Справа № 645/2478/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1449/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.185, ч.1 ст.121 КК України
23 червня 2025 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою виконувача обов'язків керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_8 , -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, який не одружений, не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимий, -
визнано виним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.185 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч.1 ст.185 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_8 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку, тобто з 18 квітня 2025 року.
Цивільний позов прокурора Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_8 про відшкодування витрат на лікування потерпілого задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави в особі Харківської міської ради грошові кошти в розмірі 14746,81 грн. 81 коп.
Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 у відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.
Як встановив суд, 28 березня 2020 р. приблизно о 14:00 годині ОСОБА_8 перебував у гостях у свого знайомого ОСОБА_12 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , де під час спілкування у ОСОБА_8 стався словесний конфлікт з ОСОБА_12 , під час якого у ОСОБА_8 на підґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, виник злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 .
Так, ОСОБА_8 28 березня 2020 року приблизно о 14:00 год., реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , діючи умисно, усвідомлюючи, протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, стоячи у приміщенні кухні в квартирі за вищевказаною адресою обличчям до обличчя потерпілого ОСОБА_12 на відстані витягнутої руки від останнього, наніс один удар кулаком своєї правої руки в область обличчя ОСОБА_12 з правої сторони.
Далі, продовжуючи свої злочинні протиправні дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , діючи умисно, розуміючи, що від його дій можуть настати тяжкі наслідки для здоров'я потерпілого та бажаючи настання зазначених наслідків, наніс ОСОБА_12 не менш ніж 10 ударів кулаками своїх обох рук в область тулубу та грудної клітини з правої та лівої сторони. Від завданих ОСОБА_8 ударів потерпілий ОСОБА_12 впав на підлогу у приміщенні кухні ближче до коридору на лівий бік. У цей момент ОСОБА_8 продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , в той момент, коли ОСОБА_12 знаходився в положенні лежачі на лівому боці, умисно наніс йому приблизно 2-3 удари носком ноги в область спини ОСОБА_12 .
У результаті протиправних дій ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи №09/881-С/2020 від 27.04.2020 у вигляді травм грудної клітини: а саме переломів 6, 7, 8, 9 ребр справа та 6, 7 ребр зліва з розвитком гемопневмотораксу, пневмомедіастіну та підшкірної емфиземи. За ступенем тяжкості зазначені травми відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.
Крім того, 28.03.2020 р. приблизно о 14:15 годині у ОСОБА_8 , який в цей момент перебував в гостях у свого знайомого ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_3 , та якому в ході словесного конфлікту спричинив тяжкі тілесні ушкодження, виник злочинний намір спрямований на таємне викрадення майна, що належить останньому.
Так, після спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , ОСОБА_8 28.03.2020 приблизно о 14:15 год реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_12 після спричинених йому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень знаходиться в непритомному стані, та за злочинними діями ОСОБА_8 ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, взяв із пральної машини на кухні квартири мобільний телефон TM "Alcatel 2005 D", який належить ОСОБА_12 , вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №6/849СЕ-20 від 15.04.2020 - 267,00 гривень, та після чого направився до коридору квартири, де знаходилася належна ОСОБА_12 куртка (що для потерпілого ОСОБА_12 матеріальної цінності не представляє), в кишені якої знаходилися належні ОСОБА_12 : мобільний телефон TM "HUAWEI" моделі «?625 Dual Sim (Y625-U32) 4 GB black», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №6/905СЕ-20 від 16.04.2020 - 1078,00 гривень, та мобільний телефон ТМ "INOI 51", вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №6/908СЕ-20 від 22.04.2020 - 1120,00 гривень. Після цього, ОСОБА_8 , знаходячись у коридорі квартири одягнув вищевказану куртку ОСОБА_12 , та вийшов з квартири, залишивши місце вчинення злочину.
У подальшому ОСОБА_8 розпорядився викраденим майном, а саме мобільними телефонами: ТМ "Alcatel 2005 D, TM "HUAWEI" моделі «Y625 Dual Sim (Y625-U32) 4 GB black» та TM “INOI 51», що належать потерпілому ОСОБА_12 , на власний розсуд. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_12 було заподіяно матеріальну шкоду на суму 2465,00 гривень.
В апеляційній скарзі виконувач обов'язків керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 просить вирок суду в частині призначення покарання стосовно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, змінити, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства - не роз'яснення судом першої інстанції відповідно до вимог ст.285 КПК України зазначених обставин та не з'ясування й не врахування думки обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження відповідно вимог ч.7 п.2 ст.284 КПК України.
Згідно вимог ч.7 п.2 ст.284 КПК України, з'ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження за ч.1 ст.185 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
У разі надання згоди ОСОБА_8 на закриття кримінального провадження, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вказаною статтею на підставі ст.49 КК України, вирок в цій частині скасувати на підставі ст.417 КПК України, а провадження закрити.
Вважати ОСОБА_8 засудженим до покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді 5 років позбавлення волі. Виключити з вироку посилання на ст.70 КК України.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_8 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_8 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2025 року залишити без змін.
