Справа № 936/846/24
Закарпатський апеляційний суд
01.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/746/24, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.09.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, водій ТОВ «Спейс-транс-спед», визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 03 (три) місяці.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 566186 від 20.07.2024 та постанови судді від 09.09.2024 вбачається, що 19.07.2024 о 23 год 22 хв, на 717 кілометрі автодороги М-06 «Київ-Чоп» ДС «Нижні Ворота», ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «RENAULT MAGNUM», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «SCHMITZ SFG27», д.н.з. НОМЕР_2 , на якому шини мають місцеві пошкодження (порізи), чим вчинив порушення повторно протягом року (постанова ЕАТ № 8002029 від 24.10.2023). Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 31.4.5 «б» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 121 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП. Посилається на те, що відповідно до п. 31.4.5 «б» Правил дорожнього руху України передбачена відповідальність за залишкову висоту малюнка протектора шин вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т - 1,0 мм, а у протоколі зазначено, що шини мають місце пошкодження, що не відповідає змісту правопорушення. До протоколу не додано відеоматеріалів на підтвердження фактів невідповідності протектора шин залишкової висоти малюнка протектора менше 1 мм, викладених у протоколі, як і свідчення про реєстрацію транспортного вмісту, в якому визначено вид транспортного вмісту (вантажний чи пасажирський), враховуючи, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про
-2-
адміністративні правопорушення. У протоколі не вказано назви, моделі, серійного номеру пристрою, який застосовувався для відео зйомки, не зазначено номеру та серії диску. У відеозаписі не відображено руху автомобіля, моменту його зупинки та обставин складення протоколу. Рапорт працівника поліції не може бути беззаперечним доказом вини у розумінні ст. 251 КУпАП. Крім того, звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутня копія постанови серії ЕАТ № 8002029 від 24.10.2023 про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, а на підтвердження повторності вчинення ним адміністративного правопорушення є лише довідка без зазначення джерела її походження, що виключає її належність як доказу. Тому, вважає, що в його вина не доведена належними та допустимими доказами, що свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник-адвокат Пітух В. І. вказує на те, що довідка старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Закарпатській області Стечко А. від 21.07.2024 не містить відомостей про те, кого саме було притягнуто до відповідальності, доказів вчинення адміністративного правопорушення та який саме транспортний засіб зафіксовано в постанові. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 працює водієм у ТОВ «Спейс-транс-спед» та здійснює міжнародні перевезення і відповідно до протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 00720-01849-23, останній технічний огляд транспортного засобу «RENAULT MAGNUM», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , проведено 01.08.2023 строком на один рік, до 01.08.2024, чим спростовується обставина, наведена в довідці старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Закарпатській області. Відеозапис не містить відеодоказів, на яких зафіксовано, що шини на транспортному засобі мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини тощо. Будь-яких доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 вимог п. 31.4.5 «б» Правил дорожнього руху України, зокрема пояснень свідків, фото-, відео фіксації, у матеріалах справи немає.
У черговому доповненні захисник-адвокат Пітух В. І. вказує на те, що матеріали справи не містять постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 8002029 від 24.10.2023, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, що виключає відповідальність згідно ч. 4 цієї статті. При цьому, зазначає, що згідно листа УПП в Дніпропетровській області від 21.02.2025, відповідно до інформаційного порталу Національної поліції України постанову серії ЕАТ № 8002029 від 24.10.2023 не знайдено, а у зв'язку з тим, що виготовлення та зберігання в УПП в Дніпропетровській області копій адміністративних матеріалів чинним законодавством не передбачено, надати витребувану постанову немає можливості.
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та захисник-адвокат Пітух В. І. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин чергової неявки не надали. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи,
-3-
апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та захисника-адвоката Пітуха В. І., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. При цьому, враховується клопотання захисника про розгляд справи без його участі.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані стороною захисту докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За вимогами статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як вбачається з положень ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оскаржувана постанова суду від 09.09.2024 вказаним нормам КУпАП не відповідає.
-4-
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 566186 від 20.07.2024 та постанови судді від 09.09.2024 вбачається, що 19.07.2024 о 23 год 22 хв, на 717 кілометрі автодороги М-06 «Київ-Чоп» ДС «Нижні Ворота», ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «RENAULT MAGNUM», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки «SCHMITZ SFG27», д.н.з. НОМЕР_2 , на якому шини мають місцеві пошкодження (порізи), чим вчинив порушення повторно протягом року (постанова ЕАТ № 8002029 від 24.10.2023). Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 31.4.5 «б» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Частиною 4 статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті.
Кваліфікуючою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, є вчинення одного із порушень, передбачених ч. 1-3 ст. 121 КУпАП, повторно протягом року.
Відповідно до п. 31.4.5 «б» Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.
При складанні протоколів про адміністративне правопорушення працівники поліції керуються Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395.
Відповідно до пункту 3 розділу І зазначеної Інструкції повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Під час апеляційного розгляду встановлено, що викладені у протоколі обставини щодо повторності протягом року вчинення ОСОБА_1 одного з правопорушень, передбачених ч. 1-3 ст. 121 КУпАП, не знаходять свого підтвердження та спростовані доданими стороною захисту доказами.
З матеріалів справи вбачається, що у підтвердження факту повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення працівники поліції та суд першої інстанції посилаються на винесену щодо ОСОБА_1 працівником УПП в Дніпропетровській області ДПП постанову серії ЕАТ № 8002029 від 24.10.2023.
Проте, у матеріалах справи відсутня копія постанови УПП Дніпропетровській області ДПП серії ЕАТ № 8002029 від 24.10.2023.
За змістом листа начальника УПП в Дніпропетровській області від 21.02.2025, відповідно до інформаційного порталу Національної поліції України, постанову серії ЕАТ № 8002029 від 24.10.2023 не знайдено, а у зв'язку з тим, що виготовлення та зберігання в УПП в Дніпропетровській області копій адміністративних матеріалів чинним законодавством не передбачено, надати витребувану постанову немає можливості.
-5-
Указаних обставин суд першої інстанції не перевірив, оцінки наявним в матеріалах справи доказам не надав, що стало підставою для безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за правопорушення передбачене ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).
Гарантії ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включають зобов'язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (Н. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхню справу було ретельно розглянуто.
Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суомінен проти Фінляндії), § 36).
Відповідно до судової практики ЄСПЛ «доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
-6-
Для дотримання стандарту доведення вини поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Отже, на переконання апеляційного суду, при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції допущена суттєва неповнота та однобічність.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 належним чином не мотивований та передчасний.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження такої кваліфікуючої ознаки правопорушення, передбаченої ч. 4 ст. 121 КУпАП, як повторність вчинення правопорушення.
Будь-які належні докази, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, повторно протягом року, в матеріалах справи немає і таких апеляційному суду не надано.
При цьому, з метою належного та об'єктивного з'ясування обставин справи, апеляційним судом вживались заходи щодо виклику поліцейського ОСОБА_3 , який склав щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, проте указаний поліцейський не з'явився до апеляційного суду з невідомих причин, не надавши будь-яких доказів у підтвердження поважності причин неявки, чим позбавив себе можливості надати будь-які докази у підтвердження викладених у протоколі обставин.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження по справі.
Тому, на переконання апеляційного суду вказане вище свідчить про те, що, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції у порушення вимог передбачених ст. 245, 252, 280 КУпАП, не з'ясував усі обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги те, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд не уповноважений за власною ініціативою збирати докази, на підтвердження обставин, викладених у протоколі.
Відповідно до наведених норм права та позиції ЄСПЛ, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016, у якій зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21.10.2011, Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
-7-
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
За таких обставин, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, за викладених у протоколі обставин, а тому всі сумніви і припущення стосовно наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення повинні тлумачитись на його користь.
Частина перша статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними у справі доказами, що у свою чергу, з огляду на вищенаведені норми та обставини, свідчить про відсутність події і складу цього адміністративного правопорушення за вказаних у протоколі обставин.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1-3 ст. 121 КУпАП не належсть до підвідомчості судів.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, натомість спростована наданими стороною захисту доказами, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту вчинення правопорушення вичерпані, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу передбаченого ч. 4 ст. 121 цього Кодексу адміністративного правопорушення.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення на транспорті, їх огляд та огляд транспортних засобів, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з'ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів (посвідчення водія та інших), покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи, які відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і на яких покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого правопорушення на транспорті з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів.
Апеляційний суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно
-8-
до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.09.2024 щодо ОСОБА_5 , - скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 цього Кодексу.
Постанова апеляційного суду окарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя