Дата документу 23.06.2025 Справа № 334/6471/24
Єдиний унікальний № 334/6471/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/605/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.111-2 КК України
23 червня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області, головного інспектора акціонерного товариства «Експлуатуюча організація «Запорізька АЕС», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 12 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування строком на 15 років, з конфіскацією майна, -
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України за наступних обставин.
ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у т.ч. щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів Російської Федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України та проведення у зв'язку з цим з боку РФ підривної діяльності проти України, з метою завдати шкоди Україні, вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки - надавав допомогу (пособництво) державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора при наступних обставинах.
Установлено, що у період з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України громадянин України ОСОБА_7 перебував на посаді головного фахівця з атомних електростанцій (з нагляду) - начальника служби відомчого нагляду та пожежної безпеки ВП «ЗАЕС» до 01.11.2022 відповідно до Наказу ВП «Запорізька АЕС» №880-п від 03.11.2021.
Так, дія трудового договору, укладеного із ОСОБА_7 , призупинена на період дії воєнного стану відповідно до Наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» №1430-к від 01.11.2022. Крім того, ОСОБА_7 наказом ВП «ЗАЕС» від 21.12.2022 №12 анульовано допуск до виконання особливих робіт на ядерних установках та з ядерними матеріалами, а також анульовано ліцензію серії ПО №000166 ДП «НАЕК «Енергоатом» на право здійснення організаційно-розпорядчих функцій, які пов'язані із забезпеченням ядерної та радіаційної безпеки у зв'язку з неспроможністю посадової особи дотримуватись ліцензійних умов.
При цьому, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що Російська Федерація окупувала, серед іншого, частину Запорізької області, у тому числі м. Енергодар, та сформувала окупаційну адміністрацію для управління вказаними територіями, перебуваючи на тимчасово окупованій території Запорізької області, у місті Енергодар, діючи умисно, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів Російської Федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, з метою завдання шкоди Україні, надав допомогу державі-агресору шляхом реалізації та підтримки їх рішення, а саме указів президента РФ: «Про визнання Запорізької області» № 685 від 29 вересня 2022 року, «Про прийняття до російської федерації Запорізької області та утворення у складі російської федерації суб'єкта - Запорізької області» №7-ФКЗ від 04.10.2022, «Про особливості правового регулювання в області використання атомної енергії на території Запорізької області» № 711 від 05.10.2022), та дій, вчинених на виконання зазначених рішень; у том числі: створення, з метою забезпечення видимості легітимної діяльності окупованої Запорізької атомної електростанції згідно законодавства РФ та прийняття у федеральну власність об'єктів використання атомної енергії Запорізької атомної електростанції та іншого майна, необхідного для здійснення її діяльності; забезпечення закріплення на праві господарського відання за федеральним державним унітарним підприємством «Запорізька АЕС»; наділення АТ «ЕО «ЗАЕС» статусом так званої експлуатуючої організації в області використання атомної енергії, яка здійснює діяльність з експлуатації та виводу з експлуатації об'єктів використання атомної енергії Запорізької атомної електростанції; здійснення контролю за роботою ЗАЕС під керівництвом представників держави-агресора.
Так, ОСОБА_7 , здійснюючи дії, направлені на пособництво державі - агресора (пособництво) всупереч наявних Указу Президента України №687/2022 від 04.10.2022 «Про нікчемність актів, що порушують суверенітет та територіальну цілісність України» та постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 р. № 830 «Про призначення експлуатуючої організації (оператора) ядерних установок», з метою реалізації та підтримки зазначених вище рішень та дій Російської Федерації, 27.10.2022 добровільно погодився на пропозицію представників державної корпорації «Росатом» та уклав трудовий договір №872/22-ТД від 27.10.2022 відповідно до наказу ДК «Росатом» №27-10-20220100/ЛС, відповідно до якого був призначений на посаду головного інспектора AT «Експлуатуюча організація «Запорізька АЕС».
