Єдиний унікальний номер 725/4486/25
Номер провадження 4-с/725/8/25
01.07.2025 року
Чернівецький районний суд міста Чернівців
в складі:
головуючої судді Піхало Н.В.
за участю секретаря судових засідань Соник А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду м. Чернівці скаргу Державного підприємства «Східний Гірничо-Збагачувальний комбінат», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на дії/бездіяльність органу примусового виконання,-
28 травня 2025 року ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до суду із скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), в якій просило визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невинесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 77221166 та зобов'язати державного виконавця винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення « Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування скарги вказувало, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 листопада 2024 року у справі № 725/5633/24 стягнуто з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток при звільненні в розмірі 229 042, 28 грн. В подальшому постановою Чернівецького апеляційного суду вищевказане рішення змінено в частині стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку при звільненні у розмірі 229 042,28 грн. до 150 000 грн.
17 лютого 2025 року державним виконавцем Жовтоводсько-Пятихатського відділу ДВС Камянського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення коштів з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку при звільненні у розмірі 150 000 грн.
26 лютого 2025 року виконавче провадження передано на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
1 лютого 2025 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані», яким доповнено розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» пунктом 1-4, згідно якого: до 1 січня 2026 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Оскільки до 1 січня 2026 року зупинено всі стягнення за рішенням судів по всіх виконавчих провадження, окрім заробітної плати та моральної шкоди, а стягнутий за рішенням суду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не належить до заохочувальних чи компенсаційних виплат, ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до державного виконавця із заявою про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», однак державний виконавець жодних дій щодо зупинення виконавчого провадження не вжив.
Посилаючись на вказане, ДП просило визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень в частині незупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язати відділ примусового виконання рішень винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про виконавче провадження».
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» скаргу підтримав в повному обсязі та просив про її задоволення.
Стягувач ОСОБА_1 та його представник заперечували проти задоволення скарги, вказуючи на те, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою, пов'язаною із трудовими правовідносинами сторін, а тому дія пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в частині наявності підстав для зупинення вчинення виконавчих дій не поширюється. Зокрема, суду вказали, що якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на ці кошти виникло відповідно до положень КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Вимоги стягувача до боржника в цьому випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є порушення трудових прав ОСОБА_1 .
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення сторін, приходить до наступного висновку.
Так, рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 листопада 2024 року у справі № 725/5633/24 стягнуто з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат « на користь ОСОБА_1 середній заробіток при звільненні в розмірі 229 042, 28 грн.
В подальшому постановою Чернівецького апеляційного суду вищевказане рішення змінено в частині стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку при звільненні у розмірі 229 042,28 грн. до 150 000 грн.
Постановою державним виконавцем Жовтоводсько-Пятихатського відділу ДВС Камянського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17 лютого 2025 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку при звільненні у розмірі 150 000 грн. (а.с. 6).
Постановою державного виконавця від 26 лютого 2025 року вищевказане виконавче провадження прийнято до провадження відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
9 травня 2025 року ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до державного виконавця із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»( а.с. 9-11).
Однак листом від 27 травня 2025 року скаржнику фактично відмовлено у вчиненні відповідної виконавчої дії щодо зупинення вчинення виконавчих дій ( а.с.24).
Так, Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження, розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: що до 1 січня 2026 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
При цьому, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Тобто виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У частині першій статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
При цьому, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Зокрема, у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 Велика Палата Верховного Суду зробила такий висновок: «Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Оскільки законодавством, чинним як на час виникнення спірних відносин так і на час касаційного перегляду справи, не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що при вирішенні питання про належність справи за позовом підприємства до юрисдикції адміністративного суду, суд апеляційної інстанції мав застосувати частину першу статті 181 чинного на той час КАС та розглядати справу за правилами адміністративного судочинства. Висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18)».
У постанові від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12?60гс19) Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, належить до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, належать до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).
Зокрема, як убачається зі змісту поданої ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» заяви про зупинення вчинення виконавчих дій, 26 лютого 2025 року постановою державного виконавця виконавче провадження щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні приєднано до зведеного виконавчого провадження, яке веде відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ( а.с. 9)) й відповідно доказів на виділення виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 ні скаржником, ні стягувачем суду не надано.
Так, згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 176/1715/23 (провадження № 61-13883сво24).
Керуючись статтями 255, 256, 447, 448 ЦПК України, суд ,-
Провадження в справі за скаргою Державного підприємства «Східний Гірничо-Збагачувальний комбінат», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на дії/бездіяльність органу примусового виконання, - закрити.
Повідомити Державне підприємство «Східний Гірничо-Збагачувальний комбінат», що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Піхало Н.В.