Справа № 515/673/25
Провадження № 2-о/515/948/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
01 липня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Луцюка В.О.,
при секретарі судового засідання Комерзан Л.І.,
за участю заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Бролінського Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Бролінський Роман Олександрович, заінтересована особа: Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
12 травня 2025 року заявник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бролінського Р.О. звернувся до суду зі заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, яку обґрунтував таким.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області у віці 78 років помер батько заявника ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому на праві власності майно, а саме: на земельну ділянку, площею 4,34 га, розташовану в межах території Татарбунарської міської ради (за межами с. Нерушай); будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,6 га, розташовану у межах території Татарбунарської міської ради (за межами с.Нерушай).
Як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька, заявник звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини за законом. Однак, нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини та ненадання доказів факту постійного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини.
Заявник зазначає, що на момент смерті батька він проживав разом із ним по АДРЕСА_1 та здійснював за ним догляд, про що свідчить довідка Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Вказані обставини можуть підтвердити у судовому засіданні також і свідки.
Метою звернення до суду з даною заявою, заявник визначив встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.
У судовому засіданні заявник та її представник заявлені вимоги підтримали та просили про їх задоволення.
Представник заінтересованої особи Логінов О.Г. до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення судового повідомлення на електронну адресу, направив заяву щодо розгляду справи без його участі, проти задоволення заявлених вимог заперечень не мав (вх. № ЕП-751/25-Вх 30.06.2025).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності нез'явившогося учасника справи, належним чином повідомленого про день, місце та час розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п.п. 3,4 ст. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони до суду заяв та клопотань не надавали.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25 квітня 2017 року Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Татарбунарського району Одеської області у віці 78 років помер ОСОБА_2 , актовий запис про смерть № 186 (а.с. 13).
Після його смерті відкрилася спадщина на майно, а саме: на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,34 га, розташовану в межах території Нерушайської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, належну на підставі Державного акта на земельну ділянку серії ЯЕ №113392, виданого 01 червня 2007 року Татарбунарським районним відділом земельних ресурсів на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 серпня 2005 року, виданого державним нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори Єпішкіною С.В. (а.с. 14-16); житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належний на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2006 року, посвідченого завідувачем Татарбунарської державної нотаріальної контори Єпішкіною С.В., право власності зареєстрованого у КП «Татарбунарське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 07 липня 2006 року (а.с. 17-19); земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,60 га, розташовану у межах території Нерушайської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, належну спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 470340, виданого Нерушайською сільською Радою народних депутатів 01 жовтня 2001 року на підставі рішення від 28 листопада 2000 року № 97, та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №79 (а.с. 20-21).
Заявник є сином спадкодавця та спадкоємцем першої черги за законом. На підтвердження родинних відносин, які між батьком та сином, заявником надано: копію свідоцтва про своє народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 25 лютого 2025 року Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі актового запису № 19 від 28 червня 1968 року, вчиненого Виконавчим комітетом Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, відомості про батьків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 12).
Заявник як спадкоємець першої черги за законом звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Монастирліу О.П. з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру № 81703731 від 01 липня 2025 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася (а.с. 30).
Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Монастирліу О.П. від 14 березня 2025 року заявнику відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини та ненадання доказів на підтвердження факту спільного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини (а.с. 23).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України факт прийняття спадщини тісно пов'язується з постійним проживанням разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, проте окремо встановити факт прийняття спадщини без встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини чинним законодавством не передбачено. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 2-844/2008 (провадження № 61-1424св18), від 25 квітня 2018 року у справі № 145/1480/14-ц (провадження № 61-4170св18), від 01 квітня 2019 року у справі № 127/1149/17-ц (провадження № 61-21375св18) та від 05 червня 2019 року у справі № 554/3192/16-ц (провадження № 61-10720вс18).
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ч.ч.1,6 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. При цьому місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до п.210 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Частина 3 ст.1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.
Статтею 3 цього Закону визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.
Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав разом із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем. (Правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17).
У разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію свого місця проживання (якщо спадкоємець знявся з реєстрації за попереднім місцем проживання та не звернувся до органу реєстрації після прибуття до нового місця проживання) доказом постійного проживання із спадкодавцем є довідка ЖЕО (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 185/8005/16-ц).
З аналізу наведених норм можна дійти висновку про те, що законодавець не пов'язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до статті 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
На підтвердження факту проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини заявником надано довідку Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20 березня 2025 року вих. № 03-20/2504, згідно з якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з липня 2016 року і по день своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22).
З копії Витягу з реєстру територіальної громади № 2025/000715400 від 17 січня 2025 року, заявник ОСОБА_1 з 15 квітня 2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив суду, що заявник проживав разом із батьком, доглядав його десь з рік-півтора, доглядав за ним та здійснив поховання. Інших спадкоємців, крім заявника, він не знає.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що знав батька заявника - ОСОБА_2 . Заявник проживав разом із батьком з липня 2016 року по квітень 2017 року, доглядав за ним та здійснив поховання.
Наведене вище підтверджує той факт, що заявник проживав зі своїм батьком ОСОБА_2 на день його смерті, за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , однак, факт такого проживання може бути встановлений виключно у судовому порядку.
Обставини проживання заявника разом із спадкодавцем підтверджуються вищенаведеними належними та допустимими доказам, а саме показаннями свідків та письмовими доказами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявник постійно проживав зі спадкодавцем на день його смерті, здійснював за ним догляд та у подальшому поховання.
Оскільки заявник, як спадкоємець за законом проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявив про свою відмову від спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення зазначених фактів. Спір про право відсутній.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування заявлених вимог знайшли своє об'єктивне підтвердження, суд вважає, що заява є такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Приморське Кілійського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_3 , на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Татарбунарського району Одеської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.07.2025.
Суддя В.О. Луцюк