Єдиний унікальний номер справи 183/13165/23
Провадження № 2/183/705/25
02 липня 2025 року м. Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Майної Г. Є.,
з участю:
секретаря судового засідання Федорової Є. П.,
представника позивача адвоката Щербини С. В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю,-
У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на частину зазначеної квартири.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 14 червня 2014 року до 13 жовтня 2023 року. Під час шлюбу, а саме 14 червня 2017 року, сторонами за спільні кошти та за взаємною згодою було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказане майно зареєстровано за відповідачем, однак в силу положень ст. 60, 61 СК України, зазначене вище майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку з чим він звернувся з цим позовом до суду.
Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись з позовом ОСОБА_3 , подала відзив на позов, у якому зазначила, що спірна квартира була придбана за її особисті кошти, виручені її батьком за продаж його квартири, позивач особисті кошти на придбання квартири не надавав. Оскільки статус спільного майна подружжя визначається не лише фактом придбання його під час шлюбу, а і таким чинником, як кошти, за які таке майно набуто, просила у задоволенні позову відмовити.
Також відповідач подала зустрічний позов про визнання майна особистою приватною власністю. В обґрунтування зустрічного позову посилалася на те, що вона з позивачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 14 червня 2014 року до 13 жовтня 2023 року. У період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, вона за договором купівлі-продажу набула у власність квартиру АДРЕСА_2 . Спірна квартира була придбана за грошові кошти, передані їй батьками, які останні отримали від продажу 08 червня 2017 року квартири, розташованої у м. Перещипине, що належала батькові ОСОБА_1 . ОСОБА_4 . А також за кошти, виручені від переуступки членських прав ОСОБА_4 (продажу) гаражу № НОМЕР_1 у кооперативі «Південний» у м. Перещипине. Зазначене майно було продано лише після того, як було знайдено квартиру для придбання у м. Новомосковську Дніпропетровської області, оскільки батьки ОСОБА_1 не мали іншого житла і мали намір переїхати з м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області до м. Новомосковська Дніпропетровської області. Оскільки батьки ОСОБА_1 літні люди, то за порадою нотаріуса, вони вирішили оформити квартиру в м. Новомосковську Дніпропетровської області (спірну квартиру) саме на доньку ОСОБА_1 . ОСОБА_3 особисті кошти на придбання квартири не надавав. Батьки ОСОБА_1 приймали особисту участь у підшукуванні для себе житла для постійного проживання у м. Новомосковськ Дніпропетровської області. 3 часу реєстрації шлюбу та до моменту укладання договору купівлі-продажу, сторони проживали у батьків відповідача, однак, оскільки на початку 2017 року між ОСОБА_3 та його батьками склалися досить неприязні стосунки, тоді останній запропонував батькам ОСОБА_1 проживати разом, на що вони погодилися. Таким чином в червні 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , її батьки та малолітній син сторін вселилися до спірної квартири. ОСОБА_1 з сином та батьками 22 червня 2017 року зареєструвалися в спірній квартирі, у свою чергу відповідач ніколи в квартирі зареєстрований не був. Таким чином спірна квартира не є об?єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбана за кошти батьків ОСОБА_1 від реалізації набутого ними під час шлюбу майна, з метою зміни місця проживання. А тому ОСОБА_1 просила визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
У відповіді на відзив та у відзиві на зустрічний позов, а також у запереченнях ОСОБА_3 висловив позицію, аналогічну викладеному у первісному позові.
ОСОБА_1 подала відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, у якій посилалась на обставини, викладені у відзиві на позов та зустрічній позовній заяві.
Ухвалою судді від 30 листопада 2023 року позов залишався без руху.
Ухвалою суду від 15 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 07 березня 2024 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 ; ухвалено про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 28 листопада 2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник ОСОБА_3 адвокат Щербина С. В. у судовому засіданні підтримав вимоги первісного позову та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у заявах по суті справи. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити.
ОСОБА_1 у судовому засіданні не визнала вимоги первісного позову, просила у їх задоволенні відмовити, зустрічний позов просила задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеному у своїх заявах по суті справи письмово.
Представник ОСОБА_1 адвокат Пташинський О. А. у судовому засіданні вимоги первісного позову не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, зустрічний позов підтримав, просив його задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеному у заявах по суті справи письмово.
Суд, заслухавши вступне слово та пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Фактичні обставини справи, установлені судом.
З 14 червня 2014 року до 13 жовтня 2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та рішенням суду, наданими сторонами у засвідчених ними копіях (а.с. 12, 13-14).
