Дата документу 28.05.2025 Справа № 331/336/25
Єдиний унікальний №331/336/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/653/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.199 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 28 травня 2025 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 28 квітня 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мелітополь Запорізької області, громадянина України який не працює, має вищу освіту, перебуває у фактично шлюбних відносинах, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, має статус внутрішньо-переміщеної особи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.11, 12 ч.2 ст.115 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції (EASYCON),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 28 квітня 2025 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів тобто до 26 червня 2025 року (включно).
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування своєї скарги зазначає про необґрунтованість підозри.
Вказує на відсутність доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину.
Зауважує на тому, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновків про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Також, сторона захисту звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_9 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є внутрішньо-переміщеною особою, раніше здійснював господарську діяльність, як фізична особа - підприємець, він не має наміру переховуватись від суду, не намагався перетнути кордон та жодної протиправної поведінки не вчиняв.
Згідно з ухвалою суду, у провадженні колегії суддів Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебувають матеріали кримінального провадження №12024080000000248, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11 червня 2024 року щодо ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.11, 12 ч.2 ст.115 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання посилається на те, що відповідно до положення п.4 ч.1 ст.184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілу в цьому кримінальному провадженні та знищити, переховувати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Також, у клопотанні прокурор посилається на те, що під час досудового розслідування була встановлена достатня кількість доказів для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. На даний момент триває судове слідство, свідки в судовому засіданні безпосередньо не допитані. Зауважив, що будь-який інший запобіжний захід не зможе гарантувати належної поведінки обвинуваченого, а також те, що ризики, зазначені вище, мають високу ймовірність виправдатись, адже обвинувачений обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у виді довічного позбавлення волі. Прокурором зазначено, що ОСОБА_6 не має соціальних зв'язків, не працевлаштований, постійне місце проживання має на тимчасово окупованій території Запорізької області, самого ОСОБА_6 було затримано в м.Києві. Також обвинувачений має можливість перетнути державний кордон України, що підтверджує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду. Також органом досудового розслідування були встановлені факти, які вказували на те, що ОСОБА_6 намагався ухилитися від органів досудового розслідування. Підтверджуючи ризик знищення та спотворення доказів, вказав на те, що не всі учасники злочину затримані та встановлені, тому продовжується збір доказів щодо подій, зазначених у обвинувальному акті. Отже, перебуваючи на свободі, обвинувачений може знищити докази. Також прокурор зазначив, що з метою впливу на свідків і потерпілу, та знищення доказів, обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення. На підставі вищевикладеного, прокурор просив продовжити запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою без визначення застави.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_10 підтримав клопотання прокурора, просив його задовольнити. Вказав, що ризики, зазначені прокурором, продовжують існувати.
Потерпіла у судовому засіданні підтримала подане прокурором клопотання, просила його задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, посилаючись на наступне. Адвокатом зауважено, що матеріалами справи не доведена причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення. Жоден свідок не вказує на ОСОБА_6 ,як на особу, причетну до вчинення злочину. Самого підзахисного було затримано через 10 днів після вчинення злочину невідомими особами. Обвинувачений має дозвіл на виїзд за кордон, однак ним не скористався. Таким чином, ризики, на які вказує прокурор, є абстрактними, прямих доказів вчинення злочину саме ОСОБА_6 матеріали справи не містять, а клопотання прокурора вибудуване лише на припущеннях. Висновок прокурора про те, що ризик переховування підтверджений тим, що ОСОБА_6 не зміг назвати адресу свого проживання під час затримання, є хибним, та спростовується поясненнями обвинуваченого на відеозаписі процесуальної дії, у яких він зазначає, що нещодавно приїхав до Києва погуляти. Крим того, докази у справі зібрані (що підтверджується направлення до суду обвинувального акту), тому ризику спотворення чи знищення доказів, немає. Ризик протиправного впливу на потерпілу на свідків спростовується матеріалами досудового розслідування, оскільки жодний із свідків не вказував на причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину. Адвокат просив змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у виді домашнього арешту, або визначити заставу, як альтернативу запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачений підтримав заперечення адвоката, просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити. Також додав, що уже 10 місяців перебуває під вартою за обвинуваченням у вчиненні дій, яких не вчиняв.
Заслухавши доповідь судді; аргументи обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника-адвоката ОСОБА_8 на підтримання апеляційної скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування (в цьому випадку - судового розгляду) до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).
З наявних матеріалів убачається, що цих вимог закону судом дотримано.
Наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисників, думка прокурора, представника потерпілої та самої потерпілої, та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.
Так, із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.11, 12 ч.2 ст.115 КК України, яке є особливо тяжким злочином.
Докази сторін будуть перевірятися та оцінюватися судом першої інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором, не зменшились та існують на цей час.
Такими ризиками є: ризик переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, ризик знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення - з огляду на характер висунутого обвинувачення, фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який хоч і є раніше не судимою особою, проте наразі обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за що передбачено суворе покарання, пов'язане виключно з ізоляцією від суспільства на тривалий строк, серед іншого і довічне позбавлення волі. Також, в наданих суду матеріалах провадження відсутні відомості, які б свідчили про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків. Окрім того, з наявних матеріалів провадження убачається, що на час розгляду клопотання, всі докази судом першої інстанції не досліджені, оскільки розгляд провадження тільки розпочато, на час розгляду клопотання не було допитано потерпілу та свідків.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
З урахуванням викладеного та фактичних обставин кримінального провадження, тяжкості інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, суворості можливого покарання та відомостей про особу обвинуваченого у сукупності, колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки останнього та запобігти встановленим ризикам.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені при апеляційному розгляді самим обвинуваченим та його захисником, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зокрема, доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, перевірялися судом та спростовані в оскаржуваній ухвалі, яка є належним чином вмотивованою.
В ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
На думку колегії суддів, ризики, які встановлені судом першої інстанції, є обґрунтованими та підтвердженими наявними в справі доказами.
При цьому, враховуючи положення ч.4 ст.183 КПК України, суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою обґрунтовано не визначав розмір застави (як альтернативного запобіжного заходу) обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки, останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини.
Свої висновки про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд належним чином вмотивував.
З вищевказаними висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки наявними матеріалами провадження доведено обставини, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а також те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.
Що стосується доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри та відсутності доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, то суд апеляційної інстанції вважає ці доводи передчасними, з огляду на те, що наразі триває судовий розгляд та судом першої інстанції перевірятиметься обґрунтованість висунутого обвинувачення.
Оцінка доказів з точку зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку має здійснюватися судом першої інстанції у встановленому законом порядку.
Перевірка питання щодо доведеності чи недоведеності висунутого ОСОБА_6 обвинувачення на цій стадії процесу до компетенції суду апеляційної інстанції не відноситься.
На зазначеній стадії, згідно з кримінальним процесуальним законодавством, суд апеляційної інстанції переглядає на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на стадії судового провадження.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_9 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є внутрішньо-переміщеною особою, раніше здійснював господарську діяльність, як фізична особа - підприємець, не має наміру переховуватись від суду, не намагався перетнути кордон та жодної протиправної поведінки не вчиняв, на думку колегії суддів, самі по собі правильність висновків суду першої інстанції теж не спростовують, оскільки суттєво не зменшують встановлених ризиків та в цьому випадку не свідчать про достатність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для забезпечення його належної процесуальної поведінки і запобігання встановлених ризиків.
Колегія суддів вважає, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.
Дані про те, що обвинувачений ОСОБА_9 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні, та при апеляційному розгляді суду апеляційної інстанції таких відомостей не надано.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухвали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 28 квітня 2025 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) д
нів тобто до 26 червня 2025 року (включно), залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4