Справа №636/6974/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1540/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 152 КК України
Іменем України
30 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 09 червня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 ,
встановила:
Вказаною ухвалою клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу задоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді під вартою відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, на 60 днів, а саме: з 09 червня 2025 року по 07 серпня 2025 року включно, в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», із визначенням суми застави в розмірі 190 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 575320 грн.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції захисник подала апеляційну скаргу, в якій просить скувати ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 09.06.2025 та постановити нову, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що прокурором не доведено обґрунтованість підозри особі у вчиненні кримінального правопорушення; наявність реальних ризиків для кримінального провадження, існування яких підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами; неможливість досягнення мети у разі застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, ніж того, про застосування якого ставиться питання у клопотанні.
За час проведення досудового розслідування ОСОБА_8 не переховувався від органу досудового розслідування та не уникав участі у судових засіданнях, має місце реєстрації та проживання, працював в ЖКХ на дільниці № 8 м. Харкова, отримував дохід 600 грн за робочий день на час обрання запобіжного заходу, хворіє на діабет І типу та інсулінозалежним, під час судового розгляду декілька разів перебував у реанімаційному відділенні через діабетичну кому, оскільки не отримує належного харчування в межах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», також під час судового розгляду допитана потерпіла, яка не бажає суворого покарання обвинуваченому вважає, що можливі подальші стосунки, не заперечує вступити у шлюб з ОСОБА_9 , оскільки він є батьком дитини.
Враховуючи наведене, сторона захисту вважала, що прокурором не доведено неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а є всі підстави для відмови у заявленому клопотанні.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку захисника, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Зокрема, враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , суд першої інстанції вважав, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики , передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, та дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконанню обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу, та виправдовують тримання особи під вартою.
З наявних в матеріалах судового провадження відомостей вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, щодо малолітньої особи, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого, та за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Доводи апеляційної скарги щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування спростовані матеріалами кримінального провадження та не свідчать про прийняття судом першої інстанції необґрунтованого рішення.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи захисника щодо стану здоров'я обвинуваченого. Разом з тим, доказів, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я, неможливість отримання ним належної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора, суду апеляційної інстанції не надано.
Доводи в апеляційній скарзі щодо того, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, мав місце роботи, а також те, що потерпіла не заперечує вступити у шлюб з ОСОБА_8 , - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Разом з тим, інших доказів, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора суду апеляційної інстанції не надано.
Інші доводи апеляційної скарги спростовані матеріалами кримінального провадження та не свідчать про прийняття судом першої інстанції необґрунтованого рішення.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 09 червня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді: