Справа № 496/5434/22
Провадження № 1-кп/496/42/25
30 червня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 , який приймає участь у режимі відеоконференції,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
потерпілого - ОСОБА_10 ,
представника потерпілого - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162250000201 від 26.03.2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
26.03.2022 року близько 13:00 год. в Одеській області Одеському районі, водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходячись на нерівнозначному Т-подібному перехресті нерівнозначних доріг, виїжджаючи з другорядної дороги на проїзну частину автодороги «Т-1625» (виконував поворот праворуч в бік с. Маяки), в порушення вимог пунктів Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1036 від 10.10.2001 року, а саме: п.п.1.5, 2.3 «б», 16.11, не надав перевагу у русі мотоциклу марки «Lifan LF200-10B», д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався по автодорозі «Т-1625» в бік с. Маяки, яким керував водій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що призвело до зіткнення лівою боковою частиною автомобіля марки «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 та передньою частиною мотоциклу марки «Lifan LF200-10B», д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_10 отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження та тяжке тілесне ушкодження.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину визнав у повному обсязі та пояснив, що він є волонтером, допомагає військовим з власної ініціативи. ОСОБА_8 взяв у знайомого автомобіль «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , щоб поїхати до магазину, купити все необхідне за списком та завезти на блок-пости. На момент ДТП в автомобілі знаходилася його колишня дівчина та 2 товариша, разом їхали в магазин. Обвинувачений вперше був в с. Маяки та м. Біляївка, по трасі, де сталося ДТП, їхав вперше. Дорожньо-транспортна пригода сталася 26.03.2022 року близько обіду. В момент, коли обвинувачений виїжджав з провулку, автомобіль сам вилетів по незрозумілим причинам. Загальмувати обвинувачений не мав змоги, оскільки були великі ями, щебінь, тому колеса не мали можливості зачепитися за асфальт. Обвинувачений на автомобілі вилетів на трасу Маяки-Біляївка та зміг загальмувати по центру дороги. ДТП сталося дуже швидко. Обвинувачений пояснив, що рухався на автомобілі по другорядній дорозі, зі швидкістю 50-70 км./год. При під'їзді до головної дороги він не бачив мотоцикла, він намагався зупинити автомобіль. За 50-70 метрів до дороги обвинувачений почав гальмувати, але вдалося це зробити лише тоді, коли машина виїхала на дорогу. ОСОБА_10 на мотоциклі в'їхав в ліву частині автомобілю ОСОБА_8 , пошкоджено дві двері та стойка. Після ДТП ОСОБА_10 знаходився у непритомному стані. Швидку допомогу виклик товариш обвинуваченого, яку оплатив останній. Обвинувачений не розумів, що відбулося, оскільки така подія сталася вперше в житті. З родичами потерпілого обвинувачений ходив до лікарні кожного дня, з усіма спілкувався. Обвинувачений пояснив, що, якщо би у нього було більше грошових коштів, він би дав більше. За можливості обвинувачений все продав. Потерпілий з обвинуваченим спілкувалися у соціальних мережах. Автомобіль під час експертизи оглянули ззовні, проте ніхто не «зчитував» автомобіль. Проблема була в електронній педалі газу, яка показала помилку. Обвинувачений перерахував потерпілому грошові кошти у розмірі 68 100 грн. декількома платіжками, у лікарні купляв все, що говорила сестра потерпілого. ОСОБА_8 зазначив, що визнає цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди в повному обсязі та моральної шкоди у розмірі 225 000 грн. ОСОБА_8 пояснив, що не вживає алкогольні напої взагалі. Водійське посвідчення обвинувачений отримав у 2017 році. Потерпілий уникає спілкування з обвинуваченим, повідомляє, що все спілкування має відбуватися через адвоката. Автомобіль на момент ДТП був застрахований. ОСОБА_8 щиро каявся у скоєному.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що 26.03.2022 року він їхав на мотоциклі Lifanз с. Троїцьке в м. Одеса, недалеко від м. Біляївка сталася дорожньо-транспортна пригода. Потерпілий їхав від заправки в сторону с. Маяки, де виїхала машина білого кольору з другорядної дороги. Потерпілий прийняв екстрене гальмування, але сталося ДТП, відбувся удар. Після ДТП потерпілий нічого не пам'ятає, потрапив у лікарню м. Біляївка, будучи непритомним. Потерпілий пояснив, що має водійське посвідчення. Їхав зі швидкістю 50/70 км./год. по головній дорозі. ДТП сталося напроти другорядної полоси, між с. Маяки та м. Біляївка. При наближенні до другорядної дороги, потерпілий не бачив білий автомобіль, все сталося дуже швидко. Удар відбувся в пасажирську та водійську ліві двері автомобілю. Потерпілий не мав технічної можливості запобігти зіткнення. Потерпілий отримав травми: розрив селезінки, розрив печінки, перелом куприкової кості, закрита черепно-мозкова травма. З моменту ДТП обвинувачений скинув потерпілому 68 000 грн. на карту. Потерпілий має претензію до обвинуваченого в матеріальному плані, згідно цивільного позову. Потерпілий вважає, що покарання має бути призначене ОСОБА_8 пов'язане з позбавленням волі на максимальний строк. Цивільний позов потерпілий підтримав у повному обсязі. Потерпілий пояснив, що залишився без внутрішніх органів, має проблеми з головою, отримав інвалідність після ДТП строком на 2 роки, потребує подальшого лікування. За весь час обвинувачений можливо один раз просив вибачення, станом здоров'я потерпілого не цікавився, не допомагав матеріально та морально. Потерпілий підтвердив отримання грошових коштів в розмірі 237 194,80 грн. та 23 295 грн. за пошкодження мотоциклу від страхової компанії та 68 000 грн. від обвинуваченого. Потерпілий бажає, щоб відшкодував завдану шкоду саме обвинувачений, а не страхова компанія. Після ДТП пройшло більше 2-х років, якщо б ОСОБА_8 хотів сплатити грошові кошти, вже б сплатив.
У судових дебатах прокурор ОСОБА_7 просила ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки, без позбавлення водійського посвідчення. Прокурор просила вирішити долю речових доказів, стягнути з обвинуваченого витрати, пов'язані із залученням експерта.
У судових дебатах представник потерпілого - ОСОБА_11 просив призначити покарання, яке запропоновано прокурором, цивільний позов, який був уточнений в ході розгляду кримінального провадження, задовольнити в повному обсязі.
У судових дебатах потерпілий ОСОБА_10 підтримав адвоката ОСОБА_11 .
У судових дебатах обвинувачений ОСОБА_8 вину визнав, просив не позбавляти волі та водійського посвідчення.
У судових дебатах захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 просив призначити покарання ОСОБА_8 не пов'язане з позбавленням волі та без позбавлення водійського посвідчення.
Окрім визнання вини самим обвинуваченим ОСОБА_8 , суд дійшов до переконання, що його вина у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена та підтверджується зібраними в справі, дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:
- рапортом старшого інспектора-чергового Одеського районного управління поліції №2 Головного управління поліції в Одеській області ОСОБА_12 від 26.03.2022 року;
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.03.2022 року;
- схемою до протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди від 26.03.2022 року;
- таблицею ілюстрацій;
- висновком судово-медичного експерта Центрального міжрайонного відділення №2 КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_13 №463-176/2022 від 29.09.2022 року, виготовленого за наслідками проведення судово-медичної експертизи;
- висновком судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_14 від 05.10.2022 року №22-4010, виготовленого за наслідками проведення автотехнічної експертизи;
- актом попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта №22-4010;
- актом здачі-приймання висновку експерта №22-4010, відповідно до якого, вартість проведення автотехнічної експертизи становить 2831,55 грн.;
- висновком судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_15 від 21.04.2022 року №22-1504, виготовленого за наслідками проведення транспортно-трасологічної експертизи;
- актом №22-1504 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта, експертного дослідження №22-1504;
- актом №22-1504 здачі-приймання висновку експерта №22-1504, відповідно до якого, вартість проведення транспортно-трасологічної експертизи становить 1887,70 грн.;
- висновком судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_15 від 13.04.2022 року №22-1506, виготовленого за наслідками проведення автотехнічної експертизи;
- актом №22-1506 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта, експертного дослідження №22-1506;
- актом №22-1506 здачі-приймання висновку експерта №22-1506, відповідно до якого, вартість проведення автотехнічної експертизи становить 1132,62 грн.;
- висновком судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_15 від 13.04.2022 року №22-1505, виготовленого за наслідками проведення автотехнічної експертизи;
- актом №22-1505 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта, експертного дослідження №22-1505;
- актом №22-1505 здачі-приймання висновку експерта №22-1505, відповідно до якого, вартість проведення автотехнічної експертизи становить 1132,62 грн.
У відповідності до положень ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України).
Частиною 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року №7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» роз'яснено, що судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи досудового слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо суд встановить, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, то суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувального вироку.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 року по справі № 688/788/15-к вказано, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин, виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості.
Аналізуючи вищевказані докази, які суд вважає належними та допустимими, і які за своїм змістом співвідносяться та доповнюють один одного, враховуючи встановлені обставини по кримінальному провадженню, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України повністю доведена.
У судових засіданнях 06.11.2024 року, 11.12.2024 року прокурор ОСОБА_7 відмовилася від допиту свідків, потерпілий - ОСОБА_10 , обвинувачений - ОСОБА_8 та їх захисники не наполягали на допиті свідків.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
Згідно ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
При призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_8 , є його щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_8 , судом не встановлено.
Відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_8 , відноситься до тяжких злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_8 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Суд враховує, що ОСОБА_8 раніше не судимий, на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у тверезому стані, що підтверджується висновком КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради від 26.03.2022 року.
Враховуючи вказані обставини, з урахуванням наявності пом'якшуючої покарання обставини та відсутності обтяжуючих покарання обставин, враховуючи особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого ним діяння, щире каяття обвинуваченого, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до переконання про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України, з призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. При цьому, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк - 1 рік.
Суд вважає, що таке покарання буде належною карою для обвинуваченого за вчинене, достатнім для його виправлення і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вирішуючи питання про призначення, передбаченого санкцією ч.2 ст. 286 КК України, додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху України обвинуваченим, а також те, що це потягло за собою тяжкі наслідки для потерпілого, які полягають у необхідності проходження тривалого лікування та реабілітації, та застосовує до ОСОБА_8 позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, оскільки саме такий вид додаткового покарання, на думку суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України арешти, накладені ухвалами слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 29.03.2022 року по справі №496/1113/22, підлягають скасуванню.
Відповідно до положень ч.9 ст. 100 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду.
У відповідності до ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки процесуальні витрати, зазначені в обвинувальному акті, документально підтверджені, стягненню з обвинуваченого на користь держави підлягає 6984,49 грн. за залучення експертів для проведення експертиз.
Частиною 1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Від адвоката ОСОБА_11 в інтересах потерпілого ОСОБА_10 надійшов цивільний позов, який ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 20.04.2023 року прийнято до провадження, в якому представник потерпілого просить суд (з урахуванням уточнень): стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду у розмірі 655 704, 57 грн. та моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.
В обґрунтування цивільного позову зазначено, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_10 виникли тілесні ушкодження, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до наданих цивільним позивачем всіх рахунків, чеків, квитанцій та виписок, загальний розмір матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 655 704, 57 грн. Окрім фізичної та матеріальної шкоди, потерпілому ОСОБА_10 діями обвинуваченого ОСОБА_8 також завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили потерпілому істотні зміни у його житті: негативні переживання та спогади, насторогу, тривогу, емоції та тілесні реакції при згадуванні події ДТП; важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на проблемі одужування та реабілітації, переживання фізичних та фізіологічних незручностей, тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційну напругу, нервозність, дратівливість, реакції замикання, побоювання щодо майбутнього стану здоров'я та життя взагалі. В момент дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_10 переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє здоров'я, а головне страху за своє життя. В подальшому, потерпілий ОСОБА_10 був вимушений проходити стаціонарне та амбулаторне лікування з періодичним відвідуванням лікувального закладу з метою операцій, оглядів, оброблення та перев'язки ран. Впродовж всього періоду лікування потерпілий почувався незручно, відчував постійний дискомфорт, був змушений пристосуватися до негативних умов існування. В період лікування потерпілий ОСОБА_10 потребував зовнішньої допомоги з боку батьків, медичного персоналу, з приводу чого почував себе як джерело клопоту та обмежень для своїх близьких. Дотепер продовжуються проблеми із здоров'ям у вигляді періодичних болів, обмеження фізичної активності та необхідності постійної тривалої реабілітації.
Адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 надав відзив на цивільний позов, в якому просив повернути цивільний позов для усунення недоліків. В обґрунтування відзиву захисник обвинуваченого зазначив, що в результаті ДТП водій ОСОБА_10 зазнав тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим, проходив лікування, а керований ним мотоцикл зазнав технічних ушкоджень. Відповідно до полісу №ЕР206771596 власник автомобіля «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_16 , 17.11.2021 року здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з страховою компанією «ARX», при цьому страхова сума за шкоду заподіяна життю та здоров'ю громадян складає 260 000 грн., а за шкоду, заподіяну майну громадян , складає 130 000 грн. Відповідно до оферти №65476гд1оа власник автомобіля «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_16 , 12.11.2021 року додатково здійснив договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (приєднання) з страховою компанією «ARX», при цьому страхова сума за шкоду заподіяна життю та здоров'ю громадян складає 1 000 000 грн. Таким чином, максимальна сума страхових виплат по договорам страхування за автомобілем «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , може складати 1 390 000 грн. Відповідно до розрахунку, здійсненого представниками страхової компанії «ARX», потерпілому ОСОБА_17 - власнику мотоцикла «Lifn LF200-10В», д.н.з. НОМЕР_2 , належить до відшкодування в зв'язку з пошкодженнями - 23 295 грн., що взагалі не заявлені в цивільному позові до відшкодування, однак передбачені до виплати, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 206771596. Потерпілому ОСОБА_10 страховою компанією «ARX», відповідно до полісу обов'язкового страхування №ЕР 206771596, здійснено виплати в розмірі: - 109 047, 94 грн. - з приводу понесених виплат на лікування; 117 000 грн. - за шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності, - 11 303, 40 грн. - відшкодування моральної шкоди (з розрахунку 5% від сплаченої страхової суми відповідно до Закону). Заявлена в цивільному позові сума в розмірі 554 096 грн. з приводу понесених потерпілим ОСОБА_10 витрат на лікування в медичному домі «ODREX» підлягає до виплати страховою компанією «ARX», відповідно до оферти №65476гд1оа, лише після винесення вироку по справі, однак в цивільному позові жодним чином не зазначена причетність до виплати такої суми коштів страховою компанією «ARX», хоча обов'язковість такої виплати , відповідно до Закону, лежить саме на страховій компанії «ARX». Окрім того, потерпілою стороною заявлена до відшкодування сума матеріальних збитків в зв'язку з лікуванням 655 704 грн., що на 7 439 грн. менше від загальної суми 663 143 грн., що належить до відшкодування страховою компанією «ARX». Окрім того, страхова компанія «ARX», відповідно до Закону, зобов'язана до виплати додатково 27 700 грн. моральної шкоди з розрахунку 5% від загальної суми 554 096 грн. сплати коштів за витрати на лікування в медичному домі «ODREX».
Адвокат ОСОБА_11 в інтересах потерпілого ОСОБА_10 надав відповідь на відзив, в якій просив прийняти відповідь на відзив до заявленого цивільного позову, відзив на цивільний позов залишити без задоволення. Адвокат ОСОБА_18 пояснив, що ОСОБА_10 посилається на ті докази, які доводять його фактичні витрати, що були вже понесені внаслідок ДТП. ОСОБА_10 , який є потерпілим по даному кримінальному провадженню, не є власником мотоциклу «Lifn LF200-10В», д.н.з. НОМЕР_2 . Власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_17 і саме йому страхова компанія має виплатити страхову виплату у розмірі 23 295 грн. Ксерокопії платіжних доручень і листи страхової компанії «АРХ», на які посилається адвокат ОСОБА_9 , не завірені належним чином, платіжні доручення не містять підписів уповноважених осіб, печаток відповідних установ, дат одержання та проведення банком. Готовність страхової компанії здійснити страхові виплати не означає факт проведення цих виплат.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 надіслав до суду лист, в якому зазначив, що обвинувачений визнав свою провину в дорожньо-транспортній пригоді. Сприяв доставленню потерпілого до лікарні, не залишивши його в безлюдному місці без свідомості. Маючи ще особисті грошові кошти, через родичів, обвинувачений передав потерпілому 68 000 грн., що підтвердив потерпілий у судовому засіданні. Обвинувачений, будучи обізнаним, що керований ним автомобіль, має два страхові поліси на суму майже 1 500 000 грн., бажає якнайшвидшого залічення судового розгляду, щоб потерпілий мав змогу отримати повну компенсацію за спричинений матеріальний збиток, оскільки більша частина виплат можлива після набрання вироком законної сили. Загалом страховою компанією «АРХ» вже сплачено за даним страховим полісом особисто потерпілому ОСОБА_10 237 351 грн., що підтвердив і потерпілий у судовому засіданні.Заявлена в цивільному позові сума в розмірі 655 704 грн. з приводу понесених потерпілим ОСОБА_10 витрат на лікування в медичному домі «ODREX» підлягає до виплати страховою компанією «ARX», відповідно до оферти №65476гд1оа, після винесення вироку по справі та набранні ним законної сили. Окрім того, страхова компанія «ARX», відповідно до Закону, зобов'язана до виплати додатково 27 700 грн. моральної шкоди з розрахунку 5% від загальної суми 554 096 грн. сплати коштів за витрати на лікування в медичному домі «ODREX». Таким чином, загальна сума виплат буде складати: - матеріальний збиток - 663 144 грн.; - моральний збиток - 224 003 грн. Захисником обвинуваченого надані підтвердження від страхової компанії, про надання їм потерпілою стороною документального підтвердження про понесені витрати, пов'язані з лікуванням ОСОБА_10 в медичному домі «ODREX». Таким чином, потерпіла сторона вже в очікуванні отримання від страхової компанії грошових коштів в сумі 581 796 грн., після набрання вироком законної сили. Захисник обвинуваченого зазначив, що наполягання потерпілої сторони на окремій сплаті особисто обвинуваченим грошових коштів за лікування в медичному домі «ODREX» можливо розцінювати лише як намагання отримати грошові кошти і від обвинуваченого і від страхової компанії. Розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, до перевищення ліміту відповідальності страховика ще залишається більше ніж 400 000 грн. На теперішній час потерпілому вже сплачено 196 303 грн., при сплаті страховою компанією за другим страховим полісом морального збитку в розмірі 27 700 грн., ця сума буде сягати 225 000 гривень. Захисник обвинуваченого вважає, що дана сума грошових коштів є об'єктивно достатньою для відшкодування завданої моральної шкоди потерпілому, якому спричинено тяжке тілесне ушкодження в результаті злочинних дій, вчинених з необережності особою, яка перебувала в тверезому стані за кермом автомобіля та виконувала роботу пов'язану з волонтерською діяльністю під час війни. Захисник обвинуваченого просив, враховуючи особу обвинуваченого та характер його діяльності під час скоєної дорожньо-транспортної пригоди, його щире каяття, сприяння досудовому слідству, фактично наявну можливість до повного відшкодування завданої шкоди потерпілому ОСОБА_10 , призначити міру покарання не пов'язану з позбавленням волі, та не позбавляти його права па керування транспортним засобом, так як можливість керування транспортним засобом є його єдиним засобом до існування, особливо під час війни.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 20.04.2023 року прийнято до провадження цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у кримінальному провадженні.
Щодо цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 655 704,57 грн., суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом, при вирішенні питання щодо позовної заяви потерпілого до уваги беруться положення ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Так, за змістом ч.1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України, є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч.2 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме якщо шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, суд враховує висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 01.03.2023 року по справі №752/27457/21 про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням.
Згідно з положеннями ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 22.02.2022 року по справі № 201/16373/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 03.06.2021 року по справі №204/4050/17 роз'яснив, що відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 № 201/16373/16-ц вказано, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 цього Закону).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Як встановлено в ході розгляду кримінального провадження, внаслідок порушення водієм транспортного засобу «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_8 Правил дорожнього руху України, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої, потерпілому ОСОБА_10 завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості та тяжке тілесне ушкодження.
Обвинуваченим ОСОБА_8 було перераховано потерпілому ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 68 100 грн. та страховою компанією «Страхова компанія «АРХ» перераховано потерпілому грошові кошти у сумі 237 351, 34 грн., тобто у загальному розмірі потерпілому відшкодовано 305 451,34 грн.
Судом встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 26.03.2022 року, транспортний засіб «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_8 , був застрахований у АТ «Страхова компанія «АРКС», відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (приєднання) (оферта №65476гд1оа) від 12.11.2021 року.
Даним договором передбачено, що страхова сума становить 1 000 000 грн. та відшкодуванню підлягають прямі збитки, заподіяні іншому транспортному засобу, будь-якому іншому майна, життю та здоров'ю третіх осіб під час руху забезпеченого транспортного засобу, коли існує причинний зв'язок між рухом забезпеченого транспортного засобу і заподіяними ним збитками. Строк дії договору: 17.11.2021 року - 16.11.2022 року.
Крім того, відповідно до полісу №ЕР206771596 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, транспортний засіб «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_8 на момент ДТП, застрахований у АТ «Страхова компанія «АРКС», яким визначено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 260 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн. Строк дії договору: 17.11.2021 року - 16.11.2022 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що, в даному випадку, обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика - АТ «Страхова компанія «АРКС» та лише у разі перевищення ліміту відповідальності страховика, різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування може бути стягнута з обвинуваченого ОСОБА_8 .
При цьому, суд констатує, що заявлена потерпілим до стягнення сума матеріальної шкоди - 655 704, 57 грн. не перевищує ліміт відповідальності страховика.
Враховуючи викладене, цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_10 матеріальної шкоди у розмірі 655 704, 57 грн. задоволенню не підлягає, з вищенаведених підстав.
Щодо цивільного позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн., суд вважає, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків
Статтею 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодження здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Так, згідно положень ч. 3 ст. 23 ЦК, саме судом визначається розмір грошового відшкодування моральної шкоди залежно від визначених законом критеріїв.
Як роз'яснено у п.п.3,5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Суд вважає, що заявлена потерпілим сума компенсації у розмірі 1 000 000 грн. не відповідає дійсним обсягам спричиненої шкоди, у зв'язку із чим така величина підлягає корегуванню.
Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 26.03.2022 року, яка сталася з вини ОСОБА_8 , його дії призвели до зміни звичного способу життя потерпілого ОСОБА_10 та необхідності докладання додаткових зусиль для відновлення його фізичного здоров'я, проходження лікування та реабілітації.
Суд враховує тривалість переживань потерпілого, а саме від дня настання дорожньо-транспортної пригоди до цього часу, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину його душевних та психічних страждань, пов'язаних із виникненням дорожньо-транспортної пригоди, тяжкість вимушених змін, а також вимоги розумності та справедливості.
Проте, заявлену суму до стягнення - 1 000 000 грн. суд вважає неспівмірною із розміром завданої шкоди, завищеною та такою, яка не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. буде об'єктивним та співрозмірним із завданими йому моральними та фізичними стражданнями, а також відповідатиме вказаним засадам, тому, цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково.
Пунктом 6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням того, що ОСОБА_10 , як цивільного позивача, відповідно до п.6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнено від сплати судового збору за подання до суду цивільного позову, суд дійшов висновку, що судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3000 грн., підлягає стягненню з ОСОБА_8 на користь держави.
Керуючись ст.ст. 65-67, 286 КК України, ст.ст. 84-86, 91, 94, 100, 128, 174, 368-371, 373, 374, 376, 393, 395, 615 КПК України, суд -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Цивільний позов адвоката ОСОБА_11 , діючого в інтересах ОСОБА_10 в частині відшкодування матеріальної шкоди - залишити без задоволення.
Цивільний позов адвоката ОСОБА_11 , діючого в інтересах ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. (двісті тисяч гривень).
В іншій частині цивільний позов про відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 6 984,49 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 3 000 грн.
Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 29.03.2022 року по справі №496/1113/22 на: мотоцикл марки «Lifan LF-200-10B», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_17 та перебуває у користуванні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; автомобіль марки «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_19 та перебуває у користуванні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасувати.
Речові докази: автомобіль марки «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору - повернути власнику; мотоцикл марки «Lifan LF-200-10B», д.н.з. НОМЕР_2 - повернути власнику; мотоциклетний шолом чорного кольору - повернути власнику; - медичну картку стаціонарного хворого №5050 від 27.03.2022 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути ОСОБА_10 ; - медичну картку стаціонарного хворого №2837/2022 від 17.05.2022 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути ОСОБА_10 ; - медичну картку стаціонарного хворого №2524/2022 від 26.04.2022 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути ОСОБА_10 ; - чорний USB Flash DriverT&G 32 gb Metal 117 сталевий з файлами: «Відеофайли ( ОСОБА_10 )» та «Фотофайли ( ОСОБА_10 )» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому, захисникам і прокурору.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим з дня вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1
Відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.