Справа № 199/8473/25
(3/199/4599/25)
іменем України
02.07.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйов В.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працюючою фізичною особою-підприємцем « ОСОБА_1 », у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.163-4 КУпАП, -
При проведенні камеральної перевірки ФОП « ОСОБА_1 », встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно подала податковий розрахунок суд доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форми №4 ДФ) за квітень 2025 року, термін подання встановлений діючим законодавством - 20.05.2025 року, фактично розрахунок надано 22.05.2025 року, відповідно до акту перевірки №32402/04-36-24-13/ НОМЕР_1 від 06.05.2025 року.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась. Надала заяву, відповідно до якої просить суд розглядати справу про адміністративне правопорушення без її часті, у зв'язку із її хворобою.
Також, суд зазначає, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні на 02.07.2025 року, судовою повісткою про виклик та SMS-повідомленням, яке вона завчасно, 23.06.2025 року, отримала на свій особистий абонентський номер телефону.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 163-4 КУпАП, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.ст. 245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєний на принципах забезпечення доведення вини за ст.129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст. 252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст. 163-4 КУпАП, а саме: дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення.
Тобто диспозиція ч.2 ст. 163-4 КУпАП, визначає як вчинення правопорушення особою, яку вже було піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст. 163-4, повторно, протягом року.
Водночас, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містять жодного підтвердження щодо вчинення останньою адміністративного правопорушення за ст. 163-4 КУпАП повторно протягом року.
Тобто, уповноваженою особо не було долучено жодного належного, допустимого доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 163-4 КУпАП, та факту притягнення останньої до адміністративної відповідальності відповідним рішення суду.
Окрім цього, сам протокол №32403/04-36-24-12/1814000285 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не містить будь-яких відсилань щодо притягнення останньої до адміністративно відповідальності раніше.
Отже, враховуючи вимоги ч.2 ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , які визначають межі судового розгляду, не містять обов'язкових відомостей, визначених диспозицією ч.2 ст.163-4 КУпАП, а саме «повторність вчинення адміністративного правопорушення».
В той же час, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
ЄСПЛ у справах «Малофєєв проти Росії» та «Карелін проти Росії» сформулював позицію, за якою у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Отже в такому разі справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч.1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Аналізуючи положення Кодексу України про адміністративне правопорушення (КУпАП), слід визначити, що він є кодексом, який містить норми матеріального права і одночасно з цим є процесуальним кодексом. Разом з цим, КУпАП, як процесуальний кодекс, не передбачає для суду можливість перекваліфікувати дії правопорушника з більш тяжкого адміністративного правопорушення на менш тяжкий, і навпаки.
Водночас, аналізуючи матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд вбачає в її діях ознаки адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 163-4, а саме: неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення №32403/04-36-24-12/1814000285 від 06.06.2025 року, де викладені обставини, при яких ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.163-4 КУпАП;
- актом №32402/04-36-24-13/1814000285 від 06.05.2025 року про результати камеральної перевірки ФОП « ОСОБА_1 ».
Тому, у зв'язку із вищезазначеним та з дотриманням норм чинного КУпАП, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 163-4 КУпАП.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і остання підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Водночас, відповідно до вимог ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, тобто законодавець дає можливість органу (посадовій особі), що уповноважений вирішувати справу, за певних умов застосувати щодо порушника такий метод виховного впливу, що не пов'язаний ні з адміністративним стягненням, ні із заходом громадського впливу.
Вирішуючи справу відносно ОСОБА_1 відповідно до оцінки всіх обставин провини й особистості ОСОБА_1 , вважаю, що остання може бути звільнена від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, у зв'язку з малозначністю правопорушення, оскільки не надані суду відомостей про оскарження обставин адміністративного правопорушення та кваліфікацію її дій, відношення правопорушниці до скоєного правопорушення, те, що внаслідок її дій відсутня значна шкода окремим громадянам або суспільству та відсутні які-небудь дані, що компрометують її особу, а також враховуючи, що остання подала податковий розрахунок 22.05.2025 року, при граничному строку подання - 20.05.2025, тобто у короткий проміжок часу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст.22,283,284 КУпАП,
ОСОБА_1 за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП, звільнити від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: В.Л. Воробйов
02.07.2025