Справа № 643/7172/25
Провадження № 2/643/3745/25
02.07.2025 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Довготько Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Вишнякової Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідачки на їх користь заборгованість за кредитним договором № 200495044 від 04.04.2016 року у загальному розмірі 63 758,76 грн., яка складається з: суми заборгованості - 43 046,56 грн., суми інфляційних втрат - 16 834,47 грн., суми 3% річних - 3 877,73 грн. та судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 04.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та відповідачем укладено угоду №200495044 щодо кредитування, далі - кредитний договір, відповідно до умов якого (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 15 899,60 грн, з встановленим строком користування з 04.04.2016 р. по 04.04.2018 р., а відповідач зобов'язалася повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором. ПАТ "Банк Михайлівський", правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 08.05.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 43046,56грн, з яких: 14 769,60 грн заборгованість за кредитом; 28 276,96 грн заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом на дату укладання договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів. За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому, на думку позивача, оскільки заборгованість відповідача за кредитним договором №200495044 від 04.04.2016 року складає 43 046,56 грн, то сума збитків з урахуванням 3% річних складає 3 877,73 грн, а сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань складає 16 834,47 грн. Відтак, разом заборгованість становить 63 758,76 грн.
Ухвалою суду від 12.05.2025, позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 14.05.2025, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. У позові просить справу розглядати без участі представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку, про причини неявки в судове засідання не повідомила. Відзив на позов не подала.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200495044, назва продукту - 0-10-37/3 Фокстрот, рахунок клієнта № 29090511337502, сума кредиту 15 899,60грн., строк кредиту 730 днів з 04.04.2016 по 04.04.2018, та ОСОБА_1 зобов'язалася повернути отримані кошти у встановлений у кредитному договорі строк, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, визначених у договорі.
Факт укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 підтверджується наданими представником позивача та підписаними відповідачкою копіями письмових доказів, а саме: заяви (оферти) №200495044 від 04.04.2016, довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 04.04.2016, графіка платежів до кредитного договору №200495044 від 04.04.2016, договору добровільного страхування майна фізичних осіб від 04.04.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ТДВ «СК «АРСЕНАЛ ЛАЙФ», рахунку-фактури №ФТ1-0159-1188988 від 04.04.2016, видаткової накладної №ФТ1-0159-12166215 від 04.04.2016, фіскального чеку магазину «Фокстрот» на суму 16 499грн.60 коп.
20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» було укладено Договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов п. 1 якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами.
Відповідно до наданої копії платіжного доручення № 25 від 09 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» сплачено ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти у сумі 5307308,39 грн.
Вказані обставини встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16, відповідно до якої ТОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за спірним кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів.
У наданій позивачем копії витягу з Додатку №1 Реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору № 7_БМ про відступлення права вимоги від 20.07.2020 року, зазначено наступні відомості: ОСОБА_1 кредитний договір № №200495044 від 04.04.2016, загальний розмір заборгованості 43046,56грн, з яких: 14 769,60 грн заборгованість за кредитом; 28 276,96 грн заборгованість за відсотками.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума заборгованості за договором становить 63 758,76 грн, з яких: 43 046,56 грн. - заборгованість за договором, 16 834,47грн. - сума інфляційних втрат, 3877,73 грн - сума 3% річних.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц.
Відтак, єдиним документом, де зазначений розмір кредитної заборгованості, є Витяг з Додатку № 1 Реєстру боржників до договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року, укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «Діджи Фінанс» (а.с.34-35). Разом з тим, сам по собі витяг з Додатку № 1 не є достатнім і беззаперечним доказом існування заборгованості, оскільки свідчить лише про перелік осіб, які уклали договори з первісним кредитором і які не виконали умови кредитних договорів.
Надаючи оцінку наданому позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат у сукупності з випискою, суд зазначає наступне. Позивач не надав суду детальний розрахунок заявленої суми заборгованості, з якого було б можливо зробити висновок про період утворення заборгованості, чи сплачувались взагалі кошти відповідачкою та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі, та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом, тобто на підставі розрахунку заборгованості та виписки суд був би спроможний самостійно визначити розмір заборгованості.
Без надання детального розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27.03.2019 у справі №334/1746/15-ц, від 01.02.2023 у справі №199/7014/20.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором, а тому позов задоволенню не підлягає.
Посилання позивача на пропуск строку позовної давності та необхідність його поновлення суд не бере до уваги, оскільки наслідки спливу строку позовної давності застосовуються лише до обґрунтованих позовних вимог, а у даному разі вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Крім того, згідно ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач не заявив про застосування спливу строку позовної давності щодо даного спору, а тому суд не вбачає підстав розглядати клопотання про поновлення строків позовної давності для подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволені його позовних вимог в повному обсязі, то відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 02.07.2025.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя - Т.М. Довготько