08 червня 2017 року між ОСОБА_4 , як продавцем з однієї сторони, та ОСОБА_5 , як покупцем з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Згідно з п. 1.5 цього договору продавець ОСОБА_4 свідчить, що на момент придбання вказаного нерухомого майна, перебував у зареєстрованому шлюбі, що вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, заява другого з подружжя, ОСОБА_6 , про згоду на відчуження, справжність підпису на якій засвідчено 08 червня 2017 року ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області за реєстровим номером 772, додається до архіву нотаріуса. Відповідно до п. 2.1. цього Договору продаж вчинено за 48 653 грн 00 коп, які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору. Цей договір наданий суду у засвідченій представником ОСОБА_2 копії (а.с. 79-80).
Судом установлено, що ОСОБА_4 був батьком ОСОБА_1 і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 82, 83, 86, 87).
14 червня 2017 року між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , як продавцями з однієї сторони та ОСОБА_1 , як покупцем з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (а.с. 75-76).
Згідно з п. 5 договору купівлі-продажу від 14 червня 2017 року, цей продаж здійснюється за 49 500 грн, які продавці одержали повністю, до підписання цього договору від покупця.
У п. 15 зазначеного договору вказано, що цей договір укладається за згодою чоловіка покупця - ОСОБА_3 , котра оформлена у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бака О. В. 14 червня 2017 року, реєстровий № 1854.
Норми права, що застосовані судом, та мотиви їх застосування.
Правовідносини сторін щодо права спільної сумісної власності та щодо прав на захист порушеного права регулюються нормами Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України установлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно з п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.
До коштів, які належали подружжю (їй/йому) особисто відносяться: набуті до шлюбу; одержані під час шлюбу, але як премії, нагороди, які один із подружжя одержав за особисті заслуги; як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка належала одному із подружжя, а також як відшкодування завданої йому моральної шкоди; як страхові суми, одержані одним із подружжя за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю; одержані під час шлюбу, але на підставі договору дарування, в порядку спадкування; одержані під час шлюбу за реалізоване майно, яке належало одному із подружжя на праві особистої приватної власності. Зокрема, кошти, одержані від реалізації спадкового майна, або майна, яке належало одному із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю цього подружжя, навіть якщо б вони були внесені в банк або іншу фінансову установу під час шлюбу.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
Застосовуючи ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. У зв'язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 05 квітня 2017 року в справі № 367/5390/14.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.
Так, ОСОБА_1 , заперечуючи факт спільної сумісної власності на спірну квартиру стверджувала, що її придбано за особисті кошти, передані їй її батьком ОСОБА_4 , які останній, в свою чергу, отримав від продажу належної йому та його дружині ОСОБА_6 (матері ОСОБА_1 ) квартири у м. Перещепине.
На підтвердження указаних доводів суду надано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 08 червня 2017 року (а.с. 79-80), згідно з яким ОСОБА_4 продав зазначену квартиру покупцю ОСОБА_5 .
Згідно з п. 1.5 цього договору продавець ОСОБА_4 свідчить, що на момент придбання вказаного нерухомого майна, перебував у зареєстрованому шлюбі, що вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, заява другого з подружжя, ОСОБА_6 , про згоду на відчуження, справжність підпису на якій засвідчено 08 червня 2017 року ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області за реєстровим номером 772, додається до архіву нотаріуса. Відповідно до п. 2.1. цього Договору продаж вчинено за 48 653 грн 00 коп, які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору. Цей договір наданий суду у засвідченій представником ОСОБА_2 копії (а.с. 79-80).
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 доводиться їй донькою, ОСОБА_4 був її чоловіком. Вони проживали у квартирі, що їм належала на праві спільної власності, в м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області. Оскільки її чоловік ОСОБА_4 хворів на лейкемію і часто їздив в лікарню до м. Новомосковська та м. Дніпро для переливання крові, ними було прийнято рішення переїхати жити в м. Новомосковськ, для цього вони продали квартиру в м. Перещепине, машину та гараж та придбали квартиру в м. Новомосковськ. Квартиру в м. Новомосковську подружжя ОСОБА_10 придбавало для свого проживання, однак, оскільки ОСОБА_4 знав, що він скоро піде з життя через свою хворобу, він передав грошові кошти ОСОБА_1 і було прийнято рішення оформити договір купівлі-продажу спірної квартири на ім'я ОСОБА_1 , для того, щоб потім (після смерті ОСОБА_4 ) не переоформлювати право власності. ОСОБА_3 після придбання спірної квартири сказав, що йому краще проживати з батьками дружини, ніж з його. Саме ОСОБА_4 займався пошуком квартири в м. Новомосковську для придбання, вона і ОСОБА_4 подивилися спірну квартиру, вона їх влаштувала; всіма необхідними організаційними процедурами з приводу придбання спірної квартир займався ОСОБА_4 , зокрема давав завдаток 500 доларів США, який отримав як завдаток з продажу квартири в м. Перещепине, та передавав кошти в рахунок сплати вартості спірної квартири. Після купівлі квартири подружжя ОСОБА_10 запропонувало сім'ї доньки проживати разом. ОСОБА_3 будь-якої участі у придбанні спірної квартири не брав.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 доводиться їй рідною сестрою. Пояснила, що їй відомо, що батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 приблизно 8 років тому продали свою квартиру в м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області і купили квартиру в м. Новомосковськ, куди переїхали проживати, щоб батькові було ближче діставатися до лікарні, та щоб їм бути ближче до доньки. Також їй відомо, що батькові ОСОБА_4 порадили оформити купівлю квартири в м. Новомосковськ одразу на доньку, бо потім дорого переоформлювати. Вона не чула, щоб ОСОБА_3 давав кошти, щоб придбати спірну квартиру, і особисто казав їй, що спірна квартира «не його». Чи були кошти у ОСОБА_1 , щоб придбати квартиру, їй не відомо. Також їй відомо, що разом з квартирою в м. Перещепине батьки продали і гараж. Будь-якої участі у продажі квартири в м. Перещепине вона не брала, лише допомагала перевозити речі.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 , ОСОБА_6 - це її тітка, чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_13 останні роки дуже хворів, приходилося їздити у м. Новомосковськ у лікарню, це було незручно. Вона була присутня на сімейних нарадах, де обговорювали, що треба продати квартиру і машину у м. Перещепине і купити у м. Новомосковськ, щоб було зручніше. Чи проживала ОСОБА_1 з батьками у квартирі, їй не відомо.
Оцінюючи зазначені показання, суд ураховує, що свідки доводяться родичами ОСОБА_1 . Разом з тим, ураховуючи, що повідомлені свідками обставини підтверджуються письмовими доказами - договорами купівлі-продажу від 08 червня 2017 року та від 14 липня 2017 року, суд не вбачає підстав ставити під сумнів показання допитаних у судовому засіданні свідків.
Ураховуючи, що протягом тижня після відчуження квартири, що належала на праві власності подружжю ОСОБА_10 , від продажу якої останні, які є батьками ОСОБА_1 , отримали 48 653 грн, після чого ОСОБА_1 придбала спірну квартиру за 49 500 грн, суд вважає, що ОСОБА_1 за допомогою належних та допустимих доказів довела факт придбання спірної квартири за рахунок коштів, що належали їй особисто та були передані їй батьками після продажу належного їм майна.
Також на підтвердження зазначених обставин, на думку суду, свідчить реєстрація 22 червня 2017 року місця проживання батьків ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у спірній квартирі, після її придбання ОСОБА_1 , відсутність реєстрації у спірній квартирі місця проживання ОСОБА_3 . Також судом ураховані показання свідків, які зазначали, що спірна квартира придбавалася, у першу чергу, для проживання подружжя ОСОБА_10 , обставин наявності у яких іншого житла, після продажу квартири у м. Перещепине, судом не встановлено.
У свою чергу ОСОБА_3 не скористався своїми процесуальними правами, не подав доказів на спростування доводів ОСОБА_1 , зокрема на підтвердження придбання спірної квартири за рахунок коштів сімейного бюджету, наявність збережень, або достатнього доходу для придбання спірної квартири, або за його особисті кошти, посилаючись у своєму позові лише на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, чого недостатньо, як зазначено у правовій позиції, висловленій у постанові Верховного суду України від 05 квітня 2017 року в справі № 367/5390/14 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Також матеріали справи містять розписку, надану у засвідченій представником ОСОБА_2 копії, відповідно до змісту якої 09 червня 2017 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_14 кошти в сумі 19 200 грн «за гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться у кооперативі «Південний», справжність якої ОСОБА_3 не оспорено (а.с. 81).
Також судом досліджено відомості з Реєстру застрахованих осіб за формою ОК-7 стосовно ОСОБА_1 (а.с. 112-115), у той час як ОСОБА_3 взагалі не надано будь-яких відомостей про одержання чи неодержання ним доходу, таким чином за результатами вивчення доказів судом не встановлено обставин, які б свідчили що спірна квартира придбана за рахунок коштів сімейного бюджету сторін.
26 вересня 2024 року набула чинності постанова Верховної Ради України № 3984-IX від 19 вересня 2024 року про перейменування окремих населених пунктів та районів, зокрема було змінено назви Новомосковського району на Самарівський район; місто Новомосковськ Новомосковського району на місто Самар.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 спростовано презумпцію права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , а тому у задоволенні первісного позову необхідно відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню заявлені до відшкодування судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю - задовольнити повністю.
Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , яка набута на підставі договору купівлі-продажу від 14 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бака О. В. за реєстровим № 1855.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування справленого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
- ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ;
- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено і підписано 02 липня 2025 року через перебування головуючого судді 30 червня 2025 року о 16 год 00 хв у нарадчій кімнаті.
Суддя Г.Є. Майна