Поряд з цим, займана з 27.10.2022 ОСОБА_7 посада - є керівною в організаційній структурі АТ «ЕО «ЗАЕС» (підпорядковується першому заступнику генерального директора AT «ЕО «ЗАЕС» - директору атомної станції), під контролем якого знаходяться служба відомчого нагляду та пожежної безпеки, служба охорони труда, відділ охорони навколишнього середовища, відділ охорони здоров'я.
Встановлено, що до безпосереднього виконання свої обов'язків головного інспектора в структурі AT «ЕО ЗАЕС» ОСОБА_7 приступив 02.11.2022 після незаконного відсторонення (блокування пропусків та виведення з будівлі ВП «ЗАЕС») фактичного головного інспектора, який діяв відповідно до наказу ДП «НАЕК «Енергоатом».
При цьому, відповідно до зайнятої посади головного інспектора так званої AT «Експлуатуюча організація «Запорізька АЕС», підконтрольної державі - агресору, ОСОБА_7 наділено адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими повноваженнями щодо забезпечення контролю за веденням технологічних режимів, експлуатації та технічного обслуговування, виконання регулярних обходів систем/обладнання енергоблоків, загальностанційних об'єктів, виробничих будівель і споруд ВП ЗАЕС; організації проведення щорічних перевірок стану ядерної безпеки, внутрішніх і цільових перевірок підрозділів ВП ЗАЕС, вибіркових перевірок дотримання підрозділами і персоналом технологічної дисципліни; організації системи обходів робочих місць, включаючи порядок оцінки ефективності системи обходів та аналізу результатів обходів; організації та контролю ефективності нагляду, контролю та інспекцій за виконанням правил, норм і стандартів з безпеки, діяльності по попередженню порушень, координації взаємодію представників електростанції з членами комісій державного нагляду, забезпечення роботи комісій органів державного регулювання, що перевіряють стан робіт на ВП ЗАЕС в частині забезпечення ядерної, технічної, пожежної та радіаційної безпеки, охорони праці, експлуатації обладнання технологічного циклу АЕС, охорони навколишнього природного середовища: забезпечення планування та контроль виконання діяльності підпорядкованих підрозділів тощо, що прямо впливає на розширення повноважень ОСОБА_7 , можливість впливу на співробітників ЗАЕС, вчинення дій щодо передачі інформації представникам держави-агресора про стан Запорізької атомної електростанції та її працівників.
Встановлено, що ОСОБА_7 з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, діючи умисно на шкоду національним інтересам України, на виконання наказів невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа керівництва ДК «Росатом», AT «Концерн Росенергоатом», АТ «ЕО «ЗАЕС», у взаємодії з представниками держави-агресора пропагував ідеї у середовищі співробітників ВП «ЗАЕС» щодо остаточного та невідворотного переходу Запорізької області, у тому числі Запорізької атомної електростанції, під контроль Російської Федерації, підбурюючи останніх до надання підтримки, сприяння та співпраці із представниками держави-агресора, у тому числі і шляхом підписання трудових договорів з АТ «ЕО «ЗАЕС», засновником якого є AT «Концерн Росенергоатом».
Так, ОСОБА_7 , виходячи з геополітичних інтересів Російської Федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, з метою завдання шкоди Україні, надав допомогу державі-агресору з реалізації та підтримки їх рішень, а саме указів президента РФ; «Про визнання Запорізької області» № 685 від 29 вересня 2022 року, «Про прийняття до російської федерації Запорізької області та утворення у складі російської федерації суб'єкта - Запорізької області» №7-ФКЗ від 04.10.2022, «Про особливості правового регулювання в області використання атомної енергії на території Запорізької області» № 711 від 05.10.2022), та дій, вчинених на виконання зазначених рішень а саме: створення, з метою забезпечення видимості легітимної діяльності окупованої Запорізької атомної електростанції згідно законодавства РФ та прийняття у федеральну власність об'єктів використання атомної енергії Запорізької атомної електростанції та іншого майна, необхідного для здійснення її діяльності; забезпечення закріплення на праві господарського відання за федеральним державним унітарним підприємством «Запорізька АЕС»; наділення AT «ЕО «ЗАЕС» статусом так званої експлуатуючої організації в області використання атомної енергії, яка здійснює діяльність з експлуатації та виводу з експлуатації об'єктів використання атомної енергії Запорізької атомної електростанції; здійснення контролю за роботою ЗАЕС під керівництвом представників держави- агресора, займаючи керівну посаду - головного інспектора в структурі AT «ЕО «ЗАЕС», маючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а також прямий та опосередкований вплив на співробітників окупованої ВП «ЗАЕС» та виконання останніми функціональних обов'язків на електростанції, неодноразово протягом кінця жовтня 2022 року по вересень 2023 року вчиняв дії, направлені на примушування співробітників окупованої ВП «ЗАЕС» до підписання трудових договорів, у тому числі застосовуючи погрози блокування пропусків, виведення з електростанції, пропозиції з обіцянками «кращої долі» в структурі AT «Концерн Росенергоатом», а також із застосуванням неправдивої інформації щодо бездіяльності АТ «НАЕК «Енергоатом», з метою примушування до підписання трудових договорів працівників ЗАЕС.
Так, ОСОБА_7 у період з кінця жовтня 2022 року по вересень 2023 року (більш точні дати органом досудового розслідування не встановлено) здійснював вищевказані дії з співробітниками 5 блоку ВП «ЗАЕС» та в прямо підконтрольній йому службі відомчого нагляду та пожежної безпеки, а також відносно працівників інших структурних підрозділів окупованої Запорізької АЕС як самостійно, перебуваючи на посаді так званого головного інспектора, а також у супроводі представників держави-агресора.
Крім того, ОСОБА_7 , з 02.11.2022, фактично приступивши до виконання свої функціональних обов'язків головного інспектора в структурі AT «ЕО «ЗАЕС», проводив наради керівників підрозділів вказаної експлуатуючої організації, здійснюючи контроль за виконанням вказівок представників держави - агресора, у тому числі приймав участь у нарадах із представниками держави - агресора, керівництвом АТ «ЕО «ЗАЕС» та AT «Концерн Росенергоатом», мав безпосередній доступ відповідно до своїх повноважень до інформації та документації, що стосуються діяльності ВП «ЗАЕС», яку передавав представникам держави-агресора, у тому числі AT «Концерн Росенергоатом» та Федеральній службі з екологічного, технологічного та атомного нагляду (Ростехнагляд).
Крім того, встановлено, що ОСОБА_7 , здійснював контроль та був відповідальний згідно з функціональними обов'язками, якими наділений головний інспектор в структурі AT «ЕО «ЗАЕС», за проведення інспекції діяльності атомної електростанції відповідно до норм та законодавства Російської Федерації.
Так, восени 2022 року, але не раніше 27.10.2022, ОСОБА_7 , будучи головним інспектором в системі AT «ЕО «ЗАЕС», маючи обов'язки з координації взаємодії з державними регулюючими та наглядовими органами, оголосив на загальній нараді керівного складу про проведення інспекторської перевірки щодо стану об'єктів атомної промисловості, присвяченої до підготовки ВП «ЗАЕС» до зимового періоду, яку будуть проводити представники Федеральної служби з екологічного, технологічного та атомного нагляду (Ростехнагляд), при цьому, з метою організації вказаної перевірки за нормами та законодавством Російської Федерації, постійно погрожуючи співробітникам, які не підтримували ідеї переходу під контроль представників держави-агресора та виконували свої обов'язки відповідно до наказів AT «НАЕК «Енергоатом», зазначаючи, що у разі невиконання його вказівок щодо сприяння Ростехнагляду в інспекторській перевірці, стосовно працівників ВП «ЗАЕС» будуть вживатися заходи щодо відсторонення від службових обов'язків з подальшим звільненням, а також неодноразово акцентував на важливості вказаного заходу, ознайомлював увесь керівний склад з питаннями, що надавалися з метою проходження перевірки, та надавав контакти представників Ростехнагляду, яким необхідно звітуватися.
Так, ОСОБА_7 , вчиняючи вищенаведені діяння, а саме, займаючи керівну посаду головного інспектора в AT «Експлуатуюча організація «Запорізька АЕС», яка належить до структури державної корпорації «Росатом», підтримуючи дії держави-агресора, спрямовані на виконання рішення про наділення АТ «ЕО «ЗАЕС» статусом так званої експлуатуючої організації в області використання атомної енергії, яка здійснює діяльність з експлуатації та виводу з експлуатації об'єктів використання атомної енергії Запорізької атомної електростанції, виконуючи адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції головного інспектора в структурі АТ «ЕО «ЗАЕС» всупереч наявних українських нормативно-правових актів, закликаючи співробітників ВП «ЗАЕС» до підписання трудових договорів, з метою співпраці з представниками держави-агресора та встановлення остаточного контролю над роботою окупованої ЗАЕС, співпрацюючи з федеральними службами Російської Федерації та виконуючи розпорядження та накази представників держави-агресора, підтримуючи ідеї невідворотного контролю Російської Федерації на території Запорізької області та перебування ЗАЕС під їх контролем, вчиняє умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), які спрямовані на підрив енергосистеми України, територіальної цілісності та суверенітету України, тобто вчиняє дії, з метою нанесення шкоди Україні.
Тобто, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.111-2 КК України, а саме: умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 не погоджується з вироком суду першої інстанції та вважає його таким, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неповнотою судового розгляду.
Передусім захисник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно визнав добровільним і умисним зайняття ОСОБА_7 посади головного інспектора на ЗАЕС, адже в матеріалах провадження відсутні документи про подання ним заяви чи проходження співбесіди, а допитані свідки обвинувачення - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 прямо підтвердили, що їм невідомі обставини працевлаштування обвинуваченого. При цьому суд, усупереч вимогам ст. 23 та ст. 91 КПК України не дослідив альтернативну версію про можливий примус або тиск з боку окупаційної адміністрації, чим фактично позбавив сторін можливості встановити істину щодо спрямованості умислу.
Захисник наголошує, що спеціальне судове провадження (in absentia) було застосовано неправомірно, оскільки суд не довів ані факту свідомого переховування підсудного задля ухилення від відповідальності, ані факту оголошення його в міжнародний розшук.
Як вказується у скарзі, матеріали справи не містять підтвердження публікації оповіщення Генеральним секретаріатом Інтерполу, що прямо суперечить вимогам Інструкції від 17.08.2020 р. № 613/380/93/228/414/510/2801/5 та підпунктам 1-2 розд. IV цього акту.
До того ж у мотивувальній частині вироку зазначено, що ОСОБА_7 з початку військової агресії РФ фактично мешкає за своєю зареєстрованою адресою в Запорізькій області, а тому твердження про «переховування» є необґрунтованими.
Захисник підкреслює, що повідомлення обвинуваченого про дату й місце судового розгляду через офіційні друковані видання не може вважатися належним способом сповіщення, адже доставка кореспонденції на тимчасово окуповані території України фактично не здійснюється, а доступ до українських ЗМІ там відсутній; отже, права ОСОБА_7 на захист, гарантовані ст. 6 Конвенції та ст. 42 КПК України, були порушені.
Також захисник звертає увагу на неповноту судового розгляду: суд не ініціював судово-психіатричної експертизи, незважаючи на необхідність перевірити осудність обвинуваченого на момент вчинення інкримінованих дій, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 509 КПК України.
Докази сторони захисту, які могли свідчити про відсутність умислу, залишилися недослідженими або були оцінені вибірково.
Крім того, окремі процесуальні документи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи (звіти служб безпеки ЗАЕС, журнали обліку кадрів, накази про призначення), не було оголошено та перевірено в судовому засіданні, що суперечить принципу безпосередності.
Просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції від 06.03.2025 року скасувати, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Під час судового засідання апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 заперечував проти апеляційних доводів сторони захисту, наголошуючи, що суд вжив усіх заходів для повного й об'єктивного судового розгляду.
Заслухавши доповідь судді по справі, захисника обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 розглядалось у суді першої інстанції у порядку, передбаченому главою 24-1 Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень КПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), якщо стосовно нього уповноваженим органом прийнято рішення про передачу його для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.
За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Процедури «in absentia» припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження.
При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі.
До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Так, у рішенні «Медєніца проти Швейцарії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»).
Відповідно до вимог статті 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
У цьому провадженні вказаних вимог було дотримано як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, а також апеляційного провадження, що стороною захисту не заперечується на не спростовано.
Зокрема, повістка про виклик обвинуваченого ОСОБА_7 в судове засідання суду апеляційної інстанції була опублікована у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження «Урядовий кур'єр» випуск №124 (8049) від 20.06.2025 року, сторінка 10; повідомлення про дату, час та місце розгляду провадження також розміщено на офіційному веб-сайті Судової влади.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду даного кримінального провадження ретельно дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, надав цим доказам належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Як зазначено вище, судовий розгляд зазначеного провадження здійснювався за відсутністю обвинуваченого у спеціальному судовому провадженні, рішення про проведення якого було належним чином вмотивоване, є законним та обґрунтованим.
У зв'язку з цим обвинувачений ОСОБА_7 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті висунутого йому обвинувачення.
Разом з тим, як зазначено вище, судом при проведенні спеціального судового провадження були виконані вимоги, передбачені статтею 297-5 КПК України.
Захист обвинуваченого за призначенням здійснював фахівець в галузі права - адвокат ОСОБА_8 .
У ході судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 111-2 КК України судом були досліджені численні письмові докази, які є релевантними та допустимими відповідно до вимог КПК України.
Їх зміст вказує на обставини вчинення інкримінованого злочину, характеризує особу обвинуваченого та підтверджує його умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди України.
Судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні безпосередньо досліджено письмові докази, які підтверджують пред'явлене обвинувачення ОСОБА_7 .
Так, згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.01.2024 року, свідок ОСОБА_12 впевнено заявив, що особа, зображена на фотознімку №3 відповідного додатку, є ОСОБА_7 . Цей факт підтверджується і довідкою до вказаного протоколу, в якій зазначено, що на фото №3 зображений саме ОСОБА_7 .
Аналогічно, відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.01.2024 року, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 однозначно ідентифікували ОСОБА_7 як особу, зображену на фото №3. Відповідні довідки до кожного з цих протоколів підтверджують, що на фото №3 дійсно зображений ОСОБА_7 .
Крім того, 19.01.2024 року були складені протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, у яких свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 також ідентифікували зображену на фото №3 особу як ОСОБА_7 . Зміст протоколів підкріплено довідками, що підтверджують відповідність фотографії особі обвинуваченого.
У межах дослідження доказів судом також було оглянуто Інтернет-ресурси, зокрема офіційний сайт окупаційної адміністрації Запорізької АЕС - https://znpp.ru/.
Згідно з протоколом огляду від 25.01.2024 року, встановлено наявність газетного видання «Энергия» №37 від 30 жовтня 2023 року, у якому на сторінці 5 міститься стаття, що прямо вказує на участь ОСОБА_7 у Всеросійському форумі охорони праці як представника Запорізької АЕС. У тексті публікації міститься цитата Штатського, де він підтверджує участь у заході, ділиться враженнями та прямо ідентифікується як «головний інспектор» Запорізької АЕС.
Оглянута публікація була збережена на електронному носії через функцію завантаження на сайті, а також зафіксована скріншотами процесу архівації через ресурс ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується скріншотами й архівним посиланням - http://archive.today/Byc7u. До протоколу додано відповідний CD-R диск.
У межах того ж протоколу оглянута ще одна Інтернет-сторінка - публікація в соціальній мережі Facebook у групі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В оприлюдненому там пості від 23.07.2023 року автор повідомлення надає перелік керівників Запорізької АЕС, які погодили злочинний наказ про переведення енергоблоку №4 в небезпечний режим «гарячої зупинки». Серед осіб, які схвалили таке рішення, прямо згадується «головний інспектор ОСОБА_15 ». Під публікацією розміщено фотографію з підписом: « ОСОБА_15 , главный инспектор», яка була скріншотована і долучена до протоколу огляду.
Згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.01.2024 року, свідок ОСОБА_16 підтвердив, що на фото №3 зображено ОСОБА_7 , що підтверджується й відповідною довідкою до протоколу.
У справі також досліджено протокол за результатами негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 22.02.2024 року. У ході дослідження даних із DVD-R диску №9020, на якому зафіксовано відомості, отримані з комп'ютера, що належить ОСОБА_7 та розташований у приміщенні адміністративно-побутового комплексу Запорізької АЕС, виявлено низку файлів, що мають значення для досудового розслідування. Зокрема, це документи у форматах *.docx, *.pdf та *.xlsx, які містять внутрішні розпорядження, протоколи засідань, кадрову інформацію та відомості щодо структури АЕС.
Також виявлено файл із назвою «работники ЗАЭС - база», що містить перелік персоналу станції, а також файл «протокол заседания 12.01.23», у якому зафіксовано обговорення питань охорони праці та безпеки - зокрема за участі ОСОБА_7 . Ці документи були роздруковані й додані до матеріалів справи, а їх цифрові копії - зафіксовані на електронному носії.
Усі вищенаведені письмові докази в сукупності підтверджують наявність активної участі ОСОБА_7 у функціонуванні окупаційної адміністрації Запорізької АЕС, виконанні ним посадових обов'язків на високому рівні, а також публічного позиціонування себе як посадової особи в системі «Росатома».
У межах судового розгляду всі наведені письмові докази були досліджені судом першої інстанції безпосередньо, у присутності сторін, з дотриманням вимог процесуального закону. Окрім письмових доказів, судом також безпосередньо допитано ключових свідків обвинувачення - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , показання яких мають суттєве значення для оцінки обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Зокрема, свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що особисто знає ОСОБА_7 як колегу по роботі на Запорізькій АЕС, де той до окупації обіймав посаду начальника служби відомчого нагляду. За словами свідка, після початку окупації, влітку 2022 року, ОСОБА_7 був призначений на посаду головного інспектора ЗАЕС окупаційною адміністрацією.
Свідок уточнив, що до обов'язків головного інспектора входить контроль за експлуатацією атомної станції, перевірка дозвільних документів, погодження технічної документації. Станом на 1 серпня 2023 року, коли свідок залишав тимчасово окуповану територію, ОСОБА_7 продовжував виконувати ці обов'язки в системі адміністрації, запровадженої окупаційною владою.
Свідок зазначив, що обвинувачений мав реальну можливість залишити окуповану територію, оскільки не перебував у переліку осіб з обмеженням на виїзд, а про будь-який тиск чи погрози з боку представників країни-агресора йому нічого не відомо.
Навпаки, під час особистого спілкування ОСОБА_7 повідомляв, що прийняв рішення працювати на окупаційну адміністрацію через припинення виплати заробітної плати українською стороною.