Зазначає, що ОСОБА_8 вчинив 28 березня 2020 року кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, яке, відповідно до ст.12 КК України, є проступком, санкція якого не передбачає покарання у виді позбавлення волі. Поряд із цим, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.285 КПК України, не роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_8 про закінчення на момент слухання справи строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 КК України, а також, у порушення вимог п.7 ч.2 ст.284 КПК України, не з'ясував та не врахував думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження, що є правовою підставою для його звільнення від кримінальної від кримінальної відповідальності, відповідно до ст.49 КК України у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Таким чином, на думку апелянта, не роз'яснення судом першої інстанції відповідно до вимог ст.285 КПК України, зазначених обставин та не з'ясування й не врахування думки обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження відповідно до вимог ч.7 п.2 ст.284 КПК України, є порушенням вимог кримінального процесуального закону і підлягає зміні, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотними порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
У судовому засіданні Харківського апеляційного суду від 23 червня 2025 року, до початку апеляційного розгляду, стороною захисту подано клопотання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України в зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Обвинувачений ОСОБА_8 , після роз'яснення йому наслідків звільнення від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ст.49 КК України, клопотання захисника ОСОБА_7 підтримав.
Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги, та який підтримав клопотання сторони захисту про звільнення від кримінальної відповідальності, думку захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу прокурора та вважали необхідним звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 КК України на підставі ст.49 КК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання сторони захисту про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 КК України на підставі ст.49 КК України, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст.185, ч. 1 ст.121 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Згідно ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Надаючи оцінку доводам прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 вчинив 28 березня 2020 року кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, яке, згідно ч.2 ст.12 КК України, є кримінальним проступком.
На час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , а саме 18 квітня 2025 року, передбачений ст.49 КК України диференційований строк притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинений кримінальний проступок за ч. 1 ст.185 КК України, а саме 3 роки, минув.
Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на час ухвалення вироку обвинувачений ОСОБА_8 міг бути звільненим від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.185 КК України, на підставі ст.49 КК України, та, в порушення вимог ч.3 ст.285 КПК України, не вжив заходів до роз'яснення вказаної підстави для звільнення від кримінальної відповідальності і права заперечувати проти закриття кримінального провадження на цій підставі.
Згідно з п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа №521/8873/18, провадження № 51-413 кмо 21), за змістом п. 1 ч. 2 ст.284, ч. 3 ст.285, частинами 1,4 ст.286, ч. 3 ст.288 КПК України, суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст.49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст.284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
За змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, згідно п.1 ст.412 КПК України, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, згідно п.1 ч.1 ст.413 КПК України, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що не роз'яснення судом першої інстанції відповідно до вимог ст.284, 285 КПК України зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню, та істотними порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
Під час апеляційного розгляду сторона захисту не заперечувала проти звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 КК України та закриття провадження у зв'язку з закінченням строку давності.
Більш того, стороною захисту перед початком апеляційного розгляду заявлено клопотання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, в зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, як і клопотання сторони захисту із ухваленням рішення про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 КК України.
Крім того, обвинуваченому ОСОБА_8 судом апеляційної інстанції роз'яснено, що на момент апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою п.2 ч.1 ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також його процесуальне право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні 28 березня 2020 року проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, строк притягнення до кримінальної відповідальності за який сплив, переривання перебігу давності не було, від слідства або суду обвинувачений не ухилявся, обчислення строків давності є правильним, обвинувачений не заперечував проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав і дав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності, тому він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження -закриттю.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У частині 1 ст.417 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до переконання про необхідність задоволення клопотання сторони захисту та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього за ч. 1 ст. 185 КК України.
Поряд із цим, оскільки вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18 квітня 2025 року в частині засудження ОСОБА_8 за ч.1 ст.185 КК України підлягає скасуванню, то в решті вирок належить змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини вироку призначення обвинуваченому остаточного покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України.
Таким чином, з урахуванням апеляційної вимоги прокурора, належить вважати, що вироком Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18 квітня 2025 року ОСОБА_8 засуджено за ч.1 ст.121 КК України з призначенням покарання у виді 5 років позбавлення волі, від якого його належить звільнити з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Разом з цим, колегія суддів не погоджується з апеляційною вимогою прокурора про необхідність покладення на ОСОБА_8 , при звільненні його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, обов'язку, передбаченого п.2 ч.1 ст.76 КК України, а саме - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця навчання, оскільки в своїй апеляційній скарзі прокурор просить змінити оскаржуваний вирок, а оскаржуваним вироком на обвинуваченого відповідний обов'язок судом першої інстанції не покладався, а тому задоволення цих апеляційних вимог апелянта - буде погіршенням становища обвинуваченого, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Керуючись 404, 405, 407, 409, 412, 413, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 КК України на підставі ст.49 КК України - задовольнити.
Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_8 в частині засудження за ч.1 ст.185 КК України скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12020220460000671 від 02 квітня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_8 змінити.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку висновки і рішення суду першої інстанції щодо призначення ОСОБА_8 покарання за правилами ч.1 ст.70 КК України.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5(п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді: