1 поточний рахунок та надати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що ця анкета-заява, разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з ними, які були надані для ознайомлення у мобільному додатку. Також клієнт погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про зміну дозволеного кредитного ліміту Банк повідомлятиме шляхом надсилання повідомлень у мобільному додатку. Також просив вважати зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в Банку. Засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій, згідно з договором. Підтвердив, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку. Також надав банку право та доручив здійснювати договірне списання коштів з усіх його банківських рахунків, відкритих в АТ «Універсал Банк» без його додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких інших її грошових зобов'язань перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та Банком.
Анкета-заява від 25.02.2019 містить персональні дані ОСОБА_1 : паспортні дані, РНОКПП, контактний номер телефону, відомості про місце проживання, місце роботи та доходи. Також до неї долучено копію паспорта та картки платника податків ОСОБА_1 .
До позовної заяви Банком додано Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Мonobank», затверджені Протоколом Правління від 06.02.2019 № 5 (далі - Умови та правила).
Відповідно до п.п. 5.3, 5.8.1 п. 5 розділу І Умов і правил обслуговування рахунків фізичної особи (далі - Умов та правила), клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій.
Клієнт зобов'язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, що зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф за несплату щомісячного мінімального платежу згідно з Тарифами, Банк розглядає будь-який надісланий платіж клієнта як визнання клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного Тарифами (пункт 4.11 Умов розділ ІІ).
Згідно із Тарифами банку, пільговий період за карткою «Мonobank» встановлюється до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі); пільгова відсоткова ставка 0,00001 %; розмір обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами 4 % від заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості); базова відсоткова ставка 3,1 % на місяць на залишок заборгованості; збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості 6,2 % на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості).
Пунктом 4.15 розділу ІІ Умов визначено, що у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від базової процентної ставки, зазначеної в тарифах, що діє на дату нарахування.
Відповідно до пункту 4.16 розділу ІІ Умов у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов'язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно з Тарифами, але не більше 50 % від суми одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001 % річних.
У випадку настання істотного порушення клієнтом зобов'язань банк не пізніше наступного робочого дня у Мобільному додатку не пізніше трьох робочих днів за допомогою месенджерів та смс направляє клієнту повідомлення про відповідне порушення із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку, протягом якого вони мають бути здійснені (п. 4.17 Умов розділу ІІ Договору).
За змістом пункту 4.19 Умов розділу ІІ Договору у випадку, якщо істотне порушення клієнтом зобов'язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у пункті 5.18, кредит стає у форму «на вимогу», а банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою мобільного додатку направляє клієнту вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. З моменту направлення вимоги і до повного погашення на залишок суми заборгованості нараховується штраф у розмірі 100 грн та пеня в розмірі 6,4 % на місяць за кожен прострочення виконання.
Проставляючи особистий підпис у анкеті-заяві від 25.02.2019 та вчиняючи дії для активації платіжної картки у мобільному застосунку ввідповідач підтвердив, що ознайомився із Умовами та правилами, в тому числі і додатками до них, у редакції станом на дату підписання анкети-заяви. Тобто, відповідач підтвердив про ознайомлення з основними умовами кредитування.
Суд зазначає, що згідно із ч. 10 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз'яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов'язань за таким договором. Надання таких пояснень, роз'яснень, інформації в належному та зрозумілому вигляді та ознайомлення з передбаченою цією частиною інформацією підтверджуються у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Споживач (позичальник), який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов'язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення (ч. 12 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»).
На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до банку із заявою про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованих умов договору, тим самим фактично погодилась із всіма умовами такого договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних встановлено Законом України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30.09.2015.
У ст. 3 указаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Водночас ч. 5 стю 11 цього Закону встановлює, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 вказаного Закону).
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Суд також враховує, що підписана анкета-заява від 25.02.2019 містить прохання клієнта вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналогу (в тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку.
Клієнт також засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису.
Суд приймає до уваги, що форма та порядок укладання договору відбулась саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети до договору про надання банківських послуг «Мonobank» шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).
При цьому, суд враховує, що процедура укладання договору з АТ «Універсал банк» передбачає застосування мобільного додатку «Мonobank». Цей застосунок функціонує таким чином, що перейти до наступної дії є неможливим, поки клієнт не підтвердить факт ознайомлення з наданими документами за допомогою ОТР-пароля, направленого на номер його мобільного телефону. При цьому, попередня ідентифікація клієнта відбувається за допомогою завантаження копії його паспорта та РНОКПП в мобільний додаток.
З огляду на це, клієнт, який має на меті отримати кредитну картку, в даному випадку відповідач ОСОБА_1 , на дату підписання Анкети-заяви вже отримав та ознайомився у мобільному додатку Умови і правила, Тарифи із повною інформацією щодо надання банківських послуг за цим продуктом, а 25.02.2019, під час підписання Анкети-заяви, відбулась фактична верифікація відповідача у точці видачі, що не спростовує факту укладання договору в електронній формі.
Отже, заповненням Анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.112021 у справі №243/6552/20, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, від 12.06.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.
Так, у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі, Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
На підтвердження надання відповідачеві кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, позичальником надано довідку про наявність рахунку від 08.01.2025 відповідно до якої ОСОБА_1 відкрито рахунок та випущено картку, тип рахунку - Картка Чорна, валюта - UAN, активна до 10/2024 року.
Згідно з наданою позивачем довідкою від 08.01.2025 про розмір встановленого кредитного ліміту, відповідно до якої 25.02.2019 на картку клієнта ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт 5 000,00 грн, 15.05.2019 - 10 000,00 грн, 28.05.2019 - 4 000,00 грн, 07.12.2021 - 25 000,00 грн, 07.12.2021 - 35 000 грн, 13.10.2023 - 50 000,00 грн, 10.11.2023 - 35000,00 грн.
Також позивачем надано розрахунок заборгованості станом на 08.01.2025. Позивач зазначає, що внаслідок порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору виникла заборгованість у розмірі 40 995,34 грн, що складається із заборгованості за основним боргом.
Судом також досліджено виписку про рух коштів від 27.05.2025 за період з 25.02.2019 до 08.01.2025, за рахунком, відкритим на ім'я ОСОБА_1 , з якої вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, витрачаючи їх на власні потреби, періодично погашав заборгованість за наданим кредитом. Надана виписка з банківського рахунку містить інформацію про баланс станом на дату отримання картки (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Вказане свідчить, що банком виконано обов'язок щодо відкриття рахунку на ім'я ОСОБА_1 та надано останньому кредитну картку з встановленим кредитним лімітом.
Виписка за картковим рахунком відповідача, що міститься в матеріалах справи є належним доказом для визначення заборгованості відповідача, що відповідає п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18-ц.
Зокрема, з виписки встановлено за період з 25.02.2019 до 08.01.2025 відповідачем було використано наданих позивачем коштів в сумі 252 375,08 грн. За вказаний період відповідачем було внесено коштів на погашення заборгованості в сумі 211 379,74 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) 40 995,34 грн (252 375,08 грн - 211 379,74 грн).
При цьому, до матеріалів справи долучено заяву ОСОБА_1 на послугу «Покупка частинами» на загальну суму 14 600,00 грн. Вказана заява підписана електронним цифровим підписом ОСОБА_1 , містять інформацію про ліміт кредиту, строк кредиту, суму щомісячного платежу, процентну ставку.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
З аналізу викладених вище обставин суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 , діючи свідомо та добровільно, уклав з АТ «Універсал Банк» кредитний договір в електронній формі, повністю ознайомився з його умовами, підтвердив свою згоду з ними, а також впродовж тривалого періоду часу фактично користувався наданими кредитними коштами, здійснював витрати та часткові погашення заборгованості.
Таким чином, вказана поведінка відповідача свідчить про усвідомлене прийняття умов договору та виконання своїх зобов'язань. За наданими сторонами доказами лише після виникнення простроченої заборгованості та звернення позивача до суду відповідач вперше висловив сумнів щодо чинності укладеного правочину, зокрема посилаючись на відсутність письмового договору та ознайомлення його з істотними умовами договору. Такі дії суд оцінює як спробу ухилитися від виконання взятих на себе зобов'язань, що суперечить принципам добросовісності та забороні суперечливої поведінки.
Суд також бере до уваги, що протягом усього строку дії кредитного договору відповідач не звертався до банку з претензіями щодо умов договору, розміру нарахувань чи правомірності дій банку, зокрема щодо списання відсотків, що додатково свідчить про визнання ним правомірності укладеного договору та відповідальності за виконання його умов.
У справі, яка розглядається, суд не застосовує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №?342/180/17, на який в обґрунтування своєї позиції посилався відповідач, з огляду на відмінність фактичних обставин справи, зокрема форми укладення договору, способу ознайомлення відповідача з його умовами, використання електронного цифрового підпису та підтвердження погодження з усіма умовами договору через мобільний додаток. У справі, що розглядається, відповідач мав безперешкодний доступ до всіх істотних умов договору до моменту його укладення, що підтверджується анкетною заявою та технічними особливостями мобільного додатку, де передбачена обов'язкова послідовність ознайомлення з документами перед активацією картки та отриманням кредитного ліміту. На відміну від ситуації, описаної у постанові Великої Палати Верховного суду у справі №?342/180/17, у цій справі відсутні підстави вважати, що банк не дотримався вимог законодавства щодо повідомлення споживача про умови кредитування або що умови договору були неузгодженими між сторонами.
Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Частинами 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
При цьому суд приймає до уваги вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.
У цій справі позивачем доведено на підставі належних доказів, з урахуванням особливостей проєкту «Мonobank», волевиявлення сторін на укладення правочину, зокрема погодження банком заявки позичальника на його укладення, а також наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом в розмірі, заявленому до стягнення та не спростованого відповідачем згідно розрахунку за тілом кредиту.
Обов'язок доказування - це міра належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, а не суду. Тоді як пасивна поведінка позичальника, обізнаного із умовами кредитування та його часткове виконання, що також убачається із змісту розрахунку в графі «сума погашення за наданим кредитом», не може бути підставою для звільнення його від виконання зобов'язання та повернення боргу за тілом кредиту.
Надані АТ «Універсал Банк» у справі докази є належними та допустимими у розумінні статті 58, 59 ЦПК України та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості за договором від 25.02.2019, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , відповідач користувався кредитними коштами, наданими йому АТ «Універсал Банк», в межах встановленого кредитного ліміту за договором у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом здійснення платежів. Також з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Аналогічну позицію сформував Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц.
Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, а саме витрати з оплати судового збору, підтверджено платіжним дорученням від 18.03.2025 № 35626182538 про оплату судового збору на суму 3 028,00 грн.
Згідно із ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із повним задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, адреса місцезнаходження: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, Україна) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 25.02.2019 в розмірі 40 995 (сорок тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 34 (тридцять чотири) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, адреса місцезнаходження: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, Україна) судові витрати в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 ЦПК України.
Сторони у справі:
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352, адреса місцезнаходження: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, Україна.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Пономар