Справа № 936/586/25
Провадження №3/936/412/2025
30 червня 2025 року селище Воловець
Суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Софілканич О.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП,
07.05.2025 о 19:26 годині за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, селище Воловець, вул.Карпатська, 63, ОСОБА_1 чинив злісну непокору законній вимозі працівника поліції, яка виражалася у відмові пред'явити документи, що посвідчують особу, у звязку із необхідністю застосування поліцейським превентивного заходу, а саме: перевірка документів особи відповідно до ч.2 ст.32 Закону України «Про національну поліцію», поводив себе зухвало та нахабно, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.185 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. 13.06.2025 за його клопотанням було надано доступ на ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді через електронний суд.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Слід зазначити, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов'язків.
Тобто, виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та ін.
Правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов'язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.
Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення, необхідна сукупність обов'язкових елементів, таких, як перебування працівників поліції при виконанні службових обов'язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Саме на таке тлумачення посилається й Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно із п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції. Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.
Згідно ст.30 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, а саме: перевірка документів особи.
На підставі ч.2 ст.32 ЗУ «Про національну поліцію», у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Частиною 1 статті 260 КУпАП встановлено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 262 КУпАП адміністративне затримання провадиться органами внутрішніх справ (Національною поліцією) - при вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Згідно із ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №245799 від 07.05.2025 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, з якого вбачається, що 07.05.2025 о 19:26 годині за адресою: Мукачівський район, селище Воловець, вул.Карпатська, 63 ОСОБА_1 чинив злісну непокору законній вимозі працівника поліції, яка виражалася у відмові особи пред'явити документи, що посвідчують особу, у зв'язку із необхідністю застосування поліцейським превентивного заходу, а саме: перевірка документів особи відповідно до ч.2 ст.32 ЗУ «Про національну поліцію», поводив себе зухвало та нахабно;
-протоколом про адміністративне затримання №087436 від 07.05.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 затримано о 19 год. 26 хв. 07.05.2025 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та встановлення особи;
- рапортом поліцейського СРПП ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП України в Закарпатській області Мішковського Д. від 07.05.2025;
- відеозаписом нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 пред'явити документи, що посвідчують особу на законну вимогу поліцейського.
З досліджених доказів судом встановлено, що вимога працівників поліції була законною та ґрунтується на положеннях Закону України «Про Національну поліцію», відтак ОСОБА_1 був зобов'язаний її виконати, однак він знехтував цим, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП.
Суд зауважує, що з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 усвідомлював факт спілкування саме з працівником поліції, який вимагав у нього надати документи, що посвідчують особу, і цілеспрямовано, свідомо, умисно документи не надав.
Таким чином, наявні у справі докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ураховуючи обставини вчинення адміністративного правопорушення, суд вважає за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу та вважає, що таке стягнення є доцільним для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Відтак, з ОСОБА_1 у дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 грн., оскільки судом не встановлено підстав для звільнення від сплати цього збору.
Керуючись ст.185, ст.283, ст.284, ч.2 ст. 308 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) гривень.
У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови, у порядку примусового виконання стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу в сумі 272 (двісті сімдесят дві) гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Софілканич О. А.