Справа № 522/14374/25
Провадження по справі № 1-кс/522/4042/25
26 червня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , власника майна (підозрюваного) ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №5 ОРУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_4 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025163510000434 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, про арешт майна,
25.06.2025 до чергової частини ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області зі спецлінії "102" надійшло повідомлення від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 про те, що 25.06.2025 року близько 01 год. 20 хв., невстановлена особа, таємно, в період дії воєнного стану, шляхом вільного доступу, а саме через незачинені вхідні двері, проникла до квартири АДРЕСА_2 , звідки здійснила крадіжку належного ОСОБА_6 мобільного телефону марки "IPhone 13 Pink 512 GB". Сума завданого збитку встановлюється. (ЄО №13479 від 25.06.2025).
25.06.2025 року, в ході затримання особи ОСОБА_5 в порядку ч.4 ст.208 КПК України було проведено невідкладний обшук в приміщенні службового кабінету №14 ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, за адресою: м.Одеса, вул.Канатна, №101-В в ході якого було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки «Iphone 13» в корпусі рожевого кольору, що запаковано до полімерного сейф-пакету НПУ № CRI 1222380;
- мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro Max» в корпусі чорного кольору, що запаковано до полімерного сейф-пакету НПУ № CRI 1222379.
Згідно ст. 41 Конституції України нiхто не може бути протиправно позбавлений права власностi.
Постановою слідчого від 25.06.2025 у даному кримінальному провадженні вилучені предмети - визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
На підставі вищевказаного, у зв'язку з тим, що за допомогою вказаних предметів скоєно кримінальне-протиправне діяння, вказане майно є об'єктом кримінально протиправних дій, виникла необхідність у збереженні речових доказів у кримінальному провадженні шляхом накладення арешту.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
А тому, слідчий звернувся до суду з клопотаннями про накладення арешту на зазначене майно.
Позиція учасників.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти накладення арешту на мобільні телефони, так як визнає свою вину, тому немає підстав для арешту майна.
Прокурор, слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання в повному обсязі. Окрім цього прокурора повідомив, що телефон рожевого кольору, який належить потерпілому є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а другий телефон належить підозрюваному також є доказом того, що підозрюваний знаходився в місці вчинення злочину, для чого орган досудового розслідування буде звертатись із тимчасовим доступом до оператору телефонного зв'язку щодо місця знаходження в конкретний час особи підозрюваного. Підозрюваний ОСОБА_5 в подальшому може відмовитись від визнання вини, а тому арешт на зазначене майно є необхідним органу досудового розслідування.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши думку учасників, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Мотиви слідчого судді.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Одночасно при розгляді зазначеного клопотання у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Водночас, приписами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні, 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів клопотання слідчого встановлено, що в провадженні ВП №5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025163510000434 від 25.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
З наданих матеріалів досудового розслідування вбачається, що є достатньо підстав вважати, майно, вилучене 25.06.2025 під час проведення затримання, а саме мобільні телефони можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, тому мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.
КПК України, також окрім мети арешту майна формулює його завдання, якими є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Мета - це те, до чого прагнуть, чого хочуть досягти, очікуваний кінцевий результат, то завдання - це конкретні проблеми, які потрібно вирішити задля досягнення мети
Інакше кажучи, завдання є засобом досягнення мети. Слід погодитися, що розв'язання завдань, що стоять перед кримінальним судочинством, обумовлює досягнення його цілей.
Намагаючись досягти мети як кінцевий результат діяльності необхідно виконати низку конкретних завдань. Вирішення завдання є етапом на шляху досягнення мети, Саме тому, як встановлено законодавцем, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Дослідивши матеріали клопотання в судовому засіданні слідчий суддя дійшов висновку, що метою арешту майна збереження речових доказів, а завданням арешту зазначеного майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Усталена практика ЄСПЛ свідчить, що правомірність втручання у здійснення права власності з боку держави оцінюється з урахуванням того, що таке втручання повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Поняття загального (суспільного) інтересу, якому слугувало втручання у право власності під час кримінального провадження, ЄСПЛ пов'язує із видом застосованого заходу обмеження або позбавлення права власності та використовує його у тісному взаємозв'язку з поняттям правомірної мети застосування відповідного заходу. У п. 188 рішення ЄСПЛ по справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) вказано, що накладення арешту на речові докази може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства.
Зважаючи на те, що у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, вважаю за необхідне на даному етапі досудового розслідування необхідно накласти арешт на вказане в клопотанні майно.
За таких обставин клопотання слідчого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 167-173, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №5 ОРУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_4 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене майно в ході затримання особи ОСОБА_7 в порядку ч.4 ст.208 КПК України, в ході якого було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки «Iphone 13» в корпусі рожевого кольору, що запаковано до полімерного сейф-пакету НПУ № CRI 1222380;
- мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro Max» в корпусі чорного кольору, що запаковано до полімерного сейф-пакету НПУ № CRI 1222379.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ відділу поліції №5 ОРУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_4 , або інших слідчих з групи у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_8