Справа № 496/301/25
Провадження № 1-кп/496/398/25
02 липня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт та додані до нього документи у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024163250000352 від 18.11.2024 року
за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Дачне Біляївського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_7 09.11.2024 року, близько 00 годин 00 хвилин, більш точний час судом не встановлено, перебуваючи в приміщенні будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , переслідуючи злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що діє в умовах воєнного стану, що введений на території України 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та який продовжено на підставі Указів Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022, від 17.05.2022 року №341/2022, від 12.08.2022 року №573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року №58/2023, від 06.05.2023 року № 254/2023, від 27.07.2023 року №451/2023, від 10.02.2023 року №734/2023, від 05.02.2024 року №49/2024, від 06.05.2024 року №271/2024, від 23.07.2024 року 469/2024, пересвідчившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, заволодів мобільним телефоном марки «Хіаоmі Redmi А2» (Model: 23028RN4DG) вартістю 2175 гривень з картою пам'яті Transcend 512GB SD class 10 UHS-I U3 4K (TS512GSDC340S) вартістю 2051,58 грн., що належить потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після чого, ОСОБА_7 покинув місце вчинення злочину з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_8 матеріальні збитки на загальну суму 4326, 58 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище. Щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував шкоду та просив його суворо не карати, зазначивши, що усвідомив неправильність своїх дій.
Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася, направила до суду заяви від 10.03.2025 року та 30.06.2025 року про розгляд справи у її відсутність, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, щодо міри покарання просила залишити на розсуду суду.
Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд вину обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України вважає повністю доведеною, а тому, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнає за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст. 65, 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, який вину визнав повністю, офіційно не працевлаштованого, має постійне місце реєстрації та проживання, під наглядом у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності не притягувався, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставини, які обтяжують покарання, спричинену матеріальну шкоду під час досудового розслідування відшкодував шляхом повернення викраденого майна, а також вимоги ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно наданих стороною обвинувачення доказів ОСОБА_7 був засуджений вироком Біляївського районного суду Одеської області від 05.07.2024 року (справа №496/4289/24) ОСОБА_7 за ч.2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. Згідно копії квитанції №9359-2367-3082-7140 від 01.11.2024 року штраф ним сплачений. Таким чином, в силу ст. 89 КК України ОСОБА_7 є особою, що не має судимості, про що в обвинувальному акті зазначив і сам прокурор. Доказів щодо інших судимостей ОСОБА_7 суду не надано.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують його покарання, суд не знаходить.
Слід зазначити, що злочин вчинений обвинуваченим є тяжким, однак, мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та №43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, характеристику його особи, щире каяття у вчиненому, з врахуванням ставлення обвинуваченого до вчинення діяння та його наслідків, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 слід призначити покарання в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 та ст.76 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Цивільний позов потерпілою не заявлений.
Витрати на проведення експертного дослідження - судової товарознавчої експертизи (висновок №4021 від 25.11.2024 року) - відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирається.
Керуючись ст.ст. 100, 174, 349, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання, визначивши іспитовий строк тривалістю в 2 (два) роки.
Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, п.2 ч.3 ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До вступу вироку в законну силу міра запобіжного заходу не обирається.
Відповідно до ч.1 ст. 165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21.11.2024 року (справа №496/7459/24) на мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi A2» (Model 23028RN4DG; IMEI НОМЕР_1 ; IMEI 2 НОМЕР_2 ), що був вилучений в ході огляду 19.11.2024 року в приміщенні ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Усатове, пров. Урядовий, 65 і належить на праві власності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
Речовий доказ у кримінальному провадженні - мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi A2» (Model 23028RN4DG; IMEI НОМЕР_1 ; IMEI 2 НОМЕР_2 ) залишити за належністю ОСОБА_8 , звільнивши останню від зобов'язань за зберігальною розпискою після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.