Свідок ОСОБА_10 також підтвердив, що працював разом зі ОСОБА_7 на 5-му енергоблоці ЗАЕС. Він охарактеризував останнього як працівника, який до повномасштабного вторгнення обіймав посаду начальника служби відомчого нагляду, а після окупації - став головним інспектором. При цьому свідок не володіє даними щодо примушування ОСОБА_7 до співпраці, жодних повідомлень про тиск не отримував. За словами свідка, він особисто виїхав з окупованої території 2 вересня 2022 року і вважає, що така ж можливість була і в ОСОБА_7 , який не скористався нею свідомо.
Свідок ОСОБА_12 засвідчив, що знає ОСОБА_7 з підліткового віку, а також працював з ним на ЗАЕС. Він підтвердив, що після усунення з посади головного інспектора іншої особи ( ОСОБА_17 ), ОСОБА_7 без пояснень зайняв його місце на нараді, що згодом було офіційно підтверджено призначенням новим керівництвом станції, встановленим окупаційною адміністрацією.
На думку свідка, зайняття цієї посади обвинуваченим відбулося добровільно, без жодного зовнішнього тиску. Ба більше, коли свідок повідомив ОСОБА_7 про намір виїхати, останній намагався його відговорити.
Також свідок підтвердив, що можливість виїхати з окупованої території тоді ще існувала, зокрема, через пункт пропуску у місті Василівка. Сам свідок залишив тимчасово окуповану територію 9 грудня 2022 року.
Сукупність показань допитаних свідків не лише підтверджує особу обвинуваченого як того, хто обіймав керівну посаду на Запорізькій АЕС після окупації, але й дає підстави для висновку, що така співпраця з окупаційною владою мала добровільний характер, здійснювалася усвідомлено, без примусу, з прийняттям на себе відповідальності за організаційне забезпечення функціонування захопленого об'єкта критичної інфраструктури.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого й правильного висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
У ході судового розгляду судом першої інстанції були всебічно, повно та безпосередньо досліджені численні письмові докази, що мають належний, допустимий та достатній характер відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Їх зміст прямо вказує на активну, усвідомлену та добровільну участь ОСОБА_7 у функціонуванні окупаційної адміністрації захопленої Запорізької АЕС, виконання ним посадових обов'язків, спрямованих на забезпечення інтересів держави-агресора у сфері експлуатації стратегічного об'єкта критичної інфраструктури.
Наведені письмові джерела, зкрема, протоколи пред'явлення для впізнання, довідки до них, протоколи огляду Інтернет-ресурсів, результати негласних слідчих дій, а також документи, вилучені з електронної інформаційної системи не тільки достовірно підтверджують особу обвинуваченого, а й встановлюють зміст та спрямованість його діяльності. Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_7 у період окупації добровільно обіймав посаду головного інспектора Запорізької АЕС, публічно представляв інтереси окупаційної адміністрації на міжнародних заходах, виконував службові функції з контролю за експлуатацією енергоблоків та технічної документації, брав участь у нарадах, підписував документи, що легітимізували діяльність незаконної адміністрації та сприяли утвердженню влади держави-агресора на захопленій території.
Допит свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 беззаперечно підтвердив факт перебування ОСОБА_7 на зазначеній посаді, характер і зміст його службової діяльності, а також добровільність обраної ним моделі поведінки. Жоден із допитаних свідків не повідомив про будь-який примус, погрози чи інші обставини, які б могли зумовити необхідність співпраці з окупаційним режимом. Навпаки, свідки вказували на те, що ОСОБА_7 мав реальну можливість покинути окуповану територію, однак свідомо обрав шлях колабораційної діяльності, мотивуючи це особистими вигодами або кар'єрними міркуваннями.
З огляду на сукупність здобутих доказів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винуватим у пособництві державі-агресору, що проявилось у свідомій допомозі у забезпеченні функціонування захопленого ядерного об'єкта та сприянні реалізації політики окупаційної влади на тимчасово окупованій території України.
Свої висновки суд належним чином вмотивував в оскаржуваному вироку та з цими висновками повністю погоджується колегія суддів.
З урахуванням змісту апеляційної скарги, доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_7 є необґрунтованими, такими, що спростовуються наявними матеріалами кримінального провадження, та не дають підстав для скасування вироку суду першої інстанції.
Щодо твердження про відсутність добровільного умислу у зайнятті ОСОБА_7 посади головного інспектора ЗАЕС, колегія суддів звертає увагу на те, що саме факт подання заяви або проходження формалізованої співбесіди у межах окупаційного режиму не є єдиною та обов'язковою умовою для встановлення добровільності співпраці з ворогом.
Висновок про умисний характер дій обвинуваченого ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема - на показаннях свідків, які особисто спостерігали поведінку ОСОБА_7 та зміст його службової діяльності, а також наданих ним коментарях щодо власних мотивів.
Так, свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 підтвердили не лише факт перебування обвинуваченого на посаді, але й обставини, за яких він прийняв це рішення: відсутність тиску, наявність можливості залишити тимчасово окуповану територію, спілкування зі співробітниками щодо своєї участі в адміністрації окупантів.
Більше того, свідок ОСОБА_18 вказав, що ОСОБА_7 відмовляв його від виїзду з окупації, що свідчить про його лояльність до нового окупаційного режиму. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав умисність та добровільність дій обвинуваченого.
Щодо доводів про порушення правил спеціального судового провадження (in absentia), суд першої інстанції надав повну оцінку цим питанням. У матеріалах провадження наявні документи, що підтверджують факт повідомлення обвинуваченого про підозру, його оголошення в розшук, а також підтвердження неможливості його виклику до суду у зв'язку з перебуванням на тимчасово окупованій території.
Обставини того, що ОСОБА_7 не контактує з органами слідства, а також його публічна діяльність на користь окупаційної адміністрації свідчать про свідоме ухилення від правосуддя, що й зумовило застосування in absentia згідно зі ст. 297-2 КПК України.
Вимоги міжнародного розшуку в цій частині є факультативними та не обмежують юрисдикцію національного суду.
Твердження про відсутність належного сповіщення через друковані видання також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки саме такий спосіб передбачений для інформування осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, згідно з чинними нормами кримінального процесуального законодавства.
З урахуванням умов війни та блокування доступу до територій, які не контролюються Україною, суд не мав інших об'єктивних можливостей для виклику обвинуваченого.
Доводи про необхідність проведення судово-психіатричної експертизи також є безпідставними.
Підстави для призначення такої експертизи згідно з ч. 2 ст. 509 КПК України відсутні, оскільки у матеріалах справи не зафіксовано жодних даних, що свідчили б про наявність у обвинуваченого психічних розладів, які могли б вплинути на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Сам факт обіймання високої відповідальної посади, участь у нарадах, виступи на форумах, технічна обізнаність і управлінська діяльність ОСОБА_7 виключають наявність стану неосудності.
Ствердження про неповноту дослідження доказів також не підтверджується. Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив документи, які об'єктивно відображають службову діяльність обвинуваченого в системі окупаційної влади, включаючи результати негласних слідчих дій, файли електронної документації, що містили протоколи, кадрові бази та інші відомості про штатну структуру ЗАЕС, в яких обвинувачений фігурує як посадова особа.
Таким чином, усі доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, були об'єктивно перевірені судом першої інстанції та отримали обґрунтовану юридичну оцінку.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов об'єктивного та законного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.
З урахуванням вищезазначеного, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, обґрунтовано вважав зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності - достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Покарання обвинуваченому призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості та фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, підвищеної суспільної небезпеки та особи винного тощо.
Свої висновки в частині призначеного покарання суд також належним чином вмотивував у вироку.
Підстав для пом'якшення покарання обвинуваченому колегія суддів не убачає.
Колегія суддів вважає, що в апеляційній скарзі захисника не наведено переконливого обґрунтування на спростування висновків суду, викладених у вироку, а тому вказана скарга задоволенню не підлягає.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 6 березня 2025 року , яким ОСОБА_7 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду, а засудженим, який утримується під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4