Справа № 493/2194/19
Номер провадження:1-кп/521/252/25
27 травня 2025 року м. Одеса
Хаджибейським районний суд м. Одеси в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
при судовому розгляді кримінального провадження №493/2194/19 щодо:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Балті, Одеської області, громадянина України, не працюючого, без місця реєстрації, до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 146, ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України, -
На розгляді колегії суддів Хаджибейського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 146, ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах.
У судовому засіданні прокурором, відповідно до ст. 331 КПК України, було заявлено клопотання про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на два місяці. Своє клопотання прокурор обґрунтовує наявністю ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 може вдатись до спроб переховуватись від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Обвинувачений та його захисник, кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість і відсутність ризиків.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового засідання, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Строк перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, який встановлений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 31.03.2025, спливає 30.05.2025. Враховуючи неможливість до спливу строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення, колегія суддів керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов'язана розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Так, у своєму клопотанні прокурор зазначає, що метою продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зокрема, на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду вказує те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, які є тяжкими та особливо тяжкими та передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується) вказує той факт, що ОСОБА_7 неодноразово судимий за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, має не зняту та не погашену судимість, що свідчить про наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може продовжити злочинну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Будь - яких підстав для зміни чи скасування обраного до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час розгляду клопотання прокурора колегією суддів не встановлено.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів також враховує наступні обставини: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків; особу обвинуваченого, який немає постійного місця роботи та місця реєстрації на території України; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Колегія суддів вважає, що перелічені прокурором доводи під час розгляду клопотання є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час судового розгляду ризикам.
Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не є такими, що гарантують виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, нічим не підтверджені та спростовані у ході судового розгляду клопотання.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, на думку суду, немає.
Враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні, оскільки, злочини, передбачені ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 146, п.п. 9, 1 3 ч. 2 ст. 115 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 мають ознаки вчинених із застосуванням насильства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 331, 369-372 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури про продовження відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на два місяця (60 днів), тобто до 26.07.2025 включно.
Розмір застави як запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , - не визначати.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_8
Судді:
ОСОБА_9