Справа № 387/548/25
Номер провадження по справі 3/387/395/25
01 липня 2025 року селище Добровеличківка
Суддя Добровеличківського районного суду Кіровоградської області Солоненко Т. В.
за участю секретаря судового засідання Ірхи Т.О.
захисника Ведющенка В.В.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 2 (селище Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працює, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №278292 від 22.03.2025 ОСОБА_1 14.03.2025 о 16 годині 50 хвилин керував транспортним засобом Mitsubishi Carisma д.н.з. НОМЕР_2 в с-щі Добровеличківка по пров. Бєляєва, 3, в стані алкогольного сп'яніння, про що свідчить результат драгера 2,22 проміле, чим порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР України. Від керування транспортного засобу відсторонений.
Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся вчасно та належним чином.
Захисник ОСОБА_1 , адвокат Ведющенко В.В., у судовому засіданні просив закрити справу про адміністративне правопорушення посилаючись на процесуальні порушення, допущені працівниками поліції під час складання адміністративного протоколу.
Суд, заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до змісту вимог ст. 245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.
Вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивною стороною зазначеного адміністративного правопорушення є керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння. Під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху транспорту, тобто вплив на органи керування транспортного засобу, що призвело до зміни його положення відносно початкового.
Відповідно до п. 27 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Враховуючи положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також судову практику Європейського Суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" рішення від 09.06.2011 року, "Малофєєва проти Росії" рішення від 30.05.2013 року, "Карелін проти Росії" рішення від 20.09.2016 року, як і у кримінальному провадженні, так і в адміністративній справі суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд (суддя) також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом з'ясовано, що на відеозаписах, долучених до матеріалів справи, відсутні докази того, що протокол про адміністративне правопорушення було складено в присутності ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його складання, оформлюється не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак у даному випадку протокол серії ЕПР1 №278292 було складено 22.03.2025 о 10 годині 23 хвилин, тоді як особу виявили ще 14.03.2025 о 16 годині 50 хвилин, що суперечить зазначеним вимогам законодавства.
Крім того, матеріали справи були складені поліцейськими з порушенням вимог ст.ст. 256, 268 КУпАП, а також положень «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (з внесеними змінами).
Також матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №278292 від 22.03.2025 року. У протоколі відсутній підпис особи, яку притягають до адміністративної відповідальності.
Суд зазначає, що водій має право знати про порушення і давати свої пояснення, реалізовувати свої права передбачені ст. 268 КпАП України та ст.ст 59, 63 Конституції України.
При цьому сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідальних осіб від доведення правомірності свого рішення.
Також суд вважає за необхідне вказати на принцип правової визначеності. Цей принцип гарантує, що особа повинна бути поінформована про можливі наслідки своїх дій. Якщо особу притягують до відповідальності після закінчення встановленого терміну, це може бути визнано незаконним, і особа має право оскаржувати такі дії, на чому наголдошено захисником в судовому засіданні.
Суд зазначає, що існують винятки, коли закон може передбачати можливість притягнення до відповідальності за певні види правопорушень, навіть після закінчення загальних термінів (наприклад, за дуже тяжкі злочини).
Зазначені винятки до обставин цієї справи не відносяться.
Принцип правової визначеності стосується не лише норм права, але й дій органів влади, які повинні бути передбачуваними, ясними і доступними для громадян. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїй практиці часто розглядає справи, що стосуються дій органів влади в контексті цього принципу.
Справа Шіфріна проти Росії (Кейс № 72142/01). У цьому рішенні Суд акцентував на праві особи бути інформованою про дії органів влади, які можуть вплинути на її права. Дії органів повинні бути зрозумілими й не можуть залишати громадянина в стані невизначеності.
Справа Токаєв проти України (Кейс № 42537/09). У цій справі Суд зазначив, що у випадках адміністративних покарань органи влади повинні діяти відповідно до законодавства, яке має чітко регулювати процедури, і що відсутність таких норм створює правову невизначеність.
Отже наявність істотних порушень працівниками поліції зумовлюють визнання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 278292 від 22.03.2025 недопустимим доказом, який не відповідає принципу законності.
При розгляді зазначеної справи, суд не входить в дослідження доведеності наявного адміністративного правопорушення, зважаючи на встановлені процесуальні порушення під час складання адміністративного протоколу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідна позиція Конституційного Суду України узгоджується з правовими позиціями Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ». Зокрема, у рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», Європейський Суд зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Практика Європейського Суду вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, в його сукупності, суд дійшов, що справу про адміністративне правопорушення слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП України.
Керуючись ст. 9, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 247, 254, 256, 268 КУпАП, суд,
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області .
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО