Справа № 523/19429/23
Провадження №2/523/850/25
"02" липня 2025 р. Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого судді - Бузовського В.В.,
при секретарі - Петровської О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду №16, у місті Одесі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виселення,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням кв. АДРЕСА_3 , шляхом виселення ОСОБА_2 , без надання іншого житлового приміщення.
Свої вимоги, позивач обґрунтовує тим, що він є власником зазначеної квартири, він не може безперешкодно володіти, користуватися та розпоряджатися житловим приміщенням, оскільки відповідач добровільно не звільнив приміщення, що стало підставою для звернення до суду.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (а.с.99).
Відповідач та його представник адвокат Главацький Ю.А., в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи представник відповідача адвокат Главацький Ю.А., повідомлений судом належним чином (а.с.95), надав до суду заяву про відкладення розгляду справи через перебування в нотаріальній конторі, відзив на позов не подавав. Суд не приймає до уваги клопотання адвоката про відкладення розгляду справи, оскільки аналогічні заяви надавалися адвокатом чотири рази поспіль, що суд розцінює як зловживання адвокатом процесуальними правами.
Рішення ухвалено за відсутності учасників справи
Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Так встановлено, що 29 грудня 2021р., ОСОБА_1 - Позикодавець (надалі - Позивач) та ОСОБА_2 - Позичальник (надалі - Відповідач), уклали Договір позики грошей, посвідчений Червинською Н. Є., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим № 508. Відповідно до якого Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у приватну власність грошову суму у розмірі 642 628,00 (шістсот сорок дві тисячі шістсот двадцять вісім) гривень 00 копійок, що в еквіваленті, за домовленістю сторін, становило 23 600,00 (двадцять три тисячі шістсот) доларів США та зобов'язалась повернути Позикодавцю позику у повному розмірі в строк до 29.06.2022 р.
З метою забезпечення обов'язків за Договором позики грошей, 29.12.2021р. між сторонами укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Червинською Н. Є., за реєстровим №511.
Відповідно до умов Іпотечного договору, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_4 , житловою площею 16,5 кв. м., загальною площею 35,6 кв. м.
П. 8.1. та п. 8.3. Іпотечного договору, передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання, тобто Договору позики грошей, Іпотеко держатель вправі звернути стягнення на Предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки.
У зв'язку з невиконанням Позичальником своїх обов'язків за Договором позики грошей та не поверненням в строк грошових коштів, Позивачем було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на своє ім'я.
08 серпня 2023 року, приватним нотаріусом Борисовою Н. В., Одеського міського нотаріального округу на підставі Іпотечного договору від 29.12.2021 р. за реєстровим №509, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 , кори. З, за ОСОБА_1 , номер відомостей про речове право 51343115, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1436031351101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 11.08.2023 р., індексний номер витягу 342568663.
Відповідач продовжує займати житлове приміщення, чим порушує права Позивача на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, передбачені ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319 ЦК України, відповідно до яких власникові зокрема належить право володіти, користуватися і розпоряджуватись своїм майном на власний розсуд та право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно ч. 1 ст. 312 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього прав чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч.2 ст. 48 Закону України «Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, користування і відшкодування завданих цим збитків.
Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК України - власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім' ї, інших осіб.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно ст. 150 Житлового Кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 155 Житлового Кодексу України, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 109 Житлового кодексу України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, шляхом виселення ОСОБА_2 , без надання іншого житлового приміщення є пропорційними переслідуваній меті та підлягають задоволенню.
В частині визнання ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням вимоги позову задоволенню не підлягають, оскільки поняття втрата користування жилим приміщенням регулюється ст. 405 ЦК України, або ст. 107 ЖК України і застосовується до осіб, які добровільно залишили житлове приміщення і не проживають в ньому тривалий час та за своєю правовою природою виселення і втрата користування жилим приміщенням є взаємовиключними підставами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені, документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 95, 141, 263-265, 280 - 282, 354, ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виселення - задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі - 2 147гривень 20 коп.
В частині вимог про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 - відмовити.
Рішення суду про виселення ОСОБА_2 є підставою для зняття його з реєстраційного обліку в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення складено 02.07.2025 року.
Суддя