справа № 619/2133/25
провадження № 1-кп/619/358/25
іменем України
01 липня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі кримінальне провадження №42024222080000070 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
Так, в провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого на шістдесят діб, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені при обранні обвинуваченому вказаного запобіжного заходу продовжують існувати, тому є необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
В судовому засіданні прокурор просив продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , з підстав, які зазначені у клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти продовження дії запобіжного заходу відносно нього.
Захисник, ОСОБА_4 в судовому засіданні просив змінити міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. У разі відмови у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 визначити розмір застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на червень 2025 року складає 60 560 гривень.
Захисник, ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника ОСОБА_4 та просив його задовольнити.
Заслухавши клопотання та думку присутніх осіб, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п.п.1-11 ч.1 ст.178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження тримання під вартою обвинуваченого з таких підстав.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, відповідно до ухвали слідчого судді від 18.11.2024 обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який останній раз ухвалою слідчого судді продовжено строком до 03.07.2025 включно. Також продовжено обраний в якості альтернативи запобіжний захід у виді застави, у розмірі в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 454 200 грн.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Згідно зі ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» («Klishyn v. Ukraine» № 306/1/04 від 23.02.2012) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій, враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання, у разі визнання його винним, у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років.
При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України» («Todorov v. Ukraine» № 16717/05 від 12.04.2012), відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченні та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності і після цих стадій, під час дослідження судом письмових доказів, оскільки у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту деяких свідків, у разі задоволення судом такого клопотання. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , доведені прокурором та продовжують існувати.
Суд критично ставиться щодо доводів сторони захисту про недоведеність вищезазначених ризиків, та що подальше тримання обвинуваченого під вартою є невиправданим, а застосування цілодобового домашнього арешту буде достатнім для запобігання наявним ризикам та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Отже, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а в задоволенні клопотання сторони захисту про обрання ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту, необхідно відмовити.
Також, з метою недопущення погіршення стану обвинуваченого ОСОБА_6 , суд продовжує суму застави, в раніше визначеному розмірі та не вбачає підстав для зміни її розміру.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 315, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 28.08.2025 року включно.
Продовжити ОСОБА_6 обраний в якості альтернативи запобіжний захід у виді застави, у розмірі в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 454 200 грн.
У випадку внесення застави ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього процесуальних обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 8 ч.5 ст. 194 КПК України.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду прокурором протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошено 02.07.2025 о 14.45.
Суддя ОСОБА_1